ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа №400/2517/22

адміністративне провадження № К/990/25193/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року (прийняту в складі: головуючого судді Гордієнко Т.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Джабурія О.В., суддів - Вербицької Н.В., Кравченко К.В.),

УСТАНОВИВ

І. Суть спору

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі-позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області ( далі- відповідач, податковий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2021 року № 763514290707, № 763614290707; від 13.09.2021 року № 766214290707, № 766314290707; від 09.11.2021 року № 57/14-29-13-02-29.

2. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка указувала, що проведена відповідачем перевірка здійснена з порушенням Податкового кодексу України, оскільки накази на проведення фактичної перевірки не вручались ні позивачці, ні уповноваженій нею особі. Також, позивачка зазначає, що в актах перевірки відповідач посилається на порушення постанови КМУ №17 від 13.01.2021 Про внесення змін до постанови КМУ №957 від 30.10.2018, однак зазначена постанова не містить врегулювання питання щодо розповсюдження цієї норми на мінімальні ціни реалізації підакцизних товарів, які були придбані платником податків до часу вступу норми в силу цієї норми, тобто на думку позивачки, відповідачем порушено принцип юридичної визначеності. Крім того, у спірних рішеннях від 10.09.2021 року № 763614290707 та від 13.09.2021 року № 766314290707 вказано на порушення абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, однак дана норма передбачає відповідальність за порушення, яке відносно позивачки не фіксувалось і жодним чином не підтверджується.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами встановлені відповідачем у ході фактичних перевірок факти щодо порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №260/1302/19 стало оскарження судових рішень, пункти 1,3,4 частини четвертої статті 328 КАС України.

6.1. Позивач уважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №№2а/1570/4582/11.

Так позивачка акцентує увагу на тому, що особи, яким відповідач вручав документи податкової перевірки - ними насправді не були. Проводили розрахункові операції геть інші особи, яким документи податкової перевірки не вручались. Оскільки такі особи не здійснювали продаж товарів позивачки то, за правилами п.81.1 ст.81 ПК України, - підстав вважати можливим належним врученням документів або складання акту про відмову від підпису не має.

Позивачка вказувала на відсутність вручення наказу про проведення перевірки та направлень на перевірку самій позивачці або її представнику або особам, які проводили розрахункові операції і в тому числі на цій підставі просила визнати одержані докази недопустимими, а як наслідок скасувати прийняті спірні рішення на підставі недопустимих доказів.

Тобто, вбачається чітка лінія взаємозв`язку від належного вручення документів податкової перевірки та при не дотриманні таких умов - визнання результатів такої перевірки незаконними.

Подібний висновок міститься в подібній справі №804/12558/14, де спором було відносно ознайомлення з наказом про проведення документальної невиїзної перевірки, але висновки Верховного Суду ті ж самі.

Отже, існує правова позиція Верховного Суду про неналежність доказів, отриманих в результаті документальної невиїзної перевірки та не ознайомлення платника податків з наказом про проведення цієї перевірки та може застосовуватись за подібністю й до аналогічної бездіяльності (не ознайомлення з наказом перевірки тощо) і в справах за фактичною перевіркою, що загалом відповідало б нормі п.81.1 статті 81 ПК України і визначення на цій підставі питання належності та допустимості доказів, які покладені в основу спірних рішень.

6.2. Позивачка вважає, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували п.81.1 статті 81 ПК України. Правильним застосуванням цієї норми є встановлення осіб, які безпосередньо проводять розрахункові операції, яким, в свою чергу, можна надавати документи податкової перевірки. У цій справі суди попередніх інстанцій не встановлювали осіб, які безпосередньо проводили розрахункові операції. Правового висновку Верховного Суду, який би встановлював ці обставини ще не сформульовано.

На думку позивачки, суди попередніх інстанцій мали б дослідити, чи є надані сторонами докази належними та допустимими, а у випадку встановлення наданих доказів податковим органом, а рівно як і не доведення таким органом ознайомлення з наказом про проведення перевірки, направленнями на проведення перевірки саме тих осіб, які здійснювали розрахункові операції, - в силу ст.73, 74 КАС України визнати усі складені документи, які слугували підставами для складання спірних податкових-рішень не належними і не допустимими і, як наслідок, визнати спірні рішення незаконними та їх скасувати.

6.3. Крім того, відповідач прийняв одне зі своїх спірних рішень на підставі постанови Кабінету Міністрів України за №17 від 13.01.2021р. «Про внесення змін до постанови КМУ від 30.10.2018р. №957», де вносяться зміни, які додаються. Тобто, сама постанова не містить в собі зміни, а є посильною на окремий документ з назвою «зміни», в якій в свою чергу вказуються безпосередні зміни.

Отже, наявність такого документу, як «зміни» що додаються діючим законодавством не визначено, а відтак в силу вказаних вище норм не є обов`язковими до виконання. Зміни, що вносяться, мають бути в тексті самої постанови, що відповідає п.1 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та не може бути посильним до іншого «документу» з назвою «зміни». В даному випадку, «зміни» в силу ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» не набули статусу нормативного документу, а отже не є обов`язкові до виконання.

Таким чином, позивач уважає, що оскільки порушення, яке зазначене у спірному рішенні визначено не нормативним документом, яке не є обов`язковим до виконання, - позивачка не допустила порушення постанови Кабінету Міністрів України за №17 від 13.01.2021р. «Про внесення змін до постанови КМУ від 30.10.2018р. №957».

6.4. У спірних податкових повідомленнях-рішеннях №763614290707 від 10.09.21р., №766314290707 від 13.09.21р. вказано на порушення абзацу 18 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» - яка взагалі не порушувалась та за «виявлені порушення» не передбачається така відповідальність, але норма, яка мала би бути застосована є п. 15 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

6.5. Також позивачка наголошує, що разом з позовом надавала докази того, що проводили розрахункові операції в серпні 2021 року, зокрема 16.08.2021р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчать табель за серпень 2021 року та накази №20 від 07.09.2020р., №4 від 01.03.2021р.

Дані докази мають істотне значення для вирішення справи, оскільки визначає осіб, які безпосередньо здійснювали розрахункові операції, які мали б отримувати документи податкової перевірки і, у випадку, неналежного виконання цього обов`язку - вирішувати питання у відповідності до ст.73, 74 КАС України.

Усупереч статтям 73, 74 КАС України суд першої інстанції та апеляційний суд не досліджували табель за серпень 2021 року та накази №20 від 07.09.2020р., №4 від 01.03.2021р., Акт про відмову від підпису від 17.08.2021р., накази №1507-п від 09.08.2021р., №1508-п від 09.08.2021р., направлення на перевірку від 16.08.2021р. №1957/14-29-07-10, №1958/14-29-07- 10 в частині належності та допустимості доказів належності вказаних осіб, до осіб, які проводили розрахункові операції.

7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти її доводів заперечував, уважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

8. 29 серпня 2023 року справа №400/2517/22 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області видано накази від 09.08.2021 №1507-п, від 09.08.2021 №1508-п Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з метою здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

10. Уповноваженими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області на підставі вищезазначеного наказу та направлень здійснено вихід для проведення фактичної перевірки позивача за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_1 . Наказ, направлення та посвідчення були пред`явлені продавцю магазину-кафетерія ОСОБА_4 , яка відмовилася від їх підписання, в зв`язку з чим посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України складено акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку №1141/14-29-07-07/ НОМЕР_1 від 16.08.2021.

11. За результатами фактичної перевірки було складено акт від 26.08.2021 №6244/14/29/07/3047705726.

12. На підставі висновків акту ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 10.09.2021 №763514290707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 100,00грн.. в зв`язку з порушенням п.11 ст.3 Закону №265 (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин);

- податкове повідомлення-рішення від 10.09.2021 №763614290707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 000,00грн.. в зв`язку з порушенням п.1 Постанови №957.

13. Також, посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області здійснено вихід для проведення фактичної перевірки позивачки за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_2 . Наказ, направлення та посвідчення були пред`явлені під підпис продавцю магазина-кафетерія ОСОБА_5 .

14. За наслідками проведеної фактичної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області складено акт фактичної перевірки від 26.08.2021 №6232/14/29/07/ 3047705726.

15. На підставі висновків акту прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 13.09.2021 №766214290707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 092,00грн.. в зв`язку з порушенням п.11, п.12 ст.3 Закону №265;

- податкове повідомлення-рішення від 13.09.2021 №766314290707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 000,00грн. у зв`язку з порушенням п.1 Постанови №957.

16. Уважаючи протиправними вищезазначені податкові повідомлення рішення протиправними ФОП ОСОБА_1 звернулась з цим позовом.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, переглядає рішення суду першої та постанову апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

18. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

19. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

24. Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

25. Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

26. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст. 80 ПК України).

27. За положеннями пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

28. Відповідно до п.81.1 статті 81 ПК України Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

29. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

30. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

31. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

32. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

33. Суд зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

34. Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального покладені на відповідача.

35. Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту при пред`явленні копії наказу, направлення та посвідчень перевіряючих особі, яка фактично проводить розрахункові операції, така особа розписується у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. При цьому, відмова від підпису та складання акту про відмову від підпису у направленнях на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

36. Так, зі змісту акта перевірки від 26.08.2021 №6244/14/29/07/3047705726 вбачається, що наказ, направлення та посвідчення були пред`явлені продавцю магазину-кафетерія ОСОБА_4 , тобто особі, яка фактично проводить розрахункові операції. Доказом зазначеного є надані відповідачем до суду копії чеків від 16.06.2021 №0000013603, №00000013604, за якими проведено розрахункову операцію через РРО за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . Суд звертає увагу, що позивачем не надано належного доказу зворотного.

37. Суди попередніх інстанцій установили, що зі змісту акта від 26.08.2021 №6232/14/29/07/3047705726 убачається, що наказ, направлення та посвідчення були пред`явлені під підпис продавцю магазина-кафетерія ОСОБА_5 . тобто особі, яка фактично проводить розрахункові операції. Доказом зазначеного є власноруч проставлена відмітка ОСОБА_5 , що вона є продавцем магазину-кафетерія ФОП ОСОБА_1 і ознайомлена із службовими посвідченнями фахівців ГУ ДПС у Миколаївській області та отримання копії наказу про проведення перевірки, а також відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей).

38. Отже, зважаючи на те, що із наказом та направленнями на проведення фактичної перевірки було ознайомлено під розписку ОСОБА_5 , яка безпосередньо проводила розрахункові операції у магазині Підприємця, суди дійшли переконання, що відповідачем не було порушено вимог законодавства, що регулюють питання проведення перевірок.

39. Указана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №812/1391/17.

40. Суд не приймає доводи позивача на те, що накази на проведення фактичної перевірки не вручались уповноваженій нею особі і зазначене на її думку свідчить про протиправність спірних рішень, оскільки як встанволено судом і підтверджено матеріалами справи, наказ, направлення та посвідчення були пред`явлені особам, які фактично проводять розрахункові операції, і такі дії посадових осіб відповідача відповідають приписам Податкового кодексу України і надають є підставою для початку проведення фактичної перевірки.

41. Крім того, ОСОБА_5 під час проведення перевірки також власноруч підписувала відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей). У зазначеній відомості ОСОБА_5 указала, що є продавцем.

42. Відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

43. Протягом періоду з 16.08.2021 по 25.08.2021 відповідно до даних АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 на порушення вимог КМУ від 17.06.2018 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органом про прийняття на роботу» не подавались відомості про прийняття на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

44. Тобто, вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допущені до роботи без повідомлення Державної податкової служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначений факт зафіксовано в актах фактичної перевірки від 26.08.2021.

45. Відтак, позивачем фактично допущено посадових осіб відповідача до проведення фактичних перевірок, які проводились без зауважень щодо неможливості проведення таких перевірок. Фактичні перевірки ФОП ОСОБА_1 реально проведені та за їх наслідками складено акти фактичної перевірки від 26.08.2021 року.

Щодо виявлених порушень, Суд зазначає наступне.

46. ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2021 №763514290707, яким визначено грошове зобов`язанням в розмірі 5 100,00грн. , підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону №265, а саме, проведення розрахункових операцій через РРО при продажу підакцизних товарів без використання режиму попереднього програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, без зазначення в фіскальному чеку коду товарної підкатегорії проданого товару (слабоалкогольні напої) згідно з УКТ ЗЕД.

47. Відповідно до п.п.14.1.145 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, підакцизні товари (продукція) це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД на які Податковим кодексом України встановлено ставки акцизного податку.

48. Згідно з п. п.215.1 статті 215 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

49. Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

50. Пунктом 7 статті 17 Закону №265 установлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

51. Актом фактичної перевірки від 26.08.20221 №6244/14/29/07/3047705726 (стор.5 Акту) зазначено, що згідно інформації з ІС «Податковий блок» під час проведення розрахункових операцій 05.06.2021 о 10:09:50 в магазині-кафетерії ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з продажу ж/б напою слабоалкогольного «Shake Daiquiry» міцність 7% 0,5л.за ціною 37,00грн. у фіскальному чеку відсутній код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД підакцизного товару. Позивачем не надано до суду жодного доказу на спростування зазнченого.

52. Отже, встановлене податковим органом є порушенням п.11 статті 3 Закону №265, за яке передбачена відповідальність у вигляді фінансової санкції в розмірі 5 100,00грн, яка і була застосована відповідачем до позивачки, відтак суд не знайшов підстав для скасування податкове повідомлення-рішення від 10.09.2021 №763514290707.

53. ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі висновків акту від 26.08.2021 №6244/14/29/073047705726, також прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2021 №763614290707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 000,00грн.

54. Зі змісту акту фактичної перевірки вбачається, що відповідно до відомостей АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 в магазині-кафетерії за адресою: АДРЕСА_1 у лютому 2021 року здійснювала реалізацію алкогольних напоїв за цінами, що нижче встановленого розміру мінімальних роздрібних цін на вина ігристі та вина газовані, чим порушила п.1 Постанови №957. А саме, 03.02.2021 реалізовано пляшку шампанського «Ореанда» п/сл місткістю 0,75 літра, вміст спирту 10,5-12,5об. по ціні реалізації 100,00грн.

55. Статтею 1 Закону №481 визначено, що мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки; мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

56. Статтею 18 Закону №481 визначено, що право встановлювати мінімальні оптововідпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

57. 30.10.2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» №957, якою установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

58. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 №17 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957» (далі Постанова №17) внесено зміни та затверджено розмір мінімальних роздрібних цін на вина ігристі та вина газовані, зброджені напої, вина (напої) ароматизовані ігристі (газовані), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу «гриб», що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та/або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вугленю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20? у скляній тарі місткістю 0,7л.та 0,75л. (коди виробів згідно з УКТ ЗЕД 2204 10, 2204 21, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 29 10 00, 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2205 00 39 00), на рівні 109,00грн.

59. Ураховуючи, що КМУ постановою №957 (в редакції зі змінами постановою №17) встановлено мінімальну роздрібну ціну на рівні 109 грн, тоді як позивачкою реалізовано плашку шампанського по ціні реалізації 100,00грн, що є меншою за встановленою.

60. Абзацом 18 частини другої статті 17 Закону №481 установлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000, гривень.

61. Суди правильно висновували про правомірність застосування до позивачки санкції в розмірі 10 000 грн.

62. На підставі акту фактичної перевірки від 26.08.2021 №6232/14/29/07/3047705726ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2021 №766214290707, яким визначено грошове зобов`язанням в розмірі 21 092,00грн. з них: 5 100,00грн. в зв`язку з порушенням позивачем п.11 ст.3 Закону №265, а саме, проведення розрахункових операцій через РРО при продажу підакцизних товарів без використання режиму попереднього програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, без зазначення в фіскальному чеку коду товарної підкатегорії проданого товару (слабоалкогольні напої) згідно з УКТ ЗЕД; 15 992 грн. в зв`язку з порушенням п.12 ст.3 Закону №265, а саме, ведення з порушеннями обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

63. Пунктом 11 статті 3 Закону №265 визначено обов`язок суб`єктів господарювання щодо проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

64. З акта перевірки вбачається, що з ІС «Податковий блок» встановлено, що під час проведення розрахункових операцій 04.02.2021 о 15:14:50 в магазині-кафетерії ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, біля ж/б 9, м. Миколаїв, Миколаївська область з продажу пляшки напою слабоалкогольного «Бренді кола» міцність 8% 0,33л., виробництво ПрАТ «Оболонь» за ціною 27,00грн., 04.02.2021 о 10:20:50 з продажу пляшки напою слабоалкогольного «Revo» (Revo Alco Energy) міцність 8,5% 0,5л, виробництво ТОВ «Напої Плюс», 04.02.2021 о 12:53:40 з продажу пляшки напою слабоалкогольного «Revo» (Revo Alco Energy) міцність 8,5% 0,5л, виробництво ТОВ «Напої Плюс» у фіскальному чеку відсутній код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД підакцизного товару. Суд звертає увагу на те, що доказів на спростування вищезазначеного позивачем взагалі не надано.

65. Відповідальність за вищезазначене порушення, встановлено пунктом 7 статті 17 Закону №265, що і було застосоване відповідачем.

66. Податковим органом встановлено порушення позивачкою пункту 12 статті 3 Закону №265,відповідно до якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

67. Статтею 20 Закону №265 визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючого органу застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

68. Під час перевірки повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) відповідачем встановлено ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів на загальну суму 7 996,00грн, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) 16.08.2021. Перевіркою встановлений необлікований надлишок алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які знаходились16.08.2021 в продажу не підтверджений первинними документами у розмірі 7 996,00грн.

69. На підтвердження зазначеного відповідачем надано до суду відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів та докази вручення під підпис продавцю запиту про надання документів. Доказів надання відповідачу запитуваних ним документів позивачкою до суду не надано.

70. Ураховуючи зазначене, суди правильно висновували про відсутність підстав для скасування податкове повідомлення-рішення від 13.09.2021 №766214290707.

71. Також, на підставі акта фактичної перевірки від 26.08.2021 №6232/14/29/07/ 3047705726 ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2021 №766314290707, яким визначено грошове зобов`язанням в розмірі 10 000 грн, в зв`язку з порушенням позивачем пункту 1 Постанови №957.

72. Так, в акті перевірки зазначено, що відповідно до відомостей АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 в магазині - кафетерії за адресою: АДРЕСА_2, біля ж/б 9, м.Миколаїв, Миколаївська область у лютому 2021 року здійснювала 14.02.2021 реалізацію пляшки шампанського «Ореанда» п/сл місткістю 0,75 літра, вміст спирту 10,5-12,5об. по ціні реалізації 100,00 грн, тоді як мінімальна роздрібна ціна реалізованої пляшки шампанського відповідно до додатку до Постанови №957 (в редакції постанови КМУ від 13.01.2020 №17) становить 109,00 грн.

73. Позивачем не надано до суду жодного належного доказу на спростування вищезазначеного, відтак контролюючим органом правомірно застосовано до позивачки штрафні (фінансові) санкції на підставі абз.18 ч.2 ст.17 Закону №481 в розмірі 10 000,00 грн.

74. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно наголошували, що відповідачем в ході розгляду справи доведено правомірність застосування до позивачки штрафних санкцій за спірними рішеннями, тоді як позивачкою не надано належних доказів на спростування порушень зафіксованих в актах перевірки, а обґрунтування позивачки не підкріпленні нормами чинного законодавства.

75. Що ж до доводів касаційної скарги Підприємця, то вони не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, як і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

76. Колегія суддів не приймає ті доводи, що позивачка не допустила порушення постанови Кабінету Міністрів України за №17 від 13.01.2021р. «Про внесення змін до постанови КМУ від 30.10.2018р. №957». Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 №17 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957» (далі - Постанова №17) внесено зміни та затверджено розмір мінімальних роздрібних цін на вина ігристі та вина газовані, зброджені напої, вина (напої) ароматизовані ігристі (газовані), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу «гриб», що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та/або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вугленю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20? у скляній тарі місткістю 0,7л.та 0,75л. (коди виробів згідно з УКТ ЗЕД 2204 10, 2204 21, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 29 10 00, 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2205 00 39 00), на рівні 109,00грн. Указана постанова на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була чинною. Щодо внесення змін до постанов КМУ належить виключно до повноважень КМУ відповідно до статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

77. Доводи касаційної скарги зводяться фактично до незгоди позивача з оцінкою доказів у справі судами попередніх інстанції. Водночас, ураховуючи підставу, з якої було відкрито касаційне провадження у справі, а також межі касаційного перегляду, установлені частинами першою та другої статті 341 КАС, Верховний Суд позбавлений можливості надавати оцінку (переоцінку) наявних у матеріалах справи доказів, а перевіряє лише правильність правозастосування судів попередніх інстанцій.

78. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

79. Ураховуючи такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

80. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

81. Отже, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

82. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

83. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІ. Судові витрати

84. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

85. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №400/2517/22 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко