ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/14876/23 пров. № А/857/8590/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Затолочного В.С., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в справі №460/14876/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції Махаринець Д.Є.,

час ухвалення рішення 18.03.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 в 2023 році;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії з 01.03.2023р. - 1,197, із зарахуванням до її стажу періоду з 01.12.1981 по 31.08.1982.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження з 01 березня 2023 року розміру підвищення пенсії ОСОБА_1 , визначеного постановою Кабінету Міністрів України №168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у України в Рівненській області здійснити з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням, установленим постановою Кабінету Міністрів України №168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і суть спору полягає не у обмеженні максимальним розміром проведеної позивачу індексації пенсії, а у визначенні як бази для такої індексації неналежного показника середньої заробітної плати по Україні, відмінного від застосованого при обчисленні пенсії позивача (її складової).

Зазначає, що в силу ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії позивача застосований показник середньої зарплати за 3 роки перед 2023 роком, а саме за 2020-2022 роки, який за відкрити даними Пенсійного фонду України становить 12236.71 грн.

Твердить скаржник, що у випадках проведення індексації (крім першої у 2019 році та наступних за нею) на коефіцієнти збільшення відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону 1058-IV збільшенню підлягає обчислений розмір пенсії особи (її складова середня зарплата по Україні). Коефіцієнти збільшення збільшенню підлягають саме показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, є її складовою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 15.10.2022 отримує пенсію за віком, призначену згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується рішенням 172850018902 від 09.01.2023 про призначення пенсії з електронної пенсійної справи.

ОСОБА_1 звернулася із заявою від 17.05.2023 про перерахунок пенсії, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".

ГУ ПФУ в Рівненській області листом від 15.06.2023 №23170-20558/П-02/8-1700/23 повідомило позивачку, що оскільки пенсію за віком призначено з 15.10.2022 за заявою від 02.01.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки 12236,71 грн (тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - відповідно до частини 2 статті 40 Закону), то підстави для перерахунку пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 42 Закону з 01.03.2023 відсутні.

Також, відповідно до розрахунку страхового (трудового) стажу позивача, останній не враховано період навчання з 01.12.1981 по 31.08.1982 на підготовчому відділенні в Чернівецькому державному університеті.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини виникли щодо проведення перерахунку пенсії на підставі ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV та Постанови КМУ № 168 з 01 березня 2023 року.

Абзацом 1 ч. 2ст. 42 Закону № 1058-IV установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Норма, наведена в абз. 1 ч. 2ст. 42 Закону № 1058-IV, не містить жодних виключень, і це дозволяє дійти висновку про те, що для забезпечення індексації перерахунку підлягають всі раніше призначені пенсії.

Частиною 5 ст. 2 Закону № 1282 визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абз.абз. 2 і 3 ч. 2ст. 42 Закону № 1058-IV.

В свою чергу, розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз. 2 цієї частини (абз. 4 ч. 2ст. 42 Закону № 1058-IV).

Пунктом 3 Порядку № 124 установлено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).

З матеріалів справи встановлено, що пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивачці призначена з 14.10.2022 року.

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії з 01 березня 2023 року відповідно до ч. 2ст. 42 Закону № 1058-IV, Порядку № 124 і Постанови № 168.

Позивачці проведений перерахунок з 01 березня 2023 року, однак такий не призвів до підвищення пенсії.

Так, з 01 березня 2023 року при перерахунку пенсії відповідно до ч. 2ст. 42 Закону № 1058-IV, Порядку № 124 і Постанови № 168 для цілей індексації показник середньої заробітної плати, визначений відповідно до п. 5 Порядку № 124, підлягав збільшенню на коефіцієнт 1,197 і становив 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03 грн).

Проте при обчисленні розміру пенсії позивача був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки (2020-2022 роки), який становив 12236,71 грн. що є більшим за показник середньої заробітної плати, визначений відповідно до п. 5 Порядку № 124, збільшений на коефіцієнт 1,197.

Варто зауважити, що, приймаючи Постанову 168, Уряд передбачав, що внаслідок перерахунку з 01 березня 2023 року певні пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV, не будуть підвищуватися.

У зв`язку з цим, для досягнення мети індексації п. 6 Постанови № 168 з 01 березня 2023 року установлена щомісячна доплата в розмірі 100 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2023 року згідно з Порядком № 124.

Отже, оскільки при обчисленні відповідачем пенсії за віком позивачу відповідно до Закону № 1058, застосовано середній заробіток в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022, який становив 12236,71 грн. та цей розмір є більшим за розміри показників середньої заробітної плати, які підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії з урахуванням її індексації відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV- 7405,03 грн, тому підстави для проведення індексації з 01.03.2023 з урахування коефіцієнта 1,197 відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не допустило протиправної поведінки та не порушило право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до стажу період навчання з 01.12.1981 по 31.08.1982 на підготовчому відділенні в Чернівецькому державному університеті, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом "д" статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту "е" статті 3 Закону № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Відповідно до Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.08.93 за № 110 (далі - Інструкція № 58), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції № 58).

Статтею 53 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 02.06.93 № 161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.11.93 за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Із змісту наведених норм видно, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Матеріалами справи стверджується те, що позивач у період 01.12.1981 по 31.08.1982 включно, зарахована слухачем підготовчого відділення Чернівецького державного університету (пр.197-ст від 28.11.81), що підтверджується записом №7 трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Записом №8 вищезазначеної трудової книжки позивача підтверджено зарахування ОСОБА_1 з 01.09.1982 студенткою 1-го курсу (пр.144-ст від 21.08.82).

Колегія суддів враховує, що згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.

Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.

Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.

Тотожний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом в постанові від 09 квітня 2024 року в справі № 380/15284/22.

Колегія суддів наголошує, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України "Про вищу освіту", а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.

Відповідачами в цьому випадку правомірно відмовлено у зарахуванні до стажу роботи періоду навчання на підготовчому відділенні.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 456/2503/16-а, від 11.05.2022 у справі № 445/2374/16-а,

Колегія судді зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції в цій справі, про обмеження з 01.03.2023 розміру підвищення пенсії позивачки, визначеного Постановою №168, та зобов`язання ГУ ПФУ у Рівненській області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу пенсії з підвищенням, передбаченим вказаною Постановою, без застосування обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (з урахуванням виплачених сум).

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в справі №460/14876/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. С. Затолочний М. А. Пліш Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.