П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7335/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

24 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Мойсюка М.І Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач 2), в якому просив:

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо безпідставної відмови їй в здійснені нарахуванню та виплаті грошової одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій встановленої станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити нарахування та виплату їй одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій встановленої станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню згідно із пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 15.02.2023;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2023 про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.01.2023 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернівецькій області як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із врахуванням страхового стажу 39 роки 10 місяців 29 днів.

Згідно записів в трудовій книжцi серiї НОМЕР_1 : з 01.08.1983 по 01.09.1991 позивач працювала викладачем по класу бандури в Заставнівській дитячій музичній школі; з 02.09.1991 по даний час-працює викладачем по класу бандури в Сокирянській дитячій музичній школі.

08.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд відповідача 2.

За наслідками розгляду заяви, ГУПФУ в Закарпатській області прийнято рішення від 15.02.2023, яким відмовлено позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення", оскільки посада викладача в позашкільних закладах освіти відсутня у переліку посад, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Окрім того, надана довідка №02-06/02 від 01.02.2023 містить печатку міської ради (заклад не відноситься до закладів Міністерства освіти).

Вважаючи рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти пенсій протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Згідно з п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В свою чергу, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У пункті 20 Порядку №637 закріплено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18).

Так, згідно записів, що містяться в трудовій книжці позивача, остання у період з 01.08.1983 року по 01.09.1991 працювала викладачем по класу бандури в Заставнівській дитячій музичній школі, а з 02.09.1991 по даний час позивачка працює викладачем по класу бандури в Сокирянській дитячій музичній школі.

Згідно довідки комунального закладу "Заставнівська школа мистецтв" від 28.09.2023 №19, позивачка дійсно працювала викладачем по класу бандури в Заставнівській дитячій музичній школі з 01.08.1983 по 01.09.1991.

Відповідно до довідки комунального закладу "Сокирянська музична школа" від 01.02.2023 №02-06/02, позивачка дійсно працює викладачем по класу бандури в КЗ "Сокирянська музична школа ім. М.Мафтуляка" з 02.09.1994 по даний час.

За приписами Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 було затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 № 01-3/133-02-2.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Вимоги п. 5 - 7 Порядку № 1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Зі змісту п. 2 Порядку № 1191 вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (п. 4 Порядку № 1191).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача наявний необхідний спеціальний стаж роботи, її посада відноситься до посад педагогічних працівників, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.02.2023 відмовлено позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення", оскільки посада викладача в позашкільних закладах освіти відсутня у переліку посад, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Разом з тим, відповідач 2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що комунальні заклади "Заставнівська школа мистецтв" та "Сокирянська музична школа" не належить до системи позашкільної освіти та не перебувають у комунальній власності Заставніської міської ради та Сокирянської міської ради відповідно.

З огляду на зазначене, зважаючи на необґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, як органу, за місцем проживання якого знаходиться позивач, повторно розглянути заяву останньої від 08.02.2023 щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Мойсюк М.І Сторчак В. Ю.