Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
24 липня 2024 рокум. ДніпроСправа № 160/10297/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
22 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) в якому позивач просить:
- стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 953 524 грн 15 коп (дев`ятсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні п`ятнадцять копійок) на користь позивача (ЄДРПОУ 33145904, Номер банківського рахунку за стандартом ІВАN: НОМЕР_1 ), за період навчання.
В обґрунтування позову зазначає, що підставою звернення до суду стало дострокове розірвання підписаного контракту з відповідачем, що обумовило обов`язок відшкодування останнім витрат на його утримання.
Ухвалою суду від 22.05.2024 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статтей 72-77, 90 КАС України, суд встановив.
25.08.2021 відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого указом Президента України від 03.02.2009 року № 60/2009 року, між Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - кафедра) полковником ОСОБА_2 , та солдатом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантом вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти на період навчання.
25.08.2021 наказом начальника кафедри (по стройовій частині) № 201 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри, на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.
21.02.2024 наказом ректора Українського державного університету науки і технологій № 169ст курсанта КГ2113 (539) навчальної групи третього навчального курсу денної форми навчання кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту спеціальності 273 «Залізничий транспорт» державного фінансування освітнього ступеня бакалавр ОСОБА_1 відраховано з університету за недисциплінованість.
20.03.2024 наказом начальника кафедри (по стройовій частині) № 63 відповідача виключено із списків особового складу кафедри та з усіх видів забезпечення до нового місця служби до 194 понтонно-мостової бригади.
Вищенаведеним наказом передбачено, що згідно порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 динна 2006 р. №964, солдату ОСОБА_1 відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням на кафедрі військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби за період з 25.08.2021 по 21.02.2024 в сумі 953524,15 грн, що підтверджується довідкою про суми нарахованого грошового забезпечення.
Судом також встановлено, що позивач використав досудовий порядок врегулювання спору з відповідачем, а саме: 14.03.2024 за вих.№ 17/124 направив відповідачу повідомлення з вимогою відшкодувати витрати, пов`язані з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 953524,15 грн на користь позивача за період навчання, що підтверджується відповідним повідомленням позивача, яке отримано відповідачем.
Оскільки у добровільному порядку витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідач не відшкодував, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Стаття 19 Конституції Українипередбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, у яких зазначені спори мали вирішуватись за правилами ЦПК України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1. Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період. Безпосереднє керівництво Державною спеціальною службою транспорту здійснює Міністерство оборони України.
Відповідно до ст. 17 (Фінансування Державної спеціальної служби транспорту) Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, а також відповідні правоохоронні органи.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту - орган управління Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України, що фінансується за рахунок державного бюджету. Збитки, які їй спричиняються - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту є бюджетною установою у розумінні ст. 2 Бюджетного кодексу України, а тому повністю утримуються із державного бюджету України.
Відтак, невиконання або неналежне виконання військовослужбовцями Державної спеціальної служби транспорту умов укладених із ними контрактів про проходження військової служби у вказаному органі виконавчої влади та його структурних підрозділах завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді витрачених на їх навчання бюджетних коштів.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Стаття 15 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із пунктом 3 частини першої, частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частинами першою, третьою, п`ятою та восьмою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).
Так, з 25.08.2021 відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого указом Президента України від 03.02.2009 року № 60/2009 року, між Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - кафедра) полковником ОСОБА_2 , та солдатом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантом вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти на період навчання. 25.08.2021 наказом начальника кафедри (по стройовій частині) № 201 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри, на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта. 21.02.2024 наказом ректора Українського державного університету науки і технологій № 169ст курсанта КГ2113 (539) навчальної групи третього навчального курсу денної форми навчання кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту спеціальності 273 «Залізничий транспорт» державного фінансування освітнього ступеня бакалавр ОСОБА_1 відраховано з університету за недисциплінованість. 20.03.2024 наказом начальника кафедри (по стройовій частині) № 63 відповідача виключено із списків особового складу кафедри та з усіх видів забезпечення до нового місця служби до 194 понтонно-мостової бригади.
Тобто, 20.03.2024 наведений контракт достроково розірвано відповідно пункту 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Пунктами 3-5 виданого на розвиток зазначеної правової норми «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У свою чергу, на виконання п. 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням Державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у разі відмови або у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість.
Таким чином кафедрою, відповідно до наведених нормативно-правових актів, розраховано фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача на кафедрі за період з 2021 по 2024 роки загальною сумою 953 524 грн 15 коп (дев`ятсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні п`ятнадцять копійок), що підтверджується довідками - розрахунками витрат, які додаються.
У порядку досудового врегулювання відповідачу було надано повідомлення про можливість добровільного відшкодування коштів на його утримання курсантом кафедри.
З розрахунками коштів на відшкодування витрат, пов`язаних зі своїм утриманням відповідач був ознайомлений, зауважень не мав, проте зазначену суму коштів останній дотепер не відшкодував, що є підставою для звернення до суду із цим позовом та стягнення коштів у примусовому порядку.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач оскаржував у судовому порядку наказ про виключення його зі списків особового складу, яким визначено суму до відшкодування, або ж розрахунок відшкодування витрат.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним вказаної суми в добровільному порядку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 953 524 грн 15 коп (дев`ятсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні п`ятнадцять копійок) на користь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (ЄДРПОУ 33145904, Номер банківського рахунку за стандартом ІВАN: UA778201720343191001200013497), за період навчання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Тихонов
