РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2024 р. Справа № 120/7988/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598 від 30.06.2021 про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №600 від 30.06.2021 про відмову ОСОБА_2 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №595 від 30.06.2021 про відмову ОСОБА_4 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №587 від 30.06.2021, яким відмовлено ОСОБА_3 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2022 року апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.03.2024 року касаційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі №120/7988/21-а скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суду варто з`ясувати факт розташування на спірних земельних ділянках об`єкта культурної спадщини, адже саме ця обставина є вирішальною для встановлення цільового призначення земельної ділянки.

Водночас, у справі є докази, що суперечать одне одному, а тому суди попередніх інстанцій мали з`ясувати цю обставину.

03.04.2024 року матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 08.04.2024 року адміністративну справу №120/7988/21-а прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.04.2024 року представником позивача долучено до матеріалів справи лист Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.07.2022 року у якому зазначено, що на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області відсутні об`єкти культурної спадщини, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, які перебувають на обліку як пам`ятки культурної спадщини відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України "Про охорону культурної спадщини" та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини.

Ухвалою суду від 26.04.2024 року витребувано у Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому належним чином засвідчену копію рішення, що прийнято за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021020000000231 від 04.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

Ухвалою суду від 26.04.2024 року витребувано в Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації інформацію щодо знаходження на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області пам`яток культурної спадщини та земель історико-культурного призначення.

Даною ухвалою також зобов`язано Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації надати письмові пояснення щодо обставин походження та наявності розбіжностей (суперечності) інформації у листах завідувача сектору охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації М. Потупчик №2708/02-20 від 17.05.2017 року, №43/02-25 від 09.01.2020 року та №5834/02-20, №5833/02-20, №5831/02-20, №5832/02-20 від 18.12.2020 року.

Ухвалою суду від 26.04.2024 року витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином засвідчені копії клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021.

Ухвалою суду від 26.04.2024 року витребувано у Міністерства культури та інформаційної політики України інформацію щодо знаходження на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області пам`яток культурної спадщини та земель історико-культурного призначення.

06.05.2024 року Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2024 року надано витребувані матеріали.

07.05.2024 року представником Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації подано лист щодо виконання ухвали суду до якого долучено перелік пам`яток археології, що підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток на території Агрономічної сільської ради.

13.06.2024 року до суду надійшов лист Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/4954-24 від 31.05.2024 року у якому наведено перелік об`єктів культурної спадщини, що знаходяться на території Агрономічної сільської ради.

18.06.2024 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому надано суду належним чином засвідчену копію постанови про закриття кримінального провадження №42021020000000231 від 04.06.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 197-1, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року надано відповідачу строк для надання пояснень щодо обставин справи, з урахуванням змісту листа Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/4954-24 від 31.05.2024 року та листа щодо виконання ухвали суду Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.

24.06.2024 року представником відповідача надано пояснення на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2024 року у яких вказано, що неналежне виконання чинних приписів законодавства щодо вирішення питання про занесення (незанесення) до Реєстру об`єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, не має наслідком виключення їх з переліку пам`яток культурної спадщини та припинення їх правової охорони.

Також зауважили, що надана інформація у листі Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/4954-24 від 31.05.2024 року та листі щодо виконання ухвали суду Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації не є такими, що спростовують відсутність земель історико-культурного призначення на території с. Агрономічне.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не було прийнято жодного рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Застосовуючи принцип "мовчазної згоди", визначений абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, позивачами розроблено проект землеустрою щодо відведення кожному окремо земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

03.06.2021 року на виконання вимог пункту 24 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, позивачами подано до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області розроблений проект землеустрою разом з клопотаннями про його затвердження.

Рішеннями Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598, №600, №587, №595 позивачам відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. Підставою для прийняття зазначених рішень слугувало те, що вказані земельні ділянки знаходяться у зоні земель історико-культурного призначення, тобто фактичне місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законів, а також Генеральному плану населеного пункту с. Агрономічне.

Вважаючи дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.03.2024 року, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На час звернення позивачів із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на час розроблення проекту землеустрою чинним було наступне нормативно-правове регулювання особливостей безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У даному випадку, відмову в затверджені проекту землеустрою відповідач мотивував тим, що бажані земельні ділянки знаходяться у зоні земель історико-культурного призначення, тобто фактичне місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законів, а також Генеральному плану населеного пункту с. Агрономічне.

04.04.2022 року відповідач надав відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №18-2-4.2-46/2-22 від 04.04.2022 року, до якого долучено копію листа Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 17.05.2017 року №2708/02-20, згідно з яким на земельних ділянках, дозвіл на оформлення яких бажали отримати позивачі в даній справі, наявна пам`ятка археології: поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

Згідно із статтею 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Частиною 3 статті 186-1 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 186-1 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) зазначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Положеннями частини 6 статті 186-1 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Зі змісту статей 91, 96 ЗК України вбачається, що, виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням, на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Згідно з частиною 3 статті 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту об`єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.

Аналогічна норма міститься в абзаці 6 статті 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини".

За приписами статей 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Отже, умовою належності земельної ділянки до цієї категорії земель є розташування на ній, об`єктів визначених статями 53, 54 ЗК України, статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини":

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Положеннями частини 5 статті 20 ЗК України зазначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

З положень ЗК України слідує, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою.

Відповідно до частин 1,3 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

У постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16, від 22.10.2021 у справі № 160/7922/20 сформовано правовий висновок про те, що, зважаючи на імперативність вимог частини першої статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Так, суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 11.03.2024 року вказав наступне.

Судам варто з`ясувати факт розташування на спірних земельних ділянках об`єкта культурної спадщини, адже саме ця обставина є вирішальною для встановлення цільового призначення земельної ділянки.

Водночас, у справі є докази, що суперечать одне одному, а тому суди попередніх інстанцій мали з`ясувати цю обставину.

Крім того, в рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що ухвалою суду від 11.04.2022 витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином завірені копії клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021.

Однак на час розгляду справи копії витребуваних документів не надходили на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з чим, розгляд справи здійснювався на підставі наявних матеріалів справи.

До касаційної скарги відповідач долучив лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.05.2022 №0-2-0.6-1685/2-22, зі змісту якого слідує, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2022 до нього не надходила.

На переконання суду касаційної інстанції ці обставини є суттєвими для правильного вирішення справи, а тому вказав, що судам треба належним чином дослідити наведені відповідачем аргументи на основі відповідних доказів.

Як уже вказано судом вище, Вінницьким окружним адміністративним судом, після надходження справи з суду касаційної інстанції на новий розгляд вчинено ряд заходів для дослідження вказаних обставин, зокрема:

- ухвалою суду від 26.04.2024 року витребувано у Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому належним чином засвідчену копію рішення, що прийнято за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021020000000231 від 04.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України;

- ухвалою суду від 26.04.2024 року витребувано в Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації інформацію щодо знаходження на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області пам`яток культурної спадщини та земель історико-культурного призначення; зобов`язано Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації надати письмові пояснення щодо обставин походження та наявності розбіжностей (суперечності) інформації у листах завідувача сектору охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації М. Потупчик №2708/02-20 від 17.05.2017 року, №43/02-25 від 09.01.2020 року та №5834/02-20, №5833/02-20, №5831/02-20, №5832/02-20 від 18.12.2020 року;

- ухвалою суду від 26.04.2024 року витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином засвідчені копії клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021;

- ухвалою суду від 26.04.2024 року витребувано у Міністерства культури та інформаційної політики України інформацію щодо знаходження на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області пам`яток культурної спадщини та земель історико-культурного призначення.

Передусім суд зазначає, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 26.04.2024 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано належним чином засвідчені копії клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021 року /том 2 а.с. 244-250/.

Із наданих матеріалів судом встановлено, що клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надійшли на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 14.12.2020 року, що підтверджується належним чином засвідченими копіями відповідних клопотань, які наявні в матеріалах справи /том 2 а.с. 245, 247, 249, 250/.

Крім того, 30.03.2021 року позивачі через свого представника звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області /том 1 а.с. 46-49/.

Суд зазначає, що на час звернення позивачів із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та на час застосування принципу мовчазної згоди була чинною і діяла стаття 118 ЗК України в редакції до 27.05.2021 року, яка передбачала право та можливість розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за відсутності наданого дозволу.

Також суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду у постанові № 376/943/17 від 24 вересня 2020 року у якій суд дійшов висновку, що абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведені правові норми, та зважаючи на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на протязі місяця з дати отримання клопотань позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою будь-якого з рішень передбачених положеннями статтею 118 ЗК України не прийняло, позивачі на законних підставах застосували принцип мовчазної згоди.

При цьому, суд зазначає, що факт прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказів №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021 року не може ставити під сумнів правомірність дій позивачів щодо застосування принципу мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки такі накази прийняті суб`єктом владних повноважень більше ніж через місяць після отримання клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Досліджуючи питання щодо розташування на спірних земельних ділянках об`єкта культурної спадщини, зокрема пам`ятки археології: поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е., суд зазначає, що 07.05.2024 року представником Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації подано лист щодо виконання ухвали суду до якого долучено перелік пам`яток археології, що підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток на території Агрономічної сільської ради.

Крім того, 13.06.2024 року до суду надійшов лист Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/4954-24 від 31.05.2024 року у якому наведено перелік об`єктів культурної спадщини, що знаходяться на території Агрономічної сільської ради.

Із змісту листа Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/4954-24 від 31.05.2024 року та листа щодо виконання ухвали суду Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації вбачається, що на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області відсутня така пам`ятка археології, як поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

При цьому, з метою забезпечення прав учасників справи, судом надіслано копію листа Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/4954-24 від 31.05.2024 року та листа щодо виконання ухвали суду Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації із доданими до них матеріалами відповідачу, надавши йому строк для надання пояснень щодо обставин справи, з урахуванням змісту вказаних листів.

Однак, відповідачем з посиланням на норми законодавства лише вказано, що надана інформація у листі Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/4954-24 від 31.05.2024 року та листі щодо виконання ухвали суду Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації не є такими, що спростовують відсутність земель історико-культурного призначення на території с. Агрономічне.

Будь-яких доказів знаходження на спірних земельних ділянках пам`ятки археології - поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е. суду не надано.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем не надано та судом не здобуто належних доказів, які б свідчили, що бажані для позивачів земельні ділянки розміщені у зоні земель історико-культурного призначення, а саме пам`ятки археології - поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

Стосовно наявності у справі доказів, що суперечать одне одному, то суд зазначає, наступне.

Так, в матеріалах справи міститься лист завідувача сектору охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації №2708/02-20 від 17.05.2017 року яким повідомлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 24,60 га, що відводиться в постійне користування Вінницькому національному аграрному університету знаходиться пам`ятка археології - поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

Надалі, листом завідувача сектору охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації №43/02-25 від 09.01.2020 року повідомлено, що на території Агрономічної сільської ради на державний облік занесено одну пам`ятку культурної спадщини за видом історії - Братська могила воїнів радянської армії 1941 року.

Зазначено, що інших об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, списків (переліків) пам`яток місцевого значення, у відповідності до законодавчих актів, які були прийняті до вступу дії Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року №1805-III, а також переліків щойно виявлених пам`яток не занесено.

Крім того, в матеріалах справи наявні листи завідувача сектору охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації №5834/02-20, №5833/02-20, №5831/02-20, №5832/02-20 від 18.12.2020 року скеровані позивачам у справі у яких зазначено, що на земельні ділянці кадастрове зонування №0520680200:01:007 пам`ятки культурної спадщини та землі історико-культурного призначення відсутні.

Для з`ясування вказаних розбіжностей судом зобов`язано Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації надати письмові пояснення щодо обставин походження та наявності розбіжностей (суперечності) інформації у листах завідувача сектору охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації М. Потупчик №2708/02-20 від 17.05.2017 року, №43/02-25 від 09.01.2020 року та №5834/02-20, №5833/02-20, №5831/02-20, №5832/02-20 від 18.12.2020 року.

Втім, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації вказало, що відповідно до протоколу обшуку від 03 червня 2022 року слідчого четвертого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань Чорноблавського Олександра Михайловича за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021020000000231 від 04.06.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Гриневича В.С. за № 127/9065/22 від 04.05.2022 року, листи від 18.12.2020 року №5831/02-20, №5832/02- 20, №5833/02-20, №5834/02-20 вилучено.

Відповідно до протоколу обшуку від 15 лютого 2023 року детектива Національного антикорупційного бюро України П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_5 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до реєстру досудових розслідувань за №52021000000000570 від 06.12.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Сікори К.О. у справі № 991/984/23 від 06.02.2023 року, лист Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 09.01.2020 року № 43/02-25 також вилучено.

В свою чергу, лист Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 17.05.2017 року № 2708/02-20 Управління надати немає можливості, так як під час реорганізації, у 2021 році, Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, котре на той час виконувало функції органу охоронної спадщини, до Управління, як його правонаступника в частині виконання функцій органу охорони культурної спадщини, вказаний лист не передало.

Одночасно повідомлено, що начальник відділу охорони культурної спадщини Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації ОСОБА_6 , який на той час готував відповідні листи працюючи в Управлінні культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації наразі проходить службу в Збройних Силах України.

Тому, враховуючи вказані обставини, Управління немає можливості надати письмові пояснення щодо обставин походження та наявності розбіжностей (суперечності інформації) у вищезазначених листах.

При цьому, Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації надано перелік пам`яток археології, що підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток на території Агрономічної сільської ради, де не значиться пам`ятка археології - поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

Крім того, із листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому №3607/14-01-04/22 від 22.02.2022 року вбачається, що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021020000000231 від 04.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.05.2016 Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації надіслало листа №2826/02-25 від 15.05.2016 за підписом завідувача сектору охорони культурної спадщини Вінницької ОДА ОСОБА_7 про те, що на території Агрономічної сільської ради є пам`ятка археології, а саме поселення Скіфської культури 7-6 століття до нашої ери, та останнім долучено до вказаного листа документ - план розташування пам`ятки археологічної спадщини Скіфської культури 7-6 століття до нашої ери с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області на якому чітко зазначено та виділено частину земельної ділянки.

В подальшому, 06.06.2021 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 виготовлено проект землеустрою щодо виділення у власність земельних ділянок, як земель сільськогосподарського призначення громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Надалі, на засіданні земельної комісії Агрономічної сільської ради виявлено, що в матеріалах проектної документації ФОП ОСОБА_8 міститься 4 оригінала листа №5834/02-02, №58333/02-02, №5831/02-02, №5832/02-02 від 18.12.2020 року з мокрою печаткою за підписом завідувача сектору охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької ОДА ОСОБА_9 , про те що на даних земельних ділянках пам`ятки культурної спадщини та землі історико-культурного призначення відсутні.

Вищевикладені факти були предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021020000000231 від 04.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

09.07.2023 року слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому винесено постанову про закриття кримінального провадження №42021020000000231 від 04.06.2021 року, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

При цьому, у вказаній постанові зазначено, що за результатами досудового розслідування із кримінального провадження 26.07.2022 року виділено та направлено до суду матеріали за підозрою завідувача сектору охорони культурної спадщини Вінницької обласної державної адміністрації Потупчика М. за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. На даний час судовий розгляд справи зупинено, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_10 на службі в Збройних Силах України.

Суд зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України та зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

До суду відповідачем так і не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що бажані для позивачів земельні ділянки розміщені у зоні земель історико-культурного призначення, а саме пам`ятки археології - поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

При цьому, на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів, Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації і Міністерством культури та інформаційної політики України надано перелік пам`яток культурної спадщини, що знаходяться на території Агрономічної сільської ради, серед яких відсутня така пам`ятка археології, як поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про відмову позивачам в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати позивачам у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею по 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, суд виходить із наступного.

Суд звертає увагу, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19, від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/5032/20).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, частина 8 статті 186 ЗК України передбачає, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Доказів, що спірні земельні ділянки знаходяться у зоні земель історико-культурного призначення, а саме пам`ятки археології - поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е. відповідачем не наведено та судом не здобуто в ході розгляду даної справи.

Згідно висновку експерта державної експертизи про розгляд документації із землеустрою проект землеустрою погоджений без зауважень /том 1 а.с. 120/.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24 січня 2020 року, №560/1334/19 від 27.01.2021 року та Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові 120/60/22 від 05 липня 2022 року у яких суди дійшли висновку, що у подібних правовідносинах належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивачів та не виключається повторність звернень позивачів за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд враховує те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №271/2024 від 06.05.2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак, суд дійшов висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до частини 3 статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Стосовно розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивачів належить стягнути по 908 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598 від 30.06.2021 про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №600 від 30.06.2021 про відмову ОСОБА_2 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №595 від 30.06.2021, про відмову ОСОБА_4 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №587 від 30.06.2021, яким відмовлено ОСОБА_3 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 908 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 908 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач (1): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Позивач (2): ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Позивач (3): ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Позивач (4): ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, ЄДРПОУ 04525998);

Третя особа: Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації (21059, Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А, 21059, ЄДРПОУ 43723537).

Суддя Свентух Віталій Михайлович