Справа № 127/2340/24

Провадження № 22-ц/801/1618/2024

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 рокуСправа № 127/2340/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Стадника І. М., Рибчинського В. П.,

розглянув у порядку письмовогопровадження справу № 127/2340/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.05.2024, ухвалене у складі судді Сичука М. М. в приміщенні суду в м. Вінниця, -

в ст ан о в и в :

22.01.2024 адвокат Кравчук М. О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 36 від 16.01.2024, звернувся у суд з позовом до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1) (далі ДУ «Вінницька УВП № 1»), Державної казначейської служби України (далі ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути моральну шкоду в розмірі 100 грн, завданої в період з 1.06.2023 по 2.06.2023 внаслідок тримання ОСОБА_1 в ДУ «Вінницька УВП № 1» в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ..

Позов мотивовано тим, що під час утримання засудженого ОСОБА_1 в ДУ «Вінницька УВП № 1» були порушені його законні права, а саме: порушено законне право засудженого на телефонні розмови; скерування кореспонденції; забезпечення належних житлово-побутових умов у камерному приміщені. З урахуванням викладеного та у зв`язку з триманням позивача в ДУ «Вінницька УВП № 1» в період з 1.06.2023 по 2.06.2023 в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, яких він зазнав, з урахуванням принципу розумності та справедливості, розмір заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди було визначено у сумі 100 грн.

Також позивач вказав, що факт порушення його прав відповідачем підтверджується : відповіддю Вінницької окружної прокуратури від 12.06.2023, вказівкою про усунення порушень законодавства України Вінницької окружної прокуратури від 14.04.2023, листом Вінницької окружної прокуратури від 25.07.2023 № 50-20-21, вказівкою про усунення порушень законодавства України Вінницької окружної прокуратури від 27.06.2023,відповіддю Міністерства юстиції України від 25.05.2023, листом Уповноваженого ВРУ від 19.07.2023, листом Міністерства юстиції України від 11.08.2023, відповіддю Вінницької окружної прокуратури від 28.06.2023.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.05.2024 відмовлено в задоволенні позову. Судові витрати компенсовано за рахунок держави.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 6366 від 21.06.2024), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував, що під час відбування покарання у камерному приміщенні № 133 ОСОБА_1 зазнає душевних страждань через умови, які принижують його людську гідність. Приміщення де він перебуває, не відповідає базовим стандартам гідності та людських прав, а саме :

1.Санвузол без дверей і придатності : Кабіна з ОСОБА_3 не має дверей і проглядається через оглядове вічко, що повністю позбавляє засудженого придатності. Така ситуація принижує людську гідність та завдає глибоких психологічних травм, оскільки неможливість здійснення базових фізіологічних потреб у приватності є серйозним порушенням прав людини;

2.Відсутність відгородження санвузла від житлової зони : санвузол не відділений від житлової зони, що створює нестерпні умови для ОСОБА_1 .. Відсутність такої відгородженості призводить до постійного відчуття приниження та дискомфорту, оскільки відсутність елементарної гігієни та ізоляції санвузла суперечить базовим нормам людського поводження;

3.Недостатнє обладнання приміщення: камерне приміщення не обладнано необхідними меблями, такими як лава на довжину стола, особиста шафа та підставка під бак для питної води. Це значно ускладнює побутові умови, робить життя в камері дискомфортним і несприятливим для фізичного та психологічного здоров`я;

4.Відсутність відгородженого санвузла та змивного бачка : санвузол не обладнаний унітазом зі змивним бачком, що не лише принижує гідність засудженого, а й створює антисанітарні умови, що можуть призвести до погіршення здоров`я.

5.Недостатня загальна площа : ОСОБА_1 відбуває покарання у камерному приміщенні № 133, облаштованому для 2 засуджених із жилою площею 7,9 кв. м. при нормі не менше 4 кв. м. на особу та недотримання вимог статті 115 КВК України.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.05.2024 у справі з ціною позову 100 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 засуджений до довічного позбавлення волі та з 2.06.2010 відбуває покарання в ДУ «Вінницька УВП № 1», яка розташована за адресою : м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2 /а. с. 1, 9/.

На аркушах справи 9-10 знаходиться довідка по особовій справі ОСОБА_1 ..

На аркушах справи 16-17 знаходиться подання Уповноваженого ВРУ з прав людини від 25.04.2023 № 3525.2/П-10251.3/23/23/43.4 адресоване Міністерству юстиції України, згідно якого відповідно до висновку від 17.04.2023 службової перевірки, проведеної Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в ДУ «Вінницька УВП № 1» з 2.06.2010 по теперішній час. За період відбування покарання засуджений перебував у камерних приміщеннях : № 4 із житловою площею 11,9 кв. м., облаштованою для 2 засуджених; № 109 із житловою площею 7,8 кв. м., облаштованою для 2 засуджених; № 111 із житловою площею 11,5 кв. м., облаштованою для 3 засуджених; № 126 із житловою площею 7,5 кв. м., облаштованою для 2 засуджених; № 128 із житловою площею 12,2 кв. м., облаштованою для 3 засуджених; № 129 із житловою площею 7,9 кв. м., облаштованою для 2 засуджених; № 143 із житловою площею 7,6 кв. м., облаштованою для 2 засуджених, № 147 із житловою площею 11,6 кв. м., облаштованою для 3 засуджених; № 149 із житловою площею 7,8 кв. м., облаштованою для 2 засуджених. На час проведення службової перевірки засуджений до довідного позбавлення волі ОСОБА_1 відбував покарання у камерному приміщенні №133, облаштованому для 2 засуджених із житловою площею 7,9 кв.м. У поданні зазначено про вжиття заходів, спрямованих на недопущення у подальшому порушень прав ОСОБА_1 на належні умови утримання в ДУ «Вінницька УВП № 1»; неухильного додержання вимог статті 115 КВК України під час розміщення та утримання засуджених до довічного позбавлення волі в ДУ «Вінницька УВП № 1».

На аркуші справи 6 знаходиться лист Міністерства юстиції України від 25.05.2023 № 65882/5444-1-23/27 адресований Уповноваженому ВРУ з прав людини ОСОБА_4 щодо виконання подання, згідно якого Міністерство юстиції України на виконання подання Уповноваженого ВРУ з прав людини від 25.04.2023 № 3525.2/П-10251.3/23/23/43.4 щодо порушення прав засудженого ОСОБА_1 на належні умови утримання в ДУ «Вінницька УВП № 1» та з інших питань повідомляє, що засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 з 27.01.2022 тримається один в камері загальною площею 7,9 м2, що відповідає нормі житлової площі на одного засудженого згідно з вимогами статей 8,64, 115, 107, 151 КВК України. Матеріально-побутові умови тримання засудженого ОСОБА_1 в установі задовільні. У камері, де він перебуває, встановлені радіатори опалення, розетка з електричний струмом, освітлення, всі комунікації знаходяться у справному стані, стіни та стеля пофарбовані водним розчином вапна, панелі пофарбовані емаллю.

Відповідно до листа Уповноваженого ВРУ з прав людини від 24.07.2023 № 39262-4/11-26376.25/230ТЛ/43.4 адресованого Міністерству юстиції України, в ньому Уповноважений ВРУ з прав людини просить ініціювати та провести службову перевірку за фактом надання неправдивої інформації у відповіді на подання від 25.04.2023 № 3525.2/П-10251.3/23/23/43.4, вирішити питання притягнення до відповідальності осіб, які допустили надання недостовірної інформації; взяти на особистий контроль стан вжиття заходів, спрямованих на недопущення у подальшому порушень прав ОСОБА_1 на належні умови утримання в ДУ «Вінницька УВП № 1».

/а. с. 7/.

На аркуші справи 19 знаходиться вказівка Вінницької окружної прокуратури про усунення порушень законодавства України від 14.04.2023 № 50/5648 вих-23 адресована начальнику ДУ «Вінницька УВП № 1».

Відповідно до відповіді Вінницької окружної прокуратури від 14.04.2024 № 50-20-21 адресованої ОСОБА_5 , прокуратурою розглянуто звернення ОСОБА_1 від 22.03.2023 та від 29.03.2023, які надійшли з Вінницької обласної прокуратури, та повідомлено, що у ході проведення перевірки окремі факти щодо неналежних умов утримання у камерному приміщенні та не скерування кореспонденції знайшли своє підтвердження. У зв`язку з цим, за результатами перевірки всіх доводів, викладених у зверненнях, Вінницькою окружною прокуратурою внесено документ прокурорського реагування начальнику ДУ «Вінницька УВП № 1» /а. с. 20/.

На аркуші справи 20 знаходиться картка звернення громадянина на телефону «гарячу лінію» Уповноваженого ВРУ з прав людини, а на аркуші справи 21 знаходиться звернення ОСОБА_1 від 22.03.2023 адресоване Уповноваженому ВРУ з прав людини /а. с. 21/.

На аркуші справи 18 знаходиться відповідь Вінницької окружної прокуратури від 25.07.2023 № 50-20-21 адресоване ОСОБА_1 на його звернення від 19.07.2023.

Відповідно до відповіді Вінницької окружної прокуратури від 12.06.2023 № 50-20-21 адресованої ОСОБА_5 , прокуратурою за результатами перевірки доводів, викладених у зверненнях ОСОБА_1 від 22.03.2023 та від 29.03.2023, Вінницькою окружною прокуратурою 14.04.2024 винесено документ прокурорського реагування начальнику ДУ «Вінницька УВП № 1» /а. с. 8/.

На аркуші справи 13 зворот 14 знаходиться копія заяви Плотнікова від 8.12.2023 адресована Вінницькій окружній прокуратурі.

Відповідно до відповіді Вінницької окружної прокуратури від 29.12.2023 № 60-20-21 адресованої ОСОБА_5 , прокуратурою розглянуто звернення ОСОБА_1 від 8.12.2023 та від 21.12.2023, в тому числі, звернення, яке адресоване до Вінницької обласної прокуратури від 27.11.2023 та 21.12.2023, до Офісу Генерального прокурора від 24.11.2023 та Уповноваженого ВРУ з прав людини від 4.12.2023, з питань ненадання адвоката під час проходження психологічної діагностики в ДУ «Вінницька УВП № 1», порушення права на прослуховування радіопередач в установі, належних санітарно-побутових умов тримання в камерному приміщенні № 133, а також неповноти розгляду звернення від 28.11.2023 та повідомлено, що за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 щодо порушення права на прослуховування радіопередач, а також виявлених у ході комплексної перевірки порушень прав засуджених до довічного позбавлення волі на належні умови їх утримання та з інших питань, окружною прокуратурою 20.12.2023 внесена відповідна вказівка начальнику ДУ «Вінницька УВП № 1», яка перебуває на розгляді.

Згідно вказівки Вінницької окружної прокуратури про усунення порушень законодавства України від 27.06.2024 № 50/10312 вих - 23 адресованої начальнику ДУ «Вінницька УВП № 1» прокуратурою проведено перевірку у ДУ «Вінницька УВП № 1» з питань додержання прав засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на телефонні розмови, скерування кореспонденції та забезпечення належних житлово-побутових умов у камерному приміщенні. Установлено, що упродовж березня-червня 2023, в окремі дати цих місяців, можливість проведення телефонних розмов ОСОБА_1 не надавалась, окремі звернення ОСОБА_1 незважаючи на наявність талонів-підтверджень, до окружної прокуратури не надходили, зокрема, звернення засудженого від 15.02.2023, 20.02.2023 та 11.04.2023. У вказівці зазначено, що невідкладно розглянути вказівку та вжити вичерпних заходів щодо усунення зазначених у ній порушень вимог законодавства, а також недопущення їх у подальшому, у тому числі шляхом переведення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до іншого камерного приміщення, яке відповідає вимогам житлово-побутового та санітарного-епідемічного законодавства України. За викладеними у вказівці порушеннями провести службове розслідування, за результатами якого вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових осіб ДУ «Вінницька УВП № 1», з вини яких допущені вказані порушення. /а. с. 15/.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки матеріали справи не містять достовірних, належних та достатніх доказів на підтвердження факту визнання дій або бездіяльності відповідача незаконними. Крім того, надані позивачем докази не містять інформації про порушення його прав у період, який ним зазначено, а саме з 01.06.2023 року по 02.06.2023 року.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 07.06.2022 у справі № 570/2918/20 (провадження № 61-90991св21).

Отже, підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями,дією чибездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174ЦК Українивідповідно.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21,1173та 1174ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядуваннялише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними (постанова ВСУ від 08.11.2017 у справі № 6-99цс17).

Частиною 3статті 63КонституціїУкраїни визначено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (частина 1статті 28 Конституції України).

Відповідно достатті 1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно зі статтею 3КВК Українидо засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Відповідно до частинпершої, другої, четвертоїстатті 7 КВК Українидержава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченимиКонституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

За змістом частини першоїстатті 8КВК Українизасуджені мають право, зокрема, на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню; на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Частиною третьоюстатті 107 КВК Українивизначено, що засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Згідно частини першої статті 115 КВК України особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, інші докази (постанова ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується також суд апеляційної інстанції, про те, що позивачем не надано суду доказів (рішення суду, тощо) про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності ДУ «ВінницькаУВП №1» та якими би було встановлено порушення ДУ «ВінницькаУВП №1» прав позивача на телефонні розмови; скерування кореспонденції; забезпечення належних житлово-побутових умов у камерному приміщені, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Письмовівказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1 частини першої статті 26 Закону України «Про прокуратуру», а також письмові вказівкипрокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов`язковими і підлягають негайному виконанню (частина четверта статті 26 Закону України «Про прокуратуру»).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказівки органу прокуратури, на відміну від судових рішень, не є доказами визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності відповідного органу державної влади, а у спірних правовідносинах - відповідача ДУ «Вінницька УВП № 1», оскільки не містять висновку щодо визнання конкретних дій чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними. Так, у відповіді заступника керівника окружної прокуратури ОСОБА_6 на звернення ОСОБА_7 від 08.12.2023 та 21.12.2023 року, від 29.12.2023 року міститься інформація, що однією з проблем по усуненню деяких порушень законодавства в діяльності Вінницької УВП №1 є відсутність належного державного фінансування установи для проведення певного виду ремонтних робіт в камерних та інших приміщеннях установи, зокрема, в умовах воєнного стану та з урахуванням конструктивних особливостей будівель установи. /а. с. 13 зворот/.

Отже, при вирішенні питання про відшкодування шкоди позивачу слід довести, а суду встановити конкретну дію чи бездіяльність допущену відповідним органом, чи була шкода заподіяна у зв`язку з діяльністю відповідача пов`язаною безпосередньо з реалізацією ним своїх владних повноважень або ж під час господарської чи технічної діяльності, тощо, що впливає на порядок відшкодування такої шкоди. Суд звертає уваги, що акти перевірок прокуратури, для встановлення факту виявлених при перевірці порушень до суду надано не було; не було позивачем заявлено і вимог про їх витребування.

Листи, звернення, переписка між ОСОБА_1 та Вінницькою окружною прокуратурою, Міністерством юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини також не є належними і допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України протиправності (неправомірності) рішень, дій чи бездіяльності ДУ «Вінницька УВП № 1».

Колегія суддів погоджується також і з висновком суду першої інстанції про те, що жоден із наявних у справі доказів не містить інформації про порушення прав позивача, які б призвели до заподіяння йому моральної шкоди у період з 1.06.2023 по 2.06.2023.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що приміщення де ОСОБА_1 перебуває, не відповідає базовим стандартам гідності та людських прав, а саме : санвузол без дверей і придатності; відсутність відгородження санвузла від житлової зони; недостатнє обладнання приміщення; відсутність відгородженого санвузла та змивного бачка, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з листа Уповноваженого ВРУ з прав людини ОСОБА_8 від 19.07.2023 року дані невідповідності камерного приміщення (якого саме не вказано) базовим стандартам, були встановлені Вінницькою окружною прокуратурою за матеріалами перевірки проведеної станом на 14.04.2023 року; у поданні уповноваженого ВРУ з прав людини від 25.04.2023 року зазначено, що за період відбування покарання засуджений перебував у десяти камерних приміщеннях; позивач, скориставшись своїм правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права, зазначив, що саме у зв`язку з триманням його в період з 01.06.2023 року по 02.06.2023 року в умовах, що принижують його гідність йому було заподіяно моральну шкоду, а отже саме на позивача покладається обов`язок довести той факт, що у визначений ним період були порушені його права. Однак, із змісту вищезазначених документів не вбачається, що станом на 01.06.2023 року - 02.06.2023 року його житлово-побутові умови у камерному приміщені були порушенні відповідачем, а порушення встановлені перевіркою від 04.04.2023 не були усунені та продовжували існувати на час звернення до суду. Не надано також доказів про порушення у цей період і прав засудженого на телефонні розмови та скерування кореспонденції.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиноючетвертою статті258,частиною першоюстатті 259,статтями 367,369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.05.2024 у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: І. М. Стадник

В. П. Рибчинський