Справа № 522/11665/24

Провадження № 2-о/522/406/24

У Х В А Л А

23 липня 2024 року суддя Приморського районного суду міста Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання особи, зниклою безвісти за особливих обставин,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання особи, зниклою безвісти за особливих обставин.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Положення ст. 293 ЦПК України передбачають, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Крім того, положеннями вищезазначеної статті визначається певна категорія справ, що підлягають розгляду за правилами окремого провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядкуокремого провадженнясправи провизнання фізичноїособи безвісновідсутньою чи оголошення її померлою.

Як вбачається зі змісту заявлених вимог, звернувшись із заявою в порядку окремого провадження до суду, заявник просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце народження: м. Одеса, особою, що зникла безвісти за особливих обставин.

Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою та порядку визнання особою, що зникла безвісти за особливих обставин, мають різне правове регулювання. Правовий статус «особи, зниклої безвісти за особливих обставин» не є тотожним правовому статусу фізичної особи, визнаної в судовому порядку «безвісно відсутньою».

Порядок визнання особою, що зникла безвісти за особливих обставин регулюється Законом України«Про правовийстатус осіб,зниклих безвістиза особливихобставин» (надалі Закон № 2505-VIII ).

Згідно абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2505-VIII особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1ст. 4 Закону 2505-VIIІ, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому вказаним Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Тобто набуття особою статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, здійснюється у позасудовому порядку. Особа набуває такого статусу з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.

До заяви долучено сповіщення сім`ї № ЧМП3/5727 від 13.06.2023, що ОСОБА_2 , 1985 р.н., 09.06.2023 зник безвісти в ході бойових дій біля н.п. Білогорівка, Луганської області під час виконання завдань здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.

Також до заяви додано витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, № 20231122-2214 від 22.11.2023 року, з якого вбачається, що до вказаного реєстру внесено відомості про розшукувану особу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 20.11.2023 року.

Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньої або оголошення її померлою регламентується главою 4 розділу ІV ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 2505-VIIІ надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Суд звертає увагу, що заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із вимогою про встановлення факту визнання особи саме зниклою безвісти за особливих обставин,що навідміну відвизнання фізичноїособи безвісно відсутньою, не є можливим у порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти регулюєтьсяЗаконом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»та не передбачений нормами Глави4РозділуIV ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У постанові від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другоїстатті 122 ЦПК Україниу редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження; пункт 1 частини першоїстатті 186 ЦПК Україниу редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першоїстатті 109 КАС Україниу редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першоїстатті 170 КАС Україниу редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

Верховний Суд у постанові від 06 липня 2022 року в справі № 203/3236/19 зазначив,шо поняття«спір,який непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинства»слід тлумачитив більшширокому значенні,тобто якпоняття,що стосуєтьсятих спорів,які непідлягають розглядув порядкуцивільного судочинства,так ітих,які взагаліне підлягаютьсудовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18».

З урахуванням наведеного та з огляду на те, щоЦПК Українине регулює порядку розгляду справ про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки подана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч.5 ст. 186 ЦПК України).

На виконання вимог вищезазначеної статті та з огляду на те, що суд зобов`язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцієюі законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, суд роз`яснює заявнику його право звернутись до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою з дотриманням вимог п.3 ч.2 ст. 293 ЦПК України та ст.ст. 305, 306 ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 4,186, 293,305,306 ЦПК України, суд, -