308/10196/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2024 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й., за участю представника митниці Зубенка І.І., захисника Скребця О.М., особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Закарпатської митниці Державної митної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:

громадянина України ОСОБА_1 , директора ПП "ТП Мегатранс", ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1

за ч. 1 ст. 483 МК України, -

В С Т А Н О В И В:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол №0250/30500/24 від 19.04.2024 про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зі змісту вказаного протоколу про порушення митних правил вбачається, що 09.01.2024 на митному посту «Мукачево» Закарпатської митниці в митному режимі «експорт» згідно митної декларації (далі-МД) типу ЕК10АА 24UA305160000610U6 від 09.01.2024 було оформлено товар: «пшениця 4 класу українського походження, врожаю 2022/2023 не для посіву, без ГМО.» Код товару згідно УКТЗЕД: 1001990000. в кількості 191300 кг., вартістю 27738,50 Євро, що за курсом НБУ на момент митного оформлення складало 1159394,41 грн. Продавцем товару є ПП "ТП МЕГАТРАНС" (ЄДРПОУ 37180335), покупцем товару вказано іноземне підприємство «Grandeur Company s.r.o.» (Mlynske Nivy 4962/54 Bratislava - mestska cast Ruzinov 821 0), а отримувачем італійська компанія «Mangimi Liverini S.p.A», (Via Nazionale Sannitica, 60 82037 Telese Terme (BN) REA BN-53958). Митне оформлення здійснювалось згідно з зовнішньоекономічним контрактом №20/12 від 20.12.2023, додаткової угоди №2 від 08.01.2024 до зовнішньоекономічного контракту №20/12 від 20.12.2023, рахунку-фактури №3 від 09.01.2024, накладної УМВС (СМГС) № 37945425, а також інших необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в графі 44 МД.

Постановою Кабінету Міністрів України (далі КМ України) від 31 жовтня 2023 року №1133 «Про внесення змін до постанови КМ України від 27 грудня 2022 р. № 1466» затверджено Перелік товарів (аграрної продукції), експорт яких підлягає ліцензуванню. Згідно із даним Переліком товар: пшениця і суміш пшениці та жита (меслин) за кодом 1001 згідно УКТ ЗЕД, який оформляється на експорт підлягає ліцензуванню.

Державна митна служба України звернулася до Міністерства економіки України з проханням висловити позицію та надати роз`яснення стосовно окремих приписів постанови КМ України від 31 жовтня 2023 року №1133 «Про внесення змін до постанови КМ України від 27 грудня 2022 р. № 1466». Відповідно до роз`яснень, які надійшли на митницю листом Держмитслужби від 06.12.2023 №08-3/16-01/7/8681 і надані листом Мінекономіки від 04.12.2023 №4431-08/65920-03, експорт аграрної продукції за кодом згідно з УКТ ЗЕД 1001 99 00 00, 1005 90 00 00, 1205 10 90 00, 1205 90 00,1206 00 91 00, 1206 00 99 00 до Республіки Болгарія, Румунії, Словацької Республіки, Угорщини та Республіки Польщі підлягає ліцензуванню без виключення щодо верифікації суб`єктів відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту з верифікації суб`єктів агропромислового комплексу в умовах воєнного стану, затвердженого постановою КМ України від 31 жовтня 2023 року №1132. Державною митною службою згаданим листом рекомендовано під час виконання митних формальностей необхідно застосовувати наведений вище підхід щодо окремих особливостей ліцензування експорту аграрної продукції.

Крім цього, відповідно до Переліку товарів (аграрної продукції), експорт яких підлягає ліцензуванню, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2023 року №1402 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2024 рік» товар: пшениця і суміш пшениці та жита (меслин) за кодом: 1001, згідно УКТ ЗЕД, який оформляється на експорт підлягає ліцензуванню.

В ході подальшої перевірки управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці на адресу безпосереднього отримувача товару: італійської компанії «Mangimi Liverini S.p.A» (Via Nazionale Sannitica, 60 82037 Telese Terme (BN) REA BN-53958) направлено листа-запит № 7.7-20/7.7-20-06/14/146 від 09.01.2024, з метою підтвердження відомостей зазначених у МД 24UA305160000610U6 від 09.01.2024 та ТСД.

17.01.2024 від італійської компанії «Mangimi Liverini S.p.A» до митниці надійшла відповідь на зазначений лист (вх. митниці № 123/14-20/17), відповідно до якого, компанія не здійснювала жодне замовлення на закупку товарів з України та додатково повідомили про те, що компанія вже двічі зазнавала спроби шахрайства.З метою з`ясування обставин експорту товару «пшениця…» 15.02.2024 Закарпатською митницею направлено проект запиту №7.7-4/7,7-20-06/26/865 до Державної митної служби України з подальшим перенаправленням до митних органів Італії та Словаччини.

21.03.2024 до Держмитслужби надійшла відповідь від митних органів Італійської Республіки відповідно до якої, в базі даних Агенції немає митних декларацій пов`язаних з італійською компанією «Mangimi Liverini S.p.A», а так само імпортних операцій, що відповідають кількостям, показаним в надісланих документах.

Відповідь від митних органів Словаччини на момент складання протоколу про ПМП не надходила.

Отже, за результатами здійсненої митницею перевірки встановлено, що в п.2 додаткової угоди №2 від 08.01.2024 до зовнішньоекономічного контракту № 20/12 від 20.12.2023 внесено неправдиві відомості про вантажоодержувача товару, а саме італійської компанії «Mangimi Liverini S.p.A», (Via Nazionale Sannitica, 60 82037 Telese Terme (BN) REA BN-53958).

Враховуючи вищевикладене, Закарпатською митницею встановлено, що додаткова угода №2 від 08.01.2024 до зовнішньоекономічного контракту № 20/12 від 20.12.2023, рахунок-фактура №3 від 09.01.2024, накладної УМВС (СМГС) № 37945425, які були подані Закарпатській митниці, є підробленими та містять неправдиві відомості щодо вантажоодержувача вищезазначеного товару.

Згідно облікової картки суб`єкта ЗЕД № 807/2015/115 від 16.02.15 (дані оновлено станом на 08.03.23), на посаді керівника ПП "ТП МЕГАТРАНС" (код ЄДРПОУ 37180335) перебував ОСОБА_1 .Відповідно до ч.2 ст.459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

На неодноразові виклики до Закарпатської митниці директор ПП "ТП МЕГАТРАНС" ОСОБА_1 , для надання пояснень не прибув. Разом з тим, листом від 29.02.2024 №29/02 (вх. митниці № 447/14/20) від 04.03.2024 проінформував, що запит митниці є незаконним та не підлягає задоволенню.

Таким чином, директор ПП "ТП МЕГАТРАНС" ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару «пшениця 4 класу українського походження, врожаю 2022/2023 не для посіву, без ГМО.» в кількості 191300 кг., вартістю 27738,50 Євро, що за курсом НБУ на момент митного оформлення складало 1159394,41 грн., шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення та митного оформлення підроблених документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача вказаного товару.

Зазначені дії органом митного контролю кваліфіковано за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

До суду від захисника Скребця О.М. надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , оскільки ТУ БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024071250000035 від 24.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України.

Крім того, від захисника надійшли пояснення, у яких він проти обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил заперечив.

Захисник вказує на те, що митний орган не вправі надавати будь-яку оцінку даним щодо ліцензування господарської діяльності ПП «ТП Мегатранс», робити з цих питань висновки, здійснювати контрольні заходи щодо ліцензування, приймати рішення щодо наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП.

Також вказує на те, що експорт агропромислової продукції ПП «ТП Мегатранс» дозволений без наявності та/або відсутності відповідної ліцензії як верифікованому суб`єкту агропромислового комплексу, в тому числі й до Угорщини.

Митний орган не проводив зовнішньоекономічної діяльності ПП «ТП Мегатранс». За таких обставин, на переконання захисника, дії митниці в частині підписання від імені Закарпатської митниці листа/запиту про надання документів на адресу ПП «ТП Мегатранс» є незаконними.

Звертає увагу на умови поставки, за якими ПП «ТП Мегатранс» несе відповідальність за товар виключно до місця його передачі покупцю у м. Мукачево (митна територія України), який очищено у митному відношенні та сплачені необхідні збори/податки при оформленні експортних документів до МД. Після передачі товару перевізнику, його власником стала компанія Grandeur Company S.R.O., тому до самого факту перетину державного кордону України, а так само до подальшого його транспортування до компанії Mangimi Liverini S.p.A. та/або до іншого кінцевого покупця, продавець ПП «ТП Мегатранс» ніякого відношення не має, так як вже не є власником вказаного товару.

Захисник зазначає про те, що ОСОБА_1 не є належним суб`єктом відповідальності, оскільки до митного органу звертався ФОП ОСОБА_2 , усі документи також надані митним брокером, тоді як сам ОСОБА_1 жодного документу до Закарпатської митниці не надавав, будь-яких дій щодо надання документів не здійснював.

До суду від представника митниці надійшли додаткові пояснення, у яких він просив визнати гр. ОСОБА_1 , керівника ПП "ТП МЕГАТРАНС" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Додаткові пояснення обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 не враховано той факт, що у разі коли країною призначення товарів, що класифікуються за кодами згідно з УКТЗЕД 1001 99 00 00, 1005 90 00 00, 1205 10 90 00, 1205 90 00, 1206 00 91 00, 1206 00 99 00, є Республіка Болгарія, Румунія, Словацька Республіка, Угорщина та Республіка Польща, застосовується режим ліцензування експорту, який стосується всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема тих, що включені до переліку верифікованих суб`єктів агропромислового комплексу.

У поданих поясненнях наполягає на тому, що начальник Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці у законний спосіб підписав лист від 29.01.2024 № 7.7-20/7.7-20-01/471, адресований керівнику ПП «МЕГАТРАНС». У вказаному листі йшлося про проведення перевірочних заходів, а не про проведення документальних перевірок, і посилання на статті Митного кодексу, які регламентують їх проведення, відсутнє.

У судовому засіданні захисник проти обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил заперечив.

У судовому засіданні представник митниці підтримав обставини, викладені у протоколі про порушення митних правил та просив застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у відповідності до санкції статті.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи доходжу до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, єдиною підставою адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, як в нормативному так і у фактичному аспекті.

Адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або з необережності) дія або бездіяльність, що посягає на державний чи громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Під адміністративним правопорушенням, як підставою адміністративної відповідальності розуміється винне протиправне діяння, яке посягає на встановлені правом і забезпечені адміністративно-правовими санкціями правила поведінки громадян і посадових осіб в сфері державного управління.

Кваліфікація того чи іншого правопорушення здійснюється шляхом встановлення його складу. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом ознак, які характеризують дане діяння як адміністративне правопорушення і відрізняють його від інших правопорушень. Іншими словами, склад правопорушення - це встановлена правом сукупність ознак, при наявності яких анти-суспільне діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Склад адміністративного правопорушення включає: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Наведене указує на те, що до відповідальності за порушення митних правил може бути притягнута лише винна особа, яка вчинила відповідне правопорушення умисно або з необережності.

Диспозицією ч. 1 ст. 483 МК України передбачено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Об`єктом правопорушення, передбаченого цитованою нормою, є встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

З об`єктивної сторони порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, полягає у переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю яке проявляється у наступних формах:

- використання спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення цих товарів;

- шляхом надання одним товарам вигляду інших;

- подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості встановленого місця, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно із УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Суб`єктивна сторона порушення митних правил, передбачена ч. 1 ст. 483 МК України характеризується прямим умислом.

Для кваліфікації дій за ст. 483 МК України не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також чи настали від цього шкідливі наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України - суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчинення порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

За визначенням, наведеним у п. 43 ст. 4 МК України, посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи доходжу до переконання про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а саме дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару «пшениця 4 класу українського походження, врожаю 2022/2023 не для посіву, без ГМО.» в кількості 191300 кг., вартістю 27738,50 Євро, що за курсом НБУ на момент митного оформлення складало 1159394,41 грн., шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення та митного оформлення підроблених документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача вказаного товару.

Вина правопорушника, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме протоколом про порушення митних правил №0250/30500/24 від 19.04.2024, митною декларацією типу ЕК10АА 24UA305160000384U4, митною декларацією типу ЕК10АА 24UA305160000610U6, Invoice No. 2 від 27.12.2023, контрактом №20/12 від 20.12.2023, додатковою угодою №1 до контракту №20/12 від 20.12.2023, копією листа, адресованого директору Mangimi Liverini S.p.A. щодо очікування товару українського походження ща контрактом №20/12 від 20.12.2023, копією листа президента компанії Mangimi Liverini S.p.A., з якого вбачається, що компанія не здійснювала жодних замовлень товарів з України, запитом Держмитслужби №20548/4/7.7-1 від 21.03.2024, листом митної агенції Італії від 01.03.2024, листом Закарпатської митниці Держамитслужби України від 29.01.2024 №7.7-20/7.7.020-01/471, обліковою карткою ЗЕД, доповідною запискою б/н та б/д, адресованою начальнику Управління БК та МП Закарпатської митниці, копією договору №03/01 від 03.01.2024 на митно-брокерське обслуговування та іншими матеріалами справи.

З фактичних обставин справи вбачається, що адміністративне правопорушення, про яке йдеться у досліджуваному протоколі про порушення митних правил, стосується контракту №20/12 від 20.12.2023, укладеного між ПП «ТП Мегатранс» (продавець) та Grandeur Company s.r.o. Mlynske Nive 4962/54 (покупець).

Відповідно до пункту 2 цього контракту товаром являлася пшениця фуражна, українського походження, 2022/2023, код товару згідно 1001990000.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за змістом постанови КМУ від 27 грудня 2022 року № 1466 пшениця і суміш пшениці та жита (меслин) код УКТЗЕД 1001 належать до товарів (аграрної продукції), експорт яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до примітки Додатку №7 постанови КМУ від 27 грудня 2022 року № 1466 розгляд заявок на одержання ліцензій на експорт товарів, зазначених у цьому додатку, здійснюється у порядку, встановленому Мінекономіки, та за умови додаткового подання заявником - суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності до заявки діючого свідоцтва платника податку на додану вартість та довідки про відкриття банківського рахунка нерезидентом (покупцем товару).

Видача ліцензій на експорт товарів, зазначених у цьому додатку, здійснюється у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати одержання Мінекономіки заявки на одержання ліцензій на експорт таких товарів.

Режим ліцензування експорту не застосовується у разі, коли суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності включений до переліку верифікованих суб`єктів агропромислового комплексу, які здійснюють експорт товарів, що класифікуються за кодами згідно з УКТЗЕД 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514 та 2306, що формується Мінагрополітики відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту з верифікації суб`єктів агропромислового комплексу в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2023 р. № 1132.

Розгляд заявок на одержання ліцензій на експорт товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 1001 99 00 00, 1005 90 00 00, 1205 10 90 00, 1205 90 00, 1206 00 91 00, 1206 00 99 00 до Республіки Болгарія, Румунії, Словацької Республіки, Угорщини та Республіки Польща здійснюється у 30-денний строк у порядку, встановленому Мінекономіки.

Видача ліцензій на експорт товарів, зазначених у цьому пункті приміток, здійснюється на підставі погоджень, що надаються Мінагрополітики після двосторонніх консультацій з партнерами у 15-денний строк з дати одержання від Мінекономіки заявки на одержання ліцензій на експорт зазначених товарів без залучення суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності у порядку міжвідомчого обміну інформацією. Підставою для відмови у видачі ліцензії на експорт таких товарів, крім підстав, передбачених законодавством, є отримання Мінекономіки від Мінагрополітики інформації про наявність підстав для відмови у видачі зазначеного у цьому абзаці погодження.

Тобто якщо країною призначення є, зокрема, Словацька Республіки чи Угорщина, то експорт товару за кодом згідно з УКТЗЕД 1001 99 00 00 потребує ліцензування.

У зв`язку з цим суддя відхиляє посилання захисника на те, що ПП «ТП Мегатранс» є верифікованим суб`єктом агропромислового комплексу, оскільки ці висновки зроблені без урахування країни призначення переміщуваних товарів та змін, внесених постановою постановою КМУ від 31 жовтня 2023 року № 1133 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. № 1466».

Твердження захисника про те, що митний орган не вправі надавати будь-яку оцінку даним щодо ліцензування господарської діяльності ПП «ТП Мегатранс», робити з цих питань висновки, здійснювати контрольні заходи щодо ліцензування, приймати рішення щодо наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП є недоречними, зважаючи на те, що висновки органу митного адміністрування не зачіпають питання ліцензування господарської діяльності ПП «ТП Мегатранс». Крім того, протокол складався не за ст. 164 КУпАП, а за ст. 483 МК України, а контрольні заходи щодо ліцензування митницею не проводилися.

Статтею 336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;

9) пост-митний контроль.

Отже, проведення документальних перевірок та перевірка документів і відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу, надаються митним органам під час переміщення товарів є окремими та самостійними формами митного контролю.

Відповідно до ч. 5 ст. 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Доводи про те, що митний орган не проводив зовнішньоекономічної діяльності ПП «ТП Мегатранс» не заслуговують на увагу, оскільки, як слідує з додаткових пояснення представника митниці, ця обставина органом митного адміністрування не заперечується.

Захисник зазначає про необхідність закриття провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , оскільки ТУ БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024071250000035 від 24.04.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України.

Вважаю, що ця обставина не має жодного відношення до адміністративного провадження, оскільки кримінальне провадження, на яке посилається захисник, розпочате за ст. 222 КК України, тобто шахрайство з фінансовими ресурсами, що не пов`язано з адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 483 МК України.

Натомість ототожнення суб`єктивної сторони порушення митних правил та кримінального правопорушення за своєю суттю є лише відведенням уваги від суті вчиненого порушення митних правил.

Із урахування викладеного слід дійти висновку про залишення клопотання захисника про закриття провадження в адміністративній справ без задоволення.

Аргументи про те, що відповідно до умов поставки за укладеним контрактом ПП «ТП Мегатранс» несе відповідальність за товар виключно до місця його передачі покупцю у м. Мукачево (митна територія України), тому до самого факту перетину державного кордону України, а так само до подальшого його транспортування до компанії Mangimi Liverini S.p.A. та/або до іншого кінцевого покупця, продавець ПП «ТП Мегатранс» ніякого відношення не має, так як вже не є власником вказаного товару слід оцінити критично, зважаючи на те, що в даному випадку вчинене порушення митних правил завуальоване під здійснення господарської діяльності, яка формально не містить ознак складу будь-якого адміністративного правопорушення.

На переконання судді, розмежування адміністративного правопорушення від господарсько-правових угод слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності.

За обставин цього протоколу вбачається, що ПП «ТП Мегатранс» намагалося експортувати цей же товар (пшеницю 4 класу українського походження, врожаю 2022/2023) у кількості 1335200 кг, вартістю 193604 Євро, зазначаючи одержувачем товару іноземне підприємство «Grandeur Company s.r.o.». Однак у зв`язку з відсутністю ліцензії на експорт товару декларанту ФОП ОСОБА_2 було надано картку відмови у прийнятті митної декларації.

У подальшому для митного оформлення цього ж товару пред`являлися документи, за якими продавцем є ПП «ТП Мегатранс», покупцем іноземне підприємство «Grandeur Company s.r.o.», а отримувачем вантажу італійська компанія «Mangimi Liverini S.p.A.», котра, як слідує з адміністративних матеріалів, не здійснювала жодних замовлень товарів з України.

Означений спосіб оформлення договірних відносин між ПП «ТП Мегатранс» та іноземне підприємство «Grandeur Company s.r.o.» фактично нівелював раніше існуючі перешкоди та уможливив експорт пшениці за відсутності для цього необхідної ліцензії.

Більше того, суддя звертає увагу на те, що сторони контракту №20/12 від 20.12.2023 погоджували не зобов`язання продати товар в асортименті, кількості та по цінах, узгоджених в специфікаціях до кожної партії товару із подальшим укладання додаткових угод та зазначенням різних вантажоодержувачів. Натомість сторони контракту заздалегідь погодили кількість та вартість, однак після неможливості його переміщення вирішили скоригувати окремі умови контракту.

Внесені зміни до контракту №20/12 від 20.12.2023 та укладення додаткових угоди фактично спрямовані на штучний перерозподіл відповідальності, а тому не свідчать про відсутність складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

У свою чергу, зазначення недостовірних відомостей у поданих до митного оформлення документах свідчить про умисний характер вчинюваних дій.

Беручи до уваги характер та послідовність вчинюваних дій, а також враховуючи результат, що став їх наслідком, суддя констатує про неприйнятність аналізованих аргументів захисника.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не є належним суб`єктом відповідальності, оскільки до митного органу звертався ФОП ОСОБА_2 , усі документи також надані митним брокером, тоді як сам ОСОБА_1 жодного документу до Закарпатської митниці не надавав, будь-яких дій щодо надання документів не здійснював є помилковими, зважаючи на те, що в силу цитованих вище положень п. 43 ст. 4 та ч. 2 ст. 459 МК України посадові особи підприємств є суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Суддя встановив, що між ФОП ОСОБА_2 (виконавець) і ПП «ТП Мегатранс» укладався договір №03/01 на митно-брокерське обслуговування від 03.01.2024.

Згідно з пунктом 3.1. цього договору клієнт надає всі необхідні для митного оформлення документи.

Таким чином саме дії ПП «ТП Мегатранс» в особі його керівника ОСОБА_1 , які виявились у наданні ФОП ОСОБА_2 неправдивих даних стосовно товару охоплюються умислом на порушення митних правил, шляхом введення митного органу в оману щодо реального вантажоодержувача товарів, переміщуваних через митний кордон України.

При накладенні адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу порушника та ступінь його вини.

Відповідно до правового висновку Конституційного Суду України, викладеного в рішенні від 05 липня 2023 року, абзац другий частини першої статті 483 МК України (щодо санкції частини даної статті), визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.

Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Краєва проти України від 13 січня 2022 року, Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24).

За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31).

Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску, параграф 78).

Отже, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Вказана позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України».

Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27).

Окрім цього, на думку Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар.

Таким чином, із урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, практику ЄСПЛ щодо співмірності покарання, застосованого до особи, та вимоги ст.ст. 23, 33 КУпАП суддя доходить до висновку, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил без конфіскації цього товару.

За приписами ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 33 КУпАП, ст.ст.483, 489, 495, 527-529 Митного кодексу України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні клопотання захисника про закриття провадження у справі відмовити повністю.

Громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати винним у порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що складає 1159394 (один мільйон сто п`ятдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 41 коп. без конфіскації.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя В.Й. Данко