справа № 753/13280/24

провадження № 3/753/4882/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за ч.1 ст.1222, ч.1 ст.130 КпАП України, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2024 року о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , на Харківському щосе, 121 в місті Києві, не виконав вимогу інспектора поліції про зупинку транспортного засобу, яка здійснювалась за допомогою світло-відбиваючого диску для зупинення транспортних засобів, продовживши рух, при цьому, збільшивши швидкість, й транспортний засіб було зупинено поліцією шляхом блокування за адресою: м.Київ, вул. Харківському щосе, 182, внаслідок чого ОСОБА_1 порушив п.2.4 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 1222 КпАП України.

Також, 30 червня 2024 року о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , на Харківському щосе, 121 в місті Києві, перебував у стані алкогольного сп`яніння, й огляд на стан сп"яніння у встановленому законом порядку проведений 30 червня 2024 року о 22 годині 13 хвилин на місці встановлення ознак правопорушення шляхом алкотестування ОСОБА_1 за його згодою технічним приладом алкотестер «Драгер» «АRLМ» № 0310, яким визначено у ОСОБА_1 . вмість алкоголю 1,42%, що зафіксовано відео-доказом - нагрудною відео-камерою працівників поліції БК 4707778, актом огляду на стан сп`ягніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Своїми діями порушив пункт 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України.

Провадження за двома протокола про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1222 та ч.1 ст. 130 КпАП України суддею об`єднано в одне провадження за правилом ст. 36 КпАП України.

Так, відповідно до ст. 36 КпАП України при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Правопорушник, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справ за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення - рекондованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової вдади (суду), смс - повідомленнями, які доставлено ОСОБА_1 завчасно до судового засідання 15.07.2024 року о 14.57.40, не з`явився.

Пояснення за складом адміністративного правопорушення не надходили, а тому суд позбавлений надати їм оцінку.

Клопотання адвоката Пузіна Д.М., діючого в інтересах ОСОБА_1 , від 22.07.2024 року, яке надішла до суду 23.07.2024 року, про відкладення розгляду справи з підстав перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні, яке не підтверджене доказом про поважність причин неприбуваття, й з урахуванням належного й завчасного повідомлення судом правопорушника про час та місце розгляду справи, суд відхилив.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності правопорушника, на на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Так, відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).

Суддя вважає, що відео-фіксація відмови водія від огляду на стан сп`яніння має вище доказове значення порівняно зі свідченнями двох свідків, як це передбачено підзаконними актами, й у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення зазначені дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1103 від 17.12.2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. п. 6, 7 "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом МВС, МОЗ України 09.11.2015 р. за N 1452/735, п. п. 4, 6 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 р. (зі змінами), огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, або лікарем закладу охорони здоров`я.

У відповідності з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова водія від проходження такого огляду має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Суддя, надавши правову оцінку змісту обґрунтування складів адміністративних правопорушень, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог ст. 256 КпАП України вважає, що посадовою особою зазначені склади правопорушень - суть адміністративних правопорушень - які саме дії ОСОБА_1 призвели до порушенняп. 2.9 «а», п.2.4 Правил дорожнього руху України.

Встановлено, що 30 червня 2024 року о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , на Харківському щосе, 121 в місті Києві, не виконав вимогу інспектора поліції про зупинку транспортного засобу, яка здійснювалась за допомогою світло-відбиваючого диску для зупинення транспортних засобів, продовживши рух, при цьому, збільшивши швидкість, й транспортний засіб було зупинено поліцією шляхом блокування за адресою: м.Київ, вул. Харківському щосе, 182, внаслідок чого ОСОБА_1 порушив п.2.4 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 1222 КпАП України.

Також, 30 червня 2024 року о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , на Харківському щосе, 121 в місті Києві, перебував у стані алкогольного сп`яніння, й огляд на стан сп"яніння у встановленому законом порядку проведений 30 червня 2024 року о 22 годині 13 хвилин на місці встановлення ознак правопорушення шляхом алкотестування ОСОБА_1 за його згодою технічним приладом алкотестер «Драгер» «АRLМ» № 0310, яким визначено у ОСОБА_1 . вмість алкоголю 1,42%, що зафіксовано відео-доказом - нагрудною відео-камерою працівника поліції БК 4707778, актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Своїми діями порушив пункт 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України.

Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення.

Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.

Суддя, враховуючи матеріали справ про адміністравні правопорушення, зібрані правоохоронцями докази й, у тому числі, відеодоказ зафіксований нагрудною відео-камерою працівника поліції, із якого вбачається, що ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, встановив вину даного правопорушника за ч.1 ст. 130 КпАП України, а не виконавши вимогу поліцейського про зупинку, встановив вину за ч.1 ст. 122-1 КпАП України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства » від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень за ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КпАП України, суддею не встановлені.

Так, докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчинених правопорушень, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, та суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КпАП України за правилом ст. 36 КпАП України - стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 130 КпАП України).

За невиконання водіями вимог про зупинкупередбачена відповідальність ст. 1222 КпАП України.

Невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців (ч.1 ст. 122-2 КпАП України).

Суддя визначає правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КпАП України, та про необхідність накладення на особу, винну у вчиненні адміністративного правопорушення, адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, як це передбачено ч. 1 ст. 130 КпАП України за правилом ст. 36 КпАП України.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).

Відповідно до ст. 401 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 36, ч.1 ст.1222, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283-285 КпАП України, Закону України "Про судовий збір", суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,визнати винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.1222, ч. 1 ст. 130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 (нуль) коп., на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику, та для виконання - до Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві за територіальністю.

Строк звернення до виконання - три місяці.

СУДДЯ: