Справа № 597/851/24

Провадження №2/597/271/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , який дієв інтересах ОСОБА_2 , до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування

У С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

30.05.2024 року до Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 ,до Заліщицькоїміської радиЧортківського районуТернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.05.2024 року розподілена судді Шевчук В.М.

Представник позивачки ОСОБА_1 просить суд встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю з 1979 року до дня смерті останнього, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в одному будинковолодінні, що за адресою: АДРЕСА_1 , та просить визнати за позивачкою, як спадкоємицеюза закономчетвертої чергипісля смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,право наземельну частку(пай)в селянськійспілці «Золотийколос»,розміром 1,22умовних кадастровихгектарів,що посвідченасертифікатом направо наземельну частку(пай)серії ТР№0246226,який видано12.06.1997року напідставі розпорядженняголови Заліщицькоїрайонної державноїадміністрації від07.02.1997року №45та зареєстрованоза реєстраційнимномером 18442.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) в селянській спілці «Золотий колос», що посвідчена сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №0246226, який видано 12.06.1997 року та зареєстровано за реєстраційним номером 18442. Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0246226 від 12.06.1997 року втрачений. На вказану земельну ділянку сформовано шляхом інвентаризації земель сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6122083500:01:003:0101. Спадкодавець ОСОБА_3 з 1979 року до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . З ним за вищевказаною адресою проживала без реєстрації позивачка ОСОБА_2 . ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував, заповітів не складав, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом після смерті ОСОБА_3 немає. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та оформлення права власності після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулася із заявою до державного нотаріуса Борщівської державної нотаріальної контори. Державний нотаріус Борщівської державної нотаріальної контори Інна Дідик повідомила позивачці про відмову у вчиненні вказаної нотаріальної дії, оскільки позивачкою не підтверджено право на спадкування за ст.1264 ЦК України, а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, тому пропонує для вирішення спору з метою оформлення права на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернутися з позовом до суду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилися, однак від представника позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач - представник Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області у підготовче судове засідання не з`явився, однак від міського голови до суду надійшла заява, якою просив розглядати справу за його відсутності та заяву задоволити у повному обсязі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03.06.2024 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у цивільній справі та визначила проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає,що позовна заява ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 ,до Заліщицькоїміської радиЧортківського районуТернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 04.09.1997 року, виданого Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.10.2004 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років, про що 26.10.2004 року виконкомом Дзвиняцької сільської ради Заліщицького району Тернопільської області складено відповідний актовий запис №10.

Як вбачається з довідки Дзвиняцького старостинського округу Чортківського району Тернопільської області від 04.03.2024 року №19-4/101, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 1979 року до моменту смерті.

На момент смерті разом із спадкодавцем постійно проживала: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На момент смерті спадкодавець у зареєстрованому шлюбі не перебував.

За наявними відомостями у Дзвиняцькому старостинському окрузі Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3 заповітів не складав.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 25.09.2023 року №С-254/0-274/6-23, ОСОБА_3 12.06.1997 року на підставі розпорядження голови Заліщицької районної державної адміністрації від 07.02.1997 року №45 видано сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 1,22 умовних кадастрових гектарів (серії ТР №0246226), про що зроблено запис за №18442. Згідно інформації, зазначеної у «Проекті організації території земельних ділянок №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,12,14,15,17 (рілля) поділу на земельні частки (паї) з видачею державних актів на право приватної власності на землю громадянам, які вийшли з членів селянської спілки «Золотий колос» на території Дзвиняцької та Дуплиської сільських рад Заліщицького району, та даних Державного земельного кадастру дана земельна ділянка сформована (кадастровий номер 6122083500:01:003:0101), право власності не зареєстровано, перебуває в оренді ПП НВАП «ЕЛЬ ГАУЧО», дата реєстрації права оренди 01.03.2023 року.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якої входить право на земельну частку (пай) в селянській спілці «Золотий колос», що посвідчена сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №0246226, який видано 12.06.1997 року та зареєстровано за реєстраційним номером 18442.

Згідно копії спадкової справи №14/2024, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як спадкоємиця четвертої черги за законом на підставі ст.1264 ЦК України.

Згідно з оголошенням у газеті «Голос Народу» № НОМЕР_3 (8985) від 15.05.2024 року сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0246226, виданий на прізвище ОСОБА_3 , втрачений.

Листом державного нотаріуса Борщівської державної нотаріальної контори Тернопільської області І.Дідик №56/02-14 від 22.01.2024 року позивачці ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки позивачкою не підтверджено право на спадкування за ст.1264 ЦК України, а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, відтак встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, оскільки існують перешкоди для оформлення права на спадкове майно у нотаріальному порядку.

V. Оцінка суду

Згідно зі ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормою ч.1 ст.235 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Отже, суд може встановити юридичний факт у тому разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів, і виключно за наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

А, тому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживала разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 однією сім`єю на момент його смерті в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що відсутність документів, які б підтверджували факт проживання позивачки разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини позбавляє ОСОБА_2 права на отримання спадщини, чим порушуються її спадкові права, які підлягають поновленню шляхом задоволення заяви.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені уст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зіст.1264ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України сдкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Належно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно зі ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1275 ЦК України якщо відприйняття спадщинивідмовився одиніз спадкоємцівза заповітом,частка успадщині,яку вінмав правоприйняти,переходить доінших спадкоємцівза заповітомі розподіляєтьсяміж нимипорівну. Якщовід прийняттяспадщини відмовивсяодин ізспадкоємців зазаконом зтієї черги,яка маєправо наспадкування,частка успадщині,яку вінмав правоприйняти,переходить доінших спадкоємцівза закономтієї жчерги ірозподіляється міжними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено пра вових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування п.23 передбачає, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності судовому розгляду не підлягають. У разі відмови в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить з того, що дані правовідносини є спадковими, а позивачка позбавлена права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, тому її право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання відповідно до вимог положень п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

При цьому, у своїй постанові по справі №570/997/19 від 16.06.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст.392 ЦПК України право власності на майно може бути визнано судом також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Позовні вимоги мають оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Згідно матеріалів справи у ній відсутні дані, які б вказували, що визнання позову відповідачем Заліщицькою міською радою Чортківського району Тернопільської області суперечить вимогам закону.

За встановлених обставин справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємиці при оформленні її спадкових справ, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивачка ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_3 , відповідач представник Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області позовні вимоги визнав у повному обсязі, відтак ОСОБА_2 має право на спадкування майна, яке належало померлому ОСОБА_3 .

VI. Щодо розподілу судових витрат

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах, оскільки позивачка не заявляє вимогу про стягнення судових витрат з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 197, 200, 206, 259, 263-265, 268, 272-273, ч.6 ст.315, ч.1 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.16, 1216-1218, 1220-1223, 1235, 1236, 1241, 1258, 1261, 1264, 1268, 1269, 1270, 1273, 1275, 1286, 1296-1297 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , який дієв інтересах ОСОБА_2 , до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , дійсно проживала разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 однією сім`єю на момент його смерті в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , право на земельну частку (пай) в селянській спілці «Золотий колос», розміром 1,22 умовних кадастрових гектарів, що посвідчена сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №0246226, який видано 12.06.1997 року на підставі розпорядження голови Заліщицької районної державної адміністрації від 07.02.1997 року №45, та зареєстровано за реєстраційним номером 18442, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 23.07.2024 року.

Повне найменування сторін:

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Заліщицька міська рада Чортківського району Тернопільської області, місцезнаходження: м.Заліщики вул.С.Бандери 15А Чортківського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 04058396.

Суддя В.М.ШЕВЧУК