ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року

м. Київ

справа №460/15545/21

адміністративне провадження № К/990/24813/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 (головуючий суддя: Комшелюк Т.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 (головуючий суддя: Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі № 460/15545/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області або відповідач), в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії (в разі втрати годувальника) із врахуванням у складі грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 60% та щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці в належному розмірі пенсії в разі втрати годувальника - із врахуванням у складі грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 60% (згідно з довідкою від 26.04.2021 № 496 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії), а також щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті - 21933,23 дол. США (згідно з грошовим атестатом № 209) від 15.09.2016, починаючи із 23.12.2016, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 28.04.2022 позов задовольнив частково:

визнав протиправними дії ГУПФУ в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії (в разі втрати годувальника) із врахуванням у складі грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 60% та щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язав ГУПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 в належному розмірі пенсії в разі втрати годувальника - із врахуванням у складі грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 60% (згідно з довідкою від 26.04.2021 № 496 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії), а також щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті - 21933,23 дол. США (згідно з грошовим атестатом № 209) від 15.09.2016, починаючи із 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 і прийняв нову постанову від 07.09.2022 про часткове задоволення позову:

визнав протиправними дії ГУПФУ в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії (в разі втрати годувальника) із врахуванням у складі грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 60% та щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язав ГУПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 в належному розмірі пенсії в разі втрати годувальника - із врахуванням у складі грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 60% (згідно з довідкою від 26.04.2021 №496 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії), а також щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті - 21933,23 дол. США (згідно з грошовим атестатом № 209) від 15.09.2016, починаючи із 01.05.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГУПФУ в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка стверджує, що отримує пенсію по втраті годувальника. На виконання судового рішення у справі №460/4669/20 ІНФОРМАЦІЯ_1 надані до органу Пенсійного фонду України нова довідка про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 від 26.04.2021 № 496 та грошовий атестат № 209 від 15.09.2016. Проте, відповідач відмовляється здійснювати перерахунок пенсії позивачки на підставі цих документів. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, тому просить суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Наполягає на неможливості проведення перерахунку пенсії позивачки на підставі поданого ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання судового рішення у справі № 460/4669/20 грошового атестата № 209, оскільки грошовий атестат від серії ЗУ № 204602 від 12.12.2016, який подавався при призначенні ОСОБА_3 пенсії, не визнавався недійсним. Своєю чергою, обрахунок з двох грошових атестатів є неможливим, оскільки органи Пенсійного фонду не вправі самостійно визначати підстави для включення або невключення до грошового атестату певних видів грошового забезпечення.

Також відповідач наголосив, що не є органом, який може конвертувати іноземну валюту.

Окремо Пенсійний орган також звернув увагу на те, що пенсію по втраті годувальника позивачці було призначено з 01.04.2019, з досягненням повноліття. До цього часу, пенсію отримувала ОСОБА_4 (мама), як законний представник.

Просить у позові відмовити.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2019 (з дати досягнення повноліття) отримує пенсію по втраті годувальника (батька) ОСОБА_3 з підстав визначених Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

У період з 23.12.2016 до 01.04.2019 пенсію отримувала ОСОБА_4 , як законний представник ОСОБА_1 .

Розрахунок пенсії проведений в розмірі 30% грошового забезпечення ОСОБА_3 відповідно до грошового атестату ЗУ № 204602 від 12.12.2016 та довідки про додаткові види грошового забезпечення № 4860 від 12.12.2016.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2020 у справі №460/4669/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021, позов ОСОБА_4 до ВЧ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнив частково:

визнав протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо складення довідки від 12.12.2016 № 4860 про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 для обчислення пенсії, в разі втрати годувальника без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% (3090,98 грн) та зобов`язав ВЧ НОМЕР_1 видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 для обчислення пенсії в разі втрати годувальника, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% (3090,98 грн);

визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо подання до ГУПФУ в Рівненській області довідки від 12.12.2016 № 4860 про розмір грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 для призначення пенсії в разі втрати годувальника без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% (3090,98 грн) та неподання до ГУПФУ в Рівненській області грошового атестату № 209 від 15.09.2016, виданого ВЧ НОМЕР_2 , або довідки про розмір грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , з урахуванням щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті (21933,23 дол. США);

зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 подати до ГУПФУ в Рівненській області нову довідку про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 для обчислення пенсії в разі втрати годувальника, яка відображає у складі грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% (3090,98 грн) та подати грошовий атестат № 209 від 15.09.2016, виданий ВЧ НОМЕР_2 , або довідку про розмір грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , з урахуванням щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті (21933,23 дол. США).

У решті позовних вимог відмовив.

На виконання судового рішення у справі № 460/4669/20, ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано до ГУПФУ у Рівненській області нову довідку про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 від 26.04.2021 № 496 та грошовий атестат від 15.09.2016 № 209.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 10.06.2021 про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки та грошового атестату № 209, на що листом від 24.06.2021 №5487-5469/Д-03/8-1700/21 отримала відмову.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням у справі № 460/4669/20, яке набрало законної сили, встановлено право на обчислення пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена позивачу, на підставі довідки про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , яка відображає у складі грошового забезпечення померлого щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% (3090,98 грн) та на підставі грошового атестату з урахуванням щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті (21933,23 дол. США).

На виконання цього судового рішення, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав пенсійному органу нову довідку про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 від 26.04.2021 № 496 та грошовий атестат від 15.09.2016 № 209.

Проте відповідач не здійснив свого прямого обов`язку щодо перерахунку пенсії позивачки, заперечуючи при цьому правомірність включення до довідки про грошову забезпечення щомісячної грошової винагороди померлого військовослужбовця.

Водночас, за висновками суду першої інстанції, перерахунок пенсії позивачці повинен бути здійснений з моменту призначення такої пенсії по втраті годувальника, тобто з 01.04.2019.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і прийняв нову постанову про часткове задоволення позову.

Апеляційний суд виходив з того, що за військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, суд апеляційної інстанції зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Суд апеляційної інстанції констатував, що судовим рішенням у справі №460/4669/20 встановлено право на обчислення пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена позивачці, на підставі довідки про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , яка відображає у складі грошового забезпечення померлого щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% (3090,98 грн) та на підставі грошового атестату з урахуванням щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті (21933,23 дол. США).

ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано відповідачу необхідні документи (нову довідку про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 від 26.04.2021 року № 496 та грошовий атестат від 15.09.2016 року № 209) про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, проте пенсійним органом перерахунок пенсії позивачці проведений так і не був.

У контексті наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції наголосив, що пенсійний орган згідно із вимогами законодавства не має права самостійно визначати складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а лише має право здійснювати контроль за правильністю формування довідки для перерахунку пенсії, та здійснювати перерахунок пенсії згідно наданих у встановленому Порядку довідок. Після надходження довідки від уповноваженого органу, відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії, не передбачена.

За таких обставин, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача, які полягають у відмові провести перерахунок пенсії на підставі документів, поданих позивачем у відповідності до норм чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції відхилені посилання відповідача на те, що грошовий атестат серії ЗУ № 204602 від 12.12.2016 не визнавався недійсним, а тому немає підстав для врахування нового грошового атестату, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, годувальнику виплачувались всі суми, включені як і до первинно виданого атестату, так і до грошового атестату від 15.09.2016 № 209. Суми грошового забезпечення, виплачені в іноземній валюті, відповідно до постанови КМУ від 30.03.2006 № 401, виплачуються військовослужбовцям додатково, понад суми, встановлені для військовослужбовців, які проходять службу на території України, а тому неврахування цих сум суперечитиме вимогам нормативно-правових актів.

Щодо строку, з якого слід провести перерахунок пенсії позивачці, апеляційний суд виходив з того, що направлена ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачу довідка, разом із грошовим атестатом № 209, датується 26.04.2021.

Також, судовим рішенням у справі № 460/4669/20 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не доведено та не підтверджено, що при призначенні пенсії по втраті годувальника ним вчинялися дії щодо подання грошового атестату № 209 від 15.09.2016, виданого ВЧ НОМЕР_2 , або довідки про розмір грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , з урахуванням щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті (21933,23 дол. США).

Також ВЧ НОМЕР_1 при складанні довідки від 12.12.2016 № 4860 про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 для обчислення пенсії, в разі втрати годувальника не було включено щомісячну додаткову грошову винагороди у розмірі 60% (3090,98 грн), яку ОСОБА_3 отримував під час проходження служби.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, без отримання відповідної довідки та грошового атестату, в яких міститься інформація про щомісячну додаткову винагороду в розмірі 60% та щомісячну грошову винагороду в іноземній валюті у складі грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , у пенсійного органу були відсутні правові підстави та повноваження для проведення перерахунку пенсії.

Водночас, враховуючи положення частини першої статті 51, частини другої статті 63 Закону № 2262-XII, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці по втраті годувальника з 01.05.2020.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Скаржник вважає, що зобов`язуючи пенсійний орган врахувати грошову винагороду, встановлену у іноземній валюті (доларах США), суди обох інстанцій не врахували норми статті 43 Закону № 2262-XII та пункт 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393).

Так, на підставі поданих уповноваженим органом документів (грошовий атестат ЗУ №204602 та довідка про додаткові види грошового забезпечення № 4860 від 12.12.2016, які отримував ОСОБА_3 за 24 календарні місяці, що передують даті звільнення) пенсійним органом було проведено розрахунок пенсії.

В подальшому також був проведений перерахунок пенсії на підставі Постанови Уряду № 704.

Одночасно скаржник наголосив, що пенсію по втраті годувальника позивачці було призначено з 01.04.2019, з досягненням повноліття.

До цього часу, пенсію отримувала ОСОБА_4 (мама), як законний представник.

За таких обставин, скаржник вважає, що ним обчислено пенсію про втраті годувальника у відповідності до норм законодавства.

Водночас за твердженнями скаржника, відсутні підстави для врахування при перерахунку пенсії грошового атестату № 209, в якому грошова винагорода зазначена у іноземній валюті (доларах США), оскільки відповідач не є уповноваженим органом щодо конвертування іноземної валюти.

На думку скаржника, оскільки виплату грошового забезпечення у грошовій одиниці США проводила ВЧ НОМЕР_2 Міноборони України, то саме вони мали конвертувати іноземну валюту.

Також скаржник наголосив, що у грошовому атестаті № 209 відсутні відомості про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Скаржник також наполягає, що обчислення пенсії з двох грошових атестатів є неможливим, оскільки органи Пенсійного фонду не вправі самостійно визначати підстави для включення або невключення до грошового атестату певних видів грошового забезпечення.

Позивачка подала відзив на касаційну скаргу. Вважає, що фактично пенсійний орган у касаційній скарзі зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Позивачка наголосила, що її позов містить вимоги не про черговий перерахунок пенсії, а про новий розрахунок неправильно визначеного розміру пенсії.

Також позивачка вважає помилковими твердження відповідача про те, що оскільки попередній грошовий атестат серії ЗУ № 204602 від 12.12.2016 недійсним не визнавався, то відсутні підстави для врахування при обчисленні пенсії атестату № 209, поданого ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання судового рішення у справі № 460/4669/20, оскільки грошовий атестат № 209 від 15.09.2016 не заміняє попередній грошовий атестат, та не є тотожним попередньому, а отже повинен враховуватися не замість попереднього, а одночасно з ним.

На думку позивачки, згідно із інформацією зазначеною у грошовому атестаті №209, виданого ОСОБА_3 ВЧ НОМЕР_2 15.09.2016, щомісячна грошова винагорода в іноземній валюті виплачувалася її батьку за весь час його перебування в Демократичній Республіці Конго (тобто протягом всього періоду участі в складі національного контингенту в Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго).

Вважає, що вказана виплата належала до винагород, що мають постійний характер, отже така входить до складу грошового забезпечення, а отже має враховуватися при розрахунку розміру пенсій по втраті годувальника.

Отже, за позицією позивачки, держава в особі відповідача, визнаючи факт служби ОСОБА_3 в складі національного контингенту для участі України в Місії ООН у Демократичній Республіці Конго, проте не враховуючи при призначенні і обчисленні пенсії по втраті годувальника заробіток ОСОБА_3 (грошову щомісячну винагороду в іноземній валюті у розмірі 2660 дол. США на місяць) за відповідний період часу, фактично порушує право та законні очікування військовослужбовця/членів його сім`ї на належне пенсійне забезпечення за результатами його служби.

За наведених вище аргументів, позивачка просить залишити постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 без змін.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Насамперед колегія суддів зазначає, що право позивачки на отримання пенсії по втраті годувальника на умовах Закону № 2262-XII у межах спірних правовідносин відповідачем не заперечується.

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону № 2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За змістом статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Питання забезпечення діяльності національних контингентів і національного персоналу, що утримуються за рахунок державного бюджету врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2006 № 401 (далі - Постанова №401; у редакції, чинній на момент виконання ОСОБА_3 службових обов`язків у Демократичній республіці Конго).

Пунктом 1 Постанови № 401 Уряд, серед іншого, затвердив розміри, що додаються, щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті за виконання службових обов`язків за межами України військовослужбовцям Збройних Сил із складу національних контингентів та національного персоналу України (крім національного персоналу України в Республіці Ірак та Ісламській Республіці Афганістан), що утримуються за рахунок державного бюджету.

У пункті 42 Постанови № 401 визначено, що військовослужбовцям із складу національних контингентів України в Ліберії, Кот-д`Івуарі та Демократичній Республіці Конго за виконання службових обов`язків у важких кліматичних умовах виплачується надбавка в розмірі 15 відсотків винагороди, передбаченої абзацом другим пункту 1 цієї постанови. Надбавка нараховується з дня прибуття до дня вибуття (включно) з Ліберії, Кот-д`Івуару та Демократичної Республіки Конго.

Відповідно до цієї Постанови, розмір щомісячної грошової винагороди (доларів США) ОСОБА_3 становив 2 660 дол. США.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 (справа №522/2738/17) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 (справа № 21-70а15) та дійшла висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, щомісячна додаткова грошова винагорода з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Отже, у справі № 522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду розмежувала критерії для включення виплат до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Колегія суддів зазначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17 є правозастосовними до обставин цієї справи.

Суди встановили, що ОСОБА_3 додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась щомісяця, а тому така винагорода не може вважатись одноразовою.

Отже, спірна щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №460/4669/20, яке набрало законної сили, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 подати до відповідача нову довідку про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 для обчислення пенсії в разі втрати годувальника, яка відображає у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% (3090,98 грн) та подати грошовий атестат № 209 від 15.09.2016, виданий Військовою частиною НОМЕР_2 , або довідку про розмір грошового забезпечення померлого, з урахуванням щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті (21933,23 дол. США).

У межах розгляду справи № 460/4669/20 судами також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не доведено та не підтверджено, що при призначенні пенсії по втраті годувальника ним вчинялися дії щодо подання грошового атестату № 209 від 15.09.2016, виданого ВЧ НОМЕР_2 , або довідки про розмір грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , з урахуванням щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті (21933,23 дол. США). Також Військовою частиною НОМЕР_1 при складанні довідки від 12.12.2016 № 4860 про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 для обчислення пенсії, в разі втрати годувальника не було включено щомісячну додаткову грошову винагороди у розмірі 60% (3090,98 грн), яку ОСОБА_3 отримував під час проходження служби.

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Таким чином, суди констатували, що судовим рішенням у справі №460/4669/20 встановлено право на обчислення пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена позивачці, на підставі довідки про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , яка відображає у складі грошового забезпечення померлого щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% (3090,98 грн) та грошового атестату з урахуванням щомісячної грошової винагороди в іноземній валюті (21933,23 дол. США).

На виконання рішення у справі № 460/4669/20, ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано відповідачу необхідні документи (нову довідку про додаткові види грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 від 26.04.2021 № 496 та грошовий атестат від 15.09.2016 № 209) про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, проте пенсійним органом перерахунок пенсії позивача проведений так і не був.

Суд апеляційної інстанції констатував, що пенсійний орган згідно законодавства не має права самостійно визначати складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а лише має право здійснювати контроль за правильністю формування довідки для перерахунку пенсії, та здійснювати перерахунок пенсії згідно наданих у встановленому Порядку довідок.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про протиправність дій відповідача, які полягають у відмові провести перерахунок пенсії на підставі документів, поданих у відповідності до норм чинного законодавства.

Посилання скаржника на те, що грошовий атестат серії ЗУ № 204602 від 12.12.2016 не визнавався недійсним, а тому немає підстав для врахування нового грошового атестату не береться колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, годувальнику виплачувались всі суми, включені як і до первинно виданого атестату, так і до грошового атестату від 15.09.2016 № 209.

Суми грошового забезпечення, виплачені в іноземній валюті, відповідно до постанови КМУ від 30.03.2006 № 401, виплачуються військовослужбовцям додатково, понад суми, встановлені для військовослужбовців, які проходять службу на території України, а тому неврахування цих сум суперечитиме вимогам нормативно-правових актів.

За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Щодо дати, з якої судом апеляційної інстанції зобов`язано пенсійний орган провести нарахування та виплату позивачці пенсії по втраті годувальника у належному розмірі із врахуванням усіх складових грошового забезпечення, касаційна скарга відповідача мотивів незгоди не містить, а тому у цій частині оцінка судом касаційної інстанції у межах цього касаційного провадження не надається.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню правову оцінку.

Одночасно з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що пенсійний орган у межах цього касаційного провадження оскаржує рішення судів обох інстанцій, проте оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 із прийняттям нової постанови, і колегія суддів погоджується із мотивами апеляційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 460/15545/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

О. П. Стародуб