ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 р. Справа № 520/33454/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернівецької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., повний текст складено 25.04.24 по справі № 520/33454/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУНТЕКС"

до Чернівецької митниці

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАУНТЕКС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Чернівецької митниці в частині не винесення письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості і не скасування при цьому протиправного Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000259/2 від 15.06.2023 та скасувати протиправне Рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000259/2 від 15.06.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 р адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУНТЕКС" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000259/2 від 15.06.2023. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Чернівецької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУНТЕКС" за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн .

Чернівецька митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає зазначене судове рішення незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при його винесенні. Посилаючись на норми Митного кодексу , вказує , що суд першої інстанції невмотивовано прийшов до висновку, що у митного органу не було правових підстав та обґрунтованих сумнівів для витребування додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ. Декларант повідомив митницю про те що, не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст. 53МКУ, тому не вбачалося можливим визнати визначену декларантом митну вартість із застосуванням першого методу її визначення (за ціною договору). Таким чином, митний орган мав правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості на виконання вимог ст. 54 МКУ. Посилаючись на доводи , викладені в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №520/33454/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Маунтекс» відмовити в повному обсязі

ТОВ «Маунтекс» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що жодним чином не можуть свідчити про протиправність рішення суду першої інстанції . Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024р. без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що відповідно до Додаткової угоди №1 до Контракту №2810/2022 від 28.10.2022 продавець продає, а покупець купує: натуральні солоні яловичи кишки в кількості та за ціною, визначеними в Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 3 вказаної угоди, Сторони дійшли згоди, що пункт 2.1 Контракту № 2810/2022 від 28 жовтня 2022 року необхідно викласти в наступній редакції: 2.1. Ціна на Товар договірна і визначається в Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту, та включає всі витрати, які покладаються на Продавця у відповідності до умов поставки Товару згідно з INCOTERMS 2010, у тому числі вартість пакування, вартість маркування, вартість доставки і завантаження Товару на борт судна, вартість доставки Товару в узгоджений порт призначення, вартість витрат з оформлення Товару на експорт.

Відповідно до п. 5 угоди, Сторони дійшли згоди, що пункт 3.5 Контракту № 2810/2022 від 28 жовтня 2022 року необхідно викласти в наступній редакції: 3.5. Постачання Товару здійснюється на протязі 90 днів з моменту отримання передоплати в розмірі 20% від суми Проформи-Інвойс Продавця.

З метою митного оформлення товару - натуральні солоні яловичі кишкові оболонки, оброблені, у міру вологі, без вмісту, очищені від слизової оболонки та жиру, з міцними стінками, без дірок та забруднень, в асортименті. БЕЗ ГМО - декларантом було подано до Чернівецької митниці митну декларацію №UА408000/2023/000259/2 від 15.06.2023

Митним органом не було визнано заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митеої вартості товару.

ТОВ МАУНТЕКС листом від 04.10.2023 №485 (вхідний Чернівецької митниці № 12450/14-22 від 12.10.2023) надало Чернівецькій митниці додаткові документи:

1. Копію додаткової угоди № 1 від 14 червня 2023 року до Контракту № 2810/2022 від 28.10.2022;

2. Копію проформи-інвойс № UC_76_23 від 22.03.2023;

3. Копію перекладу витягу єдиної податкової декларації DU-E 23BR000554543-7 від 12.06.2023;

4. Копію та переклад листа продавця компанії UNIAO CASINGS IMPORTACAO Е EXPORTACAO LTDA від 22.09.2023;

5. Копію договору № 138/07.10.2022 від 10.10.2022;

6. Копію акта надання послуг № 119 від 16 червня 2023 року;

7. Копію додаткової угоди № 1 від 09 червня 2023 року до договору № 22-2111 від 21 листопада 2022 року;

8. Копію висновку № 913 від 16.06.2023 про вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений Державним підприємством УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА.

За результатами розгляду Чернівецькою митницею поданих позивачем документів, 15.06.2023 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000259/2 від 15.06.2023.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000259/2 від 15.06.2023, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. Крім того, митний орган не зазначив, які саме документи, на думку митниці, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості та які саме документи має подати позивач для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується в частині відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України).

Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом визначення вартості митним органом вказано, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень:

- згідно з п.2.1 контракту від 28.10.2022 №2810/2022 ціна товару включає вартість пакування, маркування, оплату митних витрат і зборів у країні експорту. Товар постачається на умовах CFR RO CONSTANTA. При імпорті товарів в Україну не умовах поставки CFR (вартість і фрахт) до витрат продавця входять: пакування; оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки; витрати з проходження терміналу у місці відправки; завантаження на судно; фрахт. Ціни, заявлені в прайс-листі б/н від 20.03.2023, заявлені без урахування умов поставки, та співпадають з цінами, заявленими в інвойсі від 15.04.2023 №UC_76_ 23, які виставлені на умовах CFR RO CONSTANTA. У зв`язку з чим необхідно документально підтвердити зазначені складові вартості товару;

- згідно з п.3.3 контракту від 28.10.2022 №2810/2022 передбачає наявність Заявки Покупця, Проформи-Інвойсу, погодження постачання, без який неможливе виконання цього контракту. Документи до оформлення не надано;

- згідно з п.4.3 контракту від 28.10.2022 №2810/2022 передплата здійснюється за проформою-інвойсом, яка до оформлення не надана. До оформлення надано платіжні інструкції від 27.03.2023 №11 та від 23.05.2023 №13. В гр.70 «Призначення платежу» зазначено лише реквізити контракту від 28.10.2022№2810/2022. Інвойс №UC_76_ 23, по якому у постачається товар, виставлений 15.04.2023, тобто після здійснення першої частини оплати. Таким чином, відсутнє документальне підтвердження щодо оплати саме за партію товару, яка постачається;

- документ, заявлений, як прайс-листі б/н від 20.03.2023, не є прайс-листом, так як в ньому зазначена конкретна пропозиція по товарах, що постачаються, а не по асортименту продукції виробника;

- товар постачається в упаковці, згідно поданої МД вага нетто 20000,00 кг, вага брутто 208000,00 кг. В документі (9000) № DU-E 23BR000554543-7 від 12.06.2023заявлена лише вага 20000,00кг, відомості про вагу брутто відсутні;

- згідно відомостей, зазначених у гр.16 CMR від 09.06.2023 б/н, перевізником товару є Onyshchuk Volodymyr. Для підтвердження вартості перевезення надано рахунок-фактуру від 09.06.2023 №119 від ФОП ОСОБА_1 , та Довідку про транспортно-експедиційні витрати від 09.06.2023 №670. Роз`яснень з даного приводу не надано;

- у Рахунку-фактурі зазначено винагороду експедитора по території України у сумі 500 грн. У Інвойсі ELV 11678/1 від 08.06.2023 зазначено суму 2255 USD. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Відомостей, які б документально підтвердили критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України, не надано;

- Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях від 01.06.2023 №1449-П; Договір від 21.11.2022 №22-2111 та Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученні від 12.05.2017 №338-Е не можуть бути взяті до уваги митним органом, оскільки у них міститься посилання на Заявки Замовника, що є невід`ємною частиною цих договорів, які до митного оформлення не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).

Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.

Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача наступні документи:

1. Копію додаткової угоди № 1 від 14 червня 2023 року до Контракту № 2810/2022 від 28.10.2022;

2. Копію проформи-інвойс № UC_76_23 від 22.03.2023;

3. Копію перекладу витягу єдиної податкової декларації DU-E 23BR000554543-7 від 12.06.2023;

4. Копію та переклад листа продавця компанії UNIAO CASINGS IMPORTACAO Е EXPORTACAO LTDA від 22.09.2023;

5. Копію договору № 138/07.10.2022 від 10.10.2022;

6. Копію акта надання послуг № 119 від 16 червня 2023 року;

7. Копію додаткової угоди № 1 від 09 червня 2023 року до договору № 22-2111 від 21 листопада 2022 року;

8. Копію висновку № 913 від 16.06.2023 про вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений Державним підприємством УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту та додаткової угоди до нього.

Щодо доводів про необхідність документального підтвердження складових вартості товару.

Так, за умовами п. 2.1 контракту ід 28.10.2022 No2810/2022 (далі Контракт) ціна товару включає вартість пакування, маркування, оплату митних витрат і зборів у країні експорту. Товар постачається на умовах CFR RO CONSTANTA, а ціни, заявлені в прайс-листі б/н від 20.03.2023, заявлені без урахування умов поставки, та співпадають з цінами, заявленими в інвойсі від 15.04.2023 NoUC_76_ 23, які виставлені на умовах CFR RO CONSTANTA.

Умовами контракту, з урахуванням додаткових угод, передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує: натуральні солоні яловичі кишки (надалі Товар) в кількості та за ціною, визначеними в Інвойсах. які є невід`ємною частиною цього Контракту. Згідно п. 1.2. Контракту, на кожну партію Товару, що постачається, Продавець надає Покупцеві Інвойс, у якому вказуються реквізити Продавця, найменування та адреса вантажовідправника, реквізити Покупця, найменування та адреса вантажоодержувача, кількість i найменування Товару, ціна за одиницю Товару, яка визначена на умовах поставки INCOTERMS 2010, вага нетто та вага брутто, вид пакування, умови поставки Товару згідно з INCOTERMS 2010, країна походження Товару, загальна вартість партії Товару та умови оплати за Товар. Ціна на Товар договірна і визначається в Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту, та включає всі витрати, які покладаються на Продавця у відповідності до умов поставки Товару згідно з INCOTERMS 2010, у тому числі вартість пакування, вартість маркування, вартість доставки і завантаження Товару на борт судна, вартість доставки Товару в узгоджений порт призначення, вартість витрат з оформлення Товару на експорт (п. 2.1 Контракту).

Однак , митним органом не взято до уваги відомості додаткової угоди №1 від 14 червня 2023 року до Контракту, хоча статтею 55 Митного кодексу України передбачено право декларанта на подання протягом 80 днів з дня випуску товарів додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості. Жодного спростування вказаним обставинам апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги про те, що ціни, заявлені в прайс-листі від 20.03.2023 заявлені без урахування умов поставки та про те , що прайс-лист від 20.03.2023 не є прайс-листом, так як в ньому зазначена конкретна пропозиція по товарах, а не по асортименту продукції виробника є помилковими, виходячи з наступного.

Згідно висновків , викладених Верховним судом у постанові від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів; по-друге, прайс-лис це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднестипрайс-листпродавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.Прайс-листє документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.

Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо строку дії, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 815/1460/18.

Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічним доводам митного органу вже було надано оцінку Верховним Судом, який у постанові від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21 констатував, що жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту

Щодо доводів про відсутність заявки покупця та проформи-інвойсу.

Подання до митного оформлення «Заявки Покупця, Проформи-Інвойсів Продавця, погодження постачань» не передбачено вимогами частини другої статті 53 Митного кодексу України, тобто , неподання до митного оформлення «Заявки Покупця, Проформи- Інвойсів Продавця, погодження постачань» не може бути обґрунтованою підставою, для висновку про недостовірність митної вартості товару.

Відповідно до вимог ст.53 МК України, документом, що підтверджує митну вартість є інвойс, тобто комерційний інвойс.

Проформи-інвойси складаються для здійснення передоплати за контрактом. Тобто, проформа інвойс є по суті інвойсом на передплату за товар.

Позивачем Чернівецькій митниці було надано проформу-інвойс № UC_76_23 від 22.03.2023.

Посилання митного органу про зазначення в графі «призначення платежу» платіжних інструкцій лише реквізитів Контракту є незрозумілими, оскільки у цій графі і повинно бути зазначено документ, на підставі якого здійснюється платіжна операція, тобто, зовнішньоекономічний контракт № 2810/2022 від 281.10.2022.

Щодо доводів митного органу про відсутність відомостей про вагу брутто у документі (9000) № DU-E 23BR000554543-7 від 12.06.2023, у якому лише зазначено вага нетто.

Так, відповідно до Контракту, Додаткової угоди № 1 від 14.06.2023 та інвойсу № UC_76_23 від 15.04.2023 ціна оцінюваного товару визначена за пучок, а не за кілограм, а отже, відсутність в єдиній податковій декларації № DU-E 23BR000554543-7 від 12.06.2023 ваги брутто 20800 кг жодним чином не може бути обґрунтованою підставою, що свідчить про невірне визначення митної вартості товару.

Щодо висновку митного органу про зазначення в CMR перевізника товару Onyshchuk Volodymyr, тоді як рахунок-фактура виписане ФОП ОСОБА_1 .

Вказане не узгоджується з положеннями Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, відповідно до яких, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, зокрема, рахунки-фактури від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Зважаючи на наведене, ненадання рахунок-фактури та довідки про транспортні витрати від безпосереднього перевізника Onyshchuk Volodymyr, якого наймав для здійснення перевезення експедитор ФОП ОСОБА_1 , не може бути підставою для висновку про неправильно визначену митну вартість товарів.

Щодо висновку про те, що у рахунку-фактурі зазначено винагороду експедитора по території України у сумі 500 грн, а у інвойсі ELV 11678/1 від 08.06.2023 заначено суму 2 255 USD, що не дозволяє підтвердили критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України. Позивачем до Чернівецькій митниці було надано акт наданих послуг № 119 від 16.06.2023, з якого чітко вбачається, що винагорода експедитора по території України» складає 500,00 гривень. Таким чином, договір №138/07.10.2022 від 10.10.2022 та інвойс ELV 11678/1 від 08.06.2023 чітко визначають надання експедиторських послуг за межами митної території України. У свою чергу, договір № 22-2111 від 21.11.2022, рахунок-фактура від 09.06.2023 № 119 та акт надання послуг № 119 від 16.06.2023 чітко визначають надання експедиторських послуг на митній території України. Отже, доводи про неможливість розмежування експедиторських послуг на до/після кордону України є необґрунтованим.

Щодо доводів митниці про відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод за ідентичні та подібні товари.

Так, частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено перелік документів, які митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках та за наявності цих документів може їх витребувати.

Частиною 4 ст. 53 МК України надано перелік документів, які митний орган може витребувати виключно за наявності та у випадку обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Частиною 5 ст. 53 МК України прямо визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Тобто, інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України.

В той же час спірні рішення не містять жодного об`єктивного обґрунтування митним органом недостовірності заявленої Декларантом/Позивачем вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання Декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, можливої відмінності між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої Декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Таким чином, обґрунтування Відповідача як відсутність цієї інформації в розпорядженні митного органу, не є підставою для застосування резервного методу та свідчать про безпідставність також другої, третьої підстав, вказаних у спірних рішеннях.

Тобто, Відповідачем, як підставу для винесення спірного рішення, вибірково процитовано положення ст. 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, та не мають жодного відношення до поданих позивачем Митних декларацій.

Так, в наданих позивачах до митного органу документах вказана ціна, марка, кількість товару, умови поставки, упаковку, країни походження та відвантаження товару.

Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються комісійні витрати та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При цьому Митний кодекс покладає на декларанта обов`язок надавати підтвердження наявним складовим митної вартості товару, а не надавати підтвердження відсутності імовірних складових.

Аналогічне правозастосування приписів МК України стосується також і інформації щодо матеріалу та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів та щодо прибутку, що одержує експортер у результаті поставки Україну.

Окрім того, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.

Щодо аналізу цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, колегія суддів звертає увагу на те , що наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

При цьому, посилання у рішеннях лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту, за висновком суду першої інстанції, не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/1919/23.

Як зазначено вище аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В свою чергу, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що ТОВ «МАУНТЕКС» надало документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а висновки відповідача про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, викладені у оскаржуваних рішеннях Харківської митниці є безпідставним.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду від 21 березня 2023 року у справі №815/5817/17.

Відповідно до судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 рокуусправі № 821/1697/17, від 22 квітня 2019 рокуусправі № 815/6242/17, 09 квітня 2019 рокуусправі № 825/1990/17,уяких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товаруу вільний обігнезалежно від застосованого методу випускуу вільний обіг-під гарантіюабо шляхом поданнянової декларації із зазначенням митної вартості, визначеноїурішенні про коригування митної вартостіта зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного праваувигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товаруу вільний обігпід гарантіючиза новою декларацією.

Отже норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.

Разом з тим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000259/2 від 15.06.2023, оскільки таке не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Доводів щодо незгоди з розподілом судових витрат апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 по справі № 520/33454/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий