Справа № 420/21676/24

УХВАЛА

22 липня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вилучити із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП»,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вилучити із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.07.2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить заборонити органам Національної поліції України вчиняти дії щодо затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.05.2024 № 4364/32, що зареєстроване в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» 11.05.2024 за № 12418.

Подану заяву позивач обґрунтовує тим, що військовозобов`язані можуть бути доставлені до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки лише у разі вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, особа, яка не вчиняла адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП не може бути примусово затримана та доставлена до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. В свою чергу відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.06.2024, № 54986: «На Ваш адвокатський запит з приводу надання правової допомоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомляємо, що будь-які постанови про притягнення зазначеного військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_5 не ухвалювались». Таким чином, якщо позивача буде протиправно затримано та доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - це унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача через уже вчинене протиправне затримання. В даному випадку без вжиття заходів забезпечення позову заходи щодо затримання позивача будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено.

Розглянувши матеріали справи в частині, що стосується вирішення питання про забезпечення позову, суд вважає, що заява представника позивача не належить до задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 4 ст. 150, ч. 1 ст. 151 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, з огляду на матеріали позовної заяви суд не вбачає підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Суд зазначає, що надання оцінки правомірності дій відповідача можливо лише під час розгляду справи по суті.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача за відсутності відповідних доказів.

Крім того, встановлення ознак протиправності дій відповідача є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку із чим, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову не обґрунтованою та не вбачає підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.150-154 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вилучити із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП» - відмовити.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту іі підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти з днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.Я. Бойко