ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 рокусправа № 380/9250/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, головного спеціаліста Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Яреми О.І. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, головного спеціаліста Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Яреми О.І. із вимогами:

- визнати протиправними дії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, а саме головного спеціаліста Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_5 щодо відмови у реєстрації місця проживання Позивача та членів його родини за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056115) зареєструвати місце проживання Позивача та членів його родини, зазначених в Ордері, за адресою: АДРЕСА_1 з дати подання документів до Центру надання адміністративних послуг, тобто з 06.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі, отримавши ордер на службове житлове приміщення №1128 від 25.03.2024 (за адресою: АДРЕСА_1 ), звернулись до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявами про реєстрацію їхнього місця проживання (перебування) за адресою, зазначеною у такому ордері. Разом з тим, уповноваженою особою відповідача 06.04.2024 були прийняті рішення про відмову у реєстрації місця проживання позивачів на підставі статті 58 Житлового кодексу України та пункту 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 (для ОСОБА_4 додатковою підставою для відмови був також Додаток 16 пункту 54 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1487 від 30.12.2022).

Позивачі вважають протиправними відмови відповідача у реєстрації їхнього місця проживання з огляду на те, що пунктом 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, передбачено виключні підстави, при яких орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування) особи. Як зазначають позивачі, відповідачем не зазначено жодної з перелічених у пункті 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) підстав відмови у реєстрації місця проживання.

Окрім цього позивачі зазначають, що відповідачем в порушення вимог пункту 46 вищезгаданого Порядку не прийнято рішень про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) саме в день звернення позивачів із заявами від 06.04.2024.

Насамкінець позивачі зазначають, що додатковою підставою для відмови ОСОБА_4 у реєстрації місця проживання був також Додаток 16 пункту 54 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1487 від 30.12.2022. Водночас, як відмічають позивачі, ОСОБА_4 з 11.09.2023 навчається в Федеративній Республіці Німеччина, а відтак у зв`язку з його виїздом на навчання до виповнення 18 років, він не підлягав взяттю на військовий облік в межах районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки міста Львова.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву (вх.№46847 від 19.06.2024), в якому представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що 06.04.2024 позивачі зверталися до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). До заяви долучено ордер на службове житлове приміщення №1128 від 25 березня 2024 року на 4-ох осіб. При розгляді звернення працівники районної адміністрації керувалися пунктом 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470, у якому визначено необхідність подання паспортів усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Представник відповідача зазначила, що відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» органи реєстрації місця проживання чи перебування осіб (крім випадків, передбачених Кабінетом Міністрів України) зобов`язані здійснювати реєстрацію за місцем проживання або перебування чи зняття з реєстрації призовників, військовозобов`язаних та резервістів лише в разі наявності в їхніх військово-облікових документах позначок відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України відповідно про зняття з військового обліку або про перебування на військовому обліку за місцем проживання. З огляду на викладене представник відповідача вказала, що у реєстрації місця проживання було відмовлено усім членам сім?ї, оскільки в ОСОБА_4 була відсутня відмітка відповідного ІНФОРМАЦІЯ_5 . Повторно, 20.04.2024 до Шевченківської районної адміністрації надійшли заяви щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), однак на повторне звернення районною адміністрацією також було відмовлено усім членам сім?ї, оскільки в ОСОБА_4 була відсутня відмітка відповідного РТЦК та СП.

Від позивачів до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№51897 від 09.07.2024), у якому вони додатково зазначили, що ОСОБА_4 згідно змін в законодавстві та про мобілізацію та мобілізаційну підготовку оновив свої дані через мобільний застосунок «Резерв+», де вказав адресу, зазначену в ордері. Тому на думку позивачів вимога органу реєстрації про наявність позначок Шевченківського РТЦК є необґрунтованою та протиправною, оскільки підтвердженням знаходження на обліку та оновлення військово-облікових даних є присвоєний унікальний номер з реєстру Оберіг.

Ухвалою судді від 01.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення в ній недоліків.

Ухвалою судді від 09.05.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, виданих Франківським відділом соціального захисту департаменту гуманітарної політики управління соціального захисту Львівської міської ради №1330-5001433272 від 28.04.2022, №1330-5001433152 від 28.04.2022, №1330-5001433365 від 28.04.2022, а також довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради №1307-7500830768 від 01.05.2022, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають статус внутрішньо переміщених осіб.

Зареєстрованим місцем проживання згідно довідок є: АДРЕСА_2 . Фактичним місцем проживання/перебування є: АДРЕСА_3 .

25.03.2024 Виконавчим комітетом Львівської міської ради видано ордер на службове житлове приміщення №1128 ОСОБА_1 з сім`єю з чотирьох осіб на право зайняття житлового приміщення житловою площею 32,9 кв.м, яке складається з двох ізольованих кімнат за адресою: АДРЕСА_4 . Підставою видачі ордера слугував Наказ директора департаменту Житлового господарства та інфраструктури №91 від 11.03.2024. Склад сім`ї згідно ордеру: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

06.04.2024 позивачами було подано заяви до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про реєстрацію їхнього місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 .

15.04.2024 уповноваженою особою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради прийнято рішення про відмову у реєстрації місяця проживання (перебування) позивачів.

Підставами для відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визначено наступні: «стаття 58 Житлового кодексу України, пункт 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470, із змінами, внесеними ПКМУ №955 від 25.12.2013».

Підставами для відмови ОСОБА_4 визначено наступні: «стаття 58 Житлового кодексу України, пункт 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470, із змінами, внесеними ПКМУ №955 від 25.12.2013, Додаток 16 пункту 54 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1487 від 30.12.2022».

Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у відмові в здійсненні реєстрації місця проживання позивачів за адресою, зазначеною в ордері, позивачі звернулись до суду.

Вирішуючи спір суд керується таким.

Згідно з положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі Закон №1706-VII, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 1 Закону №1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 2 цього Закону визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з положеннями статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина друга статті 4 Закону №1706-VII).

Відповідно до частини другої та одинадцятої статті 7 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Абзацом 7 частини першої статті 9 Закону №1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщена особа має право на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Як встановив суд, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб №1330-5001433272 від 28.04.2022, №1330-5001433152 від 28.04.2022, №1330-5001433365 від 28.04.2022 та №1307-7500830768 від 01.05.2022, а відтак на них поширюються всі пільги та гарантії, передбачені Законом №1706-VII.

За наслідком отримання ордеру на службове житлове приміщення №1128 від 25.03.2024, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради, та з метою реалізації свого права на вільний вибір проживання, позивачі звернулись до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявами про реєстрацію їхнього місця проживання за адресою, зазначеною у такому ордері.

Водночас відповідачем було відмовлено позивачам у здійсненні реєстрації їхнього місця проживання.

Щодо підстав відмови позивачам у реєстрації їхнього місця проживання, визначених відповідачем, суд відзначає таке.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів, визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі Порядок №265).

Пунктом 3 Порядку №265 визначено, що декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Пунктами 27 та 29 Порядку встановлено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності.

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється в день отримання органом реєстрації документів.

Згідно пункту 35 та 36 Порядку №265, для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:

1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8;

2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);

3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);

5) документи, що підтверджують:

право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах);

6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви законним представником (представником) особи, крім зазначених у пункті 35 цього Порядку документів, додатково подаються:

1) документ, що посвідчує особу законного представника (представника);

2) документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини.

Абзацом другим пункту 46 Порядку №265 передбачено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи.

У відповідності до пункту 87 Порядку №265 орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли:

1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання);

2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;

3) особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;

4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (крім випадку, передбаченого пунктом 53 цього Порядку), або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;

5) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;

6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;

7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла;

8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини;

9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною.

Судом встановлено, що уповноваженою особою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради визначено наступні підстави для відмови позивачам у здійсненні реєстрації їхнього місця проживання:

1) стаття 58 Житлового кодексу України:

«На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством України».

2) пункт 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470, із змінами, внесеними ПКМУ №955 від 25.12.2013 (далі Правила):

«При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання».

3) виключно для ОСОБА_4 додаток 16 пункту 54 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1487 від 30.12.2022 (далі Порядок №1487):

« 2. Проведення перевірки наявності відміток відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки про взяття (зняття) призовника, військовозобов`язаного або резервіста на військовий облік за новим місцем проживання. У разі відсутності такої відмітки призовник, військовозобов`язаний або резервіст направляється до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки для взяття його на військовий облік або зняття з військового обліку».

Так, досліджуючи першу та другу підстави відмови позивачам у здійсненні реєстрації їхнього місяця проживання, суд зазначає, що такі містять лише загальні посилання на норми, які визначають поняття ордеру на жиле приміщення та регулюють питання вселення в таке жиле приміщення на підставі ордеру.

Водночас суд встановив, що оскаржувані рішення відповідача не містять жодної визначеної Порядком №265 підстави для відмови позивачам у здійсненні реєстрації місця їхнього проживання. Відповідачем визначено лише загальні підстави прийняття таких рішень без зазначення конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття.

Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Беручи до уваги те, що оскаржувані рішення відповідача є фактично правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування, яке, у свою чергу, перешкоджає позивачам скористатися своїми правами на вільний вибір місця проживання.

Щодо вказаної у пункті 72 Правил норми, яка визначає необхідність подання паспортів усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання, суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX (далі Закон №1871-IX), особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, а також внесення відомостей про зареєстроване або задеклароване місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України та на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії» від 11.04.2023 № 3054-IX було внесено зміни, зокрема, до пункту 10 розділі VI «Прикінцеві та перехідні положення» шляхом викладення його в наступній редакції:

« 10. На період тимчасової окупації російською федерацією території України, а також на період віднесення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, територіальних громад до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, положення частини першої статті 4 цього Закону не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

До реєстру територіальної громади вносяться відомості про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

З системного аналізу вищенаведених норм права суд висновує, що на осіб, місце проживання яких зареєстроване на тимчасово окупованій російською федерацією території України, не поширюється вимога частини першої статті 4 Закону №1871-IX щодо наявності виключно одного зареєстрованого місця проживання. Для відповідної категорії осіб передбачена можливість здійснення реєстрації свого місця проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Як вже зазначено судом вище, позивачі відносяться до категорії внутрішньо переміщених осіб. Зареєстрованим місцем проживання всіх позивачів є: АДРЕСА_2 .

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу № 108 від 12 квітня 2024 року) Сєвєродонецька міська територіальна громада відноситься до тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

Таким чином, при здійсненні реєстрації нового місця проживання у позивачів відсутній обов`язок щодо зняття із зареєстрованого місця проживання в Луганській області, що, у свою чергу, свідчить про протиправність дій Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, які полягають у відмові в здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, щодо третьої підстави для відмови ОСОБА_4 у здійсненні реєстрації його місця проживання, суд зазначає таке.

Статтею 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) визначено обов`язки органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, закладів освіти, посадових осіб, призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виконання правил військового обліку.

Так, частиною другою згаданої статті встановлено, що органи реєстрації місця проживання чи перебування осіб (крім випадків, передбачених Кабінетом Міністрів України) зобов`язані здійснювати реєстрацію за місцем проживання або перебування чи зняття з реєстрації призовників, військовозобов`язаних та резервістів лише в разі наявності в їхніх військово-облікових документах позначок відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України відповідно про зняття з військового обліку або про перебування на військовому обліку за місцем проживання, а у разі декларування місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, органи реєстрації місця проживання чи перебування осіб здійснюють декларування місця проживання зазначених осіб відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» було, зокрема, затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487).

Такий Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Згідно абзацу 1 пункту 3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Пунктом 4 Порядку №1487 передбачено, що завданнями військового обліку є:

утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;

проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;

своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;

забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку;

забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

Згідно абзаців 1-2, 5 пункту 21 Порядку №1487, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа: призовників у віці від 16 (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років.

Взяття громадян, які прибули з тимчасово окупованих територій України, на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (пункт 22 Порядку №1487).

У відповідності до пункту 23 Порядку №1487 Призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Підпунктом 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Згідно пункту 54 Порядку №1487, органи реєстрації, зокрема, здійснюють реєстрацію/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів з урахуванням вимог щодо реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 16).

Так, відповідно до вимог щодо реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток №16), затверджених вищевказаним Порядком, органи реєстрації під час реєстрації місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюють:

проведення перевірки наявності таких військово-облікових документів: посвідчення про приписку до призовної дільниці (для призовників), військового квитка або тимчасового посвідчення (для військовозобов`язаних), військового квитка (для резервістів);

проведення перевірки наявності відміток відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки про взяття (зняття) призовника, військовозобов`язаного або резервіста на військовий облік за новим місцем проживання. У разі відсутності такої відмітки призовник, військовозобов`язаний або резервіст направляється до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки для взяття його на військовий облік або зняття з військового обліку.

Отже, під час реєстрації місця проживання призовника, військовозобов`язаного чи резервіста, уповноважена особа органу реєстрації перевіряє наявність у військово-облікових документах таких осіб відмітки відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про взяття його на військовий облік. В разі відсутності такої відмітки орган реєстрації направляє особу до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на облік і тільки після цього проводить реєстраційну дію.

Суд встановив, що ОСОБА_4 має статус призовника, що підтверджується посвідченням про приписку до призовної дільниці П-05/9. Згідно цього ж посвідчення, ОСОБА_4 взятий на облік призовників ІНФОРМАЦІЯ_6 28.01.2022.

Також суд встановив (що не заперечується і сторонами у справі) відсутність у посвідченні відмітки будь-якого районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Львова про взяття ОСОБА_4 на військовий облік призовників.

Суд відзначає, що вищезгаданими нормами права встановлено імперативний обов`язок уповноваженої особи органу реєстрації щодо перевірки наявності відмітки районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про взяття на військовий облік призовників ОСОБА_4 .

При цьому обов`язок щодо постановки на відповідний облік у зв`язку з вимушеною зміною місця про покладається саме на позивача.

Відтак, оскільки ОСОБА_4 у період з моменту постановки на облік як внутрішньо переміщена особа (28.04.2022) й до моменту виїзду за межі території України на навчання до Федеративної Республіки Німеччина (серпень 2023 року) не виконав належним чином обов`язку щодо постановки на військовий облік як призовник, суд доходить висновку, що уповноваженою особою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради було правомірно відмовлено йому в здійсненні реєстрації місця проживання.

Відповідно до частини 13 статті 18 Закону №1871-ІХ, підпункту 3 пункту 87 Порядку орган реєстрації приймає рішення про відмову в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), зокрема, якщо, особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині визнання протиправності дій Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо відмови в здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В свою чергу, частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд враховує, що позивачі повторно 20.04.2024 звертались до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявами про здійснення реєстрації місця їхнього проживання, однак відповідачем було повторно відмолено позивачам у здійсненні відповідної реєстрації.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту та належного поновлення порушених прав позивачів, слід зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з дати подання документів до Центру надання адміністративних послуг, тобто з 06.04.2024.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача лише на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, які полягають у відмові в здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради (м.Львів, вул. Липинського, 11; код ЄДРПОУ 04056115) зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з дати подання документів до Центру надання адміністративних послуг, тобто з 06.04.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (м. Львів, вул. Липинського, 11; код ЄДРПОУ 04056115) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (м. Львів, вул. Липинського, 11; код ЄДРПОУ 04056115) на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (м. Львів, вул. Липинського, 11; код ЄДРПОУ 04056115) на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЖелік О.М.