ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2024 р. Cправа № 902/517/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)

про стягнення 34 448 932,39 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Верхацький І.В. за довіреністю (в режимі відеоконференції);

відповідача Кравчук О.В. за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 02.05.2024 (вх. №532/24 від 02.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з вимогами до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про стягнення боргу у загальній сумі 34 448 932,39 грн, у тому числі: 15 688 367,86 грн - основний борг; 5 346 360,32 грн - пеня; 12 616 014,09 грн - штраф; 406 864,86 грн - інфляційні втрати; 391 325,26 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3527-ОГРМ від 21.06.2022 в частині проведення розрахунків за переданий природний газ в період червень 2022 року - липень 2023 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 06.05.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/517/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 05.06.2024.

23.05.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 23.05.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/5439/24 від 23.05.2024) представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, в додаток до якої долучено відзив на позовну заяву № б/н від 23.05.2024.

31.05.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 31.05.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/5704/24 від 31.05.2024) представника позивача про зменшення розміру позовних вимог.

За результатами слухання справи 05.06.2024, з урахуванням ст. 118, 119 ГПК України, судом, задоволено заяву № б/н від 23.05.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/5439/24 від 23.05.2024) представника відповідача, поновлено строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено останній до матеріалів справи. Разом з цим, з метою забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, розгляд заяви № б/н від 31.05.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/5704/24 від 31.05.2024) про зменшення розміру позовних вимог відкладено до наступного судового засідання. Водночас, судом відкладено підготовче засідання на 20.06.2024, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

10.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 10.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6042/24 від 10.06.2024).

19.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 19.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6385/24 від 19.06.2024) представника відповідача, за змістом якого відповідач підтверджує сплату позивачу коштів згідно платіжної інструкції № 2914 від 19.04.2024 на суму 15 688 367,86 грн та відповідно погашення основної суми боргу у даній справі.

20.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 19.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6409/24 від 20.06.2024) представника відповідача про зменшення пені, штрафу та 3 % річних, у якому останній просить суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, відсотків річних та штрафу, які підлягають стягненню на 90%.

Дослідивши в судовому засіданні 20.06.2024 заяву № б/н від 31.05.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/5704/24 від 31.05.2024) представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що остання не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, а тому не прийнята до розгляду.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 11.07.2024, про що 20.06.2024 постановлено протокольну ухвалу.

25.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло заперечення № б/н від 25.06.2024 (вх. № 01-34/6648/24 від 25.06.2024) представника позивача на клопотання про зменшення пені, штрафу та 3 % річних.

10.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло повідомлення № б/н від 25.06.2024 (вх. № 01-34/7137/24 від 10.07.2024) про заміну представника позивача.

На визначену судом дату (11.07.2024) представник позивача з`явився в режимі відеоконференції. Представник відповідача взяв участь в судовому засіданні в залі суду.

Протокольною ухвалою від 11.07.2024 судом залишено без розгляду повідомлення № б/н від 25.06.2024 (вх. № 01-34/7137/24 від 10.07.2024) про заміну представника позивача у зв`язку з відкликанням останнім означеного повідомлення.

При розгляді справи 11.07.2024 судом проведено стадію безпосереднього дослідження доказів та провів стадію судових дебатів, у якій виступили з промовами представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 11.07.2024 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати 12.07.2024 в судове засідання представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ від 21.06.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заявлено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" 34 448 932,39 грн заборгованості, у тому числі: 15 688 367,86 грн - основний борг; 5 346 360,32 грн - пеня; 12 616 014,09 грн - штраф; 406 864,86 грн - інфляційні втрати; 391 325,26 грн - три проценти річних.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що невиконання АТ "Вінницягаз" зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ від 21.06.2022 сталося не з вини Товариства, а зумовлено виключно тяжким матеріальним становищем останнього в умовах воєнного стану в країні.

Відповідно до листа Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 вих. № 2024/02.0-7.1 визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. Даним листом ТПП засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні2 та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 14 травня 2024 року було продовжено строком на 90 діб у відповідності до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом № 3684-ІХ від 08.05.2024.

Відповідач зауважує, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 воєнний стан на території України одночасно призвів до складних умов господарської діяльності Товариства.

Крім того, з 1 жовтня 2023 розподіл природного газу споживачам на території Вінницької області (за виключенням кількох населених пунктів) та в місті Гайворон надає новий Оператор ГРМ - Вінницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України». Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно постанови № 1770 від 29 вересня 2023 зупинила дію ліцензійна право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої AT «Вінницягаз» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19 червня 2017 року № 811, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

З моменту припинення дії ліцензії AT "Вінницягаз" на розподіл природного газу Товариство припинило провадити свою основну діяльність та втратило статус суб`єкта природної монополії. Таким чином, з 01.10.2023 у Відповідача відсутні кошти, які мали би бути отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу.

Позивач, в свою чергу, у відповіді на відзив, зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві. При цьому, позивач зауважує, що відповідачем здійснено повну сплату суми основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ від 21.06.2022.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

21.06.2022 року між у Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ.

На виконання умов Положення та Договору, покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (п. 1.2. Договору).

Відповідно до предмету Договору Продавець, за умови дотримання положень Договору та вимог Положення Покупцем, зобов`язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені Сторонами у цьому Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (п.1.3 Договору).

В п. 2.1 сторони передбачили, що з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, Продавець реалізує природний газ Покупцю у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, за цінами та на умовах визначених цим Договором та Положенням.

Відповідно до п. 2.2. договору загальний обсяг (об`єм) природного газу за цим Договором складається із:

п.п.2.2.1 договору - обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо- технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 1 червня 2022 по 30 вересня 2022 складає: 7 165,180 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях:

Період передачіОбсяг І (фіксований) Червень 2022 р. 1 382,060 Липень 2022 р. 1 515,020 Серпень 2022 р. 1 598,900 Вересень 2022 р. 2 669,200 ВСЬОГО 7 165,180

Відповідно до п.п.2.2.2, 2.2.3 обсяг ІІ - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв`язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, що розраховуються відповідно до методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої на виконання пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 "Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації". Замовлення Обсягу ІІ здійснюється в порядку, встановленому цим Договором.

Обсяг ІІІ - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних втрат на період з 1 червня 2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, за виключенням Обсягу ІІ.

Згідно із п. 3.1. Договору Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором.

Покупець для замовлення Обсягу ІІ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі природного газу направляє на електронну адресу Продавця balance@gas.ua інформацію з зазначенням необхідного обсягу природного газу, за формою, встановленою додатком № 1 до цього Договору (п.п.3.1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору Передача Договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного Періоду передачі, узгодженого Сторонами у Договорі.

Згідно п. 3.4. Договору після переходу права власності на природний газ, Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

Пунктом 3.10 Договору сторони погодили, що після закінчення Періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за Періодом передачі, якщо інше не передбачено Договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу II та Обсягу ІІІ та направляє на підпис Покупцю:

- на поштову адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом),

- або надаються нарочне під підпис в отриманні,

- або шляхом направленням Комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом Продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу Покупця, вказану у Розділі 12 цього Договору.

При цьому для підписання та обміну електронними документами Сторони цього Договору використовують, зокрема, систему обміну електронним документами «M.E.Doc». Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов`язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Покупець повертає підписані Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ. Обсягу ІІІ протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання (п.п. 3.10.1 Договору).

В пункті 3.11 Договору сторони погодили, що на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням Договору.

У разі ненадання підписаного Покупцем Комерційного акту щодо Обсягу І, Обсягу II, Обсягу III у визначений Договором строк, такий акт вважається підписаним Покупцем (п.3.13 Договору).

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1 Договору ціна природного газу, який передається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7 420,00 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу.

Ціна обсягів природного газу, визначених в пункті 2.2.2 цього договору як обсяг ІІ, складає 0,01 грн. з урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб.метрів природного газу (п.п.4.1.2 Договору).

Ціна обсягів природного газу, визначених в пункті 2.2.3 цього договору як обсяг ІІІ, розраховується за формулою, наведеною в договорі (п.п. 4.1.3 Договору).

Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу округлюється до 2-х знаків після коми (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (п. 4.4. Договору).

Покупець зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами договору (п.п. 5.2.2. Договору).

Згідно з положеннями п.п. 5.3.1 Договору, продавець має право отримувати від покупця своєчасну оплату за природній газ відповідно до умов.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх Договірних зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

За порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індекс інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу (п. 6.3 Договору).

Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до умов Договору (п. 6.7 Договору).

В п.9.1. Договору сторони визначили, що у відповідності до ст.631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.06.2022.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги з постачання природного газу:

в червні 2022 року в обсязі 1,21763 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 70 487,68 грн., що підтверджується актом № 9576 приймання-передачі природного газу від 30.06.2022;

в червні 2022 року в обсязі 1 382,06000 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 10 254 885,19 грн., що підтверджується актом № 9577 приймання-передачі природного газу від 30.06.2022;

в липні 2022 року в обсязі 0,10376 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 9 587,16 грн., що підтверджується актом № 10452 приймання-передачі природного газу від 31.07.2022;

в липні 2022 року в обсязі 1 515,02000 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 11 241 448,39 грн., що підтверджується актом № 10453 приймання-передачі природного газу від 31.07.2022;

в серпні 2022 року в обсязі 998,11800 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 7 406 035,56 грн., що підтверджується актом № 11395 приймання-передачі природного газу від 31.08.2022;

в серпні 2022 року в обсязі 0,11250 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 12 629,78 грн., що підтверджується актом № 11396 приймання-передачі природного газу від 31.08.2022;

в вересні 2022 року в обсязі 639,54195 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 4 745 401,27 грн., що підтверджується актом № 12660 приймання-передачі природного газу від 30.09.2022;

в вересні 2022 року в обсязі 0,10500 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 8 027,99 грн., що підтверджується актом № 12661 приймання-передачі природного газу від 30.09.2022;

в жовтні 2022 року в обсязі 6 349,89500 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 47 116 220,88 грн., що підтверджується актом № 14112 приймання-передачі природного газу від 31.10.2022;

в жовтні 2022 року в обсязі 0,10500 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 4 245,46 грн., що підтверджується актом № 14113 приймання-передачі природного газу від 31.10.2022;

в листопаді 2022 року в обсязі 0,11000 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 4 957,67 грн., що підтверджується актом № 15697 приймання-передачі природного газу від 30.11.2022;

в листопаді 2022 року в обсязі 6 999,88462 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 51 939 143,86 грн., що підтверджується актом № 15698 приймання-передачі природного газу від 30.11.2022;

в грудні 2022 року в обсязі 10 699,84767 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 79 392 869,66 грн., що підтверджується актом № 17426 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022;

в грудні 2022 року в обсязі 0,15000 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 8 778,55 грн., що підтверджується актом № 17427 приймання-передачі природного газу від 31.12.2022;

в січні 2023 року в обсязі 0,15485 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 5 475,84 грн., що підтверджується актом № 1812 приймання-передачі природного газу від 31.01.2023;

в січні 2023 року в обсязі 6 500,00000 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 48 29 999,98 грн., що підтверджується актом № 1813 приймання-передачі природного газу від 31.01.2023;

в лютому 2023 року в обсязі 6 523,07505 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 48 401 216,84 грн., що підтверджується актом № 3594 приймання-передачі природного газу від 28.02.2023;

в березні 2023 року в обсязі 5 277,05201 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 39 155 725,90 грн., що підтверджується актом № 5328 приймання-передачі природного газу від 31.03.2023;

в квітні 2023 року в обсязі 2 689,93996 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 19 959 354,49 грн., що підтверджується актом № 8130 приймання-передачі природного газу від 30.04.2023;

в травні 2023 року в обсязі 1 415,99303 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 10 506 668,28 грн., що підтверджується актом № 10792 приймання-передачі природного газу від 31.05.2023;

в травні 2023 року в обсязі 0,92478 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 20 098,31 грн., що підтверджується актом № 10793 приймання-передачі природного газу від 31.05.2023;

в червні 2023 року в обсязі 578,56261 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 4 292 934,56 грн., що підтверджується актом № 12568 приймання-передачі природного газу від 30.06.2023;

в липні 2023 року в обсязі 1 082,31278 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 8 030 760,83 грн., що підтверджується актом № 13856 приймання-передачі природного газу від 31.07.2023;

в серпні 2023 року в обсязі 615,08126 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 4 563 902,95 грн., що підтверджується актом № 15223 приймання-передачі природного газу від 31.08.2023;

в вересні 2023 року в обсязі 416,94125 тис.м.куб. вартістю з ПДВ в сумі 3 093 704,08 грн., що підтверджується актом № 16614 приймання-передачі природного газу від 30.09.2023.

Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 15 688 367,86 грн, яка на час звернення позивача до суду сплачена не була, чим порушив права позивача, з чого і виник спір.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ від 21.06.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини між сторонами виникли з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3. Договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ сторони погодили, що покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

З матеріалів справи, судом встановлено, що за період з червня 2022 по липень 2023 року відповідач спожив природній газ на загальну суму 398 474 561,16 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи, на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг відповідача перед позивачем склав 15 688 367,86 грн.

Поряд з цим, після відкриття провадженні у справі відповідачем, за платіжною інструкцією № 2914 від 19.04.2024 на суму 15 688 367,86 грн сплачено заборгованість за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ від 21.06.2022 за спожитий природній газ в період з червня 2022 по липень 2023 року.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 15 688 367,86 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 688 367,86 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 5 346 360,32 грн, штраф у розмірі 12 616 014,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 406 864,86 грн та 3% річних у розмірі 391 325,26 грн господарський суд зазначає таке.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення 5 346 360,32 грн - пені та 12 616 014,09 грн - штрафу, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до пункту п. 6.3 Договору за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індекс інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені та штрафу відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.

При цьому судом враховується, що нарахування пені позивачем проведено з урахуванням положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці розрахунку пені та штрафу за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 6.3 Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого природного газу, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 5 346 360,32 грн за період прострочення з 03.03.2023 по 29.02.2024 та 12 616 014,09 грн штрафу, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 391 325,26 грн - 3% річних та 406 864,86 грн - інфляційних нарахувань, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків. За наведеного позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 391 325,26 грн за період прострочення з 03.03.2023 по 29.02.2024 та 406 864,86 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.09.2023 по 29.02.2024 визнаються судом обґрунтованими та законними.

Доводи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд відхиляє з огляду на таке.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань Відповідача саме за Договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3257-ОГРМ від 21.06.2022.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення Відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

В той же час, відповідачем подано клопотання № б/н від 20.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6409/24 від 20.06.2024) про зменшення пені, штрафу та 3 % річних, у якому останній просить суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, відсотків річних та штрафу, які підлягають стягненню на 90%.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач вказує на те, що станом на 01.06.2024 у Підприємства існує дебіторська заборгованість, яка складає більше 46 000 000 грн. Наголошує на вкрай тяжкому фінансовому стані Підприємства, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного газопостачання. За таких умов, додаткове покладання на Підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища та фактичної неплатоспроможності і нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції.

Позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, про що подав відповідні заперечення № б/н від 25.06.2024 (вх. № 01-34/6648/24 від 25.06.2024) в яких зауважує, що нарахування неустойки проводились у відповідності до умов договору, зі змістом якого відповідач обізнаний. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу скрутного фінансового становища, який би став безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд враховує таке.

За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд враховує те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за спожитий природний газ.

З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що зменшення розміру пені та штрафу на 50%, з заявлених 5 346 360,32 грн пені до 2 673 180,16 грн та з заявленого штрафу 12 616 014,09 грн до 6 308 007,05 грн, є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Щодо зменшення розміру 3% річних, судом враховується таке.

Нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому суд зважає, що з вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду слідує, що під час розгляду справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів (п. 8.18 Постанови).

Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.

Крім того, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати.

Наведене вище виключає правові підстави для зменшення заявлену до стягнення позивачем суму 3% річних.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 34 448 932,39 грн, розмір судового збору з якої становить 516 733,99 грн.

При цьому суд зважає, що позовна заява подана 02.05.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" сплачено судовий збір у розмірі 413 387,19 грн, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000007288 від 30.04.2024.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору за позовними вимогами провадження за якими закрито по п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позаяк предмет спору в цій частині перестав існувати після відкриття провадження у справі.

Водночас, в частині зменшення суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі в сумі 413 387,19 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 15 688 367 грн 86 коп. суми основного боргу закрити.

Зменшити підлягаючі до стягнення суми пені та штрафу на 50%.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012; код ЄДРПОУ 003338649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 40121452) 2 673 180 грн 16 коп. - пені, 6 308 007 грн 05 коп. - штрафу, 406 864 грн 86 коп. - інфляційних втрат, 391 325 грн 26 коп. - три проценти річних та 413 387 грн 19 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Примірник рішення направити сторонам, представникам Верхацькому І.В. та Кравчук О.В. - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 22 липня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи