ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. Справа№ 910/13410/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.06.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-Транс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.02.2024 (повний текст складено 22.02.2024)

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 19.02.2024

у справі № 910/13410/23 (суддя О.Г. Удалова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-ТРАНС"

про стягнення 1 209 624, 05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГАЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВГ-ТРАНС» про стягнення 1 209 624,05 грн, з яких: 506 766,00 грн основного боргу, 334 604,40 грн пені, 141 250,25 грн інфляційних втрат, 227 003, 40 грн - 30% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів від 05.01.2022 № ГГ050122-8 в частині оплати товару у встановлений договором строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/13410/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВГ-ТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГАЗ» 506 766,00 грн основного боргу, 22 700,34 грн 3% річних, 84 692,40 грн пені, 141 250,25 грн втрат від інфляції та 11 33,13 судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на подані позивачем докази та неподання відповідачем достовірних, належних, допустимих і вірогідних доказів, які б підтверджували викладені ним обставини, ураховуючи стандарт доказування, більш вірогідними є те, що товар за договором і видатковою накладною від 18.02.2022 № 162 був отриманий відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 506766,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, суд частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені, обмеживши період їх нарахування до шести місяців відповідно до положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також скориставшись правом на зменшення розміру суми штрафних санкцій, передбачених положеннями статті 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір відсотків річних до 3%.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/13410/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-ТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-ТРАНС" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-ТРАНС" 5 000,00 грн витрат на правничу. В іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Глобал Газ" про прийняття додаткового рішення в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права; неповно з`ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач з посиланням на висновки Верховного Суду у справі №904/1252/22 (постанова від 07.03.2023) вказує, що договір від 05.01.2022 № ГГ050122-8 не підписувався уповноваженою особою ТОВ "СВГ ТРАНС", а отже не може мати юридичної сили та бути обов`язковим до виконання.

Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи. На думку відповідача відмова у задоволенні даного клопотання призвела до того, що обставина того, що ОСОБА_3 не підписував договір від 05.01.2022 № ГГ050122-8 та видаткову накладну від 18.02.2022 № 168, а вказані документи підписані невстановленою особою за допомогою факсиміле, залишилися невстановленими.

В частині оскарження додаткового рішення, апелянт звертає увагу апеляційного суду на таке:

- позивачем було порушено вимоги пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у позовній заяві ТОВ "Глобал Газ" попередній (орієнтовний) розмір витрат правничу допомогу не зазначало, клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача в резолютивній частині позову не зазначало;

- до звіту про надання правничих послуг включено види робіт, які не відносяться до правничої (правової) допомоги;

- сторонами договору неналежно погоджено зміст, обсяг та вартість наданих послуг;

- завищено обсяг витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги, останній не є співмірним із складністю та об`ємом документів, які були складені адвокатом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «СВГ-ТРАНС» відмовити повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/13410/23 залишити в силі.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 05.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГАЗ» (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВГ-ТРАНС» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № ГГ050122-8 (далі - договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) в асортименті, кількості і за цінами відповідно до умов договору (пункт 1.1);

- сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу, при цьому повний розрахунок з постачальником проводиться не пізніше двох банківських днів з дня отримання покупцем товару, що підтверджується видатковою накладною. Сторони можуть домовитись про встановлення іншого порядку проведення розрахунків за товар (пункт 2.1);

- остаточна кількість товару, що поставляється відповідно до Договору, визначається на підставі видаткових накладних, дані яких є підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків, якщо сторонами не погоджено інше (пункт 3.8);

- договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами умов договору. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про небажання продовжувати строк дії договору за тридцять календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Кількість автоматичних пролонгацій строку дії договору не обмежується (пункт 8.1);

- сторони відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України домовилися, що при складанні рахунків, актів, видаткових накладних та податкових накладних за товари, товарно-транспортних накладних і будь-яких інших документів, що складаються сторонами в процесі виконання зобов`язань за Договором, постачальник і покупець можуть застосовувати засоби факсимільного відтворення підпису уповноважених представників - директорів (пункт 8.12).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що на виконання умов договору постачальник поставив і передав покупцю скраплений газ (пропан або суміш з бутаном) та інші гази у кількості 18 980 кг загальною вартістю 506 766,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 18.02.2022 № 162.

Вказана накладна містить підписи сторін, які скріплені печатками позивача та відповідача.

Відповідач у свою чергу проти позову заперечує та посилається, зокрема, на таке:

- директор відповідача не підписував договір і видаткову накладну від 18.02.2022 № 162;

- оскільки вказані вище документи не були підписані директором, то, на переконання відповідача, зобов`язання з оплати товару не виникли.

На підтвердження тих обставин, що директором відповідача не підписувався договір і видаткова накладна, суду надано:

- заяву свідка ОСОБА_1 , складену в порядку статті 88 ГПК України;

- відповідь на адвокатський запит від 18.09.2023 № 18-09/2023, надану Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_2 у період з 16.02.2022 по 31.12.2022 виїхав з території України 16.02.2022 та в`їхав 01.11.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, відповідач заперечує проти укладення договору, оскільки директор відповідача не підписував ні договір, ні видаткову накладну від 18.02.2022 № 162.

Позивач у свою чергу вказує, що договір було укладено відповідачем за допомогою факсиміле.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд виходить з того, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Так, відповідно до частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.03.2019 у справі № 143/228/17, виходячи зі змісту вказаних норм письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем подано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, що підтверджують вчинення дій як позивачем, так і відповідачем щодо виконання договору.

Отже, договір є укладеним сторонами, підписано та скріплено печатками та є обов`язковим для виконання.

На підтвердження того, що позивачем було передано відповідачу товар за видатковою накладною від 18.02.2022 № 162, суду подано копії, зокрема, таких документів:

- податкової накладної від 18.02.2022 № 167, оформленої позивачем;

- акцизної накладної від 18.12.2022 № 210, складеної позивачем та другий примірник якої зареєстровано відповідачем у Єдиному реєстрі акцизних накладних;

- товарно-транспортної накладної від 18.02.2022 № с-6876, в якій міститься інформація про автомобіль (DAF FT, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) і причіп (державний реєстраційний знак НОМЕР_2 ), якими було вивезено товар;

- журналу обліку заїзду на територію та виїзду території газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Торф`яна, 40, що підтверджує факт в`їзду/виїзду автомобіля (DAF FT, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ), який зазначений у накладній від 18.02.2022 № 162.

Відповідач, заперечуючи проти факту реєстрації акцизної накладної та того, що автомобілем (DAF FT, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) і причепом (державний реєстраційний знак НОМЕР_2 ) було вивезено товар, подав суду копії:

- довідки від 02.10.2023 № 02-10-2/2023 про те, що, зокрема, вказаний автомобіль і причеп не належить та ніколи не належали, в користуванні (оренді), на балансі, господарському відданні або оперативному управлінні ТОВ «СВГ-ТРАНС» не перебували і не перебувають;

- акта службової перевірки від 17.11.2023, в якому відповідач вказав, що директор ОСОБА_3 не мав доступу до файлу Електронного цифрового підпису ТОВ «СВГ-ТРАНС», оскільки перебував за кордоном, а доступ до електронного цифрового підпису мала колишній бухгалтер, яка станом на сьогоднішній день не є працівником підприємства.

Водночас, позивачем подано лист від 16.10.2023 № 31/1783АЗ-22882-2023 Головного сервісного центру МВС, з якого вбачається, що стосовно транспортного засобу АІ564ХК вчинялися реєстраційні дії (16.12.2016, 26.01.2018, 26.01.2018, 26.05.2022), відповідно до яких власником є ТОВ «САЮЛ», а ТОВ «СВГ-ТРАНС» визначено як довірена особа.

Тобто відповідач вірогідно мав можливість використати вказаний транспортний засіб для вивезення товару, придбаного за договором.

Що ж до акта службової перевірки, то вказаний документ не свідчить про те, що акцизна накладна не була підписана зі сторони відповідача.

Так, відповідач вказав, що електронний цифровий підпис перебував у бухгалтера, втім не пояснив, чи мала вказана особа повноваження на оформлення операції з оформлення акцизної накладної, чи діяла з перевищенням таких повноважень і відповідачем вжито відповідні заходи щодо притягнення вказаної особи до відповідальності.

Стосовно підписання видаткової накладної від 18.02.2022 № 162 не директором відповідача, то слід зазначити, що у пункті 8.12 договору сторони домовилися, що при складанні видаткових накладних, які складаються сторонами в процесі виконання зобов`язань за договором, постачальник і покупець можуть застосовувати засоби факсимільного відтворення підпису уповноважених представників - директорів.

Крім того, на вказаній видатковій накладній міститься відтиск печатки відповідача, а ТОВ «СВГ-ТРАНС» не надало суду доказів, які б підтверджували викрадення/неправомірне використання/підробку вказаної печатки.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні у матеріалах справи докази в сукупності, та неподання відповідачем достовірних, належних, допустимих і вірогідних доказів, які б підтверджували викладені ним обставини, ураховуючи стандарт доказування, більш вірогідними є те, що товар за договором і видатковою накладною від 18.02.2022 № 162 був отриманий відповідачем.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 506766,00 грн. Доказів її оплати суду не надано, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 506766,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 334 604,40 грн пені, 141 250,25 грн інфляційних втрат і 227 003,40 грн 30% річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 4.7 договору у випадку прострочення оплати за товар покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Оскільки судом встановлено прострочення відповідача з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Водночас, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивачем нараховано пеню за період прострочення з 23.02.2022 по 21.08.2023, що не відповідає положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, за розрахунком суду, враховуючи приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, розмір пені за шість місяців складає 84 692,40 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 4.8 договору сторони погодили, що за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України.

Водночас, у додаткових письмових поясненнях вх.. №07-11/3839 від 15.01.2024 відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій з урахуванням обґрунтованого позивачем розміру завдання йому збитків.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Місцевий Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Отже, з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми 30% річних (227 003,40 грн, що становить 45% від заявленої до стягнення заборгованості [506 766 грн]), враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо зменшення розміру відсотків річних і стягнення з відповідача 3% річних, що становить 22 700,34 грн та є справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення.

При цьому, заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично правильним, у зв`язку чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному розмірі (141 250,25 грн).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 506 766,00 грн основного боргу, 22 700,34 грн 3% річних, 84 692,40 грн пені, 141 250,25 грн втрат від інфляції.

Крім того, 07.02.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява позивача, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на його користь 50000,00 грн витрат на правничу допомогу.

13.02.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на вищевказану заяву, в якій відповідач просить суд відмовити в задоволенні вказаної заяви або в разі задоволення заяви істотним чином зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Крім того, 13.02.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява відповідача, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача 54000,00 грн витрат на правничу допомогу.

15.02.2024 від позивача надійшла заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з проханням відмовити відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Додатковим рішення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-ТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-ТРАНС" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-ТРАНС" 5 000,00 грн витрат на правничу. В іншій частині заяви відмовлено.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вище зазначалось, що позивачем подано до суду заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення з відповідача на його користь 50000,00 грн витрат на правничу допомогу.

До заяви позивача про ухвалення додаткового рішення додано: договір № 01/08 від 01.08.2023, укладений між адвокатом Марчуком В.Р. та позивачем; рахунок на оплату № 3 від 05.02.2024; звіт про надання правничих послуг від 06.02.2024; акт надання послуг.

Так, за умовами договору № 01/08 від 01.08.2023, укладеного між адвокатом Марчуком В.Р., адвокатським об`єднанням «ЮВІТО», які в подальшому іменуються як «об`єднання», та позивачем у даній справі (замовник), об`єднання взяло на себе зобов`язання надати замовнику правничу допомогу, а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити вартість правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.3 об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу, пов`язану з розглядом в судах України справи за позовом замовника до боржника ТОВ «СВГ-ТРАНС».

Згідно з п. 5.1 договору № 01/08 від 01.08.2023 розмір гонорару, який має сплатити замовник, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною згодою сторін. Вартість наданих послуг (розмір гонорару) може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.

Замовник зобов`язаний оплатити вартість наданих об`єднанням послуг протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку на оплату та акту приймання-передачі наданих послуг (п. 5.2 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами.

05.02.2024 адвокатським об`єднанням «ЮВІТО» виставлено рахунок № 3 на оплату правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн.

Крім того, 05.02.2024 між позивачем та адвокатським об`єднанням «ЮВІТО» підписано акт надання послуг на суму 50 000,00 грн за надання правничої допомоги.

Відповідно до звіту про надання правничих послуг від 06.02.2024 була надана наступна правнича допомога позивачу: аналіз первинних документів; підготовка документів для сплати судового збору; підготовка описів вкладення у цінний лист та направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу; підготовка відповіді на відзив, а також підготовка описів вкладання та направлення копії відповіді на відзив; підготовка адвокатського запиту на адресу Головного Сервісного Центру МВС щодо отримання інформації про належність причепа та направлення його цінним листом з описом вкладання; підготовка пояснень щодо клопотання відповідача про призначення експертизи та підготовка описів вкладання та направлення пояснень відповідачу; підготовка та направлення цінними листами з описом вкладання адвокатських запитів до відповідача та Головного управління ДПС у м. Києві щодо надання інформації у справі; підготовка клопотання про витребування у відповідача та Головного управління ДПС у м. Києві документів; підготовка та участь у 5 судових засіданнях у даній справі; підготовка заяви про прийняття додаткового рішення по справі.

Загалом згідно з вказаним звітом витрачено 31 годину 30 хвилин та загальна вартість послуг становить 50 000,00 грн.

У запереченнях на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення відповідач посилається на те, що позивачем в позові не вказаного про витрати на правничу допомогу в попередньому орієнтованому розрахунку судових витрат; до звіту включені послуги, які не є правничою допомогою (підготовка документів для сплати судового збору, підготовка описів вкладання у цінні листа та направлення копій заяв відповідачу); договором між позивачем та об`єднанням не погоджено ні ціну договору, ні спосіб/порядок визначення такої ціни; обсяги витраченого часу для підготовки адвокатських запитів, підготовки клопотань та пояснень є завищеними; крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що в акті від 05.02.2024 не вказано номер справи та судової інстанції, в межах якої надавалась правова допомога, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні заяви або, у разі задоволенні заяви, істотним чином зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення подав також відповідач, у якій просив стягнути з позивача 54000,00 грн витрат на правничу допомогу.

До заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення додані: копія договору від 05.09.2023, укладеного між Адвокатським бюро «Іллі Комлика» та відповідачем; договір про залучення адвоката від 05.09.2023, укладений між Адвокатським бюро «Іллі Комлика» адвокатом Забаріним А.Ф.: акт наданих послуг від 12.02.2024.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом даного договору є представництво інтересів клієнта в судовій справі № 910/13410/23 за позовом ТОВ "Глобал Газ" до ТОВ "СВГ ТРАНС" про стягнення заборгованості в Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді зі всіма правами, наданими Клієнту; надання консультацій та роз`яснень з правових питань; вивчення та аналіз документів, наданих клієнтом; збір доказів; підготовка та подання до суду заяв по суті (відзив, заперечення на відповідь на відзив), а також інших заяв з процесуальних питань; участь в судових засіданнях; збір доказів; надання за дорученням клієнта іншої правової допомоги.

Згідно з п.п. 2.2.8 вищевказаного договору бюро має право залучити до надання правової допомоги адвоката Забаріна А.Ф., а також інших адвокатів. Залучені адвокати користуються всіма правами, наданими бюро без обмежень.

Як погоджено в п. 4.1 договору, розмір гонорару бюро визначається наступним чином: вартість однієї години роботи бюро або залученого бюро адвоката становить 2000,00 грн; участь в судовому засіданні - 2000,00 грн за одне судове засідання.

Крім того, 05.09.2023 між АБ "Іллі Комлика" та Адвокатом Забаріним А.Ф. укладено договір про залучення адвоката, предметом якого є залучення останнього для виконання умов договору про надання правової допомоги від 05.09.2023, укладеного з ТОВ «СВГ-ТРНС» у справі № 910/13410/23.

Як погоджено відповідачем та бюро в акті наданих послуг від 12.02.2024, бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги: правовий аналіз позовної заяви ТОВ "Глобал Газ" про стягнення заборгованості за поставлений товар та доданих до неї документів, заслуховування усних пояснень клієнта - 5 годин; формування правової позиції по справі, пошук та аналіз практики Верховного Суду, узгодження правової позиції з клієнтом, підготовка відзиву на позовну заяву ТОВ "Глобал Газ" у справі № 910/13410/23 - 5 годин; підготовка клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 18.09.2023 у справі № 910/13410/23 -1 година; підготовка адвокатського запиту на адресу Державної прикордонної служби від 18.09.2023 щодо перетину митного кордону ОСОБА_4 - 1 година; підготовка клопотання про долучення доказів від 22.09.2023 у справі № 910/13410/23 - 1 година; підготовка заперечень від 02.10.2023 на відповідь на відзив ТОВ "Глобал Газ" у справі № 910/13410/23 - 3 години; підготовка заперечень від 17.11.2023 на клопотання ТОВ "Глобал Газ" від 18.10.2023 про долучення доказів - 3 години; підготовка клопотання про долучення доказів від 20.11.2023 - 1 година; підготовка додаткових письмових пояснень від 15.01.2024 - 1 година; підготовка заяви ТОВ "СВГ-ТРАНС" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13410/23 - 1 година; підготовка заперечень на заяву ТОВ "Глобал Газ" про ухвалення додаткового рішення від 07.02.2024 у справі № 910/13410/23 - 1 година; участь у судовому засіданні 30.10.2023 у приміщенні Господарського суду міста Києва; участь у судовому засіданні 20.11.2023 у приміщенні Господарського суду міста Києва; участь у судовому засіданні 21.12.2023 у приміщенні Господарського суду міста Києва; участь у судовому засіданні 05.02.2023 у приміщенні Господарського суду міста Києва.

Тобто загалом витрачено 23 години та взято участь у 4 судових засіданнях, вказаним актом погоджено розмір гонорару в сумі 54 000,00 грн.

Заперечуючи проти покладення на позивача таких витрат відповідача, ТОВ «ГЛОБАЛ ГАЗ» посилається на те, що звернення до суду з даним позовом зумовлено неналежною поведінкою саме відповідача щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар.

Крім того, відповідачем свідомо подавались докази для уникнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань в частині здійснення розрахунку (заперечення факту отримання ним товару від позивача).

Також позивач зазначив, що судом зменшено вимогу про сплату пені та процентів річних, проте вказане не свідчить про безпідставність таких вимог позивача, оскільки такі вимоги ґрунтувались на положеннях договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.