Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 657/1538/20

Провадження № 2-в/650/29/24

УХВАЛА

Іменем України

12 липня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Олександрівка матеріали за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з вказаною заявою в якій просить відновити втрачене судове провадження Каланчацького районного суду Херсонської області у справі № 657/1538/20.

В обґрунтування вимог заяви зазначає, що відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя № 566/0/15-23 від 30 травня 2023 року, роботу Великоолександрівського районного суду Херсонської області було відновлено з 12 червня 2023 року та змінено територіальну підсудність судових справ Бериславського районного суду Херсонської області до Великоолександрівського районного суду Херсонської області.

Метою відновлення вказаного втраченого судового провадження є необхідність розгляду апеляції.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № № 657/1538/20 та інформації, яка внесена до обліково-статистичної картки на цивільну справу суд встановив, що 16.11.2021 року Каланчацьким районним судом Херсонської області було ухвалено рішення по вказаній цивільній справі.

За відомостями канцелярії Великоолександрівського районного суду Херсонської області матеріали вказаної цивільної справи даному суду, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області» від 30 травня 2023 року № 566/0/15-23, передані не були.

Таким чином, на даний час вказані матеріали у належного судового органу відсутні, а особа, яка є заявником позбавлена можливості реалізувати свої права пов`язані з розглядом апеляції, у зв`язку з чим слід визнати, що втрачене судове провадження по справі належить відновити.

Разом з тим, вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження здійснюється з урахуванням вимог статті 493 ЦПК України, відповідно до якої суд як самостійно збирає відповідні матеріали, перевіряючи наявність в суді або в електронних базах чи реєстрах відповідних документів та відомостей, так і отримує їх від заявника або іншого учасника справи, який надає їх на власний розсуд.

Так, перевіркою відомостей та даних, які внесені до обліково-статистичної картки на вказану цивільну справу суд встановив, що в ній містяться процесуальні документи, які ухвалювалися судом та які також опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та в ній відсутні будь-які інші документи, які надавалися сторонами у відсканованому виді.

Зазначене свідчить про неможливість відновлення втраченого судового провадження повністю, однак про можливість його відновлення в частині, яка охоплює остаточне судове рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись вищенаведеними положеннями ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі 657/1538/20, в частині відновлення змісту рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 16.11.2021 року:

Справа № 657/1538/20

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року Каланчацький районний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря Боровинської С.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Приватний нотаріус Херсонського міського національного округу Нестерович Ольга Іллівна, про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна не дійсним та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8904 га, кадастровий номер: 6523255100:03:039:0025, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 11 вересня 2020 року між ОСОБА_6 , діючого від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І., зареєстрований в реєстрі за № 773; скасувати запис № 54010138 від 11 вересня 2020 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 земельної ділянки площею 0,8904 га, кадастровий номер: 6523255100:03:039:0025, за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І.; визнати недійсним договір купівлі-продажу майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_6 , діючого від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І, зареєстрований в реєстрі за № 771; скасувати запис № 54005534 від 11 вересня 2020 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І., та стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його користь судові витрати.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що йому на праві приватної власності належали земельна ділянка площею 0,8904 га, кадастровий номер: 6523255100:03:039:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було придбано ним за власні кошти, отримані в результаті підприємницької діяльності та стабільного матеріального доходу з 2002 року.

23 вересня 2020 року з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, йому стало відомо, що вищевказане нерухоме майно шляхом укладення договорів купівлі-продажу 10 та 11 вересня 2020 року, було відчужене від його імені, громадянином ОСОБА_6 його батьку ОСОБА_2 . Договори купівлі-продажу посвідчені та внесені до Державного реєстру речових прав приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І.

Вказане майно вибуло з його власності без його відому та згоди, шляхом зловмисної домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і приватним нотаріусом Нестерович О.І..

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 23.09.2020р. зазначене в позові майно, в даний час зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Вказані договори купівлі-продажу було здійснено ОСОБА_6 , як представником продавця ОСОБА_1 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною І.М. від 09.09.2020р. за р-№1131, від імені представника довірителя ОСОБА_2 , що діяв на підставі довіреності виданої ним та посвідченої нотаріусом Федеральної землі Баварія, м.Мюнхен, Д.Уве Тітген Л.Вольфганг Отт, 07.06.2013р., №1326/2013.

Даною довіреністю Волощук С. скористався через сім років після того, як між ними будь-яке спілкування було припинено на ґрунті виниклих неприязних відносин.

Раніше, він та відповідач в силу своїх довірительних та сімейних відносин на території України в м. Херсоні обмінялися нотаріально посвідченими Довіреностями на право розпорядження належним їм майном, а саме: він видав 29.11.2012р. посвідчену нотаріусом Довіреність на ім`я батька, ОСОБА_2 на право розпорядження належним йому майном, а батько в свою чергу, 01.12.2014 року видав йому посвідчену приватним нотаріусом Довіреність на право розпорядження належним йому майном.

Після погіршення між ними відносин та припинення спілкування, 12.04.2019року він скасував довіреність на право розпорядження належним йому майном, яку він надав батькові на території України та повідомив про це письмовою нотаріально завіреною заявою відповідача, але не зважаючи на повідомлення про припинення дії довіреності на здійснення будь-яких правочинів та дій від його імені ОСОБА_2 умисно знаючи, що його право на розпорядження майном скасовано, незаконно використав довіреність виданою ним 07.06.2013р в Німеччині, про існування якої він забув і не підозрював, та скористався нею на території України, для привласнення належного йому майна.

Позивач вказує, що оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені незаконно з порушенням діючого законодавства, без повідомлення його про передоручення та факту укладення правочинів, які фактично позбавлять його власності, що й привело до позбавлення його власності на спірне майно, а тому дані договори купівлі-продажу просить визнати в судовому порядку недійсними та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 03 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 04 січня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено слухання справи до судового розгляду. Ухвалами суду від 05,27 квітня, 15 липня 2021 року слухання справи призначено в режимі відео конференції.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити їх з підстав викладених у позові та обставин встановлених в судовому засіданні.

У встановлений судом строк, відповідачем подано відзив на позов, в якому він зазначає, що в 2003 році його син та позивач у справі ОСОБА_1 звернувся до нього з проханням допомогти йому започаткувати власну справу, зазначаючи, що йому необхідні грошові кошти для придбання майна та обігові гроші для ведення бізнесу. Він погодився на пропозицію, оскільки син обіцяв йому повертати грошові кошти після отримання доходу від бізнесу, або переєструвати на нього придбане за його кошт майно. В період 2004-2009р.р. за його власні кошти було придбано на ім`я сина ряд нерухомого майна. Згодом, ОСОБА_1 почав займатися бізнесом, але грошові кошти не повертав. В 2012 році він звернувся до сина з проханням повернути борг, однак той повідомив, що справи в бізнесі йдуть не дуже добре, гроші повернути не має можливості, але він може в будь-який час переоформити на себе придбане за його кошти нерухоме майно, оформивши при цьому 29.11. 2012році на нього нотаріальну довіреність на вчинення будь-яких юридично значимих дій стосовно укладення правочинів, щодо управління та розпорядження придбаним за його кошт майном. 07.02.2013 році за його кошти ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль AUDI Q5. 07.06.2013р. ОСОБА_1 в м. Мюнхен (Німеччина) оформив нотаріальну довіреність на його ім`я дозволяючи йому все, що він вже зробив від його імені та уповноважив його розпоряджатися усіма особистими та пов`язаними з його майном справами з дозволом розпоряджатися за нього у всіх правочинах, представництво в яких передбачено законом. В 2016 році замість зайняттям бізнесом став подорожувати країнами Азії та вживати наркотичні речовини, а з 2017 року зовсім припинив займатися бізнесом та витрачав позику на свої забаганки. В 2019 році він попередив сина про відповідальне ставлення до бізнесу та про повернення боргів, а в 2020 році на сайті безкоштовних оголошень він побачив, що син продає нерухоме майно придбане за його кошти, у зв`язку з чим він звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом про стягнення з нього та його співмешканки грошові кошти за договором позики. 09.09.20р. діючи на підставі довіреності від 07.06.2013р. він уповноважив ОСОБА_6 діяти від імені ОСОБА_1 по розпорядженню його майном, видавши нотаріальну довіреність посвідчену приватним нотаріусом Воєводіною І.М., повідомивши в цей день ОСОБА_1 про передоручення своїх повноважень поштовим листом. Надалі на підставі вказаного доручення були укладені, зокрема, оспорювані договори купівлі-продажу майна. Свої дії вважає правомірними, оскільки в дорученні від 07 червня 2013 року виданому в м. Мюнхен, не заборонено здійснювати правочини на свою користь, з можливістю переоформлення майна на себе.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що твердження відповідача, що він звертався до нього з проханням надати кошти на ведення бізнесу в 2003 році, не відповідають дійсності, оскільки бізнесом він почав займатися в 2005 році, як і не відповідає дійсності твердження про отримання ним ряду позик від відповідача. Натомість відповідачем було надано нотаріусу невірний переклад довіреності, тобто фактично була змінена суть даної довіреності, яка надала право відповідачу діяти в своїх інтересах, а не в його інтересах.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві та обставин встановлених в судовому засіданні.

Представник відповідача адвокат Ковальчук Ірина Миколаївни заявлені вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволені, з огляду на те, що відповідач діяв правомірно на підставі доручення виданого в м. Мюнхен 07 червня 2013 року. Здійснення відповідачем передоручення не суперечить вимогам чинного Законодавства України та зумовлено відсутністю можливостей у нотаріусів завіряти правочини вчинені на своє ім`я. Зазначила, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту його прав, а вимоги про скасування записів державної реєстрації прав не може бути у межах цивільного судочинства.

Третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нестерович Ольга Іллівна, про час, дату та мсце слухання справи була повідомлена судовою повісткою, причини своєї неявки суду не повідомила.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належали: земельна ділянка площею 0,8904 га, кадастровий номер: 6523255100:03:039:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було придбано ним за власні кошти, отримані в результаті підприємницької діяльності та стабільного матеріального доходу з 2002 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 23.09.2020року вбачається, що вказане майно вибуло з володіння позивача та зареєстровано за відповідачем ОСОБА_7 , як новим власником.

В ході розгляду справи, було встановлено, що відчуження зазначеного в позові майна відбулося на підставі:

договору купівлі -продажу земельної ділянки площею 0,8904 га, кадастровий номер: 6523255100:03:039:0025, за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 11 вересня 2020 року між ОСОБА_6 , діючого від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 773.

договору купівлі-продажу майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 11 вересня 2020 року між ОСОБА_6 , діючого від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І, зареєстрованого в реєстрі за № 771.

В судому засіданні встановлено, що укладення вказаних договорів стало можливим в результаті використання відповідачем ОСОБА_7 довіреності виданої 07 червня 2013 року в Німеччині позивачем на його ім`я.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу, який являється його батьком, безстрокову нотаріально посвідчену довіреність в м. Мюнхен Німеччини для придбання квартири в м. Мюнхен для власних потреб.

Однак, в 2020 році відповідач, скориставшись вказаною довіреністю, здійснив передовіреність на ім`я ОСОБА_6 та шляхом укладання договорів купівлі-продажу переоформив на себе зазначене в позові майно.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частиною 3 передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Відповідно до частини першої та абзацу 1 і 2 частини третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

За частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відносини представництва мають особистий характер, а тому первинний представник має сповістити особу, яку представляє, про проведене передоручення і повідомити їй необхідні відомості про особу, якій він передав повноваження. Повідомлення про вчинене передоручення має бути направлено особі, яку представляють, негайно, оскільки особа, яку представляють, якщо вона вважає за необхідне, має право в односторонньому порядку скасувати проведене передоручення. Тому невиконання цього обов`язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні.

Однак, в супереч викладеному, відповідач не повідомив позивача про факт передоручення повноважень за довіреністю на ОСОБА_6 .

Відповідачем надано суду лист-повідомлення датований 09 вересня 2020 року на ім`я позивача, однак вказаний лист позивачем так і не було отримано, а конверт повернуто по закінченню строку зберігання. Крім того, вказане повідомлення було відправлено фактично за два дні до укладення оспорюваних правочинів, що позбавило позивача строку на його отримання, а у випадку його отримання не дало б останньому можливості відповідного реагування.

Якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

Відповідно до частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).

Стаття 1003 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відтак, у разі виникнення спору пов`язаного з наявністю чи відсутністю повноважень у повіреного на вчинення певних юридичних дій, судам необхідно виходити з того, що договір доручення або довіреність повинна містити чітку вказівку на дії, які належить вчинити представнику (повіреному).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вчиняючи передоручення та не повідомивши про це довірителя, відповідач мав на меті набуття у власність спірного майна, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права позивача та діяв не в його інтересах, а в своїх власних інтересах, так як внаслідок даних правочинів він набув права власності на вказане у позові нерухоме майно, яке належало позивачу.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц).

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про скасування записів про скасування записів про державну реєстрацію права власності, то суд вважає, що данні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До 16.01.2020 року була чинною редакція ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої: «У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься саме запис про скасування державної реєстрації прав».

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020 року, законодавець змінив зазначену норму, виклавши її наступним чином: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».

Із зазначеного вбачається, що законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене.

Саме такий вектор правової визначеності прослідковується у постановах Верховного Суду, а саме: Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 р. у справі №352/1021/19 та Касаційного господарського суду у постанові від 03.09.2020 р. у справі №914/1201/19, де суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 р. скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наявність судового рішення про визнання договорів купівлі-продажу недійсним є самостійною підставою для скасування державної реєстрації прав, яку державний реєстратор проводить у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому додаткового визначення про скасування записів державної реєстрації прав не є необхідним, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог в загальній сумі 2600 грн., по 1300 грн. з кожного.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264,265, 268 ЦПК України, суд -

У хвалив:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Приватний нотаріус Херсонського міського національного округу Нестерович Ольга Іллівна, про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна не дійсним та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі -продажу земельної ділянки площею 0,8904 га, кадастровий номер: 6523255100:03:039:0025, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 11 вересня 2020 року між ОСОБА_6 , діючого від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І., зареєстрований в реєстрі за № 773.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10 вересня 2020 року між ОСОБА_6 , діючого від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І, зареєстрований в реєстрі за № 771.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 2600 грн., по 1300 грн. з кожного на користь ОСОБА_1 .

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_8 , ІПН НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , тимчасвово проживає: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нестерович Ольга Іллівна, юридична адреса: м. Херсон пров. Успенський, 34.

Повний текст рішення виготовлено 26.11.2021 року.

Суддя: Ковальчук О. В.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів від дня її оголошення.

Суддя: О.О. Сікора