Справа № 500/7309/18

Провадження № 2/946/92/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2024 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Морару Т.С.

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

комунального підприємства «Житсервіс»

до

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5

про

стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача пояснив, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 , в якій ОСОБА_6 є власником 2/5 часток, а інші відповідачі по 1/5 частці. Пільги з оплати житлово-комунальних послуг у відповідачів відсутні. Станом на 01 квітня 2020 року заборгованість оплати відповідачів за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій складає 20698,19 грн., з урахуванням чого у відповідності до часток кожного просить стягнути з ОСОБА_2 8279,27 грн., та з інших відповідачів по 4139,64 грн. і витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , яка представляє також інтереси ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечує, пояснила, що між сторонами відсутні договірні відносини, вони самостійно проводять облаштування у будинку, а на відсутність якихось робіт з боку позивача вони не скаржились. Також пояснила, що позовна заява подана 24 жовтня 2018 року, заборгованість відповідачем розрахована з січня 2008 року, у зв`язку із чим просить застосувати правила позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

інші відповідачі в судове засідання не з`явились, повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вислухавши пояснення, суд вважає доведеним наступне.

У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.

Долученою до матеріалів справи документацією доведено, що ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 травня 2018 року було скасовано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за послугу з утримання будинків і прибудинкових територій за адресою квартири АДРЕСА_1 .

Підставою для скасування судового наказу визначено про наявність спору через те, що боржник не визнає свій обов`язок.

Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу. Відповідно до ст.ст. 1-2, 11-13 ЦПК України сторона, звертаючись до суду з відповідними вимогами, повинна чітко дотримуватися основних засад судочинства, враховуючи специфіку відповідного процесу, виконувати свої обов`язки та користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускаючи при цьому зловживання ними. Окрім вказаного суд зауважує, що цивільний процес має змагальний характер, а тому на сторону покладається відповідний набір процесуальних обов`язків, в тому числі щодо надання необхідних доказів стосовно спірного питання, включно з власного ініціативою в процесі збирання цих доказів.

Предметом позовних вимог є наявна заборгованість відповідачів перед КП «Житсервіс» за надані послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території станом на 01 квітня 2020 року (без включення нарахувань за квітень 2020 року).

Ухвалою від 16 травня 2018 року судовий наказ № 500/2099/18 від 26 квітня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Житсервіс-2» заборгованості за оплату послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій скасовано через невизнання боржником своїх обов`язків та існування спору у даній справі.

Договорами від 03 січня 2007 року,01 червня 2011 року 01 червня 2016 року на утримання житлових будинків и прибудинкових територій між позивачем та Управління житлово-комунального господарства визначено обов`язок позивача про оплату виконаних робіт.

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 481 від 31 березня 2020 року за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків призначено комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» управителем багатоквартирних будинків, які розташовані на території Ізмаїльської міської ради.

01 квітня 2020 року між КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» та співвласниками багатоквартирного будинку, в якому мешкає боржник, був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

З урахуванням вказаного з 01 квітня 2020 року КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» надає послуги з управління багатоквартирним будинком, а до цього часу - надавало послуги з утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території.

Підставами для надання таких послуг з утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території є ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 76 від 17 травня 2005 року.

У відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, а відсутність вказаного договору у відповідності до вимог ст. 13 ч.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не звільняє від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги.

Вказані обставини є такими, що не визначають визначальними рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2011 року, яким встановлення факт відсутності договірних відносин та відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_7 щодо закриття особового рахунку на власників квартири АДРЕСА_1 . З аналогічних обставин не має відношення до прийняття рішення у даній справі висновки, які встановленні рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської оласті від 26 січня 2015 року між тими сторонами.

Вимогами ст. 19 і ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, яка діяла на час спірних відносин передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору, що укладається між споживачем та виконавцем (виробником) послуг. Із цих норм витікає, що споживач зобов`язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, що підготовлений виконавцем на основі типового договору, затвердженого постановою КМУ № 529 від 20 травня 2009 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

У відповідності до вимог ст. 22 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі надання послуг не в повному обсязі чи зниження їх якості виробник зобов`язаний провести відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги (ст. 22 Закону). При цьому факт ненадання послуг чи зниження якості послуг, що надаються, є порушенням умов договору в контексті ст. 526 ЦК України та має бути зафіксованим належним чином.

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» і Порядком проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 року за № 970, єдиним належним доказам

по даній справі може бути акт - претензія.

Вказані докази у вигляді аків-претензій відповідачем не надані.

Між тим позивач надав докази щодо здійснених робіт за заявками мешканців будинку та згідно плану робіт, зокрема копії актів перевірки та прочистки вентиляційних каналів за 2017,2018,2019 роки, та акти щодо проведених ремонтних робіт в будинку АДРЕСА_2 , в якому мешкають відповідачі.

Пояснення відповідачі щодо можливості встановлення строків ремонту за допомогою технічного паспорта суд вважає спростованим доведеними обгрунтуваннями з боку представника позивача про те, що технічний паспорт не встановлює фактичний стан будинку, строки та черговість проведення капітального і поточного ремонту.

Отже, обслуговування будинку здійснює КП «Житсервіс» згідно договору укладеного з Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради.

З урахуванням умов вказаних договорів позивач здійснює комплекс робіт, необхідний для підтримки житлового фонду в нормальному технічному і будівельному стані у відповідності з договором і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 76 від 17 травня 2005 року.

У відповідності до вимог ст. 14 ч.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Відповідно до вимог ст. 73 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Базовий тариф за користування житлом, утримання житлових будинків та прибудинкових територій за 1 кв. м. загальної площі на місяць, які не обладнані ліфтами, визначений рішеннями виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 241 від 15 березня 2007 року, № 507 від 15 травня 2008 року, № 1620 від 18 листопада 2010 року, № 220 від 10 лютого 2011 року, № 83 від 10 лютого 2017 року, № 1486 від 12 грудня 2017 року, № 660 від 04 липня 2018 року та № 1205 від 12 листопада 2018 року.

Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або використовується особою.

З урахуванням вказаного нарахування розміру заборгованості визначено на підставі рішень вико навченого комітету ізмаїльської міської ради у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва за № 76 від 17 травня 2005 року з урахуванням загальної площі, що перебуває у власності та користуванні відповідачів.

Вимоги позивача в частині обов`язку проведення відповідачем оплати відповідають вимогам ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом із тим, позовні вимоги визначені з січня 2008 року, а позовну заяву подано 24 жовтня 2018 року.

З урахуванням вимог ст. 256,257 ЦК України суд вважає можливим визначити розрахунки за період, передбачений строком загальної позовної давності у три роки з 24 жовтня 2015 року.

За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 243626326 від 09 лютого 2021 року відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 , в якій ОСОБА_6 є власником 2/5 часток, а інші відповідачі по 1/5 частці. Пільги з оплати житлово-комунальних послуг у відповідачів відсутні. Станом на 01 квітня 2020 року заборгованість відповідачів по оплаті за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій складає

З оглядом на вказане заборгованість підлягає стягненню у відповідності до вимог ст. 526 ЦК України за свою частку у праві власності.

Судові витрати розподіляються у відповідності до вимог ст. 141, 142 ЦПК України, що зумовлює стягнення з відповідачів солідарно сплаченого позивачем судового збору 1762 грн. за платіжним дорученням № 2780 від 31 травня 2018 року.

Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 263-267 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Житсервіс» заборгованість 5007,86 грн.(п`ять тисяч сім грн. 86 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Житсервіс» заборгованість 2503,93 грн. (дві тисячі п`ятсот три грн. 93 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Житсервіс» заборгованість 2503,93 грн. (дві тисячі п`ятсот три грн. 93 коп.).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь комунального підприємства «Житсервіс» заборгованість 2503,93 грн. (дві тисячі п`ятсот три грн. 93 коп.).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь комунального підприємства «Житсервіс» витрати на сплату судового збору 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.).

Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку у порядку, передбаченому ст.354 ч.2 ЦПК України.

Суддя: С.М.Жигулін