Справа № 545/376/22

Провадження № 2/545/1094/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2024Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Стрюк Л.І.

з участю секретаря - Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що на підставі розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації «Про виділення лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами» від 11.01.2016 року №6 між постійним лісокористувачем - державним підприємством «Полтавське лісове господарство» та тимчасовим лісокористувачем - ОСОБА_1 був укладений договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 131 від 15.02.2016(далі - Договір), відповідно до умов якого постійний лісокористувач передав, а тимчасовий лісокористувач прийняв лісову ділянку площею 0,14 га у довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що розташовані у кварталі 101, виділи 5,6,11 Руднянського лісництва ДП «Полтавське лісове господарство» в адміністративних межах Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів. У зв`язку з тим, що 22.07.2021 робочою групою, створеною відповідно до закону для проведення моніторингу(аудиту) використання земель лісового фонду, виявлені численні порушення умов договору, просив розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 15.02.2016 за №131, що укладений між постійним лісокористувачем - державним підприємством «Полтавське лісове господарство» та тимчасовим лісокористувачем - ОСОБА_1 .

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - державного підприємства «Полтавське лісове господарство» надав пояснення, у яких зазначив, що позов не підтримує, оскільки приймання зазначеної лісової ділянки відбулося тимчасовим лісокористувачем після встановлення меж ділянки в натурі ( на місцевості), тому межі зазначеної лісової ділянки є встановленими, а також межі ділянки визначені технічним паспортом лісової ділянки; лісові квитки на зазначену ділянку видавались та отримувались своєчасно тимчасовим лісокористувачем; постійним лісокористувачем надавалося погодження щодо встановлення паркану, ліхтарів освітлення, влаштування мережі лісових стежок, обладнання спортивного майданчика (зі спеціальним покриттям), влаштування баскетбольного майданчика (зі спеціальним покриттям) та встановлення опор під баскетбольні корзини.

Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з огляду на те, що порушення умов договору не є істотними та систематичними; заборгованість по орендній платі відсутня, ОСОБА_1 забезпечено встановлення межових знаків, розроблений проект благоустрою лісової ділянки та технічний паспорт, укладений договір про надання послуг із протипожежної охорони лісів та гасіння лісових пожеж, що спростовує твердження позивача про істотне порушення умов договору та є підставою для відмови в задоволенні позову. Окрім того, позивач не є стороною договору та обраний ним спосіб захисту порушеного права не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - державного підприємства «Полтавське лісове господарство» у судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі у якій зазначив, що позов не підтримує.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі з таких підстав.

Встановлено, що 15.02.2016 між постійним лісокористувачем - державним підприємством «Полтавське лісове господарство» в особі директора Холодного Олександра Анатолійовича та тимчасовим лісокористувачем - ОСОБА_1 укладений договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 131, згідно з розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації «Про виділення лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами» від 11.01.2016 за №6. Відповідно до умов Договору постійний лісокористувач виділив, а тимчасовий лісокористувач прийняв у платне довгострокове тимчасове користування в порядку спеціального використання лісових ресурсів лісову ділянку для рекреаційних цілей (облаштування зони відпочинку); у користування виділена лісова ділянка загальною площею 2,1296 га, що розташована у кварталі 101, виділи 5,6,11 Руднянського лісництва ДП «Полтавське лісове господарство» в адміністративних межах Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.25-28).

Відповідно до п.18 Договору за користування лісовою ділянкою сторона 2 ( ОСОБА_1 ) сплачує рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів, відповідно до ставок збору, затверджених Рішенням ЧЧ серії 6 скликання Полтавської обласної ради від 25.12.2013 року «Про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення» та в порядку, передбаченому ст.256 Податкового кодексу України - 3 % від нормативно грошової оцінки земель лісового фонду не вкритих лісовою культурою та 5 % від нормативно грошової оцінки земель лісового фонду по вкритим площам і становить 8297,61 грн у рік.

Згідно з п. 19 Договору плата за спеціальне використання лісових ресурсів підлягає щорічній індексації у відповідності до інфляції за відповідний період і відображається в спеціальному дозволі - лісовому квитку, який у встановленому порядку Сторона 1 видає Стороні 2.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.02.2017 року до договору від 15.02.2016 року № 131, п.18 Договору викладено в такій редакції : «за користування лісовою ділянкою тимчасовий лісокористувач ( ОСОБА_1 ) сплачує рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів відповідно до ставок збору, затверджених Рішенням ХХ серії 6 скликання Полтавської обласної ради від 25.12.2013 «Про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення» і становить 8795,47 грн. в рік. Зазначена сума не є фіксованою і підлягає щорічній індексації у відповідності до встановленого коефіцієнту».

Розпорядженням голови облдержадміністрації від 08.07.2021 № 505 „Про робочу групу для проведення моніторингу (аудиту) використання земель лісового фонду на території Полтавської області" з метою забезпечення раціонального використання земель лісового фонду, що перебувають у державній власності, координації здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель, було утворено та затверджено склад робочої групи для проведення моніторингу (аудиту) використання та охорони земель лісового фонду на території Полтавської області (далі - Робоча група). Робочій групі доручено провести обстеження земельних ділянок лісового фонду на місцевості та встановити законність використання земельних ділянок лісового фонду зі складанням актів обстежень земельних ділянок (а.с.36-39).

Згідно з актом робочої групи №12 від 22.07.2021 обстеження земельної ділянки лісового фонду на території Полтавської області лісова ділянка, виділена на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 15.02.2016 року № 131 у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей (облаштування зони відпочинку), використовується відповідачем із такими порушеннями: відсутні межові знаки; відсутній проект благоустрою та технічний паспорт; відсутній договір про надання послуг із протипожежної охорони лісів та гасіння лісових пожеж; зведено тимчасові споруди (баскетбольний та спортивний майданчик зі штучним покриттям та обладнанням, огорожа, ліхтарі із засобами відео спостереження, доріжку із тротуарною плиткою") за відсутності погодження постійного лісокористувача ("власника лісів); часткове обмеження доступу до лісової ділянки шляхом встановлення паркану.

Відповідачу 05.10.2021 юридичним департаментом Полтавської облдержадміністрації направлена претензія щодо невиконання договірних зобов`язань, у якій запропоновано усунути порушення у 20-денний строк від дати отримання претензії та надати докази, що підтверджують усунення порушень, до Полтавської облдержадміністрації (а.с. 40-46).

У статті 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Земельна лісова ділянка - це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (частина восьма статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).

Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами (частина перша статті 16 ЛК України).

Об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності (частина перша статті 18 ЛК України).

Тимчасове користування лісами може бути довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року (частина друга статті 18 ЛК України).

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних іосвітньо виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт (частина третя статті 18 ЛК України).

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (частина четверта статті 18 ЛК України).

Суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи (частина сьома статті 18 ЛК України).

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленному порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації (частина перша статті 20 ЛК України).

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів (частина друга статті 20 ЛК України).

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування (частина третя статті 20 ЛК України).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 цієї статті).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторіну разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦКУкраїни).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-якихпорушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані зпозбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданихзбитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Загальні підстави зміни (розірвання) договору у судовому порядку передбачено ч. 2ст. 651, ст. 652 ЦК України; правові наслідки зміни та розірвання договору - ст. 653ЦК України.

Такими підставами визнано, по-перше, істотну зміну обставин, якимикерувалися сторони при укладенні договору, по-друге, істотне порушення договоруоднією зі сторін.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони моглице передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Длязміни (розірвання) договору в судовому порядку необхідна наявність таких умов: умомент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин ненастане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не моглаусунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неївимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересівсторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала приукладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, щоризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Істотна зміна обставин, приміром,може виявлятися в істотному збільшенні витрат однієї із сторін договору внаслідокпідвищення цін на сировину, комплектувальні вироби, що необхідні для виробництватовару (об`єкта договору) тощо.

Закон визнає істотним таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданоїцим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вонарозраховувала під час укладання договору.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (правова позиція Великої Палати Верховного суду викладена в постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).

Верховний Суд в постанові від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/16 , постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21 зазначив таке: «Згідно з положеннями частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. За змістом зазначеної норми права законодавець розуміє як істотне таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою права. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного правила закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, судиповинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявністьшкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як увигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяєпотерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити,чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона,укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Звертаючись до суду, позивач визначає як підстави для розірвання спірного договору такі обставини: відсутність межових знаків; відсутність проекту благоустрою та технічного паспорта; відсутність договору про надання послуг із протипожежної охорони лісів та гасіння лісових пожеж; зведенння тимчасових споруд(баскетбольного та спортивного майданчика зі штучним покриттям та обладнанням, огорожі, ліхтарів із засобами відео спостереження, доріжку із тротуарною плиткою") за відсутності погодження постійного лісокористувача ("власника лісів); часткове обмеження доступу до лісової ділянки шляхом встановлення паркану.

Встановлено, що станом на час проведення моніторингу (аудиту) використання земель лісового фонду на території Полтавської області - 08.07.2021, так і на час подання до суду позовної заяви - 01.02.2022 ОСОБА_1 виконані умови Договору, а саме забезпечено встановлення межових знаків, розроблений проект благоустрою лісової ділянки та технічний паспорт від 2020року, 15.02.2016 укладений договір про надання послуг із протипожежної охорони лісів та гасіння лісових пожеж з ДП «Полтавське лісове господарство» №132, умови якого є чинними, оскільки згідно з п. 7.1. він укладений на 25 років, що виключає твердження Позивача про істотне порушення умов Договору та є підставою для відмови в задоволенні позову.

Окрім того, суд враховує, що лісокористувачем та лісогосподарським підприємством відповідно до Наказу ДП «Полтавській лісгосп» №423 від 28.12.2016 щороку проводились огляди місць використання лісових ресурсів, за результатами яких складались Акти огляду місць використання лісових ресурсів (Додаток №4 до Наказу), що спростовує твердження позивача про систематичне невиконання відповідачем вимог законодавства та умов договору.

Суд відхиляє твердження позивача про істотне порушення умов договору щодо непроведення плати за користування лісовою земельною ділянкою з посиланням на відповідь Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.01.2022 на запит Полтавської обласної державної адміністрації, про те, що від ОСОБА_1 сплата по платежу «Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів» не надходила(а.с.107-108,109), з огляду на таке.

Згідно з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 позовні вимоги органу місцевого самоврядування про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невнесення орендної плати не можуть доказуватися винятково порушеннями податкового законодавства та є необґрунтованими, якщо позивач отримав плату за оренду земельної ділянки, а отже, відсутнє істотне порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 зазначено: «8.2. Частиною першою статті 2 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 8.3. За приписами статті 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. 8.4. Відповідно до статті 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. 8.5. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. 8.6. Положеннями статей 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. 8.7. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. 8.8. Частиною першою статті 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. 8.9. Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. 8.10. Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 8.11. Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. 8.12. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. 8.13. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. 8.14. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Відповідно до п.18 Договору ОСОБА_1 за користування лісовою ділянкою сплачує рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів, відповідно до ставок збору, затверджених Рішенням ХХ серії 6 скликання Полтавської обласної ради від 25.12.2013 року «Про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення» та в порядку, передбаченому ст.256 Податкового кодексу України - 3 % від нормативно грошової оцінки земель лісового фонду не вкритих лісовою культурою та 5 % від нормативно грошової оцінки земель лісового фонду по вкритим площам і становить 8297,61 грн у рік.

Згідно з п. 19 Договору ОСОБА_1 у термін до 20 січня одноразово і в повному обсязі вносить річну плату (збір) в касу ДП«Полтавське лісове господарство», відповідно до лісового квитка. ДП«Полтавське лісове господарство» самостійно проводить оплату за користування лісовою ділянкою на рахунок Куликівської сільської ради за місцем адміністративного розташування ділянки, з наступним включенням сум оплати до свого розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Рентна плата сплачується щорічно незалежно від фактичного користування лісовою ділянкою в порядку, визначеному ст. 257 Податкового кодексу України за формою, встановленою Наказом ДПА України №719 від 17.08.2015 року (розрахунок рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, зготовленої в порядку рубок головного користування. ДП«Полтавське лісове господарство» щорічно після 01 лютого (протягом 10 днів) повідомляє в орган державної податкової служби перелік лісокористувачів (у тому числі на умовах довгострокового тимчасового користування лісами), яким надано спеціальні дозволи (лісовий квиток) на використання лісових ресурсів.

Відповідачем на виконання умов п.18-19 Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 131 від 15.02.2016 сплачено рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів, відповідно до ставок збору, затверджених Рішенням ХХ серії 6 скликання Полтавської обласної ради від 25.12.2013 «Про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення» та в порядку, передбаченому ст.256 Податкового кодексу України врозмірі 8297,61 грн. в термін до 20 січня одноразово і в повному обсязі внесено протягом 2016-2022 років річну плату (збір) в касу державного підприємства «Полтавське лісове господарство» у загальній сумі 96 297,56 грн відповідно до лісового квитка, що підтверджується:

- Лісовим квитком Серія 02 ЛВК №077965 від 15.02.2016, квитанцією до прибуткового касового ордеру;

- Лісовим квитком Серія 02 ЛВК №077972 від 20.04.2016, квитанцією до прибуткового касового ордеру;

- Лісовим квитком Серія 02 ЛВК №024547 від 01.02.2017, квитанцією до прибуткового касового ордеру;

- Лісовим квитком Серія 02 ЛВК №024573 від 02.01.2018, квитанцією до прибуткового касового ордеру№ 374 від 20.02.2018;

- Лісовим квитком Серія 02 ЛВК №024599 від 02.01.2019, квитанцією до прибуткового касового ордеру №300 від 04.03.2019;

- Лісовим квитком Серія 02 ЛВК №086177 від 02.01.2020, квитанцією КБ «Приватбанк» № 0.0.1626199601.1 від 21.02.2020;

- Лісовим квитком Серія 02 ЛВК №083164 від 04.01.2020, квитанцією КБ «Приватбанк» № 0.0.1994458699.1 від 27.01.2021;

- Лісовим квитком Серія 02 ЛВК №083181 від 04.01.2022, квитанцією КБ «Приватбанк» № 0.0.2444225233.1 від 03.02.2022 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №385 від 23.02.2022, квитанцією до прибуткового касового ордеру №2030 від 05.09.2022, квитанцією до прибуткового касового ордеру №2029 від 05.09.2022(Т. 2 а.с. 182-188).

За умовами п. 19 Договору ДП «Полтавське лісове господарство» самостійно проводить оплату за користування лісовою ділянкою на рахунок Куликівської сільської ради за місцем адміністративного розташування ділянки, з наступним включенням сум оплати до свого розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

Запит Позивача до Головного управління ДПС у Полтавській області (вх. ГУ ДПС №161/5/16-31/СЕВ від 04.01.2022) щодо сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не відповідає умовам п. 18-19 Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 131 від 15.02.2016, оскільки останній відповідно до п.19 Договору сплачує рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів у касу ДП «Полтавське лісове господарство». Отже, відповідь відповідь Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.01.2022 на запит Полтавської обласної державної адміністрації, про те, що від ОСОБА_1 оплата рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів не надходила не є належним доказом на підтвердження заборгованості відповідача по рентній платі.

Отже, судом не встановлено обставин, які б свідчили про істотне порушення відповідачем умов договору тимчасового користування лісовою ділянкою, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк