ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року Справа № 160/22973/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Чуднівець В.С.

за участі:

представника позивача Колодочки Г.В.

представника відповідача Степанова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/22973/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ:

08.09.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма «Юніф ДТД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0185180707 від 17.07.2023 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0185190707 від 17.07.2023 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0185210707 від 17.07.2023 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0185220707 від 17.07.2023 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0185250707 від 17.07.2023 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що працівниками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача. За наслідками перевірки було складено акт, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства. На підставі висновків акту перевірки, відповідачем були сформовані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.10.2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що позивачем порушено ряд вимог чинного податкового законодавства на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року подальший розгляд адміністративної справи № 160/22973/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

13.10.2023 року позивачем надано відповідь на відзив в якій підтримано позицію наведену у позовній заяві.

08.11.2023 року відповідачем надано письмові пояснення в яких підтримано позицію наведену у відзиві на позовну заяву.

20.12.2023 року позивачем надано письмові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/22973/23 та призначено її розгляд по суті.

07.03.2024 року позивачем надано додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 10.04.2024 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 10.04.2024 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД".

Перевірку було проведено у період з 22.05.2023 року по 02.06.2023 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 29.05.2023 року терміном на 2 робочих дні на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.05.2023 року №2589-п та з 31.05.2023 року терміном на 3 робочих дні на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.05.2023 року №2630-п.

09.06.2023 року перевіряючими було складено акт №2170/04-36-07-07-04/19153172 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" яким встановлено порушення:

- п.14, п. 25 П(С)БО 7 «Основні засоби», пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, Методичних рекомендацій №561, Інструкції №291, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 492 175 грн., в тому числі: 2017-245 924 грн. 2018-25 285 грн., 2019-47 969 грн., 2020 87 471 грн., 2021 68 795 грн., 2022- 16731 грн., завищення задекларованого від`ємного значення за 2022 204 913 грн.;

- пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено 392 134 грн., в тому числі: січень 2017-20046 грн., лютий 2017 20046 грн., березень 2017- 20046 грн., квітень 2017 20046 грн., травень 2017-21775 грн., червень 2017 21 775 грн., липень 2017- 24 919 грн., серпень 2017 24 919 грн., вересень 2017 24 919 грн., жовтень 2017 24 919 грн., листопад 2017 24 919 грн., листопад 2020 26 094 грн., січень 2021 7247 грн., листопад 2021 33995 грн., грудень 2021 16708 грн., січень 2022 17 871 грн., лютий 2022 19 255 грн., березень 2022 14 868 грн., квітень 2022 817 грн., травень 2022 100 грн., червень 2022 1609 грн., липень 2022 987 грн., серпень 2022 2023 грн., вересень 2022 314 грн., жовтень 2022 550 грн., листопад 2022 1367 грн., завищення від`ємного значення по податку на додану вартість за квітень 2023 на 5861 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН, в терміни встановлені ПКУ для такої реєстрації податкові накладні на загальну суму ПДВ 397 995, 72 грн., в тому числі: згідно п. 188.1 ст. 188 ПКУ 273 249,07 грн., згідно п. 198.5 ст. 198 ПКУ 124 746,65 грн. За відсутність реєстрації згідно п. 120-1.2ст. 120 ПКУ передбачено штрафні санкції.

На підставі акту №2170/04-36-07-07-04/19153172 від 09.06.2023 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" податковим органом 17.07.2023 року були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0185180707, № 0185190707, № 0185210707, № 0185220707, № 0185250707.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються та регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктів 20.1.4., 20.1.6., 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2. пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок та особливості сплати податку на додану вартість визначено в розділі V Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 189.1. статті 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.7 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В даному випадку, відповідачем під час проведення документальної позапланової перевірки позивача встановлено наступні порушення: п.14, п. 25 П(С)БО 7 «Основні засоби», пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, Методичних рекомендацій №561, Інструкції №291, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 492 175 грн., завищення розмір задекларованого від`ємного значення за 2022 на суму 204 913 грн.; пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено 392 134 грн., завищення від`ємного значення по податку на додану вартість за квітень 2023 на 5861 грн.; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН, в терміни встановлені ПКУ для такої реєстрації податкові накладні на загальну суму ПДВ 397 995, 72 грн. За відсутність реєстрації згідно п. 120-1.2ст. 120 ПКУ передбачено штрафні санкції.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185180707, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток який сплачують інші підприємства у розмірі 492 175 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 83 977,25 грн., суд зазначає наступне.

Так, підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про завищення позивачем адміністративних витрат по об`єкту незавершеного будівництва на суму 1 452 974,41 грн., виконаних електромонтажних робіт на земельній ділянці, які пов`язані з поліпшенням основних фондів та збільшують вартість основних засобів на суму 120 000 грн. та завищення амортизаційних витрат у зв`язку з безпідставною зміною (зменшенням) терміну корисного використання основних засобів на загальну суму 1 366 245,33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 492 175 грн.

В судовому засіданні судом було встановлено, що 29.12.2017 року між позивачем та ПАТ «Юнікон» укладено договір №960 купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва літ. А, готовністю 12,5%, №1 ворота, №2- огорожа, загальна площа 4600 кв.м. за адресою м. Дніпро, вул. Рибінська, буд. 15 за ціною 612 000 грн. в тому числі ПДВ 102 000 грн.

При проведенні перевірки відповідачем та в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було отримано ряд послуг по даному об`єкту незавершеного будівництва, а саме послуги комплексного обслуговування об`єкту від ПП «Техсервіс Дніпро» на підставі договору №КО-10/2019 від 03.06.2019 року та №КО-8/2022 від 01.08.2022 року на суму 913 005 грн. без ПДВ та компенсація орендної плати за земельну ділянку на підставі договору №01/01/2018 від 02.01.2018 року на суму 539 969,41 грн. без ПДВ., суми за якими було включено до складу адміністративних витрат.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003 року «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів.

Відповідно пункту 48 Методичних рекомендацій №561 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об`єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об`єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом).

В пункті 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 (НП(С)БО 7) "Основні засоби" надано визначення терміну капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи, як витрат на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Пунктом 14 НП(С)БО 7 встановлено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

В свою чергу пунктом 15 цього положення передбачено, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 29 Методичних рекомендацій №561, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Відповідно пункту 18 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» 16 (НП(С)БО 16) до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

В даному випадку, витрати позивача на загальну суму 1 452 974,41 грн. по об`єкту незавершеного будівництва не пов`язані з поліпшенням об`єкта, а є витратами для підтримання об`єкта в робочому стані та витратами з компенсації орендної плати за земельну ділянку, відповідно такі витрати не є капітальними інвестиціями.

Отже, висновок відповідача про завищення позивачем адміністративних витрат на суму безпідставно віднесених витрат по об`єкту незавершеного будівництва на загальну суму 1 452 974,41 грн. є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Щодо завищення позивачем адміністративних витрат на суму виконаних електромонтажних робіт по земельній ділянці, які пов`язані з поліпшенням основних фондів та повинні збільшити вартість основних засобів за 2020 рік на 120 000 грн., суд встановив та зазначає наступне.

Станом на 01.01.2017 року на балансі позивача рахувалась земельна ділянка площею 0,0934 га., розташована за адресою м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 129.

Позивачем до складу адміністративних витрат було віднесено витрати на електромонтажні роботи «Винесення ВЛ-10кВ з земельної ділянки» на підставі договору з ТОВ «Юаском» №08/11-19 від 08.11.2019 року на суму 144 000 грн. в тому числі ПДВ 24 000 грн.

Як було зазначено судом та вбачається з аналізу норм Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та 16 «Витрати», Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, до капітальних інвестицій відносяться витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством. В свою чергу, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

В даному випадку, витрати на електромонтажні роботи не пов`язані з поліпшенням об`єкта, а є витратами для його підтримання в робочому стані та такі витрати правомірно віднесено позивачем до адміністративних витрат.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем амортизаційних витрат у зв`язку з безпідставною зміною (зменшенням) терміну корисного використання основних засобів за 2017 рік на загальну суму 1 366 245,33 грн., суд становив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що на балансі позивача знаходяться автомобілі БМВ Х5 М/Е70, БМВ Х5хДгіує50і/Е70, Субару Форестер, Субару Оутбек, Шкода Суперб, Шкода Фабія Комбі, Шкода Октавія А5 Елеганс.

Згідно наказів «Про зміну терміну корисного використання автомобілів» від 30.12.2016 року №1-03, від 30.04.2017 року №1-03, від 30.06.2017 року №2-03 позивачем було розраховано амортизацію зазначених автомобілів яка сукупно склала 1 533 568, 05 грн.

Зазначені автомобілі надавались в оренду ПАТ «Юнікон» на підставі договору №А-2/01/2013 від 02.01.2013 року та ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» на підставі договору №А-1/01/201 від 02.01.2013 року.

Вартість орендної плати було встановлено у 2013-2014 роках та вона залишалась незмінною.

Сума доходу позивача від надання в оренду всіх 7 автомобілів за 2017 рік склала 167 322,72 грн.

Різниця між доходом від надання в оренду автомобілів та амортизацією склала 1 366 245,33 грн.

Враховуючи зазначене, відповідач дійшов висновку про незрозумілість причин проведення зміни (зменшення) терміну корисного використання основних засобів автомобілів позивача у 2017 році, оскільки ніяких економічних вигод фактично не відбулось.

Відповідно підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Цей підпункт застосовується для цілей статті 39 цього Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених пунктом 140.5 статті 140 цього Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень статті 39 цього Кодексу.

При цьому, стаття 39 Податкового кодексу України регулює трансферне ціноутворення, а стаття 140 різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій.

В статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю амортизації, як систематичного розподілу вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Пунктом 138.3. статті 138 Податкового кодексу України встановлено порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування.

Відповідно підпунктів 138.3.1, 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) по групі 5 (транспортні засоби) мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років.

Відповідно пунктів 22 -25 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) та ліквідаційна вартість об`єкта основних засобів переглядаються на кінець звітного року у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання та ліквідаційної вартості, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання та/або ліквідаційної вартості.

Позивач, обґрунтовуючи зменшення строку корисного використання автомобілів не змінюючи ціни вартості оренди, зазначає, що керувався існуючими домовленостями з орендарем автомобілів про тривале їх використання понад строк корисного використання за стабільно встановленою ціною. Саме зазначені обставини і є для позивача очікуваними економічними вигодами від використання автомобілів.

З даного приводу, суд зазначає, що вартість амортизації основних засобів та вартість їх оренди є протилежними й непов`язаними правовими й економічними категоріями. Товариство нараховує амортизацію основних засобів прямолінійним методом відповідно до норм податкового законодавства, в той час як вартість оренди транспортних засобів залежить від попиту та кон`юнктури відповідного ринку.

Податкове законодавство не містить окремої норми, яка б обмежувала суму амортизаційних відрахувань з переданих в оренду основних засобів, сумою доходу (орендної плати), отриманого від такої оренди.

За наведених підстав, суд вважає висновки податкового органу про завищення позивачем амортизаційних витрат у зв`язку з безпідставною зміною (зменшенням) терміну корисного використання основних засобів за 2017 рік на загальну суму 1 366 245,33 грн. необґрунтованими.

Враховуючи зазначене та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185180707 та його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185190707, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 372 088 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 93 022 грн., суд зазначає наступне.

Так, підставою для такого донарахування слугували висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість при проведенні операцій звільнених від оподаткування (продаж домоволодіння та земельної ділянки), з вартості засобів захисту рослин та міндобрив, по яким закінчився термін придатності та заниження різниці між звичайною ціною (сумою амортизації) та ціною поставки послуг оренди, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Судом було встановлено та зазначено вище, що станом на 01.01.2017 року на балансі позивача рахувалась земельна ділянка площею 0,0934 га, розташована за адресою м. Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд. 129 та якій були здійснені електромонтажні роботи на суму 144 000 грн. ТОВ «Юаском».

ТОВ «Юаском» на адресу позивача було виписано податкову накладну №4 від 25.11.2019 року на 72 000 грн. (ПДВ 12000 грн.) та №1 від 21.01.2020 року на 72 000 грн. (ПДВ 12 000 грн.).

Сума ПДВ у розмірі 24 000 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду.

Також, судом було встановлено, що на балансі позивача обліковувалося домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачеві були надані послуги з розробки та виготовлення робочого проекту зовнішнього електропостачання ТОВ «АВМ Енерго» на підставі договорів №015/2020 та №016/2020 від 05.03.2020 року загальною вартістю 172 575,93 грн. (ПДВ 28 762,65 грн.).

ТОВ «АВМ Енерго» на адресу позивача було виписано та зареєстровано податкові накладні №6 від 11.03.2020 року на суму 14 000 грн. (ПДВ 2333,33 грн.), №7 від 11.03.2020 року на суму 111 003 грн. (ПДВ 18 500,50 грн.), №6 від 16.06.2020 року на суму 47 572,93 грн. (ПДВ 7928,82 грн.). Сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду.

12.10.2021 року між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 за ціною 425 000 грн. без ПДВ.

На операцію з купівлі-продажу виписано та зареєстровано податкові накладні №1 від 12.10.2021 року на суму 212 500 грн. без ПДВ, №2 від 12.10.2021 року на суму 212 500 грн. без ПДВ.

При продажі домоволодіння та земельної ділянки позивачем не було нараховано податок на додану вартість згідно підпунктів 197.1.14, 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

Відповідач, дійшов висновку, що позивач повинен був при проведенні операцій звільнених від оподаткування (продаж домоволодіння та земельної ділянки) нарахувати податкові зобов`язання на суму ПДВ 52 762,65 грн. (24000 грн. + 28762,65 грн.) по операціям, придбаним з ПДВ та включеним до складу капітальних інвестицій, які у подальшому були продані без ПДВ.

Відповідно підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування операції з: постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об`єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

Згідно підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

Враховуючи зазначені положення підпунктів 197.1.14 та 197.1.21, операції позивача з продажу земельної ділянки та домоволодіння звільняються від оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про правомірність ненарахування податку на додану вартість при продажі позивачем домоволодіння та земельної ділянки.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму ПДВ з вартості засобів захисту рослин та міндобрив, по яких закінчився термін придатності у розмірі 71 984 грн., суд встановив та зазначає наступне.

04.01.2020 року між позивачем та ФГ «Діана» було укладено договір суборенди земельної ділянки.

31.01.2020 року між позивачем та ФГ «Діана» було підписано додаткову угоду про припинення договору суборенди від 04.01.2020 року з дати його підписання.

З метою здійснення сільськогосподарської діяльності позивачем було придбано насіннєвий матеріал, засоби захисту рослин, мінеральні добрива, які передано на зберігання ФГ «Діана» згідно договору №01/19 від 25.11.2019 року.

Відповідачем, у відповідності з наданими до перевірки сертифікатами походження по частині засобів захисту рослин та мінеральних добрив та інструктивного матеріалу стосовно терміну їх придатності встановлено, що по частині придбаних засобів захисту рослин та мінеральних добрив закінчився термін придатності в перевіряємому періоді, що свідчить про те, що придбання цих добрив є таким, що здійснено не у зв`язку із проведенням господарської діяльності.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пунктів 198.1, 198.3 та 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що оскільки у перевіряємому періоді закінчився термін придатності засобів захисту рослин та мінеральних добрив, то придбання цих добрив є таким, що здійснено не у зв`язку із проведенням господарської діяльності.

В свою чергу, при перевірці було встановлено, що товар, термін придатності якого закінчився, в перевіряємому періоді позивачем не був списаний.

З даного питання, суд погоджується з доводами позивача що поняття термін придатності та термін зберігання є різними, а стандарти бухгалтерського обліку не містять вимоги, що закінчення терміну зберігання є підставою для списання такого товару.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму різниці між звичайною ціною (сумою амортизації) та ціною поставки послуг оренди автомобілів, суд встановив та зазначає наступне.

Відповідачем при проведенні перевірки та судом в судовому засіданні було встановлено наявність між позивачем та двома його контрагентами ПАТ «Юнікон» та ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» договорів оренди транспортних засобів: БМВ Х5 М/Е70, БМВ Х5хДгіує50і/Е70, Субару Форестер, Субару Оутбек, Шкода Суперб, Шкода Фабія Комбі, Шкода Октавія А5 Елеганс.

Зазначені автомобілі надавались в оренду ПАТ «Юнікон» на підставі договору №А-2/01/2013 від 02.01.2013 року та ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» на підставі договору №А-1/01/201 від 02.01.2013 року.

Позивачем було розраховано амортизацію зазначених автомобілів яка сукупно склала 1 533 568, 05 грн.

Відповідач дійшов висновку, що здача в оренду транспортних засобів здійснювалась не за ринковими цінами.

Відповідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю звичайна ціна, як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю ринкова ціна, як ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Також, Податковим кодексом України надано визначення поняттям ідентичних та однорідних товарів (підпункти 14.1.80 та 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

Однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.

Основні засади цінової політики, відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає і регулює Закон України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно частини 1 статті 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".

Згідно частин 1 та 2 статті 10 цього Закону, суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно частини 1 статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують товари (роботи, послуги) за цінами, які визначаються за згодою сторін, і такі ціни вважаються ринковими цінами, якщо не доведено зворотне.

В даному випадку, відповідачем не було доведено, що ним при визначенні звичайної ціни використовувалась інформація про укладені на момент реалізації зазначених послуг договори з ідентичними та/або однорідними послугами у співставних умовах. Відповідачем не було направлено жодних запитів до уповноважених з цих питань органів, не було проведено аналізу ринку відповідних послуг, а інформацію отримано виключно з зовнішніх джерел інтернет ресурсів щодо орендної плати, яка склалась на ринку ідентичних послуг.

Враховуючи зазначене, податковим органом не доведено заниження позивачем рівня звичайних цін при наданні в оренду власних транспортних засобів.

Також, суд критично ставиться до висновку податкового органу, що при визначенні ціни на послуги оренди транспортних засобів необхідно врахувати суму амортизаційних даних транспортних засобів, оскільки чинне законодавство не містить вимог, що звичайна ціна має визначатись з урахуванням амортизаційних відрахувань.

Отже, відповідачем не підтверджено правомірність нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 372 088 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 93 022 грн.

Враховуючи зазначене та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185190707 та його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185210707, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на за 2022 рік суму 204 913 грн., суд зазначає наступне.

Так, підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про завищення адміністративних витрат на суму безпідставно віднесених витрат по об`єкту незавершеного будівництва у 2022 році на суму 297 862,40 грн., що призвело до завищення задекларованого від`ємного значення за 2022 рік на 204 913 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність такого порушення як завищення адміністративних витрат на суму 297 862,40 грн., висновок відповідача про завищення від`ємного значення на суму 204 913 грн. є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185210707 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185220707, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 5 861 грн., суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про заниження податкових зобов`язань на суму податку на додану вартість з вартості засобів захисту рослин та міндобрив, по яким закінчився термін придатності.

В свою чергу, суд дійшов висновку про відсутність вчинення позивачем такого порушення, недопущення заниження податкових зобов`язань на суму податку на додану вартість з вартості засобів захисту рослин та міндобрив, по яким закінчився термін придатності, що свідчить про недопущення завищення від`ємного значення по податку на додану вартість на суму 5 861 грн., протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185220707 та необхідність його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185250707, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 40 804,50 грн., суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про нездійснення складання та реєстрації податкових накладних по операціях з продажу домоволодіння та земельної ділянки та на суму податку на додану вартість з вартості засобів захисту рослин та міндобрив, по яким закінчився термін придатності.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем було складено дві податкові накладні по операціям з продажу домоволодіння та земельної ділянки та не було складено податкові накладні щодо засобів захисту рослин та міндобрив, по яким закінчився термін придатності.

При цьому, податковим органом не було застосовано штрафні санкції щодо нездійснення реєстрації податкових накладних по операціям з продажу домоволодіння та земельної ділянки згідно пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, що зазначено у розрахунку штрафних санкцій до даного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, в ході розгляду справи, суд дійшов висновку про недопущення позивачем порушень при проведенні операцій звільнених від оподаткування, а саме продажу домоволодіння та земельної ділянки, та недопущення заниження податку на додану вартість з вартості засобів захисту рослин та міндобрив, по яким закінчився термін придатності.

Наведене свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про нескладення та нездійснення реєстрації податкових накладних та протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 року №0185250707.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 16 318,93 грн..

Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" (49107, м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 35, кімната 1-2-02, ЄДРПОУ 19153172) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.07.2023 року № 0185180707, № 0185190707, № 0185210707, № 0185220707, № 0185250707.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суму сплаченого судового збору у розмірі 16 318,93 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 22 квітня 2024 року.

Суддя С.І. Озерянська