ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 344/13538/17

провадження № 61-9642св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є правонаступниками ОСОБА_3 ;

відповідачі: обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Добра Справа», приватне підприємство «ОСОБА_4»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Добра Справа» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2023 року у складі судді Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, а в березні 2018 року подав заяву про зміну позовних вимог до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Добра Справа» (далі - ОК «ЖБК «Добра Справа») про визнання майнових прав на об`єкти інвестування.

Позовна заява ОСОБА_3 з урахуванням змінених позовних вимог мотивована тим, що 11 липня 2005 року між ним як пайовиком та приватним підприємством «ОСОБА_4» (далі - ПП «ОСОБА_4») як забудовником було укладено договір № 11-05 про пайову участь у будівництві, за умовами якого забудовник приймає пайовика у пайове будівництво однокімнатної квартири загальною площею 46 кв. м, яка розміщена на АДРЕСА_1 .

12 липня 2005 року між ним та ПП «ОСОБА_4» було укладено договір № 12-05 про пайову участь у будівництві, за умовами якого забудовник приймає пайовика у пайове будівництво двокімнатної квартири загальною площею 68 кв. м, яка розміщена на 8-му поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 .

Термін здачі будинку в експлуатацію, передбачений пунктами 1.1 вищевказаних договорів, закінчився у першому кварталі 2009 року, але об`єкт збудований не був та, відповідно, не був придатний для введення в експлуатацію.

27 жовтня 2010 року між ним та ПП «ОСОБА_4» було укладено попередній договір, посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Українець В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1366, предметом якого є взаємний обов`язок сторін укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартир та нежитлового приміщення, що розташовані в будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_2 протягом трьох місяців після введення продавцем будинку в експлуатацію.

В пункті 1.4 попереднього договору від 27 жовтня 2010 року вказана характеристика квартир та нежитлового приміщення, що є предметом цього договору: однокімнатна квартира на 7-му поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 46 кв. м та споруджується на земельній ділянці будинку по АДРЕСА_2 ; двокімнатна квартира на 8-му поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 68 кв. м та споруджується на земельній ділянці будинку по АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, що знаходиться в цокольному поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 48 кв. м та споруджується на земельній ділянці будинку по АДРЕСА_2 .

В пункті 2.1 попереднього договору від 27 жовтня 2010 року сторони визначили, що договорами про пайову участь у будівництві від 11 липня 2005 року № 11-05 та від 12 липня 2005 року № 12-05, що закріпляли домовленість сторін, встановлено вартість: однокімнатної квартири - 110 899 грн; двокімнатної квартири - 163 937 грн; нежитлового приміщення - 24 000 грн.

Згідно з пунктом 2.5 попереднього договору від 27 жовтня 2010 року на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу квартир, ОСОБА_3 передав ПП «ОСОБА_4» документи, що підтверджують здійснену ним оплату квартир, а саме: договори про пайову участь у будівництві від 11 липня 2005 року № 11-05 та від 12 липня 2005 року № 12-05. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, ОСОБА_3 передав ПП «ОСОБА_4» грошові кошти в сумі 24 000 грн.

22 квітня 2011 року до попереднього договору від 27 жовтня 2010 року № 1366 були внесені зміни, посвідчені нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Українець В. В. та зареєстровані в реєстрі за № 355, за змістом яких змінено характеристику квартир та нежитлового приміщення, що є предметом договору, а також вартість предмету договору та порядок розрахунків.

Повний розрахунок та відсутність фінансових порушень інвестування з боку позивача підтверджуються: квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07 липня 2008 року на суму 163 937 грн відповідно до договору про пайову участь від 12 липня 2005 року № 12-05; квитанцією до прибуткового касового ордеру від 14 липня 2008 року на суму 110 899,85 грн відповідно до договору про пайову участь від 11 липня 2005 року № 11-05; квитанцією до прибуткового касового ордеру від 27 жовтня 2010 року № 02-10-2010 на суму 24 000 грн відповідно до попереднього договору від 27 жовтня 2010 року.

Після цього позивачу стало відомо, що з незрозумілих підстав, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2017 року, власником об`єкта незавершеного будівництва 27-и квартирного (багатоповерхового) житлового будинку готовністю 57 % по АДРЕСА_2 є ОК «ЖБК «Добра Справа».

20 березня 2017 року Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт № ІФ083170791998 будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_2 , генеральний підрядник ОК «ЖБК «Добра Справа», в якій вказано, що загальна кількість квартир у будинку складає: однокімнатних 22 та двокімнатних 22, тобто відповідач здійснив перепланування 27-ми квартирного будинку на 42-х квартирний будинок.

Протягом 2017 року він як особа, яка внесла пайовий внесок для будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , неодноразово звертався в усній формі до голови ОК «ЖБК «Добра Справа» Федорів О. В. про включення його до членів кооперативу, однак отримав відмову.

Оскільки право продажу об`єкта інвестування з незрозумілих причин набув ОК «ЖБК «Добра Справа», то існує реальна можливість розпорядження спірним майном, внаслідок чого його майнові права можуть бути повторно передані, відчужені на користь інших осіб.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив:

- визнати за ним майнове право на об`єкт інвестування на однокімнатну квартиру загальною площею 46 кв. м, яка розміщена на 7-му поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 - як частину об`єкта незавершеного будівництва № 1143521226101, який належить на праві власності ОК «ЖБК «Добра Справа»;

- визнати за ним майнове право на об`єкт інвестування на двокімнатну квартиру загальною площею 68 кв. м, яка розміщена на 7-му поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 - як частину об`єкта незавершеного будівництва № 1143521226101, який належить на праві власності ОК «ЖБК «Добра Справа»;

- визнати за ним майнове право на об`єкт інвестування на нежитлове приміщення загальною площею 48 кв. м, яке розміщено в цокольному поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 - як частину об`єкта незавершеного будівництва № 1143521226101, який належить на праві власності ОК «ЖБК «Добра Справа».

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2021 року замінено позивача ОСОБА_3 його правонаступниками: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Залучено до участі у справі як співвідповідача - ПП «ОСОБА_4».

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_3 помер, а його правонаступниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, до участі у справі необхідно залучити співвідповідача - ПП «ОСОБА_4», з яким були укладені первинні договори.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як правонаступниками ОСОБА_3 , право власності на майнове право на об`єкт інвестування, а саме:

- на однокімнатну квартиру загальною площею 46 кв. м, яка розміщена на 7-му поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 - як частину об`єкта незавершеного будівництва № 1143521226101, який належить на праві власності ОК «ЖБК «Добра Справа»;

- на двокімнатну квартиру загальною площею 68 кв. м, яка розміщена на 7-му поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 - як частину об`єкта незавершеного будівництва № 1143521226101, який належить на праві власності ОК «ЖБК «Добра Справа»;

- на нежитлове приміщення загальною площею 48 кв. м, яке розміщено в цокольному поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 - як частину об`єкта незавершеного будівництва № 1143521226101, який належить на праві власності ОК «ЖБК «Добра Справа». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що предметом позову в цій справі є майнові права на об`єкти інвестування. Ефективним способом захисту майнових прав на об`єкт інвестування у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також за відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, є визнання за учасником будівництва (пайовиком) майнових прав на об`єкт інвестування.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15 (провадження 14-31цс20), від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15 (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13 (провадження № 14-606цс18).

Отже, належним відповідачем у такій справі є забудовник, а обставинами, що підлягають доведенню у справі за позовом про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, є: невиконання забудовником свого обов`язку або відсутність факту введення будинку в експлуатацію, а також факт виконання особою, яка вважає свої майнові права порушеними (учасником будівництва, пайовиком), повної та вчасної сплати пайових внесків.

В цій справі встановлено і це не заперечується сторонами, що забудовник, з яким укладався договір про пайову участь та попередній договір, не виконав обов`язку ввести в експлуатацію будинок, в якому розташовані квартири, та нежитлове приміщення, майнові права на які просять визнати позивачі.

В подальшому право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 та на об`єкт незавершеного будівництва - 27-квартирний багатоповерховий житловий будинок готовністю 57 % за цією ж адресою перейшло до ОК «ЖБК «Добра Справа».

ОСОБА_3 повністю сплатив вартість пайового внеску за нерухоме майно, однак введення об`єкта будівництва в експлуатацію не відбулося у встановлені договором строки, будівництво об`єкта не здійснюється, що ставить під сумнів можливість виконання відповідачами своїх зобов`язань за договором. Тому, з урахуванням правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 344/12729/17, від 26 січня 2022 року у справі № 344/9967/17, суди дійшли висновку про визнання майнових прав за позивачами на об`єкти інвестування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року представник ОК «ЖБК «Добра Справа» - адвокат Гуменюк Б. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 303/504/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 607/15301/18, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

09 жовтня 2023 року справа № 344/13538/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОК «ЖБК «Добра Справа» - адвоката Гуменюка Б. С. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки його доводам про те, що сторони за спільною домовленістю замінили (трансформували) зобов`язання за договорами про пайову участь у будівництві від 11 липня 2005 року № 11-05 та від 11 липня 2005 року № 12-05 на зобов`язання за попереднім договором від 27 жовтня 2010 року, внаслідок чого вказані договори про пайову участь у будівництві припинили свою дію, а кошти за цими договорами були враховані як оплата за іншим правочином - попереднім договором. Крім цього, в момент укладення попереднього договору виникли додаткові зобов`язання щодо укладення основного договору відносно третього об`єкта (нежитлового приміщення), який не був предметом договорів про пайову участь. Тобто правовідносини щодо даного об`єкта базуються виключно на основі попереднього договору.

Оскільки основний договір у визначені строки не було укладеного, то в силу вимог частини третьої статті 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання за попереднім договором від 27 жовтня 2010 року припинилися та в позивача виникло право на відшкодування сплачених коштів від іншої сторони правочину. Жодних інших способів захисту в даному випадку чинним законодавством непередбачено, тому у позивача не можуть існувати будь-які права на нерухоме майно, в тому числі майнові, а у суду відсутні підстави захищати такі права шляхом їх визнання.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 липня 2005 року між ОСОБА_3 як пайовиком та ПП «ОСОБА_4» як забудовником було укладено договір № 11-05 про пайову участь у будівництві, за умовами якого забудовник приймає пайовика у пайове будівництво однокімнатної квартири загальною площею 46 кв. м, яка розміщена на АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 цього договору базова вартість даної квартири становить - 110 899 грн. Пайовик здійснює 100 % оплату вартості даної квартири, тому на момент її передачі пайовику вартість квартири не змінюється.

12 липня 2005 року між ОСОБА_3 як пайовиком та ПП «ОСОБА_4» як забудовником було укладено договір № 12-05 про пайову участь у будівництві, за умовами якого забудовник приймає пайовика у пайове будівництво двокімнатної квартири загальною площею 68 кв. м, яка розміщена на 8-му поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с.14).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 цього договору базова вартість даної квартири становить - 163 937 грн. Пайовик здійснює 100 % оплату вартості даної квартири 07 липня 2008 року, тому на момент її передачі пайовику вартість квартири не змінюється.

Відповідно до пунктів 3.1 вищевказаних договорів забудовник зобов`язується здати об`єкт у першому кварталі 2009 року.

27 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ПП «ОСОБА_4» було укладено попередній договір, посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Українець В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1366, предметом якого є взаємний обов`язок сторін укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартир та нежитлового приміщення, що розташовані в будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_2 протягом трьох місяців після введення продавцем будинку в експлуатацію (т.1 а.с.16-18).

Згідно з пунктом 1.4 попереднього договору від 27 жовтня 2010 року характеристика квартир та нежитлового приміщення, що є предметом цього договору є:

- однокімнатна квартира на VII (сьомому) поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 46 кв. м та споруджується на земельній ділянці будинку по АДРЕСА_2 ;

- двокімнатна квартира на VIIІ (восьмому) поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 68 кв. м та споруджується на земельній ділянці будинку по АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення, що знаходиться в цокольному поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 48 кв. м та споруджується на земельній ділянці будинку по АДРЕСА_2 .

В пункті 2 попереднього договору від 27 жовтня 2010 року сторони домовилися, що вартість 1 кв. м загальної площі квартир в цінах станом на момент укладання договорів про пайову участь у будівництві № 11-05, № 12-05 від 12 липня 2005 року, складає 2 410,85 грн. Сторони домовились, що вартість 1 кв. м загальної площі нежитлового приміщення буде становити 500 грн.

Пунктом 2.1 попереднього договору від 27 жовтня 2010 року сторони підтвердили, що договорами про пайову участь у будівництві № 11-05, № 12-05 від 12 липня 2005 року, що закріпляли домовленість сторін, встановлено вартість квартир: однокімнатної квартири, що знаходиться на 7-му поверсі - 110 899 грн; двокімнатної квартири, що знаходиться на восьмому поверсі - 163 937 грн; вартість нежитлового приміщення, що знаходиться в цокольному поверсі площею 48 кв. м становить 24 000 грн.

Згідно з пунктом 2.5 попереднього договору від 27 жовтня 2010 року на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу квартир, ОСОБА_3 передав ПП «ОСОБА_4» документи, що підтверджують здійснену ним оплату квартир, а саме: договори про пайову участь у будівництві від 11 липня 2005 року № 11-05 та від 12 липня 2005 року № 12-05. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, ОСОБА_3 передав ПП «ОСОБА_4» грошові кошти в сумі 24 000 грн.

22 квітня 2011 року до попереднього договору від 27 жовтня 2010 року № 1366 були внесені зміни, посвідчені нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Українець В. В. та зареєстровані в реєстрі за № 355, а саме пункт 1.4 розділу Попереднього договору «Предмет договору» викладено в наступній редакції:

Характеристика квартир та нежитлового приміщення, що є предметом цього договору:

- однокімнатна квартира, що знаходиться на VII (сьомому) поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 46 кв. м та споруджується на земельній ділянці біля будинку по АДРЕСА_2 ;

- двокімнатна квартира, що знаходиться на VIІ (сьомому) поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 68 кв. м та споруджується на земельній ділянці біля будинку по АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення, що знаходиться в цокольному поверсі і згідно технічної документації має загальну площу 48 кв. м та споруджується на земельній ділянці біля будинку по АДРЕСА_2 .

Пункт 2.1 розділу попереднього договору «Вартість предмета договору та порядок розрахунків» викладено у новій редакції, згідно якої вартість квартири й нежитлового приміщення встановлено:

- однокімнатної квартири, що знаходиться на VII (сьомому) поверсі загальною площею 46 кв. м становить 110 899 грн;

- двокімнатної квартири, що знаходиться на VII (сьомому) поверсі загальною площею 68 кв. м становить 16 3937 грн;

- вартість нежитлового приміщення, що знаходиться в цокольному поверсі загальною площею 48 кв. м становить 24 000 грн (т.1 а.с.19).

Повний розрахунок та відсутність фінансових порушень інвестування з боку позивача підтверджуються: квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07 липня 2008 року на суму 163 937 грн відповідно до договору про пайову участь від 12 липня 2005 року № 12-05; квитанцією до прибуткового касового ордеру від 14 липня 2008 року на суму 110 899,85 грн відповідно до договору про пайову участь від 11 липня 2005 року № 11-05; квитанцією до прибуткового касового ордеру від 27 жовтня 2010 року № 02-10-2010 на суму 24 000 грн відповідно до попереднього договору від 27 жовтня 2010 року (т.1 а.с.20).

Згідно з пунктом 3 попереднього договору від 27 жовтня 2010 року продавець зобов`язався ввести будинок в експлуатацію у IV кварталі 2011 року.

Однак ПП «ОСОБА_4» своїх зобов`язань за укладеним попереднім договором не виконало.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01 червня 2017 року вбачається, що власником об`єкту незавершеного будівництва 27-ми квартирного житлового будинку готовністю 57 % по АДРЕСА_2 є ОК «ЖБК «Добра Справа» (т.1 а.с.21).

Земельна ділянка на якій розміщений вказаний об`єкт незавершеного будівництва належить ОК ЖБК «Добра справа».

20 березня 2017 року Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт № ІФ083170791998 будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_2 , генеральний підрядник ОК «ЖБК «Добра Справа», в якій зазначено, що загальна кількість квартир у будинку складає: однокімнатних 22 та двокімнатних 22 (т.1 а.с.75-77).

Наказом управління з питань Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04 травня 2018 року № 90 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 20 березня 2017 року № ІФ08317079198 (т.1 а.с.281).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОК «ЖБК «Добра Справа» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частинами першою - третьою статті 635 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення між ОСОБА_3 та ПП «ОСОБА_4» попереднього договору від 27 жовтня 2010 року) встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

У статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову в цій справі є майнові права на об`єкти інвестування.

Ефективним способом захисту майнових прав на об`єкт інвестування у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також за відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, є визнання за учасником будівництва (пайовиком) майнових прав на об`єкт інвестування.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15 (провадження 14-31цс20), від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15 (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13 (провадження № 14-606цс18).

Отже, належним відповідачем у такій справі є забудовник, а обставинами, що підлягають доведенню у справі за позовом про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, є: невиконання забудовником свого обов`язку або відсутність факту введення будинку в експлуатацію, а також факт виконання особою, яка вважає свої майнові права порушеними (учасником будівництва, пайовиком), повної та вчасної сплати пайових внесків.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що забудовник, з яким укладалися договори про пайову участь та попередній договір, не виконав обов`язку ввести в експлуатацію будинок, в якому розташовані квартири та нежитлове приміщення, майнові права на які просив визнати ОСОБА_3 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В подальшому право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 та на об`єкт незавершеного будівництва - 27-квартирний багатоповерховий житловий будинок готовністю 57 % за цією ж адресою перейшло до ОК «ЖБК «Добра Справа».

Встановивши, що ОСОБА_3 повністю сплатив вартість пайових внесків за нерухоме майно, натомість спірний об`єкт будівництва не введений в експлуатацію і його будівництво не здійснюється, що ставить під сумнів можливість виконання відповідачами своїх зобов`язань, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання майнових прав на об`єкти інвестування за правонаступниками ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду у справі від 12 січня 2022 року у справі № 344/12729/17, від 26 січня 2022 року у справі № 344/9967/17, згідно з якими за подібних обставин суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовів фізичних осіб, які сплатили пайові внески в будівництво нерухомого майна в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , до ОК «ЖБК «Добра Справа», ПП «ОСОБА_4» про визнання майнових прав на об`єкти інвестування, та ухвалив нові судові рішення про задоволення відповідних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що сторони за спільною домовленістю замінили (трансформували) зобов`язання за договорами про пайову участь у будівництві від 11 липня 2005 року № 11-05 та від 11 липня 2005 року № 12-05 на зобов`язання за попереднім договором від 27 жовтня 2010 року, внаслідок чого вказані договори про пайову участь у будівництві припинили свою дію, а кошти за цими договорами були враховані як оплата за іншим правочином - попереднім договором, не заслуговують на увагу, оскільки незважаючи на те, що укладений між сторонами договір має назву попереднього договору, цей договір не є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, так як у цьому договорі викладені всі істотні умови, що притаманні договору купівлі-продажу майнових прав (інвестиційний договір), і предметом цього договору є квартири та нежитлове приміщення, які будуть створені у майбутньому.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 303/504/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 607/15301/18 є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

З урахуванням того, що наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Добра Справа» залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович