ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11150/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024

та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

у складі колегії суддів: Шапран В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Андрієнко В. В.

у справі № 910/11150/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго"

до державного підприємства "Гарантований покупець",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: Фартушна В.Л.

від третьої особи-1: не з`явилися,

від третьої особи-2: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" звернулося з позовом до державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 2092177,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором №1251/01 від 12.12.2019 і додатковою угодою №1/742/01/20 від 25.03.2020 та не у повному обсязі розрахувався за електричну енергію, поставлену за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" заявлено до стягнення 2042272,29 грн основної заборгованості, 19135,81 грн 3% річних та 30769,04 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11150/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, прийшов до висновку про наявність правових підстав для застосування наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у серпні 2022 року. Посилаючись на положення наказів №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір оплат у спірні місяці не повинен був бути меншим ніж 675519,01 грн., а тому відповідач не порушив умови договору та регуляторних актів щодо обсягу оплати отриманої електричної енергії, поставленої йому у серпні 2022 року.

Стосовно правових підстав для стягнення з відповідача в примусовому порядку решти вартості поставленої електричної енергії у розмірі 2 042 272,29 грн, заявленої позивачем як заборгованість, суд зазначив, що на період дії воєнного стану вони виключаються, оскільки вказана сума у силу наказу №206 на зазначений період не вважається простроченою.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/11150/23 рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2023 скасовано та ухвалено нове рішення. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" 2042272,29 грн основного боргу, 19135,81 грн 3% річних та 30769,04 грн інфляційних втрат. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" 31382,66 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 47073,99 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд вказав про помилковість висновків місцевого господарського суду щодо відсутності у відповідача обов`язку з оплати спірної заборгованості, оскільки накази Міністерства енергетики України не звільняють відповідача від обов`язку з повного розрахунку за придбану електричну енергію.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №910/11150/23 стягнуто з державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн.

Апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин та складності справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, наявності відповідних заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності, дійшов висновку про необхідність зменшити заявлену суму витрат за надану позивачу в судах першої та апеляційної інстанцій правничу допомогу у справі №910/11150/23 до 50000,00 грн.

Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, в якій просить вказану постанову апеляційного господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаргу подано з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

На думку скаржника, існує необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 по справі №910/6185/23 щодо застосування пунктів 1.1, 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та пунктів 2, 3 наказу від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».

Скаржник звертає увагу, що під час розгляду справи з`явилися два протилежних між собою висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 21.03.2024 по справі №910/6185/23 та в ухвалі від 11.01.2024 по справі №910/14417/22, а також висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 01.02.2024 у справі № 640/10894/22.

У скарзі зазначається, що у справі № 910/6185/23 Верховним Судом було застосовано положення чинного законодавства відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо стягнення коштів за періоди до введення воєнного стану в Україні (справи №№ 910/11830/20, 910/7256/20, 910/15867/21 та ін.), застосовуючи при цьому нормативне регулювання спірних правовідносин, яке прийняте до вказаного часу, без урахування дії особливого періоду.

Скаржник вважає, що оскільки дана касаційна скарга Гарантованого покупця стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, з урахуванням існування кількісного та якісного критеріїв, зважаючи на розходження у судовій практиці судів різних юрисдикцій та інстанцій, беручи до уваги суспільно значимий інтерес у вирішенні даної категорії спорів, з метою однакового застосування закону, що забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, наявні правові підстави для передачі справи на розгляд палати/об`єднаної палати/Великої Палати Верховного Суду.

Також державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/11150/23, в якій просить вказану додаткову постанову скасувати, ухвалити нову, якою відмовити ТОВ «Дніпроукренерго» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Гарантований покупець оскаржує додаткову постанову суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Зокрема скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 126, 129 ГПК України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

Скаржник вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду у справі №904/8800/21 та у справі №922/2685/19 щодо застосування положень ч. 5 ст. 129 ГПК України Північним апеляційним господарським судом не враховано сукупність обставин, що свідчать про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу порівняно зі складністю справи.

Також, Північним апеляційним господарським судом не враховано зазначені в постанові від 28.02.2023 по справі №910/20293/21 висновки Верховного Суду щодо порядку застосування положень ст. 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. ст. 126, 129 ГПК України.

Гарантований покупець вважає, що стягнуті судом апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності та є завищеними, їх розмір не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання і відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення адвокатських витрат у розмірі 50 000,00 грн не відповідає критеріям справедливості та є явно завищеними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Дніпроукренерго" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, та стверджує, що наказ №206 не обмежував право позивача на отримання повної вартості відпущеної енергії, встановленої укладеним між сторонами договором.

Також ТОВ "Дніпроукренерго" подало до Суду клопотання, в якому останній звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

12.12.2019 між державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" (виробник за "зеленим" тарифом) укладений договір №1251/01, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У п. 2.2 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Пунктом 2.3 договору визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами п. п. 2.4 та 2.5 договору сторонами погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.2 та 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.1 договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Відповідно до п. 4.5 договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (п. 4.6 договору).

Якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4 договору).

У подальшому сторони уклали додаткову угоду №1/742/01/20 від 25.03.2020, відповідно до якої у преамбулі договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також викладено статті 1- 7 договору у новій редакції.

На виконання умов договору №1251/01 від 12.12.2019 позивач продав, а державне підприємство "Гарантований покупець" купило відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 3942669,45 грн, з урахуванням акту коригування за серпень 2022 року від 21.02.2023 зі зменшенням на 34240,78 грн.

Поряд з цим, відповідачем за вказаним актом було сплачено лише 1866156,38 грн за поставлену електричну енергію.

З огляду на вищевикладене, станом на дату пред`явлення позову відповідач належним чином не виконав обов`язки щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за відпущену позивачем електричною енергію за серпень 2022 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2042272,29 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" з даним позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості, а також 19135,81 грн 3% річних та 30769,04 грн інфляційних втрат.

Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що ним здійснюються розрахунки за 2022 рік з повним урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом". Зазначеними наказами Міністерством енергетики України встановлені коефіцієнти (відсоткові значення), на підставі яких здійснюється оплата вартості переданої електричної енергії з метою виконання зобов`язання.

Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ч. 1 статті 526 Цивільний кодекс України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.

Так, згідно вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 статті 276 ГК України).

Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до частини 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

За умовами п. 2.4 договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.

Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Згідно з п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 договору, встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідач умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись на положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", а тому суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Скаржник посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 щодо питання застосування пунктів 1.1., 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та п. 2, 3 Наказу від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».

Верховний Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Таким чином, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

З викладеного убачається, що для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію «якість закону» законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Як зазначалось вище, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень законодавства, яке регулює правовідносини у справі, зокрема положення Цивільного кодексу України, положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №910/4439/23 вже розглядалось питання стосовно відступлення від правового висновку, викладеного у постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.

У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з цими висновками, положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Відтак, об`єднана палата не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.

У постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від висновків якої просить відступити скаржник, зазначено, що Накази Міненерго від 28.03.2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140, від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» №206 не змінюють обов`язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду або на розгляд палати/об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Крім того у касаційний скарзі відповідачем з посиланням на ч. 5 чт. 302 ГПК України зазначено, що наявні правові підстави для передачі справи на розгляд палати/об`єднаної палати/Великої Палати Верховного Суду, оскільки дана касаційна скарга Гарантованого покупця стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та справа містить виключну правову проблему.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас, лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №909/1191/21).

Оскільки критеріїв виключної правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. У низці ухвал (від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2021 у справі №910/11820/20 визначила, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, зокрема: справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми; існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: - немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.

При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.

Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

З урахуванням зазначеного, а також, зважаючи на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, Верховний Суд констатує, що не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, палати чи об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Щодо касаційної скарги державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №910/11150/23 стягнуто з державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити заявлену суму витрат за надану позивачу в судах першої та апеляційної інстанцій правничу допомогу у справі №910/11150/23 до 50000,00 грн.

Державне підприємство "Гарантований покупець" не погоджується з вказаною додатковою постановою, стверджуючи, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду.

Верховний Суд вважає безпідставними такі доводи касаційної скарги, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, від позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, у якому товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" просило стягнути з відповідача на свою користь 80000 грн. витрат. До клопотання також додано докази на підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про відшкодування судових витрат, у якій державне підприємство "Гарантований покупець" просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі, а у разі визнання судом її обґрунтованою - зменшити розмір витрат позивача до 1 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн представником позивача надано копії наступних доказів:

- договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021, укладеного між адвокатом Громовим П.О. та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго";

- додаткової угоди №2 від 23.12.2022 до договору;

- додатку від 03.07.2023 до договору про надання юридичних послуг;

- попереднього звітного акту наданих послуг від 12.02.2024 в рамках додатку до договору від 03.07.2023.

Також в матеріалах справи містяться копії ордерів на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1057529 від 24.02.2021 та серія АЕ №1082046 від 20.07.2021 на підтвердження повноважень адвоката Громова П.О. на представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" у господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді.

Відповідно до п. 3 додатку від 03.07.2023 до договору вартість послуг (винагорода) виконавця за послуги за домовленістю сторін становить 3%, але не менше 80000,00 грн.

Зі змісту наданого попереднього звітного акту наданих послуг від 12.02.2024 в рамках додатку до договору від 03.07.2023 вбачається, що загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" в судах першої та апеляційної інстанцій у справі №910/11150/23 становить 35,5 год. Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печаткою позивача.

Як вбачається з оскаржуваної додаткової постанови, апеляційний суд, врахував заперечення відповідача, та зменшив розмір витрат, зокрема суд вказав, що такі витрати позивача, як аналіз законодавства та судової практики, спілкування з замовником, розрахунок суми боргу та підготовка додатків безпосередньо входять до послуг з підготовки, складання та подання позовної заяви та апеляційної скарги. Крім цього, суд погодився з аргументами відповідача та дійшов висновку про виключення з вартості правової допомоги витрат на моніторинг статусу справи та завантаження документів до Електронного суду, оскільки такі витрати входять до складу загальних витрат позивача на підготовку та подання процесуальних документів до суду. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав покладати на відповідача витрати в частині подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд врахував, що дана справа не є унікальною чи складною з огляду на наявність значної кількості аналогічних справ, що перебувають на розгляді у судах всіх інстанцій. Як наслідок, наявні в матеріалах справи докази також є типовими для такої категорії справ, а заяви позивача по суті справи кардинально не відрізняються від заяв, поданих під час розгляду інших подібних спорів. Окрім цього, ціна позову могла бути розрахована позивачем простим математичним шляхом.

Апеляційний суд, відхиляючи заперечення відповідача про невідповідність ордеру, вказав, що в ордері серія АЕ №1082046 від 20.07.2021, зокрема, зазначено номер посвідчення адвоката, дату його видачі, номер свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також орган, який його видав. Також ордер містить підпис Громова П.О . При цьому, у матеріалах справи міститься ордер серія АЕ №1057529 від 24.02.2021, у якому вказано, що посвідчення адвоката Громова П.О. видане Радою адвокатів Дніпропетровської області. Формальний недолік у заповненні ордеру, на який посилається відповідач, а саме відсутність відомостей про назву органу, що видав посвідчення адвоката, жодним чином не свідчить про відсутність у адвоката Громова П.О. повноважень на представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго".

Апеляційний господарський суд, врахувавши викладене, встановлені обставини та складність справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, наявності відповідних заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності, дійшов висновку про необхідність зменшити заявлену суму витрат за надану позивачу в судах першої та апеляційної інстанцій правничу допомогу у справі №910/11150/23 до 50000,00 грн.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають положенням ст. ст. 126, 129 ГПК України, та прийняті з урахуванням всіх необхідних принципів та критеріїв розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, та на підставі поданих сторонами доказів та обставин встановлених судами.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц щодо відшкодування вартості адвокатських послуг заявлених стороною, оскільки, судові рішення у вказаних справах, прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, яка переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.

Крім того, Верховний Суд вважає, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду не містять протилежної позиції щодо застосування положень статті 126 та статті 129 Господарського процесуального кодексу.

З огляду на конкретні, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваній додатковій постанові норм права без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

Доводи скаржника не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки підстави касаційного оскарження судових рішень не підтвердились, у задоволенні касаційних скарг державного підприємства "Гарантований покупець" слід відмовити, а оскаржувані постанову та додаткову постанову апеляційного господарського суду - залишити без змін.

З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання державного підприємства «Гарантований покупець» про передачу справи №910/11150/23 на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду

Касаційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №910/11150/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко