open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1187/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Максімед»

до Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр підготовки населення до національного спротиву»

про стягнення 128 928,58 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр підготовки населення до національного спротиву» про стягнення 128 928,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання № 156 від 14.08.2015 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 48 122,40 грн основного боргу, 51 446,22 грн пені, 4 897,01 грн 3% річних, 24 462,95 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1187/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2024 була доставлена в електронний кабінет Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр підготовки населення до національного спротиву» 15.05.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.Відтак, в силу положення п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд також враховує, що 28.05.2024 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи в Господарському суді Київської області.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений та обізнаний про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

17.06.2024 Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр підготовки населення до національного спротиву» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем не дотримано позовну давність, встановлену ст. 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, у зв`язку із чим, на переконання відповідача, позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Також відповідач наголосив на тому, що позивачем не вжиті заходи досудового врегулювання спору. Враховуючи зазначене, відповідач вбачає підстави для закриття провадження у справі № 911/1187/24.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

14.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТК Максімед» (далі продавець, позивач) та Комунальним закладом Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» (наразі Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр підготовки населення до національного спротиву») (далі покупець, відповідач) укладено договір постачання № 156 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупцеві вироби медичного призначення (далі товар) у кількості, асортименті згідно з цінами, вказаними у специфікації (накладних), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах даного договору.

За змістом п. 2.1 вказаного правочину, якість товару, що постачається, повинна відповідати нормативним документам (Госфармакопея Х-ХІ, фармстатті), діючим в Україні стандартам і підтверджуватися супроводжуючими товар документами гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, технічний паспорт,аналітичним паспортом виробника та, за домовленістю сторін, протоколом аналізу Державної інспекції контролю якості лікарських засобів. Вказані документи надаються в повному обсязі і мають бути оформлені відповідно до вимог діючого законодавства України.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник постачає товар з таким розрахунком, щоб до моменту його відвантаження залишалося не менш, ніж 70 % терміну придатності, зазначеного на етикетці, якщо інше не обумовлене додатковими угодами сторін.

В пункті 4.1 договору сторони узгодили, що товар, за даним договором, постачається окремими партіями відповідно до специфікацій (накладних) на основі заявок покупця, і відповідно до рахунків фактур, з якими погодився покупець. у заявці покупець визначає номенклатуру товару, кількість, узгоджену ціну та умови оплати.

Згідно з пп. 4.2, 4.3 договору, поставка товару обумовлюється сторонами по кожній окремій заявці. Постачання товару здійснюється на умовах вказаних в заявці покупця. Місце постачання товару узгоджується з кожною заявкою покупця.

Відповідно до п. 4.4 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару у відповідності з п. 4.3 цього договору. Доказом передачі партії товару у власність покупця є специфікація (накладна) оформлена належним чином та підписана уповноваженою особою покупця та завірена печаткою покупця. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару, що постачається, переходить на покупця одночасно з виникненням у нього права власності.

Датою постачання товару є дата приймання покупцем партії товару відповідно до пп. 4.3, 4.4 цього договору, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх примірниках накладної (п. 4.5 договору).

Відповідно до пп. 5.1, 5.2 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, договору. передбаченими у специфікаціях (накладних), що є невід`ємними частинами цього договору. Ціни, пакування, маркування, вказані в специфікаціях (накладних), включають вартість відвантаження.

Пунктами 5.3-5.4 договору передбачено, що покупець оплачує кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку в строки, які вказані в специфікації (накладній), якщо інше не узгоджено сторонами. Ціни, які вказані в специфікації (накладній) на окрему партію товару, є узгодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Відповідно до пп. 6.2-6.3 договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: а) відносно кількості відповідно до накладної, що підтверджується підписом представника покупця на всіх примірниках накладної; б) відносно якості згідно з сертифікатом якості виробника та протоколом аналізу державної інспекції контролю якості лікарських засобів. Якщо товар, поставлений покупцеві, або його частина виявиться невідповідною якості або не відповідає умовам договору, то він підлягає заміні постачальником протягом 10 днів з моменту отримання. акту про виявлені недоліків. якщо постачальник не має можливості замінити неякісний товар, то він повертає покупцеві вартість цього товару в обумовлений вище термін.

Згідно з п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2015.

26.11.2015 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору, пунктом 1 якої сторони домовились продовжити термін дії договору № 156 від 14.08.2015 до 01.12.2016.

22.12.2016 між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору, якою пункт 5.3 договору викладено в наступній редакції: покупець оплачує кожну партію поставленого товару в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) календарних днів, якщо інше не узгоджено сторонами.

Пунктом 2 додаткової угоди № 2 сторони домовились продовжити термін дії договору № 156 від 14.08.2015 до 31.12.2017.

10.01.2018 між сторонами укладена додаткова угода № 3 до договору, пунктом 1 якої сторони домовились продовжити термін дії договору № 156 від 14.08.2015 до 31.12.2018.

Вказані вище додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без зауважень, а копії наявні в матеріалах справи.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору, у період з 02.11.2020 до 29.12.2020 поставив відповідачу, а відповідач, у свою чергу, отримав товар на загальну суму 48 122,40 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних № 17118 від 02.11.2020 на суму 817,00 грн, № 17201 від 03.11.2020 на суму 1 212,74 грн, № 17202 від 03.11.2020 на суму 497,92 грн, № 17307 від 04.11.2020 на суму 621,14 грн, № 17308 від 04.11.2020 на суму 2 082,26 грн, № 17344 від 04.11.2020 на суму 132,00 грн, № 17345 від 04.11.2020 на суму 1 319,31 грн, № 17394 від 05.11.2020 на суму 1 509,95 грн, № 17395 від 05.11.2020 на суму 722,30 грн, № 17518 від 09.11.2020 на суму 1 189,31 грн, № 17519 від 09.11.2020 на суму 152,40 грн, № 17524 від 09.11.2020 на суму 1 682,16 грн, № 17525 від 09.11.2020 на суму 747,45 грн, № 17701 від 11.11.2020 на суму 1 918,55 грн, № 17702 від 11.11.2020 на суму 516,81 грн, № 17708 від 11.11.2020 на суму 711,49 грн, № 17709 від 11.11.2020 на суму 355,74 грн, № 17832 від 12.11.2020 на суму 1 261,50 грн, № 17833 від 12.11.2020 на суму 192,39 грн, № 17906 від 13.11.2020 на суму 1 926,64 грн, № 17907 від 13.11.2020 на суму 339,20 грн, № 18096 від 17.11.2020 на суму 1 357,80 грн, № 18097 від 17.11.2020 на суму 626,27 грн, № 18098 від 17.11.2020 на суму 399,00 грн, № 18209 від 19.11.2020 на суму 1 230,71 грн, № 18210 від 19.11.2020 на суму 36,30 грн, № 18262 від 19.11.2020 на суму 2 488,91 грн, № 18263 від 19.11.2020 на суму 711,49 грн, № 18353 від 23.11.2020 на суму 1 276,86 грн, № 18354 від 23.11.2020 на суму 325,50 грн, № 18439 від 24.11.2020 на суму 917,82 грн, № 18440 від 24.11.2020 на суму 166,00 грн, № 18441 від 24.11.2020 на суму 84,21 грн, № 18442 від 24.11.2020 на суму 1 137,80 грн, № 18591 від 25.11.2020 на суму 1 285,20 грн, № 18592 від 25.11.2020 на суму 2 093,14 грн, № 19371 від 08.12.2020 на суму 526,40 грн, № 19372 від 08.12.2020 на суму 711,49 грн, № 19373 від 08.12.2020 на суму 517,00 грн, № 19374 від 08.12.2020 на суму 295,43 грн, № 19635 від 14.12.2020 на суму 2 123,78 грн, № 19636 від 14.12.2020 на суму 858,15 грн, № 19828 від 16.12.2020 на суму 1 087,60 грн, № 19829 від 16.12.2020 на суму 899,38 грн, № 19830 від 16.12.2020 на суму 1 316,66 грн, № 20198 від 23.12.2020 на суму 1 331,02 грн, № 20199 від 23.12.2020 на суму 549,00 грн, № 20200 від 23.12.2020 на суму 712,50 грн, № 20201 від 23.12.2020 на суму 858,57 грн, № 20410 від 29.12.2020 на суму 1 129,00 грн, № 20411 від 29.12.2020 на суму 1 161,15 грн.

Суд встановив, що усі зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Проте, як зазначив позивач, відповідач зобов`язання за договором не виконав належним чином та не оплатив поставлений товар, у зв`язку із чим станом на дату звернення до суду із даним позовом у відповідача перед позивачем за договором наявна заборгованість в загальному розмірі 48 122,40 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 48 122,40 грн основного боргу, а також нарахував та заявив до стягнення з відповідача 51 446,22 грн пені, 4 897,01 грн 3% річних та 24 462,95 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 7.2 договору, у випадку, якщо жодна з сторін, за 30 днів до закінчення строку дії цього договору, не повідомить іншу про припинення його умов, договір вважається автоматично пролонгованим на календарний рік, на тих же умовах.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення сторін про припинення його умов відповідно до п. 7.2 договору, суд дійшов висновку, що договір є автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік, на тих же умовах.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір постачання № 156 від 14.08.2015 та усі додаткові угоди до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було зазначено судом раніше та передбачено сторонами в пункті 4.1 договору, товар постачається окремими партіями відповідно до специфікацій (накладних) на основі заявок покупця, і відповідно до рахунків фактур, з якими погодився покупець. у заявці покупець визначає номенклатуру товару, кількість, узгоджену ціну та умови оплати.

Згідно з пп. 4.2, 4.3 договору, поставка товару обумовлюється сторонами по кожній окремій заявці. Постачання товару здійснюється на умовах вказаних в заявці покупця. Місце постачання товару узгоджується з кожною заявкою покупця.

Відповідно до п. 4.4 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару у відповідності з п. 4.3 цього договору. Доказом передачі партії товару у власність покупця є специфікація (накладна) оформлена належним чином та підписана уповноваженою особою покупця та завірена печаткою покупця. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару, що постачається, переходить на покупця одночасно з виникненням у нього права власності.

Датою постачання товару є дата приймання покупцем партії товару відповідно до пп. 4.3, 4.4 цього договору, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх примірниках накладної (п. 4.5 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором та поставив у період з 02.11.2020 до 29.12.2020 на користь відповідача товар на загальну суму 48 122,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 17118 від 02.11.2020 на суму 817,00 грн, № 17201 від 03.11.2020 на суму 1 212,74 грн, № 17202 від 03.11.2020 на суму 497,92 грн, № 17307 від 04.11.2020 на суму 621,14 грн, № 17308 від 04.11.2020 на суму 2 082,26 грн, № 17344 від 04.11.2020 на суму 132,00 грн, № 17345 від 04.11.2020 на суму 1 319,31 грн, № 17394 від 05.11.2020 на суму 1 509,95 грн, № 17395 від 05.11.2020 на суму 722,30 грн, № 17518 від 09.11.2020 на суму 1 189,31 грн, № 17519 від 09.11.2020 на суму 152,40 грн, № 17524 від 09.11.2020 на суму 1 682,16 грн, № 17525 від 09.11.2020 на суму 747,45 грн, № 17701 від 11.11.2020 на суму 1 918,55 грн, № 17702 від 11.11.2020 на суму 516,81 грн, № 17708 від 11.11.2020 на суму 711,49 грн, № 17709 від 11.11.2020 на суму 355,74 грн, № 17832 від 12.11.2020 на суму 1 261,50 грн, № 17833 від 12.11.2020 на суму 192,39 грн, № 17906 від 13.11.2020 на суму 1 926,64 грн, № 17907 від 13.11.2020 на суму 339,20 грн, № 18096 від 17.11.2020 на суму 1 357,80 грн, № 18097 від 17.11.2020 на суму 626,27 грн, № 18098 від 17.11.2020 на суму 399,00 грн, № 18209 від 19.11.2020 на суму 1 230,71 грн, № 18210 від 19.11.2020 на суму 36,30 грн, № 18262 від 19.11.2020 на суму 2 488,91 грн, № 18263 від 19.11.2020 на суму 711,49 грн, № 18353 від 23.11.2020 на суму 1 276,86 грн, № 18354 від 23.11.2020 на суму 325,50 грн, № 18439 від 24.11.2020 на суму 917,82 грн, № 18440 від 24.11.2020 на суму 166,00 грн, № 18441 від 24.11.2020 на суму 84,21 грн, № 18442 від 24.11.2020 на суму 1 137,80 грн, № 18591 від 25.11.2020 на суму 1 285,20 грн, № 18592 від 25.11.2020 на суму 2 093,14 грн, № 19371 від 08.12.2020 на суму 526,40 грн, № 19372 від 08.12.2020 на суму 711,49 грн, № 19373 від 08.12.2020 на суму 517,00 грн, № 19374 від 08.12.2020 на суму 295,43 грн, № 19635 від 14.12.2020 на суму 2 123,78 грн, № 19636 від 14.12.2020 на суму 858,15 грн, № 19828 від 16.12.2020 на суму 1 087,60 грн, № 19829 від 16.12.2020 на суму 899,38 грн, № 19830 від 16.12.2020 на суму 1 316,66 грн, № 20198 від 23.12.2020 на суму 1 331,02 грн, № 20199 від 23.12.2020 на суму 549,00 грн, № 20200 від 23.12.2020 на суму 712,50 грн, № 20201 від 23.12.2020 на суму 858,57 грн, № 20410 від 29.12.2020 на суму 1 129,00 грн, № 20411 від 29.12.2020 на суму 1 161,15 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

Заперечень з боку відповідача щодо поставки товару за вказаними вище видатковими накладними матеріали справи не містять.

Отже суд встановив, що позивач зобов`язання за договором виконав належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до пп. 5.1, 5.2 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, договору. передбаченими у специфікаціях (накладних), що є невід`ємними частинами цього договору. Ціни, пакування, маркування, вказані в специфікаціях (накладних), включають вартість відвантаження.

Пунктами 5.3-5.4 договору передбачено, що покупець оплачує кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку в строки, які вказані в специфікації (накладній), якщо інше не узгоджено сторонами. Ціни, які вказані в специфікації (накладній) на окрему партію товару, є узгодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Разом з цим судом було встановлено, що 22.12.2016 між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору, якою пункт 5.3 договору викладено в наступній редакції: покупець оплачує кожну партію поставленого товару в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) календарних днів, якщо інше не узгоджено сторонами.

Отже, враховуючи зміни, внесені додатковою угодою № 2 від 22.12.2016, суд встановив, що покупець зобов`язаний був здійснити оплату кожної партії поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати такої поставки.

Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов п. 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.12.2016), суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар у період з 02.11.2020 до 29.12.2020 на суму 48 122,40 грн є таким, що настав.

Водночас, станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 48 122,40 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем за договором виникла заборгованість в загальній сумі 48 122,40 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за поставлений товар до суду не надано.

Стосовно посилань відповідача на недотримання позивачем позовної даності, що є підставою, на думку відповідача, для відмови у відкритті провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України та, як наслідок, підставою для закриття провадження у справі № 911/1187/24, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При цьому, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом першим частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;

Судом було встановлено, що договір постачання № 156 від 14.08.2015 укладений між двома юридичними особами Товариством з обмеженою відповідальністю «МТК Максімед» та Комунальним закладом Київської обласної ради «Навчально-курсовий комбінат» (наразі Комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний центр підготовки населення до національного спротиву»), а спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов вказаного договору в частині оплати поставленого товару.

Отже спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З урахуванням зазначеного вище, суд зазначає, що твердження відповідача про наявність підстав для закриття провадження у даній справі не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилань відповідача на недотримання позивачем позовної даності, встановленої ст. 257 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

З урахуванням вищенаведеного, суд звертає увагу відповідача, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а не підставою для закриття провадження у справі, про що відповідач помилково стверджує у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення заборгованості встановлений загальний строк позовної давності три роки.

Разом з тим суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено, в тому числі й станом на час звернення Позивача з позовом до суду.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) «розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже строк дії карантину в Україні закінчився 30.06.2023.

Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Станом на дату розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні не скасований.

Відповідно до п. 19 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимоги в межах строків позовної давності, у зв`язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на недотримання позивачем заходів досудового врегулювання спору суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору внаслідок неналежного виконання контрагентами зобов`язань за договором поставки.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за поставлений товар на загальну суму 48 122,40 грн після звернення позивачем до суду із даним позовом.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 122,40 грн основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 51 446,22 грн пені, 4 897,01 грн 3% річних та 24 462,95 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність: - за затримку оплати товару більше строку, обумовленого в п. 5.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 8.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 51 446,22 грн за загальний період прострочення з 03.11.2020 до 15.04.2024.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Згідно зі ст. 251 Господарського кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Наразі, дослідивши пункт 8.2 укладеного між сторонами договору, судом не встановлено, що сторони погодили інший строк щодо нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, відмінний від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на наведене вище, суд зазначає, що шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, у разі якщо такий строк припадав на період дії на усій території України карантину, був продовжений на строк дії такого карантину, тобто до 30.06.2023.

Крім того суд зазначає, що за приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивачем при здійсненні розрахунку не враховано ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, відповідно до п. 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.12.2016), покупець оплачує кожну партію поставленого товару в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) календарних днів, якщо інше не узгоджено сторонами.

Отже, враховуючи зміни, внесені додатковою угодою № 2 від 22.12.2016, суд встановив, що покупець зобов`язаний був здійснити оплату кожної партії поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати такої поставки.

Отже, враховуючи умови п. 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 22.12.2016) та приписи ст. 253, 254 Цивільного кодексу України суд зазначає:

за видатковою накладною № 17118 від 02.11.2020 прострочення почалось 03.12.2020 (кінцевий строк оплати 02.12.2020);

за видатковими накладними № 17201 та № 17202 від 03.11.2020 прострочення почалось 04.12.2020 (кінцевий строк оплати 03.12.2020);

за видатковими накладними № 17307, № 17308, № 17344 та № 17345 від 04.11.2020 прострочення почалось 05.12.2020 (кінцевий строк оплати 04.12.2020);

за видатковими накладними № 17394 та № 17395 від 05.11.2020 прострочення почалось 08.12.2020 (кінцевий строк оплати 07.12.2020 у зв`язку із тим, що 05.12.2020 припадає на вихідний день суботу);

за видатковими накладними № 17518, № 17519, № 17524 та № 17525 від 09.11.2020 прострочення почалось 10.12.2020 (кінцевий строк оплати 09.12.2020);

за видатковими накладними № 17701, № 17702, № 17708 та № 17709 від 11.11.2020 прострочення почалось 12.12.2020 (кінцевий строк оплати 11.12.2020);

за видатковими накладними № 17832 та № 17833 від 12.11.2020 прострочення почалось 15.12.2020 (кінцевий строк оплати 14.12.2020 у зв`язку із тим, що 12.12.2020 припадає на вихідний день суботу);

за видатковими накладними № 17906 та № 17907 від 13.11.2020 прострочення почалось 15.12.2020 (кінцевий строк оплати 14.12.2020 у зв`язку із тим, що 12.12.2020 припадає на вихідний день суботу);

за видатковими накладними № 18096, № 18097 та № 18098 від 17.11.2020 прострочення почалось 18.12.2020 (кінцевий строк оплати 17.12.2020);

за видатковими накладними № 18209, № 18210, № 18262 та № 18263 від 19.11.2020 прострочення почалось 22.12.2020 (кінцевий строк оплати 21.12.2020 у зв`язку із тим, що 19.12.2020 припадає на вихідний день суботу);

за видатковими накладними № 18353 та № 18354 від 23.11.2020 прострочення почалось 24.12.2020 (кінцевий строк оплати 23.12.2020);

за видатковими накладними № 18439, № 18440, № 18441 та № 18442 від 24.11.2020 прострочення почалось 25.12.2020 (кінцевий строк оплати 24.12.2020);

за видатковими накладними № 18591 та № 18592 від 25.11.2020 прострочення почалось 29.12.2020 (кінцевий строк оплати 28.12.2020 у зв`язку із тим, що 25.12.2020 святковий день);

за видатковими накладними № 19371, № 19372, № 19373 та № 19374 від 08.12.2020 прострочення почалось 12.01.2021 (кінцевий строк оплати 11.01.2021 у зв`язку із тим, що 07. 10.01.2021 святкові та вихідні дні);

за видатковими накладними № 19635 та № 19636 від 14.12.2020 прострочення почалось 14.01.2021 (кінцевий строк оплати 13.01.2021);

за видатковими накладними № 19828, № 19829 та № 19830 від 16.12.2020 прострочення почалось 16.01.2021 (кінцевий строк оплати 15.01.2021);

за видатковими накладними № 20198, № 20199, № 20200 та № 20201 від 23.12.2020 прострочення почалось 23.01.2021 (кінцевий строк оплати 22.01.2021);

за видатковими накладними № 20410 та № 20411 від 29.12.2020 прострочення почалось 29.01.2021 (кінцевий строк оплати 28.01.2021).

Враховуючи зазначене, господарським судом здійснено перерахунок пені з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення по оплаті товару, обмеживши нарахування пені періодом дії на території України карантину, на який встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України строк продовжений (тобто судом здійснено нарахування пені за період з дати виникнення прострочення по оплаті товару за кожною видатковою накладною окремо до закінчення строку дії на території України карантину до 30.06.2023), господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 37 243,25 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4 897,01 грн 3% річних та 24 462,95 грн інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених судом дат прострочення по оплаті товару, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 4 775,28 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 23 253,40 грн.

Суд також наголошує на тому, що відповідач був обізнаний із розглядом справи та позовними вимогами, проте розрахунок не оспорив, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 663,16 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр підготовки населення до національного спротиву» (місцезнаходження: вул. Енергетиків, буд. 12, м. Буча, Бучанський р-н, Київська обл., 08292; код ЄДРПОУ 03363275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Максімед» (місцезнаходження: вул. Європейська, буд. 12, м. Христинівка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20001; код ЄДРПОУ 35998046) 48 122,40 грн основного боргу, 37 243,25 грн пені, 4 775,28 грн 3 % річних, 23 253,40 грн інфляційних втрат та 2 663,16 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко

Джерело: ЄДРСР 120511979
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку