САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1504/24

Провадження №2-а/726/39/24

Категорія 140

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 КУпАП,

за участю учасників судового провадження:

позивача ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

04.06.2024 засобами поштового зв`язку до Садгірського районного суду м. Чернівці надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 КУпАП у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 456 від 10 травня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 210-1 КупАП і провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що відповідно до обліково-послужної картки № 4164 він військову службу не проходив, а відповідно до рішення ВЛК від 16 вересня 2008 року взнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку.

Також зазначає, що після переїзду в с. Бернове Дністровського району Чернівецької області з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 і повідомив, що є ВПО з Луганської області та 13.04.2022 було видане направлення № 249 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ у зв`язку із постановкою на військовий облік. На підставі направлення від 13.04.2022 позивач вказує, що ним було пройдено медичний огляд, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду № 320 КПН «Кельменецька багатопрофільна лікарня військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач вказує, що за результатами проведеного медичного огляду ВЛК 26 квітня 2022 року видано довідку військово-лікарської комісії у якій зазначено, що він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Разом із тим, вказує також про те, що 08.05.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 направив йому повідомлення про те, що 10.05.2024 в ІНФОРМАЦІЯ_6 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення № 456 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП та надіслано копію постанови № 456 від 08.05.2024.

З такою постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП.

Посилається на положення розділу 3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, згідно із якими медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_7 . Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_3 . Особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу.

Зазначає, що після проведення медичного огляду ВДК в квітні 2022 року його не направляли на обов`язкове обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я, а тому вимогу знову пройти ВЛК вважає незаконною. Окрім того положення передбачає можливість повторного огляду, але не обов`язковість його проходження.

Таким чином вважає, що не скоював адміністративного правопорушення, а у оскаржуваній постанові не вказано підставу для направлення для повторного ВЛК, а саму вимогу вважає незаконною.

Також у новій редакції позову просить стягнути із відповідачів витрати на оплату судового збору у справі.

02.07.2024 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідачів у справі ОСОБА_4 у якому остання просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю позовних вимог.

Зазначає, що згідно із ст. 13 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовозобов`язані під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд, а згідно із абз. 3 п.3.8 глави 3 розділу ІІ Положення «Про військово-лікарську експертизу і ЗСУ» постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом від мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Вказує, що під час перебування в ІНФОРМАЦІЯ_6 06.05.2024 позивач ОСОБА_1 дані про проходження медичного огляду не подавав, військово-обліковий документ, який був поданий для ознайомлення службовим особам не містив жодних відміток про проходження ВЛК та відповідно даних про ступінь придатності до військової служби, а тому останньому було видано направлення № 438 від 06.05.2024 для проходження ВЛК з метою визначення придатності до військової служби, від отримання якого позивач відмовився та медичний огляд не пройшов.

Окремо звертає увагу суду на те, що вимоги до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 як до відповідача є неправильними, адже належним відповідачем є відповідний орган.

08.07.2024 судом отримано відповідь навідзив від ОСОБА_1 у якому останній просить задовольнити його позовні вимоги та не погоджується із доводами відповідача зазначеними у відзиві.

Зазначає, що не дивлячись на те, що в його обліково-послужній картці зазначено, що 16.09.2008 його знято із військового обліку в Лисичанському МВК Луганської області, як непридатного до військової служби із зняттям із військового обліку, виконуючи вимоги Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» 13.04.2022 він з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_5 та повідомляв про те, що є ВПО, а також 13.04.2022 пройшов ВЛК в КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» , згідно із даними якої визнаний непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку. Також зазначає, що 26.04.2022 прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_8 і надав карту обстеження та медичного огляду № 320 і його було поставлено на військовий облік.

Вважає вимогу 06.05.2024 знову пройти ВЛК незаконною і такою, що не підлягала виконанню, оскільки він був визнаний непридатним до військової служби із виключенням із військового обліку, про що повідомляв працівникам ТЦК, Оскільки не був військовозобов`язаним, вказує, що на нього не поширюється вимога абз 3 п.3.8 розділу 11 Положення про ВЛЕ.

Адміністративний позов ОСОБА_1 отриманий судом 04.06.2024 та того ж дня переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 05.06.2024 такий позов залишено без руху та надано строк 3 дні на усунення його недоліків.

17.06.2024 ОСОБА_1 отримав копію вищезазначеної ухвали та того ж дня подав нову редакцію адміністративного позову та квитанцію про оплату судового збору у справі.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 18.06.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та поновлено ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом.

У зв`язку із цим відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08.07.2024, про що повідомлено сторони у справі.

Також цією ухвалою за клопотанням позивача витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

22.07.2024 судом отримано витребувані документи, а саме: копію протоколу ДРТЦК № 456 від 06.05.2024, копію направлення № 438 від 06.05.2024та копію оскаржуваної постанови і листа про її направлення особі, щодо якої вона винесена.

Відповідачі, належним чиномповідомлені продату,час тамісце розглядусправи,не з`явилисяу судовезасідання,про поважніпричини неявкисуд неповідомили. Скерували до суду відзив.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зауважив, що визнаний непридатним і виключений із військового обліку, а тому не повинен проходити ВЛК. Також не заперечив, що фактично відмовився отримати направлення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі доказами, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 10 травня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 456 про накладення на гр. ОСОБА_1 штрафу у сумі 5100 грн за те, що 06.05.2024 о 15:00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 гр. ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення № 438 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто останній порушив вказані правила військового обліку в особливий період. Зазначено, що своїми протиправними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 пп. 3.1. 3.2. глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 КУпАП.

У постанові вказано про те, що гр. ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, хоча згідно протоколу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки не повідомляв, а склад правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 456 від 06.05.2024 та іншими матеріалами у сукупності.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 210-1 КУпАП оскільки останній скоїв правопорушення під час дії в України особливого періоду, який безперервно триває з 2014 року по теперішній час (а.с.6).

Позивач як і відповідач долучають повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_9 № 2208 від 08.05.2024, у якому повідомлено ОСОБА_1 про те, що 10.05.2024 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення № 456 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 КУпАП та на виконання вимог ст. 285 КУпАП надіслано копію постанови № 456 та роз`яснено порядок сплати штрафу (а.с.12).

Також на ухвалу суду надано копію протоколу ДРТЦК № 456 від 06.05.2024 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП, який складений щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до даних якого останній, будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись 06.05.2024 о 15:00 в смт. Кельменці відмовився отримати направлення № 438 на проходження ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив вказані правила військового обліку, в особливий період, а саме: вимоги абз. 7 ч.3 ст. 1, абз. 3 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вимоги Додатку № 2 до Порядку організації ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, у цьому протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 10.05.2024 о 10:00 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також зазначено, що такий протокол складено у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а гр. ОСОБА_1 від підпису, надання пояснень та отримання копії протоколу відмовився.

Крім того, відповідач долучає копію направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності військовозобов`язаного до військової служби № НОМЕР_1 від 06.05.2024, згідно із даними якого було направлено на медичний огляд солдата ОСОБА_1 , 1983 року народження.

Крім того позивач долучає до позову Довідку № 7726-50003051353 від 27.11.2023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно із даними якої ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до даних Довідки № 7706-5001716327 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 був зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).

Також суду надано копію направлення ІНФОРМАЦІЯ_5 № 249 від 13.04.2022, згідно із яким ОСОБА_1 13.04.2022 направлявся для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ у зв`язку із постановкою на військовий облік (а.с.15).

Суду надано копію Картки обстеження та медичного огляду № 320 військовозобов`язаного ОСОБА_1 , що свідчить про проходження обстеження та медичного огляду останнім у КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» (а.с.14).

Відповідно до даних Довідки ВЛК № 320 від 26.04.2022 ОСОБА_1 за результатами проведеного медичного огляду ВЛК 26.04.2022, на підставі статті 39 «а», 74 «б», 41 «б» графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку (а.с.9-10).

Згідно із даними обліково-послужної картки ОСОБА_1 , що видана замість військового квитка 20 жовтня 2005 року, останній не служив, 20 травня 2005 року взнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено здатний у військовий час, зарахований у запас ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.16).

Вирішуючи заявлені вимоги суд враховує такі правові положення.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ.

У розумінні ст.1 Закону № 389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно із Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України №2105-ІХ від 24 лютого 2022 р., оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду даної справи).

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу абз 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року (у редакції на час вчинення правопорушення), громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають узапасі ЗбройнихСил України,Служби безпекиУкраїни,Служби зовнішньоїрозвідки Україничи проходятьслужбу увійськовому резерві,зобов`язані: проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.

При цьому,згідно із п.2 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в редакції на час спірних правовідносин) (додаток №2 до постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів»), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) для проходження медичного огляду.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 цих же Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно- правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до п.6.2 розділу VI Положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Згідно із підпунктів 3.1, 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом МОУ №402 від 14.08.2008 року, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_7 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_3 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_3 . Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.

Особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу (3.3 глави 3 розділу ІІ Положення).

Відповідно до підпункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення, постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях в мирний час, дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений частиною 6 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, проходять у встановленому порядку обов`язковий медичний огляд.

Слід зазначити, що згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. №154 (далі - Положення № 154), - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначає функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу(п.п. 12-13 Положення № 154).

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).

За правилами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Згідно із ч.3 ст. 210-1 КУпАП настає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).

Аналізуючи вищенаведені правові положення, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Відповідно доНаказу МОУ№402 постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Тобто військовозобов`язані повинні один раз на рік проходити медичне обстеження в ТЦК та СП.

Потрібно розуміти, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Тим же Положенням передбачено, що у разі мобілізаційних заходів постанова ВЛК дійсна протягом 12 місяців, тобто військовозобов`язаний може бути викликаний для проходження ВЛК через 12 місяців.

Як підтверджено матеріалами справи, уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_11 06.05.2024 щодо ОСОБА_1 було складено направлення № 438 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації.

Проте, позивач від отримання зазначеного направлення відмовився, що підтверджується даними складеного у присутності свідків протоколу про адміністративне правопорушення ДРТЦК № 456 від 06.05.2024.

Вказана обставина позивачем будь-якими доказами спростована не була, більше того, останній у своєму позові фактично не заперечує своєї відмови від отримання направлення та проходження ВЛК мотивуючи це незаконністю дій працівників ТЦК, оскільки в квітні 2022 року він уже проходив ВЛК за відповідним направленням, а тому вважає, що повторний огляд необов`язковим.

Зазначена позивачем обставина у жодному разі не надавала права йому, у період дії воєнного стану відмовлятись від одержання направлення на ВЛК. Такі дії останнього суд розцінює як намагання ухилення від виконання свого військового обов`язку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу у будь-якому випадку необхідно було одержати направлення на ВЛК, а не відмовлятись від його отримання, а в подальшому, у випадку порушення його прав зі сторони військовослужбовців, оскаржити їх дії у вищому органі або в суді.

Однак позивач зазначену вище вимогу норми закону не виконав, а тому в цій частині на законних підставах був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Щодо доводів позивача з приводу порушення процедури розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, суд враховує те, що відповідачем скеровано відзив на позовну заяву у якому останній вказує на законність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ч.1 ст. 210-1 КУпАП, вказує про правомірність дій відповідача та наявність доказів вини особи.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом із тим, при складанні протоколу щодо позивача останнього повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, роз`яснено його права та обов`язки, а тому його неявка у день винесення постанови не перешкоджала розгляду справи.

Крім того, у протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання його копії, що не заборонено законодавством, а така відмова підтверджена підписами свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Один лише факт надсилання повідомлення про винесену постанову від 10.05.2024 саме 08.05.2024 не може слугувати єдиною підставою для скасування такої постанови.

З урахуванням наведеного суд не погоджується із доводами позивача про те, що йому не було роз надано можливості взяти участь у розгляді справи, а також належним чином не було повідомлено про розгляд справи чим порушено права позивача на участь у такому розгляді та свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Відтак, відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача за відсутності позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову № 456 від 10 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд зауважує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказаних критеріїв було дотримано начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 210-1 КУпАП, жодних доказів щодо упередженого ставлення до позивача чи перевищення повноважень, судом не встановлно.

Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 станом на дату вчинення правопорушення у розмірі визначеному санкцією ч.2 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним відповідачем у справі є саме ІНФОРМАЦІЯ_12 , який орган від імені якого винесено оскаржувану постанову.

На підставі наведеного начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, а тому вимоги до нього суд також залишає без задоволення.

Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови. Також ця постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.

Підсумовуючи вищевикладене, позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, а відповідачем доведено правомірність свого рішення, спростовано твердження позивача про порушення його прав, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем не було допущено таких порушень законодавства, які б могли потягнути за собою визнання оскаржуваної постанови незаконною, вона прийнята в межах санкції частини 2 ст.210-1 КУпАП, позивач не посилався на жодні обставини, які виключають його відповідальність згідно із ст.17 КУпАП, а тому підстав для скасування постанови не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а враховуючи встановлену відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд не знаходить підстав для стягнення із відповідача судових витрат у справі.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст. 1 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, додаток №2 до постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, керуючись ст.ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 КУпАП залишити без задоволення, а постанову № 456 за справою про адміністративне правопорушення від 10.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя С. А. Асташев