СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. Харків Справа № 917/1664/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом Старченко Г.С. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.03.2024 Серія АІ № 1536920,

від відповідача за первісним позовом Михайловин Д.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2024 Серія ВІ № 1216955,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "Жито-3"(вх.№888П/2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" (вх.№1175П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 (повний текст складено 06.03.2024, суддя Мацко О.С.) та

додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 (повний текст складено 20.03.2024, суддя Мацко О.С.)

у справі №917/1664/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь", м.Одеса,

до Фермерського господарства "Жито-3", м. Гадяч, Полтавська обл.,

про cтягнення грошових коштів

та за зустрічною позовною заявою Фермерського господарства "Жито-3", м. Гадяч, Полтавська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь", м. Одеса,

про cтягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" подано до Господарського суду Полтавської області позов до Фермерського господарства "Жито-3" про стягнення 1 172 834,37 грн, з яких 1 001 383,42 грн заборгованість за договором №2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023, 152 700,42 грн пеня.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" до Фермерського господарства "Жито-3" про стягнення 1 172 834,37 грн, з яких 1 001 383,42 грн заборгованість за договором № 2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023, 152 700,42 грн пеня, відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Фермерським господарством "Жито-3" до Господарського суду Полтавської області подано зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" на користь ФГ "Жито-3" 943 595,95 грн, з яких 937 968,14 грн збитки у зв`язку з неналежним виконанням умов договору №2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023, 5 627,81 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Жито-3" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" на користь ФГ "Жито-3" 943 595,95 грн, з яких 937 968,14 грн збитки у зв`язку з неналежним виконанням умов договору № 2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023 р, 5 627,81 грн 3 % річних, для спільного розгляду з первісним позовом та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 первісну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" до Фермерського господарства "Жито-3" про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Жито-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" 937 968,14 грн основного боргу, 149 078,69 грн пені, 16 305,70 грн судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Жито-3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" на користь Фермерського господарства "Жито-3" 937 968,14 грн збитків, 5 627,81 грн річних, 11 323,15 грн судового збору. Проведено зустрічне зарахування задоволених позовних вимог. Стягнуто з Фермерського господарства "Жито-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" 143 450,88 грн боргу (пені), 4 982,55 грн судового збору.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи первісну позовну заяву ТОВ "Продекс Південь", дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи наявності основної заборгованості ТОВ "Жито-3" з оплати послуг транспортного експедирування на суму 1 001 383,98 грн, а також, здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення пені за порушення грошового зобов`язання (враховано часткову оплату на суму 63 415,84 грн) - обгрунтованість відповідних позовних вимог на суму 149 078,69 грн. Крім того, з огляду на доведення порушення з боку позивача за первісним позовом зобов`язання зі своєчасного надання послуг за договором №2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023, керуючись положеннями ст.ст. 610, 611, 625, 906, 934 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність повного складу правопорушення у формі завдання ФГ "Жито-3" збитків, розмір яких склав 937 968,14 грн. Відповідно, за наслідками розгляду первісної та зустрічної позовних заяв на підставі ст. 238 Господарського процесуального кодексу України здійснив зустрічне зарахування задоволених вимог.

Фермерське господарство "Жито-3" із вищевказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилось, 26.03.2024 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 149 078,69 грн та прийняти в цій частині нове рішення; здійснити перерозподіл судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач за первісним позовом зазначає про таке:

- п. 2.2.6, 3.2, 3.4.5 договору встановлюють різні строки виконання зобов`язання з оплати послуг, різні події, з настанням яких цей строк відліковується;

- з урахуванням вимог п. 2.2.6 договору про надання послуг з організації перевезень вантажів від 10.04.2023 № 2023-04/1-ТЕО пеня та будь-які штрафні санкції мають бути обраховані з 30.06.2023, оскільки рахунки № 70 від 19.04.2023 та № 85 від 31.05.2023 були виставлені та про них повідомлено ФГ "Жито-3" засобами електронної пошти 27.06.2023, що не заперечується сторонами; рахунок № 70 від 19.04.2023 з сумою 1 472 237,96 грн не може бути застосований, оскільки послуги в такому розмірі не надавались і позивач в односторонньому порядку його змінив, вказавши нову суму - 920342,98 грн.

- в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ФГ "Жито-3" про дислокацію вагонів, що унеможливлює настання строку оплати за пунктом 3.2 договору і, відповідно, робить неможливим встановлення строку настання порушення зобов`язання та момент, з якого слід нараховувати пеню.

- суд першої інстанції не навів належних мотивів відхилення застосування до спірних правовідносин пунктів 3.4.4 та п. 3.4.5 договору, що впливає на розмір стягнутої суми пені. Враховуючи розташування пунктів в договорі, має бути застосовано п. 3.4.5 договору, оскільки він зафіксував останні узгодження, волю сторін щодо оплати. Враховуючи принцип розумності та справедливості, факт завершення надання послуг лише в червні 2023 року, зміну ціни наданих послуг та момент направлення нових актів та рахунків, відповідно до якого виникає обов`язок з проведення оплати, на думку апелянта, пеня має бути нарахована, починаючи з 27.06.2023, а не з 24.04.2023.

- у спірних правовідносинах має значення не рахунок, як підстава оплати, а факт його надання, як подія, від якої відраховується строк оплати, що не суперечить висновкам Верховного Суду в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 для розгляду справи №917/1664/23 визначено колегію суддів у складі: Лакіза В.В. (головуючий суддя-доповідач), суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Жито-3" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 у справі №917/1664/23. Призначено справу до розгляду на "16" травня 2024 р. о 12:30 годині.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" також частково не погодилось із вищевказаним рішенням суду першої інстанції та звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд", в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 у справі № 917/1664/23 частково та відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю; скасувати зустрічне зарахування позовних вимог; скасувати додаткове рішення про розподіл судових витрат та прийняти нове; стягнути з Фермерського господарства "Жито-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" 937968,14 грн основного боргу, 149 078,69 грн пені; стягнути з відповідача суми сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог зазначає про таке:

- відповідно до умов договору від 10.04.2023 № 2023-07/1 ТЕО строки і умови надання послуг погоджуються в заявці. На виконання п. 2.2.2 договору відповідач 13.04.2023 надіслав на електронну пошту позивача заяву № 1, вказавши лише період відвантаження (навантажувальних робіт) з 10.04.2023 по 30.04.2023 включно на ст. Гадяч, без визначення строків розвантажувальних робіт. Відповідно, заявлені відповідачем вимоги з організації перевезення вантажів були виконані в повному обсязі на умовах, вказаних в заявці;

- п. 2.2.2 договору визначено право відповідача за первісним позовом надати уточнюючу заявку (за формою додатку № 2) або повідомлення заявку у вигляді листа, відправленого електронною поштою, щодо викладення інших умов договору. Відповідно, відповідач за первісним позовом не був позбавлений можливості викласти інші умови, які він вважав за необхідні;

- вказані в договорі транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажу не включають в себе доставку вагонів з товаром вантажоотримувачу, так як єдиним залізничним перевізником є АТ "Укрзалізниця";

- відповідач не довів фактів порушення та наявності вини позивача за первісним позовом (експедитора) в строках доставки вантажу.

З огляду на те, що у відповідності до витягу із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду суддя-доповідач Лакіза В.В. станом на момент подання апеляційної скарги ТОВ "Продекс Південь" та по 13.05.2024 включно перебувала у відпустці, апеляційна скарга передана на розгляд 14.05.2024.

У зв`язку з відставкою судді Шевель О.В., яка входила до складу колегії суддів, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, на підставі якого сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 у справі №917/1664/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 у справі № 917/1664/23. Призначено справу до розгляду на "16" травня 2024 р. о 12:30 годині.

Визначено здійснити спільний розгляд апеляційних скарг Фермерського господарства "Жито-3" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 у справі №917/1664/23.

Фермерське господарство «Жито-3» у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Продекс Південь" просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 у справі №917/1664/23 залишити без змін (вх.№ 7700 від 05.06.2024).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" у відзиві на апеляційну скаргу залишити апеляційну скаргу без задоволення; рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 у справі № 917/1664/23 в частині стягнення пені у розмірі 149 078,69 грн. залишити без змін; вказує, що орієнтовний розмір судових витрат, які очікує понести сторона, складає 20 000,00 грн (вх.№ 8214 від 18.06.2024).

В судовому засіданні 16.05.2024 оголошено перерву до 08.07.2024.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. та відставкою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

В судовому засіданні 08.07.2024 представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, проти задоволення апеляційної скарги ФГ «Жито-3» заперечував. Представник відповідача підтримав вимоги поданої ФГ «Жито-3» апеляційної скарги, а також просив суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Продекс Південь» без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, доводи поданих апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів зазначає про наступне.

10.04.2023 між сторонами по справі було укладено договір №2023-04/1-ТЕО про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цими перевезеннями (т1, а.с.3-7).

За цим договором експедитор (позивач за первісним позовом) зобов`язується за плату, за рахунок та за дорученням клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів у вагонах, які належать йому на праві власності чи на іншому праві (вагони призначені для перевезення зернових та олійних культур, продуктів переробки олійних культур). Розмір винагороди (оплати) за організацію перевезень вантажів у вагонах та перелік послуг узгоджується сторонами та встановлюється в протоколах узгодження договірної ціни (додаток 1).

Договором, серед іншого, передбачено обов`язки клієнта:

- підписати акт виконаних робіт. У разі незгоди клієнта з актом, клієнт зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня його отримання направити/надати експедитору лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У разі ненадання відповіді експедитору у зазначений термін послуги вважаються наданими експедитором якісно і в повному обсязі, а акт виконаних робіт вважається акцептованим (п.2.2.20).

- пунктом 3.2 договору визначено, що оплата послуг відповідно до договору здійснюється клієнтом у національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку, виставленого експедитором протягом 3 банківських днів з дати отримання клієнтом повідомлення про дислокацію вагонів, а саме про направлення вагонів на станцію призначення (навантаження).

- загальна ціна договору визначається сторонами в протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємною частиною цього договору та додаткових угодах. Зміна вартості послуг (ціни) оформлюється сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору або чергового протоколу погодження договірної ціни (п.3.4.2).

- акти виконаних робіт оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця. Не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, експедитор надає клієнту рахунки, акти виконаних робіт за надані послуги експедитора та інші оригінали, а також завірені належним чином документи, що є підставою для стягнення плати з клієнта за надання послуг, якщо вони у зв`язку з виробничою необхідністю не передавалися клієнту раніше. Оригінали документів можуть бути надані в паперовій або електронній формі з використанням системи електронного документообігу М.Е.док (п.3.4.4).

- на підставі підписаних актів виконаних робіт клієнт здійснює остаточні розрахунки з експедитором згідно з рахунками, виставленими останнім, шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок експедитора протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та актів виконаних робіт. У випадку порушення клієнтом п.2.2.20 цього договору, акт виконаних робіт вважається визнаним Клієнтом на дату, зазначену на акті, і є підставою для здійснення розрахунків між клієнтом і експедитором.

Також сторони погодили у розд. 8 договору "Інші умови", що вони приймають документи, передані факсимільним зв`язком або засобами електронного зв`язку (електронною поштою) та зобов`язані їх підтвердити оригіналами протягом 10 робочих днів. До отримання оригіналів факсимільні та електронні копії вважаються такими, що мають юридичну силу.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 включно, а в частині проведення розрахунків за надані послуги до повного здійснення розрахунків.

Згідно додатку №1 договору "Протокол погодження договірної ціни №1 до договору від 10.04.2023 №2023-04/1-ТЕО" від 10.04.2023 сторони погодили:

1)період надання послуг: з 10.04.23р. по 30.04.23р. включно;

2)кількість вантажу: 1000 тонн;

3)загальна ціна протоколу 1 480 000,00 грн (в т.ч.ПДВ).

Заявкою №1 від 13.04.2023 клієнт просив здійснити відвантаження товару вагонами в період з 10.04.2023 по 30.04.2023 з м. Гадяч до станції Ізмаїл, одержувач ТОВ СП "Нібулон".

На виконання умов договору експедитором з 12.04.2023 по 18.04.2023 надано для навантаження 15 вагонів зерновозів, які були завантажені та передані перевізнику ДП "Укрзалізниця" (накладні №43575901 від 14.04.2023, №43594027 від 17.04.2023, №43600105 від 18.04.2023).

Електронною поштою експедитор направив клієнту підписаний зі свого боку рахунок від 19.04.2023 №70 та акт наданих послуг від 30.04.2023 №78 (т.1, а.с.19-20, докази направлення ел. поштою, т.1, а.с.24).

Як встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір №2023-04/1ТЕО від 10.04.2023, було виконано позивачем за первісним позовом (експедитором) товар доставлено до місця призначення з урахуванням зміни місця призначення кількох вагонів.

Так, 14.04.2023р. складено залізничну накладну №43575901 від 14.04.2023р., з якої вбачається навантаження та відправлення для перевезення зерна масою 276,25 тон (вагони №53235701, 58535592,95103578, 95182242).

17.04.2023 - складено залізничну накладну № 43594027 від 17.04.2023, яка підтверджує навантаження та відправлення для перевезення зерна масою 345,6 тонн (вагони 58545948, 58544768, 58544016, 95309639, 95168332);

18.04.2023 - складено залізничну накладну № 43600105 від 18.04.2023 яка підтверджує навантаження та відправлення для перевезення зерна масою 372,9 тонн (вагони 95203337, 95007423, 95264123, 95297487, 95128427, 58553686).

Тобто, всього за накладними навантажено для перевезення 994,75 тонн зерна пшениці, які мали бути доставлені ТОВ СП "Нібулон" на станцію Ізмаїл (код станції 404503) до 30.04.2023.

Враховуючи тарифи перевезення у Протоколі № 1 від 10.04.2023 - вартість перевезення становила 1 472 230 грн, з розрахунку: (871,28грн/т+ 608,72 грн/т) х 994,75 т = 1 472 230 грн.

25.04.2023 в межах строку на станцію Ізмаїл (код станції 404503) до вантажоотримувача ТОВ СП "Нібулон" було доставлено зерно за накладною № 43575901 від 14.04.2023 у кількості 276,25 тонн.

Однак решта зерна не була доставлена до 30.04.2023. до станції призначення.

Як вказує ФГ "Жито-3", розуміючи неможливість доставки вантажу до станції призначення у обумовлений з покупцем строк та намагаючись запобігти виникненню збитків, ФГ "Жито-3" 28.04.2023 укладається договір між ФГ "Жито-3" та ТОВ "Солагро" №ДГ-WHT-230428-13440 та специфікація до нього №СП-WHT-230428-13440/1 на поставку 350 тон зерна (що відповідає кількості зерна у залізничній накладній №43594027 від 17.04.2023) зі строком поставки до 10.05.2023 на станцію Ізмаїл (код станції 404503). Вказаний товар у вагонах, що відповідають інформації у вказаній накладній від 17.04.2023, було доставлено на станцію Ізмаїл для вантажоотримувача ТОВ "Солагро" 07.05.2023.

Стосовно решти зерна ФГ "Жито-3", не маючи жодної інформації про його місцезнаходження та вважаючи його втраченим, звернулося до експедитора з претензією від 02.06.2023 з вимогою відшкодувати вартість втраченого товару, переданого для перевезення за накладною №43600105 від 18.04.2023. У відповідь на претензію експедитор повідомив, що вагони за цією накладною з 18.05.2023 перебувають на станції Роздільна-Сортувальна і не рухаються у зв`язку з великою кількістю вагонів та утрудненим рухом в напрямку ст.Ізмаїл.

Запобігаючи збільшенню розміру власних збитків, ФГ "Жито-3" уклало з ТОВ "Пирятинський делікатес" контракт на продаж цієї пшениці від 16.06.2023, строк доставки до 30.06.2023., місце доставки м.Черноморськ, Одеський район, код станції Черноморськ-Порт (402000) та негайно повідомило експедитора про необхідність переадресації поставки за накладною №43600105 від 18.04.2023 на вказану станцію. Зерно було доставлено туди 23.06.2023. 27.06.2023 експедитор надіслав на електронну адресу ФГ "Жито-3" змінені акти наданих послуг та рахунки на їх оплату на загальну суму 1 401 383,98 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" в обґрунтування позову наполягає на тому, що оскільки клієнтом (відповідачем за первісним позовом) не було виконанні взяті на себе зобов`язання (сплачено за послуги за укладеним договором тільки 400 000,00 грн згідно платіжного доручення №6128 від 03.05.2023), то заборгованість останнього перед позивачем за первісним позовом становить 1 001 383,98 грн (основний борг) та 152 700,42 грн пені. При цьому позивач повідомляє, що з незалежних від експедитора причин, а саме затримкою доставки частини вантажу перевізником (ДП "Укрзалізниця"), згідно листа клієнта про переадресування вантажу від 19.06.2023 вагони з вантажем за залізничною накладною №43600105 були переадресовані на ст.Черноморськ-Порт, у зв`язку з чим вартість послуг з організації перевезення вантажу була знижена та склала 1 401383,98 грн.

Як зазначає Фермерське господарство "Жито-3" в поданій зустрічній позовній заяві, через порушення зобов`язань з боку позивача за первісним позовом ФГ "Жито-3" було спричинено збитки, а саме: якби позивач виконав свої зобов`язання вчасно (до 30.04.2023), позивач продав би СП "Нібулон" зерно пшениці в кількості 994.75 тон за ціною 8300 грн/т, на загальну суму 8 256 425,00 грн, фактично ж, через зниження цін за час, що зерно перебувало в дорозі, ним отримано за товар від інших покупців 7 318 456,86 грн.

05.07.2023 ФГ "Жито-3" направило ТОВ "Продекс Південь" претензію з розрахунком завданих збитків 937 968,14 грн, та надало 7-денний строк для їх сплати. Як вказує відповідач, не отримавши ні відповіді на претензію, ні коштів, 02.08.2023 ним було направлено на адресу ТОВ "Продекс Південь" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог; після проведення зарахування залишок заборгованості склав 63 415,84 грн (з розрахунку 1 001 383,98 - 937 968,14 = 63 415,84 грн). Вказана сума була сплачена на рахунок позивача відповідно до платіжної інструкції від 08.08.2023 №6384.

Відтак, відповідач за первісним позовом, зазначаючи про відсутність заборгованості ФГ "Жито-3" за договором від 10.04.2023 станом на час подання позову та розгляду справи, подав зустрічний позов про стягнення з позивача 937 968,14 грн збитків, а також 5627,81 грн річних.

29.02.2024 прийнято оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги Фермерського господарства "Жито-3", проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені за наслідками розгляду первісного позову не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК-України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з укладенням договору експедирування і регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України, та умовами договору № 2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Згідно з ч. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Відповідно до положень п. 3.2 договору сторони домовились, оплата послуг відповідно до договору здійснюється клієнтом у національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати, на підставі рахунку, виставленого експедитором, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання клієнтом повідомлення про дислокацію вагонів, а саме про направлення вагонів на станцію призначення (навантаження).

Згідно з п. 2.2.6 договору обов`язком клієнта (ФГ "Жито-3") визначено згідно з пунктом 3 договору здійснити експедитору оплату вартості послуг, передбачених цим договором, на підставі рахунку, виставленого експедитором, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати його виставлення.

Отже, вказаний пункт 2.2.6 договору має відсилання до п. 3 договору, саме яким визначено «порядок проведення розрахунків між сторонами», не суперечить його змісту та містить уточнююче положення у врегулюванні відповідних правовідносин.

В своє чергу, зі змісту пунктів 3.2, 2.2.6 договору вбачається, що сторони узгодили строк проведення оплати за договором визначений подією, що передбачає сукупність дій сторін: отримання клієнтом повідомлення про дислокацію вагонів та сплив трьох банківських днів з дати отримання рахунку на проведення попередньої оплати.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору експедитором з 12.04.2023 по 18.04.2023 надано для навантаження 15 вагонів зерновозів, які були завантажені та передані перевізнику ДП "Укрзалізниця" (накладні № 43575901 від 14.04.2023, №43594027 від 17.04.2023, №43600105 від 18.04.2023).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, не зважаючи на те, що з матеріалів справи не вбачається можливим встановити дату, коли саме повідомлення про дислокацію вагонів було направлено відповідачу за первісним позовом, залізничні накладні датовані 14.04.2023, 17.04.2023 та 18.04.2023, що підтверджує приймання залізницею вантажу до перевезення за електронною накладною, як наступної дії після направлення відповідного повідомлення.

Електронною поштою експедитор також направив клієнту підписаний зі свого боку рахунок від 19.04.2023 № 70 на суму 1 472 237,96 грн та акт наданих послуг від 30.04.2023 №78 (т.1, а.с. 19, 20, 24), обставини отримання яких саме 19.04.2023 з боку відповідача за первісним позовом не спростовується.

З урахуванням наведених умов договору та наданих сторонами доказів, суд апеляційної інстанції констатує настання події, з якою пов`язано строк проведення попередньої оплати за договором, та вказує на беззаперечну наявність прострочення виконання відповідного зобов`язання станом на дату, з якої відповідачем за первісним позовом проведено нарахування пені (т.1, а.с. 26, 27).

В свою чергу, судова колегія критично ставиться до посилань відповідача за первісним позовом про те, що вказаний рахунок не може бути підставою для проведення попередньої оплати з огляду на відсутність надання послуг в зазначеному розмірі, оскільки: по-перше, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків; по-друге, умовами п.п. 3.4.4, 3.4.5 договору сторони врегулювали можливість в майбутньому здійснити коректування остаточних розрахунків за наслідками зміни обсягу фактично наданих послуг.

Так, відповідно до п. 3.4.4 не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, експедитор надає клієнту рахунки, акти виконаних робіт за надані послуги експедитора та інші оригінали, а також завірені належним чином документи, що є підставою для стягнення плати з клієнта за надання послуг відповідно до договору, якщо вони у зв`язку з виробничою необхідністю не передавалися клієнту раніше.

На підставі підписаних актів виконаних робіт клієнт здійснює остаточні розрахунки з експедитором згідно з рахунками, виставленими останнім, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку та актів виконаних робіт (п. 3.4.5 договору).

Судова колегія зазначає, що при визначенні справжньої волі особи, яка вчинила правочин, його зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу правовідносин, які визначені договором № 2023-04/1-ТЕО вбачається, що умови п.3.4.4, 3.4.5 договору визначають порядок остаточних розрахунків між сторонами, розмір яких встановлюється на підставі рахунку, виставленого останнім, строки - містять прив`язку до дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку мова йде саме про остаточні розрахунки (адже остаточна вартість наданих може бути більшою (в такому випадку проводиться доплата) чи меншою (відбувається повернення коштів чи зарахування в рахунок інших наданих послуг і т.д.) від ціни, що погоджена сторонами у протоколах погодження договірної ціни.

Зокрема, відповідно до рахунку № 70 від 19.04.2023, направленого 27.06.2023, вбачається визначення саме остаточної вартості наданих послуг з організації перевезення вантажу у вагонах за залізничною накладної від 14.04.2023 № 43575901 та від 17.04.2024 №43594027 до станції відвантаження Ізмаїл, яка визначена в заявці від 13.04.2023 № 1 (т.1, а.с. 160).

Згідно умов п. 2.4.9 договору також визначено обов`язок експедитора за письмовим клопотанням клієнта здійснювати переадресування вагонів з вантажем та порожніх вагонів, що надані клієнту відповідно до заявки, обставина якого й мала місце в даному випадку.

За наслідками переадресування ТОВ "Продекс Південь" вагонів з вантажем за залізничною накладною від 18.04.2023 №43600105 на ст. Чорноморськ-Порт сторони залишились пов`язаними первинним зобов`язанням з порядку оплати послуг, визначеним п. 3.2 договору, оскільки договору про заміну зобов`язання між сторонами з зазначенням відповідного наміру сторін (новаційного договору), між сторонами укладено не було.

Відповідно, доводи апеляційної скарги, що строк виконання зобов`язання з оплати послуг експедирування має бути визначений на підставі п. 3.4.5 договору, а також можливість здійснення нарахування пені з 27.06.2023 (дата направлення рахунку № 70 на суму 920 342,98 та № 85 від 31.05.2023), ґрунтується на довільному тлумаченні умов договору № 2023-04/1-ТЕО.

З урахуванням того, що сторони, керуючись принципом свободи договору, домовились про порядок оплати надання послуг за договором № 2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023, які були надані позивачем за первісним позовом, у формі попередньої оплати, судова колегія вказує на правомірне очікування ТОВ "Продекс Південь" на виконання з боку клієнту обов`язку з своєчасного проведення відповідної оплати.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також, згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді, грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 4.5 договору у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів клієнт сплачує пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до заявлених вимог первісної позовної заяви ТОВ "Продекс Південь" було здійснено нарахування пені на суму основної заборгованості в розмірі 1 001 383,00 грн, що склало 152 700,42 грн.

В свою чергу, визначаючи розмір неустойки, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - розрахунок), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.

Суд першої інстанції, за наслідками здійснення власного розрахунку пені за порушення строків поставки продукції, з урахуванням сплати ТОВ "Продекс Південь" 08.08.2023 суми 63 415,84 грн за платіжною інструкцією №6384 від 08.08.2023 (призначення платежу: оплата зг.рахунку №70 від 19.04.23р., з урахуванням листа від 08.08.2023 про уточнення призначення платежу, т.1, а.с. 120-121), дійшов правомірного висновку про часткове задоволення первісного позову в частині стягнення пені в розмірі 149 078,69 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача за первісним позовом 149 078,69 грн.

При цьому, суд враховує, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції ФГ "Жито-3", не наводить власний контррозрахунок пені, нарахованої судом першої інстанції у визначений період.

Відповідно до ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи ФГ "Жито-3", викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ТОВ "Продекс Південь", оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення зустрічних позовних вимог Фермерського господарська «Жито-3» та не вбачає правових підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 у справі № 917/1664/23 в цій частині. При цьому судом враховується наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною другою статті 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.

Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин (права та обов`язки) та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, змісту зобов`язання.

Визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

Відповідно до статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Вирішуючи зазначене питання, повинен врахувати як обставини укладення договору, так і обставини, пов`язані з його виконанням, в тому числі, листування між сторонами та вирішити справу з урахуванням принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium та є стандартом чесної та відкритої поведінки, доктрини contra proferentem та принципу свободи договору.

Тобто, особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dоminant influence of one party).

Як вбачається із матеріалів справи, сторони по різному тлумачать умови договору щодо визначення обсягу послуг експедитора, як підстави для визначення наявності прострочення виконання взятого на себе зобов`язання з боку ТОВ "Продекс Південь".

Як слушно зазначив суд першої інстанції, з преамбули договору № 2023-04/1-ТЕО вбачається, що він укладений про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з цим перевезенням. Відповідно, найменування сторін договору визначено як "експедитор" та "клієнт".

Згідно з ст. 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1, 8-10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до умов п. 1.1 укладеного договору за цим договором експедитор зобов`язується за плату, за рахунок та за дорученням клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів у вагонах (далі також рухомий склад), які належать йому на праві власності або іншому праві.

Згідно з п. 1.4 договору розмір винагороди (оплати) за організацію перевезень вантажів у вагонах та перелік послуг узгоджується сторонами та встановлюється в протоколах узгодження договірної ціни (додаток 1).

Таким чином, саме додаток №1 "Протокол погодження договірної ціни до договору" визначає перелік послуг за договором.

Вказаним додатком № 1, зокрема, передбачено розрахунок вартості послуг з організації перевезення вантажу між станціями Гадяч-Ізмаїл, вказана кількість вантажу (1000 тон), та період надання послуг: з 10.04.2023р. по 30.04.2023.

Ціна послуг з організації перевезення вантажу включає в себе плату за користування вагонами експедитора, тариф за перевезення вантажів та вагонів у порожньому стані. Вартість послуг експедитора по організації процесу перевезень, вартість повернення вагонів експедитору і т.д. (п.4 протоколу).

Тобто, складові оплати послуги за договором № 2023-04/1-ТОЕ також вказують на те, що дійсне волевиявлення сторін щодо визначення змісту укладення договору не було обмежено лише організацією експедитором навантажувальних робіт.

Слід також враховувати умову п. 2.3.2 договору, відповідно до якої експедитору надається вся інформація та документи, які потрібні як для приймання вантажу так і для його здачі вантажоотримувачу.

В свою чергу відповідний обсяг надання послуг, який передбачений умовами договору №2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023, також визнає ТОВ "Продекс Південь" в претензії від 13.07.2023 № 13/07-1, відповідно до якої (абз. 10) вказує на виконання своїх зобов`язань згідно умов договору, а саме: надання вагонів для перевезення, організацію відвантаження згідно з заявкою на ст.Гадяч, оформлення документів на перевезення (залізничні накладні), встановлення пломб на вагони, сплату коштів за послуги перевізника та станції, а також здійснення переадресацію вагонів (т.1, а.с. 25).

В контексті вказаних обставин слід зазначити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

З системного аналізу умов укладеного договору №2023-04/1-ТЕО від 10.04.2023 (з урахуванням узгодженого сторонами на його виконання додатку № 1 та заявки від 13.04.2023 № 1), а також подальшого листування між сторонами, вбачається наявність дійсної волі сторін на визначення поняття "період надання послуг", як період надання послуг з організації перевезення вантажів, що включає в себе як організацію навантажувальних робіт так і доставку вагонів з товаром вантажоотримувачу.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом не заперечує факт виконання послуг з перевезення, зазначаючи лише про порушення строків, обумовлених пунктом 1 протоколу погодження договірної ціни № 1 від 10.04.2024, а саме:

- 07.05.2023 на станцію Ізмаїл (код станції 404503) для вантажоотримувача ТОВ "Солагро" було доставлено зерно за накладною № 43594027 від 17.04.2023 у кількості 345,6 тон;

- 23.06.2023 на станцію Чорноморськ-Порт (код станції 402000) для ТОВ «Пирятинський делікатес» було доставлено зерно за накладною № 43600105 від 18.04.2023 у кількості 372,9 тон.

Відповідно, висновки суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах мало місце прострочення виконання взятого на себе зобов`язання з боку позивача за первісним позовом - ТОВ "Продекс Південь", є такими, що підтверджуються наданим сторонами до матеріалів справи документами.

В силу вимог статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Згідно з ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до п. 4.7 договору визначено, що у разі порушення сторонами умов цього договору, винна сторона сплачує управненій стороні спричинені збитки згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 4.7, 4.8 договору сторона, що залучила третю особу до виконання свого зобов`язання за цим договором, несе перед другою стороною відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання цією третьою особою як за свої власні. У разі порушення сторонами умов цього договору винна сторона сплачує управненій стороні спричинені збитки згідно з чинним законодавством України.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

Зокрема, умовами договору № 2023-04/1-ТЕО, серед іншого, визначено обов`язок експедитора повідомляти клієнта про дату відправки вагонів, про місцезнаходження (дислокацію) та прибуття вагонів на станцію призначення, всі відомості про хід виконання зобов`язань за цим договором, про додатково понесені витрати, пов`язані з виконанням договору, а також негайно інформувати клієнта про всі обставини, які перешкоджають виконанню зобов`язань експедитора за цим договором на електронну адресу клієнта (п.2.4.7-2.4.8).

Згідно ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, умовами п.п. 5.1, 5.2 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це другу сторону у письмовій формі.

Розглянувши надані сторонами докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень з цього приводу, судова колегія вказує на необґрунтованість твердження ТОВ "Продекс Південь" про звільнення його від відповідальності за порушення строків доставки товару вантажоодержувачам, оскільки:

- підприємницька діяльність це систематична, на власний ризик господарська діяльність, відповідно, експедитор за умовами п. 2.4.1 взяв на себе обов`язок виконувати заявки клієнта на організацію перевезень вантажів, виходячи з поточних можливостей;

- умовами п. 2.5.1 договору визначено право експедитора відмовити або призупинити виконання заявки в разі відсутності можливості виконання заявок, наявності обмеження на перевезення вантажу на адреси станції, яким він не скористався;

- введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань, що має бути підтверджено належним доказом, яким є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, та в порядку, визначеному п. 5.2 договору;

- умовами договору сторони передбачили покладення відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання третьою особою на експедитора (п. 4.8 договору);

- ТОВ "Продекс Південь" не здійснено своєчасного повідомлення клієнта про затримку вагонів на шляху прямування з метою запобігання спричинення збитків, таке повідомлення було зроблено ним тільки у відповідь на претензію (2.4.8 договору).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку має місце факт завдання ФГ "Жито-3" збитків внаслідок прострочення виконання експедитором взятих на себе зобов`язань за відсутності спростування наявності вини контрагента у їх спричиненні з боку ТОВ "Продекс Південь", з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення колегія суддів констатує, що доводи апелянта ТОВ "Продекс Південь" не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 у справі №917/1664/23.

Враховуючи визначені законом повноваження суду щодо меж перегляду рішення суду першої інстанції, а також те, що визначений розмір спричинених збитків не оспорюється з боку ТОВ "Продекс Південь", судова колегія не надає правової оцінки спірним правовідносинам в цій частині.

Згідно ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Відповідно, з огляду на часткове задоволення первісного позову та стягнення з ТОВ "Жито-3" на користь ТОВ "Продекс Південь" 1 087 046,83 грн; задоволення зустрічного позову та стягнення з ТОВ "Продекс Південь" на користь ТОВ "Жито-3" 943 595,95 грн, місцевий господарський суд, провівши зустрічне зарахування, дійшов правомірного висновку про стягнення з ТОВ "Жито-3" на користь ТОВ "Продекс Південь" 143 450,88 грн.

Щодо вимог апеляційної скарги ТОВ "Продекс Південь" в частині скасування додаткового рішення про розподіл судових вимог судова колегія зазначає таке.

Зміст апеляційної скарги не містять окремих доводи, з якими позивач за первісним позовом пов`язує неправомірність ухвалення додаткового рішення від 19.03.2024 у справі №917/1664/23.

Зазначення відповідної вимоги лише в прохальній частині апеляційної скарги свідчить про визначення заявником наявності підстав для скасування додаткового рішення у справі за наслідками задоволення поданої ТОВ "Продекс Південь" апеляційної скарги.

Відповідно, з огляду на залишення без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 у справі № 917/1664/23 в частині задоволення зустрічної позовної заяви, а апеляційної скарги ТОВ "Продекс Південь" - без задоволення, додаткове рішення про розподіл судових витрат від 19.03.2024 у справі № 917/1664/23 також підлягає залишенню без змін з вказаних підстав. Відповідно, суд апеляційної інстанції не переглядає додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2024 у справі № 917/1664/23 про розподіл судових витрат з інших підстав, які не були визначені в поданій ТОВ "Продекс Південь" апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги Фермерського господарська "Жито-3" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" - без задоволення.

Судові витрати у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Жито-3" та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 та додаткове рішення від 19.03.2024 у справі №917/1664/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.07.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна