КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11170/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024року місто Київ

справа № 378/146/24

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гуртовенко Р.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2024 року позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №456492-КС-003, яка виникла станом на 12 лютого 2024 року в розмірі 116794,08 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 860,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 92 028,73 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 1 905,35 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 09 січня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №456492-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 31000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Вказував, що згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,16027947 процентів за кожен день користування кредитом.

Зазначав, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 31000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Вказував, що 27 березня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору №456492-КС-003 про надання кредиту, відповідно до умов якої термін дії договору: до 18 грудня 2023 року, строк кредиту - 50 тижнів.

Посилався на те, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідачазаборгованість за кредитним договором.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 рокупозов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково.

Стягуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика»заборгованість за кредитним договором у розмірі 114888,73 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2383,64 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,позивач ТОВ «Бізнес Позика» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії скасувати та ухвалити в цій частині нове про задоволення вказаних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Вказував, що у договорі, який був підписаний відповідачем у п.2.5 визначено, що комісія за надання кредиту становить 4650 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором у розмірі 114888,73 грн. та понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 2383,64 грн. не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика»про стягнення з відповідача заборгованості за комісією.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за комісією, суд першої інстанції виходив з того, що положення спірного кредитного договору в частині стягнення суми комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а відтак в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1905,35 грн. слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2023 року о 13:18:17 год. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №456492-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» з використанням одноразового ідентифікатора UA-5726.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 31000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам- підприємцям. Строк кредиту складає 16 тижнів; стандартна процентна ставка в день 2,0000000 (фіксована ставка); знижена процентна ставка в день 1,16027947 (фіксована ставка), комісія за надання кредиту 4650,00 грн.; загальний розмір кредиту 31000,00 грн.; термін дії договору до 01 травня 2023 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 65120,00 грн.

27 березня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору №456492-КС-003 про надання кредиту, відповідно до умов якої термін дії договору: до 18 грудня 2023 року, строк кредиту -50 тижнів.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 4650 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про те, що положення спірного кредитного договору в частині стягнення суми комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України є помилковим.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем 28 січня 2023 року погашено заборгованість по комісії у розмірі 2744,65 грн. та станом на 14 лютого 2024 року заборгованість відповідача по комісії за надання кредиту становить 1905,35 грн. (4650 грн. - 2744,65 грн.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за комісією у розмірі 1905,35 грн., а відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаної вимоги.

Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати по сплату судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 96,90 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика».

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за комісією за надання кредиту - скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239 заборгованість за комісією у розмірі 1905 грн. 35 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 96 грн. 90 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: