ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/183/23

Провадження № 11-56 заі 24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Ксендзова А. С.,

розглянула на відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2024 року (судді Мартинюк Н. М., Білак С. В., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Соколов В. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень у частині та

ВСТАНОВИЛА:

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати відповідно:

- пункт 1 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 «Про затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 червня 2019 року № 107/зп-19» (далі - рішення № 37/зп-23) у частині визнання Комісією зафіксованих під час складення кваліфікаційного іспиту порушень Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді місцевого суду, затвердженого рішенням ВККС від 03 жовтня 2018 року № 211/зп-18 (далі - Положення № 211/зп?18), кандидатом з індивідуальним кодом НОМЕР_1 істотними та достатніми для визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит, призначений рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 «Про розгляд питання щодо призначення кваліфікаційного іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17» (далі - рішення № 107/зп-19);

- пункт 1 рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 «Про затвердження декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань та загальних результатів кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19» (далі - рішення № 39/зп?23) у частині визнання ВККС зафіксованих під час складення кваліфікаційного іспиту порушень Положення № 211/зп-18 кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 істотними та достатніми для визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит, призначений рішенням № 107/зп-19;

- пункти 5, 7 рішення № 39/зп-23;

- пункти 5, 6, 11, 12 рішення ВККС України від 1 серпня 2023 року № 45/зп-23 «Про затвердження рейтингів кандидатів на посаду судді та резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого суду в нових редакціях» (далі - рішення № 45/зп?23).

Прохання мотивував тим, що ВККС неправильно (не точно) потрактувала і застосувала правила підпункту 5 пункту 17.1 і підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп?18, одні з яких встановлювали умови і джерела, яких учасник кваліфікаційного іспиту має дотримуватись і використовувати під час виконання практичного завдання (користуватися виключно [дозволеними] нормативно-правими актами: законами, кодексами, зокрема коментованими, постановами пленумів, рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), і то лише на паперових носіях видавничого тиражування) (підпункт 5 пункту 17.1 зазначеного Положення), другі - обмеження і заборони на використання під час виконання практичного завдання джерел інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту (підпункт 6 пункту 17.2 цього Положення). До того ж Комісія викривлено кваліфікувала обставини події за ознаками істотного порушення правил кваліфікаційного іспиту, яких достатньо для визнання його таким, що не склав цього іспиту.

Позивач вважає, що подія виявлення у нього 29 серпня 2019 року під час виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації господарського суду під індивідуальним кодом НОМЕР_1 згорненого вчетверо аркуша паперу формату А4 з рукописним та фрагментом друкованого письма, за змістом якого вгадується взірець судового рішення, який (аркуш паперу) уповноважений представник Комісії виявив у нього в правій кишені штанів о 13 годині 57 хвилин і з приводу цього склав протокол про реєстрацію порушення, саме по собі не дозволяє інтерпретувати цю подію як істотне порушення правил кваліфікаційного іспиту. Щодо цього ОСОБА_1 повідомляє, що ані в протоколі про реєстрацію порушення, ані в оскаржених рішеннях, ані в матеріалах, на підставі яких виносилися оскаржені рішення Комісії, нема інформації про: а) зміст виявленого аркуша паперу та який саме фрагмент судового рішення міститься на ньому; б) те, яким чином та за яких обставин провадилося виявлення цього аркуша; в) те, чи користувався під час іспиту цим аркушем кандидат; г) те, яким чином вплинув або міг вплинути виявлений аркуш на виконання кандидатом кваліфікаційного іспиту та визначення його результатів; ґ) зміст пояснень кандидата у відповідь на складений протокол реєстрації порушень від 29 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 посилається також на однобічний, неповний та обмежений підхід ВККС до з`ясування обставин, які Комісія інтерпретувала як істотне порушення правил кваліфікаційного іспиту. Вважає, що дослідження і кваліфікація цих обставин відбувалися лише на підставі інформації, відображеної в протоколі про реєстрацію порушення, який склав уповноважений працівник Комісії. Натомість ВККС мала зважити на його пояснення, в яких він повідомив, що під час виконання практичного завдання не користувався записами з виявленого у нього аркуша паперу і загалом не чинив дій, які заборонені підпунктом 5 підпункту 17.1 Положення № 211/зп-18. Комісія не повинна була ігнорувати неповноважний склад уповноважених осіб, які склали протокол про реєстрацію порушення, відображення в протоколі реєстрації порушення необ`єктивних (не справжніх) відомостей, власне правомірність дій уповноважених осіб, а звідси - недостовірність самого протоколу про реєстрацію порушення. Вона мала надати віри відео- та аудіозаписам фіксації виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду, які здійснювалися 29 серпня 2019 року, за перебігом яких можна виразно побачити, що він не користувався інформацією з виявленого у нього аркуша паперу. Якщо б Комісія зіставила виконане ним письмове практичне завдання з текстами рукописного та друкованого письма на виявленому у нього аркуші паперу, то пересвідчилась би, що у виконаному завданні нема запозичень із забороненого джерела інформації на паперовому носії.

Протиправність рішення ВККС у частині визнання зафіксованих під час складення кваліфікаційного іспиту порушень Положення № 211/зп-18 істотними та достатніми для віднесення його кандидатури до числа тих, хто не склав кваліфікаційний іспит, позивач вбачає й у тому, що його висновки про скоєння порушення під час кваліфікаційного іспиту побудовані без дотримання встановленого законодавством порядку їхньої фіксації та констатації. Тобто порядку, який покликаний гарантувати, ілюструвати і переконувати, що кваліфікація істотного порушення порядку проведення кваліфікаційного іспиту відбувалась правомірно, обставини порушення є достатніми, достовірними і здобутими з дотриманням прав та інтересів усіх учасників кваліфікаційного оцінювання. Стосовно цього ОСОБА_1 повідомив, що висновок про істотність порушення правил кваліфікаційного іспиту під час виконання письмового практичного завдання Комісія виводила без участі особи, яка виконувала практичне завдання, тобто без самого позивача. ВККС не заслухала його пояснень, позбавила його законної можливості донести до відома Комісії відомості про істинний перебіг виконання ним письмового практичного завдання.

До того ж таким чином Комісія порушила ще й принцип рівності, оскільки в її практиці було рішення Комісії (називає реквізити конкретного документа), коли вона рішення про порушення кандидатом на посаду суді правил кваліфікаційного іспиту провадила за участі самого претендента на цю посаду. Ба більше, у правозастосовній практиці ВККС були випадки, коли Комісія за зверненням учасника конкурсу добору на посаду судді або з власної ініціативи за правової ситуації, подібної до описаної в позовній заяві, виправляла виявлені (допущені) помилки, неточності, неузгодженості тощо в рішеннях, які ВККС ухвалювала раніше (мовить про реквізити конкретного акта).

ОСОБА_1 вважає невиправданим і недоречним використання категорій «обґрунтований сумнів щодо доброчесності кандидата на посаду судді» та «академічна доброчесність» як аргументів для мотивування (підтвердження) висновку ВККС про скоєння ним поставленого йому за провину істотного порушення правил кваліфікаційного іспиту, позаяк перевірка доброчесності претендента на посаду судді і відмова у внесенні подання про призначення такого претендента на посаду судді з підстав наявності «обґрунтованого сумніву» щодо відповідності останнього критерію доброчесності чи професійної етики за судоустрійним законом є прерогативою конституційного органу, Вищої ради правосуддя.

Комісія на стадії кваліфікаційного іспиту не може визнавати кандидата таким, що не склав кваліфікаційний іспит через існування обґрунтованих сумнівів стосовно доброчесності його особи. А на категорію «академічна доброчесність» Комісія не мала покликатися, оскільки це поняття більше характерне для царини освіти, освітніх правовідносин, до яких процедура проходження кваліфікаційного іспиту не має і не може мати жодного стосунку.

Прохання про визнання протиправними і скасування пунктів 1, 5, 7 рішення № 39/зп-23, а також пунктів 5, 6, 11, 12 рішення № 45/зп-23 аргументує тим, що вони є похідними від пункту 1 рішення № 37/зп-23, яке в аспекті наведених в позовній заяві аргументів є протиправним, а тому протиправними і такими, що підлягають скасуванню, мають бути визнані й перелічені рішення Комісії, які, за визначенням самого позивача, випливають з «базового» (ключового) рішення, яке ОСОБА_1 пропонує визнати протиправним і скасувати насамперед.

До того ж ці рішення є такими, що обмежують його право на доступ до професії, оскільки визнають його таким, що не склав кваліфікаційний іспит.

Виокремлює, що через нормативну невизначеність, недостатньо ясну урегульованість питання відповідальності за (істотне) порушення порядку проходження кваліфікаційного іспиту, через фактичне застосування неякісних правил Положення № 211/зп-18, які не дозволяли чітко й однозначно кваліфікувати дії з виявлення у кандидата на посаду судді аркуша паперу з рукописним та друкованим письмом як істотне порушення правил кваліфікаційного оцінювання, що своєю чергою потягло надмірно широке використання Комісією свободи розсуду у цьому питанні, він зазнав порушення свого права на повагу до приватного життя у спосіб обмеження права на доступ до професії судді.

2. У відзиві на позовну заяву ВККС просить відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що конкретні обставини порушення правил кваліфікаційного іспиту, які допустив позивач, містили в собі ознаки, які доводили їхню несумісність зі статусом майбутнього судді, показували негативний бік перебігу всього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу та викликали обґрунтовані сумніви в питанні його доброчесності. Оскільки допущене порушення є істотним, воно є безумовною підставою для припинення участі позивача у кваліфікаційному іспиті і відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18 визнання його таким, що не склав цей іспит.

ВККС стверджує, що під час ухвалення оскаржуваних рішень здійснила аналіз усіх обставин справи.

На думку Комісії, твердження позивача щодо обставин виявлення аркуша паперу, змісту відображеної в ньому інформації та інших міркувань про невикористовування відомостей зі згаданого паперового носія є безпідставними. Як видно із зафіксованих у протоколі від 29 серпня 2023 року обставин, з пояснень самого позивача, ОСОБА_1 не виконав обов`язку учасника іспиту скласти на час проходження випробування особисті речі до призначеного для цього пакета. Самі по собі такі дії є порушенням порядку складання кваліфікаційного іспиту, яке спричиняє порушення заборони, визначеної підпунктом 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп-18, використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачені цим Положенням. На цій основі стверджує про дотримання принципу рівності всіх учасників добору.

Доводить, що Комісія, коли ухвалювала рішення за результатами проведення кваліфікаційного іспиту стосовно позивача, діяла в межах своїх дискреційних повноважень, зазначила зміст виявленого порушення, зважила на надані заявником пояснення.

У відповідь на доводи позивача про ухвалення оскаржуваних рішень без участі ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді Комісія зазначила, що інформація про її засідання й порядок денний на 26 липня 2023 року були оприлюднені завчасно. Повідомляти позивача про це засідання за допомогою поштового зв`язку Комісія не зобов`язана й не мала для цього потреби.

Просить вважати голослівними доводи позивача про ухвалення Комісією рішення без дослідження матеріалів відеозапису проведення 29 серпня 2019 року анонімного письмового практичного завдання.

Такими, що не підлягають задоволенню, ВККС просить визнати вимоги позивача скасувати рішення Комісії від 11 серпня 2023 року № 45/зп-23, яким встановлені рейтинг і резерв на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів і місцевих господарського судів, бо вони опираються на неефективний спосіб захисту прав позивача. Акцентує увагу на тому, що задоволення цих вимог призведе до порушення прав та інтересів решти кандидатів, включених до цих списків.

Узагальнює, що ВККС під час ухвалення оскаржуваних рішень стосовно ОСОБА_1 дотрималася вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 13 лютого 2024 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд окреслив предмет та підстави спору, в межах яких визнав безпідставними, непереконливими і недостатніми доводи позивача для визнання оскаржених рішень ВККС протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

В оскарженому судовому рішенні суд навів мотиви, через які відхилив всі доводи позивача про стверджувані порушення його прав та інтересів під час проходження процедури кваліфікаційного іспиту.

Суд підсумував, що ВККС ухвалила оскаржувані рішення стосовно позивача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, під час ухвалення цих рішень Комісія не відхилилася від вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України. Не побачила ВККС й причин для їх скасування.

4. ОСОБА_1 не примирився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Підставами та мотивами для ухвалення запропонованого рішення називає неправильне, неточне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. З позиції апелянта, суд першої інстанції протиправно не визнав, що ВККС ухвалила оскаржені рішення не на підставі, не у межах повноважень та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України; що рішення відповідача не є обґрунтованим, тобто не враховує всі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); що ВККС не була безсторонньою (неупередженою) під час ухвалення цих рішень; діяла недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно (без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); не зважила на права особи на участь у процесі прийняття [ухвалення] рішення (пункти 1, 3, 4, 5, 6, 8, 9 частини другої статті 2 КАС України).

З посиланням на частину чотирнадцяту статті 98 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII), підпункт 3.1.8 пункту 3.1, підпункти 4.4.1, 4.4.2, 4.4.5 пункту 4.4., підпункти 4.5.1, 4.5.2 пункту 4.5 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції, чинній на час складання кваліфікаційного іспиту), доводить, що суд першої інстанції не надав значення тому, що під час розгляду протоколу реєстрації порушення порядку складання кваліфікаційного іспиту Комісія не дотрималася загальних правил розгляду питань на засіданнях Комісії. Хоча за цими правилами особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідань не пізніше, ніж за десять днів до засідання Комісії шляхом розміщення інформації про це на офіційному веб сайті Комісії, або за потреби засобами поштового зв`язку, електронного зв`язку , ВККС протокол про реєстрацію порушення порядку проведення кваліфікаційного іспиту, який уповноважені представники Комісії склали стосовно нього, розглянула без повідомлення його про розгляд цього питання.

Поза увагою суду залишилося те, що у справі нема доказів надсилання йому повідомлення про дату, час і місце розгляду питання порушення порядку складення кваліфікаційного іспиту або розміщення інформації про розгляд цього питання на веб сайті Комісії. Нагадує, що Комісія такими своїм діями позбавила його можливості висловити свої пояснення по суті порушення.

Автор скарги вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам позивача про нелегітимність колегії уповноважених представників Комісії, які зафіксували обставини виявлення в нього після завершення кваліфікаційного іспиту відомого аркуша паперу з рукописним письмом. З покликанням на статті 73-76, частину четверту статті 94 КАС України, на пункт 9 розділу І, пункт 22 розділу IV Положення № 211/зп-18 переконує, що копії документів, якими підтверджується компетенція тих уповноважених представників Комісії, які склали протокол про реєстрацію порушення порядку проведення кваліфікаційного іспиту, який він ніби скоїв, були дефектними (неоригінальними), належним чином не завірені, подані поза строком подання доказів, видані не головою ВККС, а особою, яка його заміняла і не мала повноважень на їх видання. Звідси, як вважає скаржник, Комісія обґрунтувала свій висновок про порушення порядку проведення кваліфікаційного іспиту неналежними, недостовірними і недопустимими доказами. Нема в матеріалах справи достатніх доказів, які би підтверджували вчинення поставленого йому за провину порушення правил проходження кваліфікаційного іспиту.

Як гадає апелянт, суд першої інстанції залишив поза увагою конкретний зміст можливостей діяти певним чином колегії уповноважених представників Комісії, згідно з якими вони були наділені функціональними обов`язками «відповідати за проведення іспиту», але не мали повноважень складати протокол реєстрації порушення проведення іспиту, якщо таке насправді було виявлено.

ОСОБА_1 подібно до доводів позовної заяви стверджує, що суд першої інстанції не повинен був погоджуватися з висновками оскаржених рішень ВККС про те, що його поведінка під час проходження кваліфікаційного іспиту за описаних вище обставин викликала «обґрунтований сумнів щодо доброчесності кандидата на посаду судді» та не відповідала вимогами «академічної доброчесності».

Так само як і в позовній заяві ОСОБА_1 наполягає, що під час виконання анонімного письмового практичного завдання він не користувався записами з виявленого у нього аркуша паперу і загалом не чинив дій, які заборонені підпунктом 5 підпункту 17.1 Положення № 211/зп-18.

Додає, що з погляду юридико-лінгвістичного тлумачення тексту правила Положення № 211/зп-18, порушення якого йому поставили за провину, суд першої інстанції, як і ВККС, слову (дієслову) «використовувати» зокрема, і словосполученню «використовувати під час виконання практичного завдання джерел інформації на паперових або електронних носіях» загалом, хибно надали невиправдано широкого юридичного значення, внаслідок чого перенесли (розповсюдили) сутність (сенс) цього слова і словосполучення на просторову послідовність дій, які не охоплюються семантичним походженням дієслова «використовувати».

За лінгвістично-текстуальним експертним дослідженням це слово вказує на активне застосування кимсь фізично чогось, якихось цілеспрямованих рухів на певний об`єкт, що викликають певні зміни. Нагадує, що під час виконання анонімного письмового практичного завдання він не використовував будь-яких паперових чи електронних джерел, зокрема й тексту з виявленого у нього згорнутого вчетверо аркуша паперу. Загострює увагу, що цей папір у нього виявили саме після завершення виконання письмового практичного завдання.

Автор скарги називає підставами для втручання в оскаржене судове рішення й те, що ВККС застосувала той заборонний матеріально-правовий припис, передбачений підпунктом 6 підпункту 17.2 пункту 17 Положення № 211/зп-18, який не належало застосовувати. Факт виявлення у нього згорнутого вчетверо аркуша паперу, щодо якого нема доказів про його використання під час кваліфікаційного іспиту, спричиняє застосування правил підпункту 3 підпункту 17.3 пункту 17 цього Положення, згідно з якими йому могли б дорікнути бодай тим, що він як учасник кваліфікаційного іспиту на час його складання не поклав свої особисті речі (приміром, згадуваний аркуш паперу), до призначеного для цього пакета. Однак ВККС не мала права самостійно змінювати (доповнювати) та кваліфікувати недотримання цих правил як порушення підпункту 5 підпункту 17.1 пункту 17, підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 Положення № 211/зп-18.

Протиправність судового рішення автор скарги вбачає в тому, що суд погодився з тим, що ВККС може визнати кандидата таким, що не склав кваліфікаційний іспит, не на підставі частини сьомої статті 78 Закону № 1402-VІІІ, яка прописує, що особою, яка не склала кваліфікаційний іспит, вважається та, яка набрала менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, а на підставі підпункту 5 пункту 12 розділу VІ Положення № 211/зп-18 - за наслідками виявлення порушення, відображеного в протоколі про реєстрацію порушення кваліфікаційного іспиту.

Схожими до аргументів позовної заяви позивач мотивує протиправність судового рішення в частині згоди із законністю пунктів 1, 5, 7 рішення № 39/зп-23, а також пунктів 5, 6, 11, 12 рішення № 45/зп-23, які ухвалила ВККС. Такими самими аргументами як і в позовній заяві ОСОБА_1 переконує про порушення свого права на повагу до приватного життя у спосіб, коли за рішенням Комісії про визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит, було обмежене його право на доступ до професії судді.

5. Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалою від 27 березня 2024 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 17 квітня 2024 рокупризначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 16 травня 2024 року, на якому у розгляді справи була оголошена перерва до 20 червня 2024 року.

6. 14 червня 2024 року до Великої Палати надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог у справі за його позовом до ВККС про визнання протиправними та скасування рішень у частині, в якій він просить:

1) прийняти відмову від позовних вимог про:

- визнання протиправними та скасування пунктів 5, 7 рішення № 39/зп-23 у частині: затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням № 107/зп-19, згідно з додатком 4, а саме - кандидатів, зазначених у №№ з/п 1-312 та №№ з/п 314-365; затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду, призначеного рішенням №107/зп-19, згідно з додатком 6, а саме - кандидатів, зазначених у № з/п 1-276 та № з/п 278-321;

- визнання протиправними та скасування пунктів 5, 6, 11, 12 рішення № 45/зп-23;

2) закрити провадження у справі № 990/183/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправними і скасування рішень у частині позовних вимог про:

- визнання протиправними та скасування пунктів 5, 7 рішення № 39/зп-23 у частині: затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 4, а саме - кандидатів, зазначених у № з/п 1-312 та № з/п 314-365; затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 6, а саме - кандидатів, зазначених у № з/п 1-276 та № з/п 278-321;

- визнання протиправними та скасування пунктів 5, 6, 11, 12 рішення № 45/зп-23.

Ухвалою від 20 червня 2024 року Велика Палата задовольнила заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог у цій справі, прийняла відмову від частини зазначених позовних вимог та закрила щодо них провадження у цій справі.

7. Одночасно із заявою про відмову від частини позовних вимог у цій справі ОСОБА_1 подав заяву про часткове підтримання апеляційної скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2024 року, в якій просить скасувати це судове рішення та ухвалити нове - про задоволення таких позовних вимог, а саме про визнання протиправними та скасування:

- пункту 1 рішення № 37/зп-23 в частині, що стосується визнання Комісією, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидата на посаду судді місцевого суду з індивідуальним кодом НОМЕР_1 є істотними та мають наслідком визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит, призначений рішенням № 107/зп-19;

- пункту 1 рішення № 39/зп-23 в частині, що стосується визнання Комісією, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 є істотними та мають наслідком визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит, призначений рішенням № 107/зп-19;

- пунктів 5, 7 рішення № 39/зп-23 у частині: затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням № 107/зп-19, згідно з додатком 4, а саме - зазначення у № з/п 313 навпроти прізвища, ім`я, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту «не складено»; затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду, призначеного рішенням № 107/зп-19, згідно з додатком 6, а саме - зазначення у № з/п 277 навпроти прізвища, ім`я, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту «не складено».

На судовому засіданні ОСОБА_1 частково підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення названих в цьому пункті позовних вимог. Прохання мотивував доводами, які відображені в апеляційній скарзі.

8.У відзиві на апеляційну скаргу представник ВККС просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін з мотивів, подібних до тих, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача, оперуючи доводами відзиву на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Лише додав, що на доводи про сумнівність повноважень уповноважених представників Комісії, які склали протокол реєстрації порушень стосовно нього, позивач вперше послався на судовому засіданні в грудні 2023 року. Під час розгляду справи ці обставини були досліджені. Зокрема, був витребуваний, досліджений й отримав відповідну юридичну оцінку наказ виконувача обов`язків голови Комісії від 09 липня 2019 року № 19-АГ про затвердження переліку уповноважених працівників ВККС, відповідальних за проведення кваліфікаційного іспиту впродовж липня-серпня 2019 року.

9. Велика Палата заслухала пояснення учасників справи, дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, зважила на письмові звернення, що надійшли на адресу суду, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.

10. Лаконічно обставини справи можна викласти так.

03 квітня 2017 року ВККС ухвалила рішення № 28/зп-17 «Про розгляд питання щодо оголошення добору кандидатів на посаду судді» (далі - рішення № 28/зп-17), яким оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

ОСОБА_1 був допущений до участі у цьому доборі.

ВККС рішенням № 107/зп-19 призначила кваліфікаційний іспит у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням ВККС № 28/зп-17, та визначила такі дати виконання анонімних письмових практичних завдань:

- зі спеціалізації місцевого загального суду: 2, 7, 12, 15, 20 та 27 серпня 2019 року;

- зі спеціалізації місцевого адміністративного суду: 5, 8, 13, 16, 21 та 28 серпня 2019 року;

- зі спеціалізації місцевого господарського суду: 6, 9, 14, 19, 22 та 29 серпня 2019 року.

Комісія рішенням від 01 серпня 2019 року № 141/зп-19 «Про розгляд питання щодо визначення результатів письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17» до виконання анонімних письмових практичних завдань допустила 368 кандидатів на посаду судді.

У визначені Комісією дати участь у виконанні практичних завдань взяли всі кандидати: 1) з адміністративної спеціалізації - 342 кандидати на посаду судді; 2) з господарської спеціалізації - 321 кандидат на посаду судді; 3) із загальної спеціалізації - 365 кандидатів на посаду судді.

29 серпня 2018 року о 15 год 38 хв уповноважені представники ВККС у межах виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду склали протокол реєстрації порушень стосовно учасника іспиту з індивідуальними кодом НОМЕР_1 (або ОСОБА_1 ).

За цим протоколом датою порушення є 29 серпня 2019 року; час порушення - 13 год 57 хв.

Згідно зі змістом цього протоколу уповноважений представник Комісії виявив аркуш паперу формату А4 із записами (фрагмент судового рішення) у кишені штанів учасника іспиту з індивідуальним кодом НОМЕР_1. Цей аркуш був вилучений та доданий до цього протоколу як додаток 1. З вигляду (сукупності зовнішніх ознак) відібраний аркуш паперу містить рукописний текст, який складається з різних фраз, посилань та речень. На звороті містить також фрагмент резолютивної частини рішення судді Ржепецького В. О. , рукописні помітки, фрази, речення, номери статей та назви рішення ЄСПЛ.

З приводу вилученого аркуша з наявним у ньому рукописним та друкованим письмом ОСОБА_1 дав пояснення, оформлені як додаток 2, у яких повідомив, що під час іспиту текстом з аркуша паперу не користувався. Він знав, що цей аркуш паперу є у нього в кишені штанів, він мав його викласти перед початком іспиту, але через сильне душевне хвилювання, спричинене іспитом, забув це зробити. Втім зауважив, що цей аркуш був складений вдвоє і запханий глибоко до кишені штанів. Наміру його використовувати він не мав. Те, що текстом з аркуша паперу він не користувався впродовж іспиту, підтверджує відеозапис самого іспиту. Відразу висловив побажання бути особисто присутнім під час розгляду протоколу.

Зі змісту акта закриття сейф-пакета(-ів) з матеріалами іспиту вбачається, що 29 серпня 2019 року о 15 год 39 хв був запакований протокол реєстрації порушення, а також що кваліфікаційний іспит зі спеціалізації місцевого господарського суду розпочався о 09 год 55 хв.

26 липня 2023 року ВККС розглядала питання щодо протоколів реєстрації порушень порядку складення кваліфікаційного іспиту та затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням № 107/зп-19. ВККС установила таке.

Під час виконання анонімних письмових практичних завдань зареєстровані випадки порушення порядку складення кваліфікаційного іспиту. Порушення допустили дев`ять кандидатів на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0095760, 0015615, 0005637, 0076518, 0040827, 0045432, 0075046 та НОМЕР_1.

Зокрема, уповноважені працівники Комісії на етапі формування зошитів для виконання практичного завдання зафіксували використання кандидатами на посаду судді з індивідуальними кодами 0040827 та 0045432 рішень Конституційного Суду України, текст яких був відкритий на офіційному веб сайті Верховної Ради України; відкриття на офіційному веб сайті Верховної Ради України текстів рішень Конституційного Суду України кандидатами на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0005637 та 0076518, а кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0095760 - тексту резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України.

Стосовно цих кандидатів уповноважені працівники Комісії склали протоколи реєстрації порушень з посиланням на порушення ними підпункту 5 пункту 17.1 розділу IV та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп?18.

У протоколі реєстрації порушень, складеному стосовно кандидата на посаду судді з індивідуальним кодом 0040546, зафіксовано порушення ним підпункту 5 пункту 17.1 розділу IV, підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV та підпункту 3 пункту 17.3 розділу IV Положення№ 211/зп?18, яке полягало у виявленні в кандидата мобільного телефону з відкритими у ньому вкладками з інформацією, яка може бути пов`язана з написанням практичного завдання.

За протоколом реєстрації порушень, складеним стосовно кандидата на посаду судді з індивідуальним кодом НОМЕР_1, уповноважений представник Комісії зафіксував порушення підпункту 5 пункту 17.1 розділу IV та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп?18, пов`язане з виявленням в кишені його штанів аркуша паперу формату А4 з фрагментом судового рішення.

Кандидат на посаду судді з індивідуальним кодом 0015615 під час написання практичного завдання використав Кодекс України про адміністративні правопорушення з вклеєними в нього сторінками текстів судових рішень за результатами розгляду модельних судових справ, включених до бази практичних завдань. Стосовно кандидата уповноважені працівники Комісії склали протокол реєстрації порушень з посиланням на порушення підпункту 5 пункту 17.1 розділу IV та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп?18.

ВККС ухвалила рішення № 37/зп-23, за пунктом 1 якого визнала, що дев`ять кандидатів зі згаданими індивідуальними кодами вчинили зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням № 107/зп-19, порушення Положення № 211/зп?18, які є істотними та достатніми для визнання особи, яка кандидувала на посаду судді, такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

Це рішення ВККС мотивувала посиланням на підпункт 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18; частину першу статті 69, частину першу статті 70, частину двадцять першу статті 95 Закону № 1402-VIII. Комісія послалася на аналіз конституційних та законодавчих приписів, які регламентують порядок добору кандидатів на посаду судді і виснувала, що це складний, поетапний, тривалий процес відбору та призначення високопрофесійних та доброчесних (високоморальних, гідних) кандидатів на посаду судді.

Добір неможливо провести без дотримання загальних засад. При цьому принципи формування суддівського корпусу є похідними від принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості тощо. Керуючись зазначеними засадничими положеннями, Комісія має безпосередньо виявити належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступінь його готовності та здатності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особисті моральні якості кандидата.

Авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Важливо, щоб кандидат на посаду судді не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки, яка може поставити під сумнів його відповідність вимогам, визначеним у статті 127 Конституції України та статті 69 Закону № 1402-VIII.

Нормативно-етичним підґрунтям зобов`язань, заборон та інших правил, які застосовуються до учасників іспиту та чітко визначені в умовах кваліфікаційного іспиту, виступають загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, дотримання яких забезпечує довіру до його результатів, оскільки позбавляє будь-кого з конкурсантів невиправданих переваг та усуває сумніви у справедливості оцінювання. Отже, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до таких правил є проявом тих якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді та мають негативний вплив на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.

Після дослідження протоколів реєстрації порушень з додатками та поясненнями кандидатів, доданими до протоколів, члени Комісії підсумували, що описані вище порушення правил іспиту є істотними, бо суперечать засадам справедливості, законності, прозорості і рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні № 211/зп-18. Отже, кандидати на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0095760, 0015615, 0005637, 0076518, 0040827, 0045432, 0075046 та НОМЕР_1, кожний у свій спосіб, допустили істотні порушення порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту, які ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності таких осіб та за підпунктом 5 пункту 12 розділу VI цього Положення є безумовними підставами для припинення їх участі у кваліфікаційному іспиті.

З огляду на ці обставини Комісія припинила участь кандидатів на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0095760, 0015615, 0005637, 0076518, 0040827, 0045432, 0075046 та НОМЕР_1 в іспиті та визнала їх такими, що не склали кваліфікаційний іспит.

Заразом пунктами 2, 3, 4 рішення № 37/зп-23 ВККС затвердила кодовані результати виконаних кандидатами анонімних письмових практичних завдань: зі спеціалізації місцевого загального суду під час кваліфікаційного іспиту (додаток 1); спеціалізації місцевого адміністративного суду (додаток 2); спеціалізації місцевого господарського суду (додаток 3).

Зі спеціалізації місцевого загального суду кандидат з кодом 0098647 27 серпня 2019 року набрав 91,5 бала, максимально можлива кількість балів за практичне завдання - 120 (позиція 266 у додатку 1 до рішення № 37/зп-23). Зі спеціалізації місцевого господарського суду кандидат з кодом НОМЕР_1 29 серпня 2019 року набрав 92,5 бала, максимально можлива кількість балів за практичне завдання - 120 (позиція 152 у додатку 2 до рішення № 37/зп-23).

26 липня 2023 року ВККС ухвалила рішення № 39/зп-23, в мотивувальній частині якого зазначила, що мінімально допустимий бал іспиту за однією спеціалізацією - 157,5. Тут же Комісія прописала, що згідно з пунктом 12 розділу VI Положення № 211/зп-18 особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі: 1) набрання менше 75 % максимально можливого бала за складення першого етапу іспиту (тестування); 2) ненабрання мінімальної кількості балів, визначених пунктом 11 цього розділу; 3) неявки на один або більше етапів іспиту; 4) відмови від складення одного або більше етапів іспиту; 5) допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

Пунктом 1 рішення № 39/зп-23 ВККС визнала, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18 кандидатами , ОСОБА_1 є істотними та мають наслідком визнання осіб такими, що не склали кваліфікаційний іспит.

Пунктами 2, 4, 5, 6 рішення № 39/зп-23 ВККС затвердила декодовані результати виконаного під час кваліфікаційного іспиту анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду та місцевого адміністративного суду та загалом результати кваліфікаційного іспиту із цих спеціалізацій.

Пункт 313 додатка 4 до рішення № 39/зп-23 стосується результату кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 зі спеціалізації місцевого загального суду: у цьому пункті вказано, що ОСОБА_1 за тестування (код 0010209) набрав 86,625 бала і за практичне завдання (код 0098647) набрав 91,5 бала; у графі «Результат іспиту» зазначено, що ОСОБА_1 набрав загальну кількість балів 178,125 і має результат «не складено».

Пункт 277 додатка 5 до рішення № 39/зп-23 стосується результату кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 зі спеціалізації місцевого господарського суду: у цьому пункті зазначено, що ОСОБА_1 за тестування (код 0010209) набрав 86,625 бала і за практичне завдання (код НОМЕР_1) набрав 92,5 бала; у графі «Результат іспиту» зазначено, що ОСОБА_1 набрав загальну кількість балів 179,125 і має результат «не складено».

01 серпня 2023 року ВККС України ухвалила рішення № 45/зп-23 про затвердження рейтингів кандидатів на посаду судді та резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого суду в нових редакціях.

Пунктами 5, 6 цього рішення Комісія вирішила визначити рейтинг: 996 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду в новій редакції згідно з додатком 1; 551 кандидата на посаду судді місцевого господарського суду в новій редакції згідно з додатком 2.

Пунктами 5, 6 рішення № 45/зп-23 Комісія затвердила резерв: 523 кандидатів на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду в новій редакції згідно з додатком 7; 380 кандидатів на заміщення вакантних посад суддів місцевого господарського суду в новій редакції згідно з додатком 8.

У матеріалах справи є висновок експерта № 23-6427 від 15 січня 2024 року за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, складений Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Із цим експертним лінгвістичним дослідженням змісту підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп-18 були зроблені висновки про те, що висловлювання «застосовувати друковані або електронні документи» треба розуміти так, що «друковані або електронні документи» застосовуються «в період, коли здійснюється, реалізується виконання певного обсягу роботи». Джерела документального характеру тут є об`єктом дії, названої дієсловом «використовувати», тобто передбачено здійснення активних дій з паперовими або електронними носіями інформації. Дієслово «використовувати» належить за семантичною класифікацією до агентивних дієслів, що вказує на те, що діяч під час використання дії є активним, фізично впливає на певний об`єкт і викликає в ньому певні зміни.

11. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

Частина перша статті 6 Конвенції гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою (стаття 14 Конвенції).

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (див. mutatis mutandis рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), заява № 21794/93, параграф 25). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим судом такими, що впливають на приватне життя (див. mutatis mutandis рішення від 27 липня 2004 року у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви № 55480/00 та № 59330/00, параграф 47).

12. У цій справі позивач оспорює рішення ВККС № 37/зп 3, № 39/зп-23, які Комісія ухвалила стосовно нього у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду за результатами складення кваліфікаційного іспиту. За цими рішеннями ОСОБА_1 визнаний таким, що не склав кваліфікаційний іспит. Ці рішення спричинили негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до приватного життя в аспекті доступу до обраної професії та захисту ділової репутації.

Втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цих цілі чи цілей.

Отож у розглядуваній справі, серед іншого, перед судом постало завдання оцінити рішення ВККС не тільки на відповідність вимогам законності, обґрунтованості та справедливості, але й за трьома наведеними аспектами за статтею 8 Конвенції (оцінка законності, законної мети та необхідності такого «втручання»), за якими відбулося втручання у приватне життя позивача.

13. За частиною другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачем кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Частина перша статті 92 Закону № 1402-VIII визначає, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження, до яких згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному веб сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб сайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб сайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

Частини перша - п`ята статті 78 Закону № 1402-VIII встановлюють, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.

Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.

Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

Згідно із частиною сьомою статті 78 Закону № 1402-VIII якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту (частина десята статті 78 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).

14. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 взяв участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням ВККС від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17, та був допущений до складення кваліфікаційного іспиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 78 Закону № 1402-VIII ВККС затверджено Положення № 211/зп-18 (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачем кваліфікаційного іспиту), яке визначає порядок складення кваліфікаційного іспиту кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, в межах процедури добору, особами, які відповідно до Закону № 1402-VIII мають право бути допущеними до складення такого іспиту повторно та складення наступного іспиту, а також методику оцінювання кандидатів на посаду судді.

Пунктом 5 розділу I цього Положення визначено, що принципами іспиту є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об`єктивність, неупередженість та повага до прав людини.

Іспит проводиться шляхом складення письмового анонімного тестування (далі - тестування) та виконання анонімного письмового практичного завдання (далі - практичне завдання) зі спеціалізації місцевого загального суду та/або місцевого адміністративного суду та/або місцевого господарського суду на вибір кандидата на посаду судді (пункту 6 розділу I Положення № 211/зп-18).

За змістом пункту 7 розділу IПоложення № 211/зп-18 складення кваліфікаційного іспиту кандидатами на посаду судді включає, зокрема, такі етапи: 1) складення тестування щодо виявлення належних теоретичних знань; 2) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією); 3) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією); 4) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією).

Черговість етапів проведення виконання практичного завдання зі спеціалізацій визначається рішенням Комісії.

Пунктом 6 розділу ІI Положення № 211/зп-18 визначено, що на етапах складення кваліфікаційного іспиту кандидати на посаду судді виконують такі завдання: 1) складення тестування - окремий тест (тестові запитання), який виконується шляхом надання учасником відповідей на запитання; 2) виконання практичного завдання - модельна судова справа, яка виконується шляхом викладення або продовження викладення модельного судового рішення за результатами модельного розгляду справи по суті та відповідно до наявних у ній документів. Завдання щодо викладення або продовження викладення модельного судового рішення визначається у змісті конкретного практичного завдання.

Пункт 7 розділу IV Положення № 211/зп-18 передбачає, що у присутності учасника іспиту програмним забезпеченням Комісії генеруються індивідуальні коди, які вносяться уповноваженим представником Комісії до виданої учаснику індивідуальної картки. Індивідуальні коди генеруються окремо для кожного етапу іспиту.

Перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення (пункт 13 розділу IV Положення № 211/зп-18).

Пункт 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 визначає правила, з дотриманням яких здійснюється складання кваліфікаційного іспиту, і включає перелік прав, заборон і обов`язків учасника іспиту.

Згідно з підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 учасник має право на використання під час виконання практичного завдання винятково таких нормативно-правих актів: законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень ЄСПЛ. Ці нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування.

Відповідно ж до підпунктів 4-7 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 учаснику під час іспиту забороняється: складати іспит у верхньому одязі та головних уборах, мати при собі сумки, портфелі тощо (такі речі необхідно покласти до призначеного для цього пакета); використовувати під час тестування будь-які джерела інформації на паперових або електронних носіях; використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту; користуватися фото-, аудіо- відео- та іншими засобами для запису, відтворення та приймання-передавання інформації, зокрема мобільними телефонами, електронними книжками тощо.

Підпункти 3, 10 підпункту 17.3 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 визначають, що учасник зобов`язаний: на час складення іспиту покласти особисті речі (за їх наявності) до призначеного для цього пакета; не порушувати правил складення іспиту.

Отже, за правилами складання кваліфікаційного іспиту під час виконання практичного завдання учасник має право користуватися виключно законами, кодексами, зокрема коментованими, постановами пленумів, а також рішеннями ЄСПЛ на паперових носіях видавничого тиражування або електронних носіях з використанням офіційних вебсайтів: ЄСПЛ (https://hudoc/echr.coe/int); Верховної Ради України (https://rada.gov.ua); ЛІГА:ЗАКОН (https://ligazakon.net). Використання інших джерел інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту, під час іспиту не дозволялася (заборонялася). Усі особисті речі учасники іспиту на час іспиту зобов`язані покласти до призначеного для цього пакета.

Відповідно до пункту 18 розділу IVПоложення № 211/зп-18 у разі порушення особою порядку складання іспиту Комісія на будь-якому етапі може припинити участь цієї особи у ньому та визнати її такою, що не склала іспиту.

Факт порушення порядку складання іспиту фіксується уповноваженими представниками у протоколі реєстрації порушень та розглядається Комісією (пункт 22 розділу IV Положення № 211/зп-18).

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI Положення № 211/зп-18 результати іспиту визначаються за спеціалізаціями шляхом встановлення сукупності набраних учасником іспиту балів за результатами складення тестування та виконання практичного завдання із обраної учасником іспиту спеціалізації. При цьому у разі виявлення бажання учасником іспиту виконувати практичне завдання за більш ніж однією спеціалізацією, результати виконання практичного завдання за цими спеціалізаціями для визначення результату іспиту не сумуються, а встановлюються окремо під час визначення результатів іспиту за кожною із спеціалізацій.

Результати іспиту затверджуються Комісією.

На підставі пункту 8 розділу VI Положення № 211/зп-18 під час затвердження кодованих результатів іспиту Комісія вирішує питання щодо робіт, які не було розпізнано або виявлено програмним забезпеченням, а також протоколів реєстрації порушень порядку, складаних під час іспиту (за наявності таких випадків). За результатами розгляду протоколу ВККС може ухвалити рішення про припинення участі особи в іспиті та визнання її такою, що не склала іспиту.

Розгляд питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється до моменту декодування робіт відповідного етапу іспиту (пункт 9 розділу VI Положення № 211/зп-18).

Пунктом 10 розділу VI Положення № 211/зп-18 визначено, що результати відповідного етапу іспиту декодуються після проведення оцінювання всіх його завдань.

Отже, розгляд питань щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється після проведення оцінювання всіх його завдань (складення тестування / виконання практичних завдань за спеціалізаціями) до моменту декодування робіт відповідного етапу іспиту. Тобто якщо кандидат на посаду судді виявив бажання складати кваліфікаційний іспит за двома або трьома спеціалізаціями, на етапі виконання практичних завдань розгляд питань щодо порушення цим учасником іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється ВККС після виконання практичних завдань за усіма спеціалізаціями.

Згідно з підпунктом 5 пункту 12 розділу VIПоложення № 211/зп-18 особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

Результати іспиту затверджуються Комісією й оприлюднюються на її офіційному веб сайті не пізніше наступного робочого дня після ухвалення Комісією відповідного рішення. Бали за складення етапів іспиту відображаються окремо (пункт 16 розділу VI Положення № 211/зп-18).

Аналіз наведених приписів Положення № 211/зп-18 дозволяє констатувати, що ВККС наділена повноваження на будь-якому етапі припинити участь особи в складенні кваліфікаційного іспиту і визнати її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, у разі допущення цією особою порушення порядку його складення, яке рішенням Комісії визнано істотним.

Тобто допущення учасником кваліфікаційного іспиту порушення порядку складання цього іспиту на будь-якому з його етапів (складення тестування; виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду; виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду; виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду), яке ВККС визнала істотним, є підставою для визнання цієї особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

15. Як установив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням від 01 серпня 2019 року № 141/зп-19 ВККС затвердила декодовані результати складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту, згідно з яким ОСОБА_1 був допущений до виконання практичних завдань.

ОСОБА_1 пройшов тестування та виконав практичне завдання за обраними спеціалізаціями - місцевого загального та місцевого господарського судів.

За тестування позивач отримав 86,625 бала.

За виконання практичного завдання за спеціалізацією місцевого загального суду позивач отримав 91,5 бала.

За виконання практичного завдання за спеціалізацією місцевого господарського суду позивач отримав 92,5 бала.

У підсумку в обох випадках позивач набрав мінімальну кількість балів (157,5), яка була необхідною для успішного складення кваліфікаційного іспиту.

29 серпня 2019 року на етапі виконання ОСОБА_1 практичного завдання за спеціалізацією місцевого господарського суду уповноважені працівники ВККС виявили у ОСОБА_1 (індивідуальний номер НОМЕР_1) аркуш паперу А4 із записами (фрагмент судового рішення) в кишені штанів та внесли відомості про цей факт до протоколу реєстрації порушень.

Комісія рішеннями від 26 липня 2023 року № 37/зп-23, № 39/зп-23 визнала порушення, зафіксоване щодо ОСОБА_1 , істотним і таким, що тягне визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит. На основі цього Комісія затвердила негативні результати іспиту для позивача за обома спеціалізаціями, внаслідок чого припинила його участь у доборі, оголошеному 03 квітня 2017 року.

Рішення від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 за своєю суттю є похідним від рішення № 37/зп-23.

Рішення № 37/зп-23 мотивоване тим, що у позивача виявили в кишені штанів аркуш паперу формату А4 з фрагментом судового рішення під час виконання практичного завдання. Факт виявлення цього документа є порушенням підпункту 5 пункту 17.1 та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп-18; ставить під обґрунтований сумнів його доброчесність та є підставою для припинення участі такого кандидата у кваліфікаційному іспиті незалежно від його етапу.

У цьому спорі позиція ВККС побудована на основі висновку про те, що ОСОБА_1 мав при собі заборонене джерело інформації під час виконання практичного завдання з господарської спеціалізації.

Позивач ставить під сумнів обґрунтованість і законність такого висновку. Його позиція базується, головним чином, на доводах про невикористання виявленого аркушу паперу при вирішенні модельної справи та написанні рішення, а також на тому, що Комісія не дала належної кваліфікації цим обставинам.

16. Оцінюючи висновки суду, рішення якого переглядається, та аргументи учасників справи, Велика Палата не знаходить підстав вважати, що оспорені рішення ВККС у відповідних частинах, котрі стосуються позивача, Комісія ухвалила всупереч визначених законом її повноваженням у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду за результатами складення позивачем кваліфікаційного іспиту.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

У контексті аргументів апеляційної скарги Велика Палата вважає за необхідне також застосувати практику ЄСПЛ щодо питання здійснення судового контролю за реалізацією державними органами їхніх дискреційних повноважень.

Свого часу ЄСПЛ висловив правову позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все-таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 2 грудня 2010 року).

У цьому аспекті варто також зазначити, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1798-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.

Отже, відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата має перевірити викладені в оспорюваних рішеннях висновки ВККС на предмет їхньої об`єктивності та обґрунтованості, оскільки це є ключовим питанням правового спору в розглядуваній справі в межах апеляційної скарги.

Треба також пам`ятати, що відповідно до частини п`ятої статті 78 Закону № 1402-VIII питання визначення порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів законодавцем віднесено до повноважень ВККС. Ці повноваження Комісія реалізувала, коли затвердила Положення № 211/зп-18, підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV якого визначила, що учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень ЄСПЛ. При цьому підпункт 3 пункту 17.3 розділу IV цього Положення визначає, що на час складення іспиту учасник іспиту зобов`язаний покласти особисті речі (за їх наявності) до призначеного для цього пакета.

За пунктом 13 розділу IV Положення № 211/зп-18 перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення і у цій справі позивач не заперечує, що він був ознайомлений з цими правилами.

Частина п`ята статті 78 Закону № 1402-VIII на день ухвалення ВККС оспорених рішень у частині, що стосується позивача, була чинною, неконституційною у встановленому законом порядку не визнавалася. Так само було чинним і Положення № 211/зп-18; будь-яких фактичних чи юридичних передумов не застосовувати згадані законодавчі акти не було.

17. Положення № 211/зп-18 не визначає критеріїв, за якими Комісія може вирішувати питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків), зокрема й щодо того, які порушення Комісія може визнати істотними та, як наслідок, визнати особу такою, що не склала іспиту відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI цього Положення.

За обставинами цієї справи, зовнішня поведінкова (об`єктивна) сторона порушення, яке ВККС поставило за провину позивачу (порушення підпункту 5 пункту 17.1 розділу IV та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп?18), пов`язана з виявленням в нього в кишені штанів аркуша паперу формату А4 з фрагментом судового рішення.

З викладених у Положенні № 211/зп-18 правил щодо переліку джерел інформації та носіїв інформації, які можна використовувати, а також заборони використання всіх інших джерел на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту, видно, що вони в цій частині є чіткими, зрозумілими та не допускають їх неоднозначного розуміння.

Факт перебування у позивача під час виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду в кишені штанів аркуша паперу формату А4 з фрагментом судового рішення підтверджується наявними у справі доказами, зміст якого викладений вище, справжність яких позивач не заперечує. Тобто цей факт не потребує доказування.

Юридичне значення з події виявлення в позивача забороненого предмета Комісія виводила з цільових властивостей цього документа в поєднанні з діями позивача, до яких він вдався із цим документом під час виконання письмового практичного завдання. Комісія визнала таку поведінку позивача порушенням, а якісний рівень протиправності цього діяння як істотного мотивувала тим, що його вчинення суперечить принципам справедливості, законності, прозорості й рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні № 211/зп-18, ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності кандидата, що є безумовною підставою для припинення його участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18.

18. Твердження позивача про невикористання виявленого у нього аркуша паперу під час написання практичного не є переконливими і вагомими для протилежного, позитивного для позивача висновку, оскільки в правовій ситуації, в якій опинився позивач, підтвердження факту використання як активної дії (списування) не має суттєвого значення для цілей визначення, чи мало місце використання заборонених джерел інформації, поняття «використовувати» у контексті підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 треба розглядати у ширшому значенні, власне як заборону учасникам іспиту мати в розпорядженні недозволене джерело інформації, тобто мати реальну фізичну змогу скористатись цим джерелом інформації.

У контексті правовідносин, щодо яких виник спір, Велика Палата зауважує, що ВККС кваліфікувала як порушення порядку складання іспиту наявність у позивача джерела інформації - аркуша паперу з рукописним текстом, який складається з різних фраз, посилань та речень, а на звороті містить також фрагмент резолютивної частини рішення судді Ржепецького В.О. , рукописні помітки, фрази, речення, номери статей та назви рішення ЄСПЛ, які відповідають критерію інформативності саме до цілей складання відповідного етапу іспиту (виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду), а не будь-якого іншого безвідносного до іспиту носія інформації.

ВККС оцінила дії позивача та ситуацію, яка склалася, крізь призму вимог, що ставляться до професійного судді, принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості, наголосивши, що авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Тобто саме в аспекті морально-етичної сторони допущеного позивачем порушення однакових для всіх кандидатів чітких і зрозумілих правил Комісія, реалізуючи свої дискреційні повноваження, розцінила таке порушення як істотне.

19. У вимірі доводів позивача про порушення його права на участь в ухваленні рішення стосовно нього Велика Палата вважає за необхідне зазначити, що ВККС, коли ухвалювала оспорені рішення, реалізувала свої повноваження щодо затвердження результатів практичних завдань кваліфікаційного іспиту, під час якого вирішується й питання щодо протоколів реєстрації порушень порядку, складених під час іспиту.

Порядок роботи ВККС, порядок підготовки, розгляду та ухвалення Комісією рішень, а також інші питання процедурної діяльності Комісії визначає Регламент ВККС, затверджений рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент; у редакції, чинній на дату прийняття спірних рішень), згідно з підпунктом 2.1.1 якого організаційними формами діяльності Комісії є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі - залежно від питань, визначених Законом та цим Регламентом.

Згідно з підпунктом 3.1.1 Регламенту голова Комісії, голови палат Комісії формують порядок денний засідання Комісії або палати та визначають у ньому, зокрема перелік та порядок розгляду питань, що виносяться на засідання.

Підпунктом 3.1.8 Регламенту визначено, що особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати, колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному веб сайті Комісії, а також за потреби шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв`язку, електронної пошти та/або факсу (телефаксу) (за наявності).

На 26 липня 2023 року було призначено засідання Комісії про затвердження кодованих і декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19. Тобто на засідання Комісії не було винесено питання стосовно конкретних осіб, зокрема й позивача, яке б на підставі підпункту 3.1.8 Регламенту зобов`язувало Комісію повідомити їх про призначення засідання.

Іншими словами, затвердження результатів практичних завдань кваліфікаційного іспиту як етап процедури добору кандидатів на посаду судді не передбачає особистої участі у ньому кандидатів на посаду судді.

При цьому ВККС забезпечила право ОСОБА_1 на участь у розгляді питання щодо порушення ним як учасником іспиту порядку складення іспиту шляхом наданням ним пояснень, які долучені до протоколу реєстрації порушення. Отже, Комісія розглянула питання стосовно допущеного ОСОБА_1 порушення порядку складення іспиту з урахуванням пояснень останнього щодо обставин виявленого порушення. Треба також згадати, що позивач міг подати Комісії додаткові пояснення, якщо вважав, що долучені до протоколу пояснення не були вичерпними, чого він не зробив.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані позивачем рішення у відповідних частинах відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, а отже, не є протиправними та не підлягають скасуванню.

20. Перевіривши обґрунтованість доводів позивача в апеляційній скарзі та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять вагомих підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв

Ю. Л. Власов С. О. Погрібний

І. А. Воробйова О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний Є. А. Усенко

В. В. Король Н. В. Шевцова

О. В. Кривенда