ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 296/4222/21

провадження № 61-7704 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Житомирська обласна рада, комунальне підприємство «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Житомирської обласної ради, комунального підприємства «Готельний комплекс «Україна» Житомирської обласної ради (далі - КП «ГК «Україна») про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, щоз 21 січня 2014 року він працював директором

КП «ГК «Україна» на підставі контракту. У зв`язку із закінченням контракту

22 квітня 2020 року його призначено виконуючим обов`язки директора

КП «ГК «Україна».

25 березня 2021 року на засіданні Житомирської обласної комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат вирішено просити Житомирську обласну раду спільно з ним, як директором КП «ГК «Україна» визначити можливі шляхи погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам підприємства.

01 квітня 2021 року голова Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до голови Житомирської обласної ради щодо поданої КП «ГК «Україна» інформації до статистичних органів про заборгованість із виплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 199 000 грн і просив спільно з керівництвом підприємства визначити можливі шляхи погашення боргів із заробітної плати. На вказані листи він надав відповідь про причини заборгованості з виплати заробітної плати та зазначив, що з відновленням роботи після карантину будуть складені графіки погашення такої заборгованості.

22 квітня 2021 року розпорядженням голови Житомирської обласної ради

Федоренка В. І. № 144-к його звільнено з посади виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна» на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з грубим порушенням трудових обов`язків.

Вважав, що вказане розпорядження про його звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у ньому чітко не визначена правова підстава звільнення чи за грубе порушення трудових обов`язків, чи за невиплату заробітної плати працівникам підприємства.

Крім того, прийняттю такого розпорядження головою обласної ради передує рішення депутатських комісій та рішення депутатів обласної ради на пленарних засіданнях, чого зроблено не було.

У порушення вимог статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання звільнення керівника комунального підприємства не було предметом обговорення на засіданні постійних комісій ради.

Голова Житомирської обласної ради, прийнявши оспорюване розпорядження,

діяв поза межами наданих йому повноважень, передбачених статтями 55,

59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому порушив вимоги статті 19 Конституції України.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В. І.

від 22 квітня 2021 року № 144-к про його звільнення з посади виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна»; поновити його на посаді виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна» з 22 квітня 2021 року та стягнути з Житомирської обласної ради на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 22 квітня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада

2021 року у складі судді Драча Ю.І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що заборгованість КП «ГК «Україна» із заробітної плати станом на 16 квітня 2021 року склала 349 400 грн, що не заперечувалось позивачем. ОСОБА_1 не надано доказів того, що підприємство не отримувало доходів та не мало можливості виплачувати заробітну плату працівникам, а також доказів, що невиплата коштів не залежала від його волі, як виконуючого обов`язки директора підприємства, хоча виплата заробітної плати є одним з основних обов`язків керівника підприємства.

Отже, відповідачем було прийнято правомірне рішення про звільнення позивача з посади виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна», оскільки він допустив одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке призвело до невиплати працівникам підприємства заробітної плати.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської обласної ради Федоренка В. І. від 22 квітня 2021 року № 144-к про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора

КП «ГК «Україна» Житомирської обласної ради. Відмовлено у задоволенні позову

в іншій частині. Стягнуто з Житомирської обласної ради на користь

ОСОБА_1 7 566,66 грн на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 13 грудня 2023 рокукасаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, КП «ГК «Україна» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, помилково зазначивши про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора підприємства, не врахував, що заявника призначено виконуючим обов`язки директора комунального підприємства тимчасово на період до призначення засновником на цю посаду керівника підприємства. Позивач іншої посади на підприємстві на час виконання обов`язків директора не обіймав.

Отже, апеляційному суду необхідно встановити обставини, чи призначено засновником на посаду директора КП «ГК «Україна» іншу особу. Від встановлення вказаних обставин залежить можливість поновлення ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна», оскільки з часу призначення Житомирською обласною радою директора КП «ГК «Україна» припиняються трудові відносини з позивачем, як із тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, КП «ГК «Україна» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовано, та ухвалено у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради про поновлення на роботі відмовлено. Стягнуто з КП «ГК «Україна» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 294 971,06 грн середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Стягнуто з КП «ГК «Україна» на користь ОСОБА_1 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених

при розгляді справи судом апеляційної інстанції. Стягнуто з КП «ГК «Україна» у дохід держави 7 374,27 грн судового збору.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що представник Житомирської обласної ради ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції зазначив про те, що конкурсний відбір на посаду директора КП «ГК» Україна» не був закінчений,

а рішенням Одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14 липня 2022 року № 432 на посаду директора КП «ГК» Україна» був призначений ОСОБА_4 відповідно до положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, оскільки між Житомирською обласною радою та ОСОБА_5 був укладений строковий трудовий договір, термін дії якого визначався настанням юридичного факту, зокрема призначенням керівника підприємства у встановленому порядку, тому з часу призначення Житомирською обласною радою ОСОБА_4 на посаду директора КП «ГК «Україна», а саме з 15 липня

2022 року припинилися трудові відносини з позивачем на підставі пункту 2

частини першої статті 36 КЗпП України, як із тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, незважаючи на встановлені судом порушення під час його звільнення. Неможливість поновлення позивача зумовлена строковим характером трудових відносин його з підприємством та настанням моменту, з яким пов`язується безумовне припинення таких правових відносин.

Отже, рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі скасовано апеляційним судом, оскільки районний суд помилково вважав, що звільнення позивача було правомірним.

Апеляційний суд у частині вирішення позовних вимог про поновлення

ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна» ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що поновлення працівника на посаді є неможливим у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 незаконно був звільнений з посади виконуючого обов`язків директора підприємства, він не отримував заробітну плату, на посаду директора КП «ГК «Україна»

ОСОБА_6 був призначений з 15 липня 2022 року, у зв`язку з цим позивач перебував у вимушеному прогулі з 22 квітня 2021 року по 14 липня 2022 року,

а тому з КП «ГК «Україна» підлягає стягненню на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем надано копію додаткового договору від 27 квітня 2022 року № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 28 квітня 2022 року, копію акту-звіту прийому передачі наданої правової допомоги від 04 квітня 2024 року.

Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, апеляційний суд дійшов висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 12 112 грн є завищеними, оскільки не є співмірними із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений.

Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг в апеляційній інстанції та виходячи з вимог розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення

з КП «ГК» Україна» на користь ОСОБА_1 - 7 000 грн судових витрат на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

Оскільки ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про поновлення на роботі, тому відсутні правові підстави для стягнення з Житомирської обласної ради витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 296/4222/21

з Корольовського районного суду м. Житомира. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що призначення сесією Житомирської обласної ради ОСОБА_4 на посаду директора КП «ГК Україна» 14 липня 2022 року

є фактом який припиняє строк дії трудового договору, укладеного з позивачем, оскільки таке призначення здійснено з порушенням закону, так як законом не визначено повноваження сесії обласної ради на призначення на посаду керівника комунального підприємства без проведення конкурсу. Крім того, на засіданні постійної комісії з питань комунальної власності та майнових відносин

від 11 липня 2022 року було розглянуто питання 29 про призначення

ОСОБА_4 директором КП «ГК «Україна», а в протоколі одинадцятої сесії VIII скликання Житомирської обласної ради від 14 липня 2022 року зазначено питання «Про призначення директора КП «ГК «Україна» Житомирської обласної ради.». По суті і за змістом це різні питання. Призначення ОСОБА_4 це особисте питання особи, що підтверджується його заявою, а призначення директора комунального підприємства це вибір кандидатури директора за результатами конкурсу.

Вважав, що тимчасове призначення ОСОБА_4 на посаду директора

КП «ГК Україна» без завершення конкурсу на цю посаду і без дотримання порядку передбаченого Законом України «Про правовий режим воєнного стану»

є підставою для відновлення порушеного права позивача на працю, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Апеляційним судом помилково не стягнуто на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу станом на дату ухвалення судового рішення апеляційним судом, тобто 24 квітня 2024 року.

Доводи особи, яка подала відзив

У липні 2024 року Житомирська обласна рада подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. З 15 липня 2022 року ОСОБА_4 призначено на посаду директора КП «ГК Україна». Отже, такі обставини унеможливлюють поновлення позивача на посаді виконуючого обов`язки директора КП «ГК Україна», оскільки строковий трудовий договір, укладений між Житомирською обласною радою та ОСОБА_5 , передбачав термін дії, а саме до призначення керівника підприємства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 березня 2015 року Житомирською обласною радою в особі голови

ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого

ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП «ГК «Україна» на строк

з 19 березня 2015 року до 18 березня 2020 року.

Відповідно до розпорядження голови Житомирської обласної ради від 21 квітня 2020 року № 132-к ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора КП «ГК «Україна» тимчасово з 22 квітня 2020 року до призначення обласною радою керівника цього підприємства.

01 квітня 2021 року голова Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до голови Житомирської обласної ради Федоренка В. І. з листом

№ 1803/2-21/34 щодо поданої КП «ГК «Україна» до статистичних органів інформації про наявність заборгованості з виплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 199 000 грн та просив спільно з керівництвом підприємства визначити можливі шляхи погашення боргів із заробітної плати.

Відповідно до листа КП «ГК «Україна» від 16 квітня 2021 року № 27, підписаного ОСОБА_1 , заборгованість із заробітної плати на підприємстві виникла у зв`язку з пандемією коронавірусу СОVID-19 та введеними обмежувальними санкціями Кабінету Міністрів України, а також введенням карантину з 08 січня

2021 року до 21 січня 2021 року включно по всій території України. При цьому підприємство наразі не отримує доходів у зв`язку з віднесенням з 04 березня

2021 року Житомирської області до «червоної зони». З відновленням роботи будуть складені графіки погашення заборгованості із заробітної плати. Також просив Житомирську обласну раду надати фінансову підтримку КП «ГК «Україна» для погашення заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства.

Розпорядженням голови Житомирської обласної ради Федоренка В. І. від 22 квітня 2021 року № 144-к ОСОБА_1 було звільнено з посади виконуючого обов`язки директора КП «ГК «Україна» з 22 квітня 2021 року у зв`язку з допущенням грубого порушення трудових обов`язків, що призвело до виникнення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам підприємства, відповідно до

пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Підставою для звільнення позивача були лист Житомирської обласної державної адміністрації від 01 квітня 2021 року № 1803/2-21/45 та лист директора КП «ГК «Україна» від 16 квітня

2021 року № 27.

08 липня 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Житомирської обласної ради

із заявою про призначення його на посаду директора КП «ГК «Україна» відповідно до положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Рішенням одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14 липня 2022 року

№ 432 ОСОБА_4 призначено на посаду директора КП «ГК «Україна» Житомирської обласної ради з 15 липня 2022 року, з укладенням контракту строком з 15 липня 2022 року до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану.

14 липня 2022 року між Житомирською обласною радою в особі заступника Житомирської обласної ради Ширми В. В. та ОСОБА_4 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_4 призначається на посаду директора

КП «ГК «Україна» до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану

з 15 липня 2022 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань керівником КП «ГК «Україна» Житомирської обласної ради зазначений ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Тлумачення положень статті 5-1, частини першої статті 235 КЗпП України свідчить про те, що на особу, яка є виконуючим обов`язки за певною посадою, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року

у справі № 654/941/17 (провадження № 61-576сво18).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли складав і підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він висловив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Чинний КЗпП України не містить норм щодо тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою, відповідно не містить нормативного регулювання порядку призначення та звільнення виконувача обов`язків керівника підприємства. Проте окремими нормативно-правовими актами України встановлено спеціальні правила призначення працівників тимчасовими виконувачами обов`язків за певними посадами, зокрема, Законом України «Про вищу освіту» (частина четверта

статті 42) та деякими іншими законами України, які регулюють питання проходження публічної служби, а саме «Про Національну поліцію» (стаття 69); «Про державну службу» (частина третя статті 31).

Аналіз існуючих нормативних актів України дозволяє дійти висновку, що потрібно розрізняти працівників, які тимчасово виконують обов`язки за тимчасово відсутнього працівника та які виконують обов`язки за вакантною посадою. У цій справі виконання обов`язків керівника юридичної особи є тимчасовим виконанням обов`язків за вакантною посадою.

Рішення про покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника підприємства ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого виконуючого обов`язки визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що покладення виконання обов`язків керівника за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання обов`язків керівника такого підприємства в обмежений у часі термін, а призначення виконувача обов`язків за вакантною посадою є видом строкового трудового договору (див. постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року

у справі № 640/20119/16-ц (провадження № 61-16273св18), від 09 серпня 2019 року у справі № 645/8927/15-ц (провадження № 61-34924св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17 (провадження № 61-3146св18), від 28 червня 2023 року

у справі № 456/1736/21 (провадження № 61-2419св23)).

Особа, яка тимчасово виконує обов`язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто «виконувач обов`язків директора підприємства» так і особа, яка на постійній основі обіймає посаду керівника підприємства, тобто «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».

Отже, трудові відносини з працівником, на якого покладено виконання обов`язків керівника підприємства за вакантною посадою керівника такого підприємства, мають характер строкових.

Таким чином, як трудові відносини з керівником, з яким укладено контракт за результатами проведення конкурсного відбору, так і трудові відносини з виконуючим обов`язки, якого призначено на вакантну посаду керівника державного підприємства, мають строковий характер: для першого такий строк обумовлений визначеним контрактом певним періодом у часу, для другого - настанням відповідної події (обставини), зазначеної в наказі про призначення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати

Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 366/3222/21 (провадження

№ 14-169 цс 23).

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не обіймав на підприємстві іншої посади на час виконання обов`язків директора, він є таким, який перебував у строкових трудових відносинах з цим підприємством з метою тимчасового виконання ним обов`язків керівника цієї організації до моменту призначення засновником на цю посаду директора шляхом підписання з ним контракту.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, виконавши положення статті 417 ЦПК України про те, що вказівки, які містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки рішенням Одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14 липня 2022 року № 432 на посаду директора КП «ГК» Україна» був призначений ОСОБА_4 відповідно до положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», тому

з 15липня 2022 року припинилися трудові відносини з позивачем, як тимчасово виконуючим обов`язки директора КП «ГК» Україна», на підставі пункту 2

частини першоїстатті 36 КЗпП України.

При попередньому перегляді справи суд касаційної інстанції вказував саме про необхідність перевірки вищевказаного факт, що було здійснено судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, незважаючи на встановлені судом порушення під час його звільнення, тому що неможливість поновлення позивача зумовлена строковим характером трудових відносин його з підприємством та настанням моменту, з яким пов'язується безумовне припинення таких правових відносин.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 незаконно був звільнений з посади виконуючого обов`язків директора підприємства 22 квітня 2021 року, тобто з цієї дати він не отримував заробітну плату, на посаду директора КП «ГК «Україна» ОСОБА_6 був призначений з 15 липня 2022 року. Отже,

позивач перебував у вимушеному прогулі з 22 квітня 2021 року по 14 липня

2022 року, тому з КП «ГК «Україна» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року

№ 100.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 призначено на посаду директора КП «ГК Україна» з порушенням закону, на увагу не заслуговують, оскільки при розгляді цієї справи факт законності призначення на посаду ОСОБА_4 судом не дослужується. Крім того, відсутні докази визнання

у встановленому законом порядку недійсним рішення Одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14 липня 2022 року № 432. Разом з тим розпорядження голови Житомирської обласної ради від 21 квітня 2020 року

№ 132-к про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора

КП «ГК «Україна» у частині такої його умови - «до призначення обласною радою керівника цього підприємства» - потрібно тлумачити у широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і до призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов`язків керівника підприємства шляхом видачі відповідного рішення органом управління. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 366/3222/21 (провадження № 14-169 цс 23).

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційним судом помилково не стягнуто на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу станом на дату ухвалення судового рішення апеляційним судом, тобто 24 квітня 2024 року, є безпідставними, оскільки апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірним періодом є незаконне звільнення позивача, 22 квітня 2021 року, та призначення на посаду директора КП «ГК «Україна» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, апеляційним судом визначено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу відповідно до вимог закону.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець