РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 липня 2024 р. Справа № 120/759/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08.12.2023 № ЦЗ-129/ВІ/а-2.

Ухвалою суду від 24.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що при винесенні спірної постанови відповідач діяв в межах та у спосіб визначених чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

13.02.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що відповідач своїм відзивом фактично визнав, що під час розгляду справи про накладення штрафу ним було враховано лише відомості, які містилися в акті фактичної перевірки від 12.10.2023 року №16816/02-32-24-05/ НОМЕР_1 та залишено поза увагою усі документи надані позивачем, яким при розгляді справи не надано жодної оцінки.

Окрім того, на переконання позивача, відповідач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови ним перевірялись обставини, інформацію про які внесено до акта фактичної перевірки, зокрема щодо обставини проведення у позивача 05.10.2023р. о 12 год. 30 хв. контрольної закупки підакцизного товару. Позивач наголошує, що не забезпечує ОСОБА_2 роботою, відповідно не є для неї роботодавцем, оскільки ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), саме він допускає її до роботи продавця на площах магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , саме він нараховує та виплачує їй заробітну плату за виконану роботу, отже є її роботодавцем.

Позивач зазначає, що в матеріалах фактичної перевірки взагалі відсутні безпосередні докази, які б підтверджували факт реалізації ОСОБА_2 будь-якого товару належного саме позивачу. Крім того, в поясненнях ОСОБА_2 від 05.10.2023р. зазначено, що вона здійснювала продаж товару не позивача, а геть іншого суб`єкта - ФОП ОСОБА_3 . На переконання позивача, інспектори ГУ ДПС у Вінницькій області, за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів, виходячи лише з власних припущень, дійшли помилкового та необґрунтованого висновку, що нібито ФОП ОСОБА_1 допустила ОСОБА_2 до роботи продавця магазину, про що зазначили в акті фактичної перевірки. Також, вказує, що відповідач при розгляді справи повністю проігнорував досить вагомі та суттєві обставини, що магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_3 , відповідно саме він, перебуваючи в статусі фізичної особи-підприємця, вирішує коли та чим буде здійснювати торгівлю його найманий на умовах трудового договору працівник ОСОБА_2 у його ж магазині.

Вищезазначені обставини, на думку позивача, свідчать про обґрунтованість позовних вимог, а тому, остання просить задовольнити їх в повному обсязі.

16.02.2024 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вона наводить свої аргументи на спростування доводів позивача.

08.03.2024 року представник відповідача подала до суду додаткові пояснення.

Ухвалою від 04.06.2024 року розгляд даної адміністративної справи продовжено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.06.2024 року.

Ухвалою від 20.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, однак, 18.06.2024 року від неї до суду надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу за її відсутністю, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

02.07.2024 року до суду з`явилася представник відповідача та подала заяву, в якій заперечила щодо позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.

Згідно з частиною 4статті 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27 липня 2021 року.

Матеріалами справи встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », продуктовий маркет, де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

З 12 год. 30 хв. 05 жовтня 2023 року до 15 год. 00 хв. 12 жовтня 2023 року посадові особи ГУ ДПС у Вінницькій області провели фактичну перевірку суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Під час проведення фактичної перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », знаходилась ОСОБА_2 , яка здійснювала продаж підакцизного товару у тому числі підакцизних товарів.

В ході фактичної перевірки 05.10.2023 о 12 год. 30 хв., здійснено контрольну закупку підакцизного товару, що належить ФОП ОСОБА_1 , контрольно - розрахункову операцію, продаж підакцизного товару, а саме: шампанське, продаж якого здійснила продавець ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 ознайомилась та отримала наказ від 14.09.2023 № 2572к «Про проведення фактичної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » та направлення на перевірку від 03.10.2023 за № 4309 та № 4310.

За результатами проведеної перевірки Головне управління ДПС у Вінницькій області склало акт фактичної перевірки від 12 жовтня 2023 року № 16816/02-32-24-05/3143408000, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , зокремастатті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413.

На підставі вказаного акту перевірки, 08.12.2023 року заступником начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Олександром Базякою складено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЦЗ-129/ВІ/а-2, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 67000 (шістдесят сім тисяч) гривень.

Не погоджуючись з відповідною постановою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку і підстав накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення регулюються правовими нормами Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Безспірно, згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення,

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено в оскаржуваній постанові від 08.12.2023 року, вона (постанова) винесена на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.10.2023 №16816/02-32-24-05/3143408000.

Суд враховує, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" врегульовано правовими нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (надалі - Порядок №509).

За приписами п.2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).

Штрафи накладаються, окрім іншого, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Саме у відповідності до вказаними положень Порядку №509 заступником начальника Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (територіального органу Держпраці) був накладений оскаржуваний штраф.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена на підставі вимог закону, в порядку передбаченому законодавством і в межах повноважень особи, що її прийняла.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача, наведені у позові, що Відповідачем не враховано, що зміни внесені до вказаного Порядку №509, постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 щодо підстав накладання штрафу, визнані незаконними та скасовані Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/17424/19 від 28.04.2021, яке набуло законної сили.

По-перше, безспірно, вказаним Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) від 21 серпня 2019 року № 823 "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю".

Разом з тим, Позивач не врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" затверджено:

- Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю;

- Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю;

- та внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509.

Тобто, Позивач не врахував, що постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" в частині внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України нечинною не визнавалася і не скасовувалася.

По-друге, Позивач не врахував, що право податкових органів здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях закріплено правовими нормами Податкового кодексу України та статті 259 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.10.2023 року, проведеної відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження господарської діяльності, правомірно є підставою для накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 року у справі №560/3981/23, який у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні даного спору.

Одночасно суд зазначає про необґрунтованість доводів, наведених у позові, щодо безпідставності призначення та проведення спірної перевірки та порушення прав Позивача при її проведенні.

Позивач не врахував, що спірна перевірка за своїм правовим статусом є фактичною перевіркою, що проводилася уповноваженими особами податкового органу, а не інспекційним відвідуванням (перевіркою), що проводиться уповноваженими посадовими органами Держпраці.

Позивач також не врахував, що в розумінні вимог ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Приписами п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України прямо зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Більш того, Позивач в межах даної адміністративної справи жодних позовних вимог до Головного управління ДПС у Вінницькій області та його уповноважених осіб щодо незаконного призначення чи проведення вказаної фактичної перевірки відносно Позивача не заявив та не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що дії та рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області та його уповноважених осіб щодо призначення та проведення вказаної фактичної перевірки відносно Позивача визнані незаконними в межах адміністративного чи судового оскарження.

Як зазначено в дослідженій судом копії акту фактичної перевірки, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », продуктовий маркет, де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Під час проведення фактичної перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », знаходилась ОСОБА_2 , яка здійснювала продаж підакцизного товару у тому числі підакцизних товарів.

В ході фактичної перевірки 05.10.2023 о 12 год. 30 хв., здійснено контрольну закупку підакцизного товару, що належить ФОП ОСОБА_1 , контрольно - розрахункову операцію, продаж підакцизного товару, а саме: шампанське, продаж якого здійснила продавець ОСОБА_2 , що підтверджується поясненнями від 05.10.2023, яке підписане власноруч 05.10.2023 о 12.30 год.

05.10.2023 о 12 год. 30 хв. ОСОБА_2 ознайомилась та отримала наказ від 14.09.2023 № 2572к «Про проведення фактичної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » та направлення на перевірку від 03.10.2023 за № 4309 та № 4310.

ОСОБА_2 надала пояснення від 05.10.2023, в якому повідомила, що працює продавцем в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », продуктовий маркет за адресою АДРЕСА_1 , та здійснює продаж товарів у тому числі підакцизних, які належать ФОП ОСОБА_1 , графік роботи об`єкта з 7 год. 30 хв. по 21 год. 00 хв., щоденно, тривалість робочого часу через день ( згідно з графіка) без перерви на обід.

В ході судового розгляду встановлено та не спростовано позивачем, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20- ОПП вона не подавала, а також не надано повідомлення про прийнятого працівника ОСОБА_2 .

Отже, з вказаного слідує, що ФОП ОСОБА_1 , здійснила допуск працівника ( ОСОБА_2 ) до роботи без укладеного трудового договору та до повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 а не з нею, оскільки дані твердження спростовуються поясненнями даного працівника від 05.10.2023 року, в яких вона вказала, що працює у ФОП ОСОБА_1 .

Також суд не приймає до уваги заяву-свідчення ОСОБА_2 , долучену позивачем до матеріалів справи (а.с.24), оскільки вона написана 07.11.2023 року, тоді як фактична перевірка проводилася 05.10.2023 року, саме тоді в даного працівника було відібрано пояснення, в яких вона чітко зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_1 .

В той же час заяву-свідчення ОСОБА_2 від 07.11.2023 року суд розцінює як спосіб уникнення позивачем покарання (штрафу), призначеного за порушення вимог ст.24 КЗпП України.

Суд також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо порушення процедури прийняття спірного рішення, в частині відсутності належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи уповноваженою особою Міжрегіонального управління №ЦЗ/3.1/7978-23 від 24.10.2023, позивача повідомлено рекомендованим листом про розгляд справи про накладення штрафу (трек №2105025590701), та 25.10.2023 телефонограмою на номер телефону позивача, що зазначений у акті ДПС, передано повідомлення про надходження матеріалів фактичної перевірки ДПС та про розгляд справи про накладення штрафу, а також запропоновано позивачу надати документи, які спростовують викладені у ньому порушення за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Магістратська, 37.

Також позивача інформовано про порядок та строк розгляду справи про накладання штрафу, а також про те, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладання штрафу, та про те, що у разі відсутності підстав для складання постанови про накладення штрафу, або про винесення постанови про накладення штрафу позивача буде повідомлено додатково (про що зазначалось в листі від вих.№ ЦЗ/1/8297-23 від 02.11.2023).

З викладеного слідує, що відповідачем дотримано положення Порядку 509, які вказують на те, що про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкт господарювання та роботодавця не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Щодо твердження позивача про пропуск відповідачем 45-денного строку розгляду справи, суд відмічає, що недоліки в розгляді справи та оформленні постанови від 08.12.2023 не є підставою для скасування законного та правомірного по суті рішення суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що гр. ОСОБА_2 була допущена до роботи позивачем без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, встановлено порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України.

Як зазначалося судом, з наданих в ході перевірки документів та даних обліку повідомлень до органів ДПС про прийняття на роботу ОСОБА_2 від позивача не надходило, що не заперечується самим позивачем.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що вказаний акт фактичної перевірки містить інформацію про фактичний допуск позивачем працівника ( ОСОБА_2 ) до роботи без оформлення трудового договору, що є підставою для відповідальності у вигляді штрафу в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, передбаченої ст.265 КЗпП України.

Інші аргументи позивача, викладені у позові та у відповіді на відзив не спростовують виявлених фактів порушення позивачем вимог наведеного трудового законодавства, а саме, допуску позивачем до роботи працівника без оформлення трудового договору.

На підставі викладеного суд робить висновок, що оскаржувана постанова Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.12.2023 року №ЦЗ-129/ВІ/а-2 про накладання штрафу у розмірі 67000,00 грн. на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому підстави для її визнання протиправною та скасування і задоволення позову - відсутні.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Шевченка, 18А, м. Житомир, код ЄДРПОУ 44791105)

СуддяЧернюк Алла Юріївна