САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1816/24

Провадження № 1-кп/726/121/24

Категорія

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні. в залі суду м.Чернівці, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262020001931 від 06.05.2024 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженця с. Горішні Шерівці Заставнівського району Чернівецької області, не працюючого, не одруженого, із вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

законного представника

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,

У С Т А Н О В И В:

06.05.2024, приблизно о 12:45, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в своїй смузі для руху, на швидкості приблизно 60 км/год, що перевищує допустиму в межах населеного пункту, по вул. Василя Стефаника в м. Чернівці, зі сторони с. Чорнівка Чернівецького району Чернівецької області в напрямку вул. Васіле Александрі в м. Чернівці.

Наближаючись до будинку № 43 вказаної вулиці, водій ОСОБА_3 не врахувавши дорожньої обстановки та неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити перешкоду для руху, а саме вибоїну на дорожньому покритті, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини дороги із подальшим наїздом на бетонний заїзд до домогосподарства № 43 вищевказаної вулиці.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажирка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: садна м`яких тканин обличчя, закритого перелому 7 та 10 ребер зліва, закритого вертикального трансформального перелому крижової кістки зліва без порушення в крижово-клубовому з`єднанні, закритого перелому поперечних відростків L4, L5 хребців зліва, закритого перелому альвеолярного паростка верхньої щелепи справа з дефектом кісткової тканини, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітня пасажирка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: косого перелому середньої третини правої стегнової кістки з поперечно-повздовжнім зміщенням відламків, закритого заднього вивиху головки правої стегнової кістки, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_3 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 12.3, встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:

- п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків

п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

При цьому порушення ОСОБА_3 п. 12.3 «Правил дорожнього руху» з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

На розгляд Садгірського районного суду м. Чернівці у підготовчому судовому засіданні подано угоду про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024262020001931 від 06.05.2024, яка укладена 06 липня 2024 року між потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , за участю законного представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , та обвинуваченим ОСОБА_3 , в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 471 та 473 КПК України, за умовами якої сторони угоди дійшли згоди щодо істотних для даного провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286-1 КК України. ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також сторони узгодили покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Угода скріплена підписами сторін та зазначено дату її укладення.

Зміст угоди складається із 6 пунктів: 1) з формулювання обвинувачення, що вказане вище у тексті цього вироку; 2) беззастережного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні; 3) узгодженого сторонами покарання; 4) наслідків укладення та затвердження угоди; 5) положень ст. 476 КПК України, наслідків невиконання угоди; 6) роз`яснення наслідків умисного невиконання обвинуваченим угоди.

Перевіряючи таку угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, доходжу висновку, що дана угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність за ч.1 ст. 286-1 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та узгодженої міри покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Прокурор у судовому засіданні щодо затвердження угоди про примирення не заперечував, вказав що при її укладенні дотримані вимоги КПК України та КК України, а тому просив суд затвердити дану угоду і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання. Також просив вирішити питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, арешту та судових витрат, які стягнути із обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю та пояснив суду, що дійсно вчинив його при зазначених у обвинувальному акті обставинах, у скоєному щиро розкаюється. Також пояснив суду, що угоду він уклав добровільно і наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просить затвердити зазначену угоду. Умови угоди зможе реально виконати.

Захисник ОСОБА_5 також просив суд затвердити угоду про примирення.

Потерпіла ОСОБА_9 та законний представник потерпілої ОСОБА_7 ОСОБА_8 , також просили затвердити укладену ним угоду про примирення та поясни суду, що уклали її добровільно і наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди для них зрозумілі. Вказали про те, що вибачили обвинуваченого, а також повідомили, що претензій не мають.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена зокрема угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно із ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Частиною 3 статті 469 КПК України передбачено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, який згідно із класифікацією, визначеною ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю розуміє: права, надані йому законом; наслідки укладення та затвердження угоди; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також обвинувачений цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

У тому числі обвинувачений повідомив суду, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Суд, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені Законом.

Підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч.7 ст. 474 КПК України, відсутні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує умови угоди про примирення та узгоджену сторонами угоди міру покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, а також судом враховується і дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що останній має зареєстроване місце проживання за яким характеризується виключно з позитивної сторони, раніше не судимий; вперше притягається до кримінальної відповідальності; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра.

Обставинами, згідно із ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд враховує: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, щирого каяття - обґрунтовується тим, що таке каяття є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття ОСОБА_3 ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки та характеризується осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення - обґрунтовується тим, що таке сприяння є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особі та підтверджується тим, що обвинувачений в добровільному порядку одразу ж повідомляв правоохоронним органам та суду факти і обставини вчиненого, не перешкоджав у зібранні доказів та сприяв такому.

Крім того, потерпілі вказали про те, що претензій матеріального характеру до обвинуваченого не мають, вирішили питання щодо відшкодування у добровільному порядку, просили суворо не карати, призначити узгоджену міру покарання.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, визначених ст. 67 КК України, прокурором в обвинувальному акті не заявлено та судом не встановлено.

При призначенні покарання суд не враховує те, що під час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння, адже така обставина знайшла свій вияв у відповідній кваліфікації вчиненого ним діяння саме за ст. 286-1 КК України, а тому повторно врахована бути не може.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №298/95/16-к (провадження №51-2501км18) вказав, що у частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.

Згідно із положеннями ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Врахувавши обставини, що пом`якшують покарання та при цьому істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого, в їх сукупності, а саме те, що ОСОБА_3 у вчиненому щиро розкаявся, усвідомив незаконність вчинених дій, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вирішив питання відшкожддування шкоди у добровільному порядку із потерпілими, а тому останні не мають претензій до нього, зважаючи при цьому на відсутність обтяжуючих відповідальність обставин та позицію потерпілих, які клопотали про найменше покарання, приймаючи до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та ті Правила дорожнього руху, порушення яких призвело до ДТП і його наслідків, поведінку обвинуваченого після ДТП, суд вважає необхідним призначити основне покарання, із застосуванням ст.69 Кримінального кодексу, тобто більш м`яке ніж передбачено санкцією частини першої статті 286-1 Кримінального кодексу, а саме у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

Також санкція ч.1 ст. 286-1 КК України передбачає обов`язкове застосування до винного також покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Суд вважає за необхідне, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення та спричинених наслідків, що настали, застосувати позбавлення права керування транспортними засобами, яке слід встановити на строк 3 (три) роки, що буде достатнім у даному конкретному випадку та сприятиме запобіганню вчиненню ОСОБА_3 нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Таким чином погоджене сторонами вид та міра покарання за ч.1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 51 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, відповідає загальним засадам призначення покарання, вимогам, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України, є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого.

Враховуючи, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, її умови відповідають вимогам КПК та КК України, з урахуванням вищезазначених декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і даних про особу винного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та майнового стану обвинуваченого, - суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченим, шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої виду та міри покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні не обирався та клопотань про його обрання до суду не надходило.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення експертиз, що становлять 4165,04 грн., відповідно до положень ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.05.2024, у справі № 725/3956/24, арешт на автомобіль марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_10 та яким керував на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 , шляхом обмеження права користування, розпорядження та відчуження з метою його збереження, як речового доказу скасувати, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 371, 373, 374, 376, 394, 468, 469, 471, 473, 474, 475, 476 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення між потерпілими ОСОБА_7 , за участю її законного представника ОСОБА_8 , потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 06 липня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024262020001931 від 06.05.2024 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання, узгоджене в угоді про примирення, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 4165 (чотири тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 04 копійки.

Накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.05.2024, у справі № 725/3956/24, арешт на автомобіль марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_10 та яким керував на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 , шляхом обмеження права користування, розпорядження та відчуження з метою його збереження, як речового доказу скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

-транспортний засіб марки «ВАЗ 2107» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що визнаний речовим доказом та згідно із квитанцією упакуванням ID 3024127590961308, номер книги обліку речових доказів 141, порядковий номер 164 та залишений на зберіганні на спеціальному майданчику центру забезпечення ГУНП в Чернівецькій області повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити обвинуваченому та потерпілому положення ст. 476 КПК України, що в разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Садгірський районний суд м.Чернівці, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 5 - 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення наслідків укладення угоди;

- потерпілим виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддяОСОБА_1