179/1121/24

1-кп/179/88/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024041470000123 від 17.05.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки с.ОленівкаМагдалинівського району Дніпропетровської області, громадянки України, не працюючої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, навесні 2024 року, більш точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, у с. Оленівка Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, на території старостинського округу № 7 Магдалинівської селищної ради, в межах берегової смуги р. Чаплинка, яка знаходилась у висохлому стані, навпроти домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, з метою її самовільного використання у власних цілях, діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 113, 115, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації передачі йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також в порушення ст. ст. 60, 61 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах, які є частиною водоохоронних зон, уздовж річок, навколо водойм та на островах, забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), садівництво та городництво, а також передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, зокрема порушення ст. 93 Водного кодексу України, якою визначено, що в межах зони санітарної охорони діє особливий режим використання земель, не маючи відповідних на те дозвільних документів, достовірно знаючи, що визначена нею земельна ділянка частково охоплює берегову смугу правого берегу р. Чаплинка, умисно, на власний розсуд, здійснила сільськогосподарський обробіток земельної ділянки комунальної власності, а саме розорювання.

Після чого в квітні 2024 року, точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 на площі попередньо розораної земельної ділянки, здійснила її культивацію та подальший посів сільськогосподарської культури ячмінь розміром 0,3348 га, яка розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер 1222385300:02:001:0305, частина площі якої, а саме 0,0729 га, є земельною ділянкою в охоронній зоні.

Тим самим ОСОБА_4 самовільно зайняла земельну ділянку, у межах охоронної зони АДРЕСА_1 на території старостинського округу № 7 Магдалинівської селищної ради площею 0,0729 га, яка перебуває в межах берегової смуги лівого берегу р. Чаплинка, адже знаходиться в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі водного об`єкту р. Чаплинка, яку використала у власних цілях.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобтосамовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

31 травня 2024 року між потерпілим Магдалинівською селищною радою в особі представника потерпілого ОСОБА_5 , та підозрюваною ОСОБА_4 , згідно ст.ст.468,469,471КПК України була укладена угода про примирення, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст.197-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та узгодили вид та міру покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 , у виді одного року позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням. В угоді також зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачена ОСОБА_4 підтримала угоду про примирення з потерпілим і просила суд її затвердити. При цьому пояснила, що укладення угоди є цілком добровільним, вона повністю розуміє характер обвинувачення, вид покарання, обмеження щодо права оскарження вироку та не бажає проведення судового розгляду по даному кримінальному провадженні. Обвинувачена повністю визнає свою провину в обсязі пред`явленого обвинувачення, згодна з призначеним покаранням та просить суд затвердити угоду.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення, при цьому пояснив, що розуміє наслідки затвердження угоди щодо обмеження права на оскарження вироку, позбавлення права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення. Умови укладеної угоди, вид та розмір покарання йому зрозумілі та він погоджується на призначення обвинуваченій покарання в обумовленому угодою виді та розмірі, а також з іншими умовами угоди. Угода про примирення укладена ним добровільно, без будь-якого стороннього примусу, погроз або обіцянок.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо затвердження судом даної угоди, вважає, що умови угоди про примирення відповідають вимогам КПК України та КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 469 КПК Україниугода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 197-1 КК України. Вказане кримінальне правопорушення згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином. Представник потерпілого ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та закону.

Також в судовому засіданні встановлено і суд переконався, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, які передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, те, що вона має можливість виконати умови угоди в повному обсязі, а також розуміє інші заходи, які будуть застосовані відносно неї у разі затвердження угоди про примирення.

Суд переконався, що представник потерпілого ОСОБА_5 також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, які визначені п.2 ч.1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено,що умовиданої угодине суперечать вимогам ст.471КПК Українита ч.2ст.197-1 ККУкраїни, не суперечать інтересамсуспільства,не порушують прав,свобод таінтересів іншихосіб.Угоду укладенона добровільнихзасадах,обвинувачена маєможливість виконати взятіна себезобов`язаннята євинною вскоєнні злочину,відповідальність заякий передбаченач.2ст.197-1КК України, тобтоу самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земель в охоронних зонах.

Підстави для відмови в затвердженні угоди, передбачені ст.474 ч. 7 КПК України відсутні.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Узгоджені вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, яка раніше не судима та вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштована, вдова, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе затвердити угоду від 31 травня 2024 року про примирення між підозрюваною ОСОБА_4 та потерпілим - Магдалинівською селищною радою в особі представника ОСОБА_5 , та призначити обвинуваченій покарання, узгоджене сторонами угоди.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Керуючись ст.ст. 373-374, 468 476 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 31 травня 2024 року про примирення, укладену між підозрюваною ОСОБА_4 та потерпілим Магдалинівською селищною радою в особі представника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12024041470000123 від 17.05.2024 року.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_4 покласти на орган з питань пробації за місцем проживання останньої.

Речові докази: диск DVD-R з відеозаписом огляду місця події зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий та прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та представнику потерпілого.

Суддя ОСОБА_1