ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 360/1674/22

адміністративне провадження № К/990/16687/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 360/1674/22

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

до ОСОБА_1

про стягнення капіталізованих платежів

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 (головуючий суддя: Кисельова Є.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 (колегія у складі: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі також - позивач, Фонд), правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому позивач просив стягнути з відповідача капіталізовані платежі у сумі 2 340 883,77 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФОП ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність через державну реєстрацію її припинення. До цієї реєстрації у управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області не було підстав проводити капіталізацію страхових платежів, оскільки ФОП ОСОБА_1 до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснювала таку і зобов`язана була сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб`єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. При цьому, звернення із позовом до суду обумовлене тим, що ФОП ОСОБА_1 не виплачено суму капіталізованих страхових платежів в добровільному порядку. При ліквідації фізичної особи-підприємця в процесі проведення спрощеної процедури припинення фізичної особи-підприємця, у першу чергу повинні виконуватися зобов`язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смерті потерпілого, тобто капіталізація.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області капіталізовані платежі у сумі 2 340 883, 77 грн. (два мільйони триста сорок тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 77 копійок).

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач припинив підприємницьку діяльність шляхом державної реєстрації його припинення. До цієї реєстрації у позивача не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки відповідач до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов`язаний був сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб`єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. При цьому, звернення із позовом до суду обумовлене тим, що відповідачем не виплачено суму капіталізованих страхових платежів у добровільному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 30.04.2024 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №360/1674/22, в якій вона просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що принциповим для розгляду цієї справи є встановлений факт, що ОСОБА_1 реєструвала та припиняла підприємницьку діяльність як фізичної особи-підприємця двічі:

- перший раз реєстрація фізичної особи-підприємця здійснена 10.04.2001, а припинення підприємницької діяльності за власним рішенням - 22.11.2016. Саме під час існування реєстрації цього ФОП і відбувся нещасний випадок з ОСОБА_2 (16.03.2015);

- другий раз реєстрація фізичної особи-підприємця здійснена 13.09.2017, а припинення підприємницької діяльності за власним рішенням - 25.05.2022.

Під час існування другої реєстрації жодних страхових випадків не відбувалось, постраждалий ОСОБА_2 не працював у відповідача та не був застрахованою особою у неї як страхувальника.

З врахуванням викладеного, скаржник вважає, що позивач мав звертатися до відповідача з вимогою (та позовом) про сплату капіталізованих платежів саме в зв`язку з припиненням ним підприємницької діяльності 22.11.2016.

Відповідно до норм Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 № 986 (далі - Порядок № 986), у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань. Тобто подання таких вимог мало бути здійснене в 2016 році, що принципово вплинуло на обрахунок та розмір кредиторських вимог, а також норми застосованого законодавства при розрахунку. Разом з тим звернення з позовом здійснене позивачем в 2022 році, посилаючись на припинення відповідачем діяльності 25.05.2022.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 30.04.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Тацій Л.В., Бучик А.Ю.

9. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі за вищевказаним позовом.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 17.07.2024.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , з 14.09.2017 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КВЕД основної діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

12. 16.03.2015 з працівником ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується інформацією, зазначеною у акті про нещасний випадок від 18.05.2015 та акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку.

13. 25.05.2022 до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис, що відповідач припинила свою підприємницьку діяльність за власним рішенням.

14. Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідач є платником єдиного соціального внеску та є страхувальником в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

15. Згідно з постановою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 31.03.2022 № 44023/655247/618/20 було призначено потерпілому ОСОБА_2 щомісячну страхову виплату в розмірі 2 359,72 грн з 01.03.2022 безстроково.

16. Згідно з розрахунком капіталізованих платежів страхувальнику ОСОБА_1 станом на 25.05.2022 загальна сума капіталізованих платежів складає 2 340 883,77 грн.

17. Враховуючи те, що вказана сума капіталізованих платежів відповідачем не сплачена в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до частини першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

21. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

22. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

23. Статтею 18 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

24. Своєю чергою, згідно із пунктом 1 частини другої статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

25. Приписами статті 4 Закону №1105-XIV унормовано, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

26. Водночас, згідно із пунктом 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

27. Капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам здійснюється відповідно до Порядку № 986.

28. Так, відповідно до пункту 3 Порядку № 986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

29. Згідно з пунктом 4 Порядку № 986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.

30. Отже, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадку ліквідації страхувальника (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення, страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю та здоров`ю працівників, зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

31. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

32. Згідно із частиною другою статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом

33. Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що підприємці у разі їх припинення, незалежно від підстав, не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

34. Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

35. Отже, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у відповідача виникли зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ОСОБА_2 , інформація щодо виконання якого судами не встановлювалась.

36. У контексті обставин справи, колегія суддів зазначає, що норми законодавства не містять підстав звільнення ФОП від обов`язку сплати капіталізованих платежів у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності.

37. Також діюче законодавство не передбачає звільнення відповідача від обов`язку сплатити капіталізовані платежі у зв`язку із новою реєстрацією ФОП.

38. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі №280/4921/19.

39. Також колегія суддів наголошує, що покладення на відповідача зобов`язань зі сплати капіталізованих платежів не є втручанням або посяганням на його майно, а спрямоване на забезпечення виплат майбутніх платежів для осіб, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та відбувається на підставі закону з урахування ступеня та строку втрати працездатності.

40. Отже, зважаючи на передбачений діючим законодавством України обов`язок сплати відповідачем, у зв`язку з його припиненням, капіталізованих платежів за розрахунком позивача, здійсненим у відповідності до Порядку № 986, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача капіталізованих платежів.

41. Разом з тим, по потерпілому ОСОБА_2 позивачем зроблений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації для забезпечення здійснення страхових виплат протягом його життя. Загальна сума платежу, що підлягає капіталізації, складає 2 340 883, 77 грн. Дана сума складається з: страхові виплати - сума щомісячної страхової виплати 2 359,72 х середню очікувану тривалість життя 37,87 х 12 місяців = 1 072 351,16 грн.; стаціонарне лікування у ЛПЗ - вартість витрат на одну особу на 2022 рік, яка складає 6 127,00 х середню очікувану тривалість життя - 37,87 = 232 029,49 грн.; лікарські засоби та вироби медичного призначення - вартість витрат на одну особу на 2022 рік, яка складає - 5 376,00 х середню очікувану тривалість життя - 37,87 = 203 589,12 грн.; санаторно-курортне лікування з розрахунку 1 раз у три роки - вартість витрат на одну особу на 2022 рік, яка складає - 16 126,00 х на 13 (середня очікувана тривалість життя 37,87 : 3 роки) = 209 638,00 грн.; технічні засоби реабілітації з розрахунку 1 раз на рік: вартість технічних засобів реабілітації на одну особу на 2022 рік, яка складає 16 402,00 х середню очікувану тривалість життя - 37,87 = 623 276,00 грн. Загальна сума платежів, яка підлягає капіталізації становить - 2 340 883, 77 грн (два мільйони триста сорок тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 77 копійок), що підтверджується розрахунком капіталізованих платежів станом на 25.05.2022.

42. Однак, судами попередніх інстанцій вказаний розрахунок на предмет обґрунтованості потреби в капіталізації коштів у сумі 2 340 883, 77 грн не досліджувався.

43. Натомість відповідач вказує на невідповідність розрахунку суми капіталізованих платежів, оскільки відповідно до норм Порядку № 986 у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, однак подання таких вимог, на думку відповідача, мало бути здійснене в 2016 році, що принципово вплинуло на обрахунок та розмір кредиторських вимог, а також норми застосованого законодавства при розрахунку.

44. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що без дослідження цих обставин та без перевірки доводів відповідача в цій частині та надання таким відповідної оцінки, неможливо беззаперечно стверджувати про обґрунтованість стягнення з відповідача коштів у сумі 2 340 883, 77 грн.

45. Своєю чергою, враховуючи положення статті 341 КАС України, зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

46. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

47. Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

48. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

49. За приписами статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

50. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

51. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

52. Оскільки колегія суддів скасовує рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик Л.В. Тацій