ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 р. Справа № 440/393/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 10.04.24 року по справі № 440/393/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

третя особа - ОСОБА_2

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відрахування з 02.03.2023 аліментів з додаткової винагороди ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", що виплачується на період дії воєнного стану;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 з 02.03.2023 здійснювати відрахування аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_1 без врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 протиправно недоплачену суму додаткової винагороди, починаючи з 02.03.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 02.03.2023 по день фактичної виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі № 440/393/24 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів.

Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі № 440/393/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на незгоду з діями Військової частини НОМЕР_1 щодо відрахування аліментів з його додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", що виплачується на період дії воєнного стану. Позивач вважає, що додатковавинагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168,яка виплачується на період воєнного стану належить до одноразових видів грошового забезпечення, має тимчасовий та залежний від певних обставин характер виплати, у зв`язку з чим не може включатися до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

На підставі положень п.3 ч. 1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач з 12.12.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з 07.03.2023 призначений на посаду старшого офіцера фінансово-економічного відділу військової частини НОМЕР_2 (а.с. 9, 12). Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_3 (зворотний бік а.с. 8).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.01.2019 у справі №537/5466/18 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.11.2018 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 32-33).

Виконання зазначеного рішення суду здійснює державний виконавець Крюківського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Кременчуцького району Полтавської області, постановою якого від 24.05.2022 ВП №58472856 звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 (а.с. 11).

На підставі зазначеної постанови державного виконавця військова частина НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення утримує аліменти у розмірі 1/4 усіх належних до виплати позивачу сум (за вирахуванням військового збору) (а.с. 14).

23.09.2023 позивач звернувся з рапортом на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , у якому наполягав на припиненні утримання аліментів з додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, та поверненні безпідставно утриманих коштів (а.с. 13).

Листом від 11.10.2023 вих.№1844/6490 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що утримання аліментів з додаткової винагороди передбачене пунктом 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1263 (зворотний бік а.с. 9).

Позивач вважає дії відповідача щодо звернення стягнення аліментів з додаткової винагороди протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду із позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснивши утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення позивача, зокрема з додаткової винагороди, яка виплачується йому на період воєнного стану, у спірних відносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст. 23 Закону №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

За ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ч. 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Згідно із ст. 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України, деяким іншим особам визначається відповідно до наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Згідно п. 2 Розділу І Наказу № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Щомісячні основні та додаткові види виплачуються в поточному місяці за минулий. Одноразові додаткові види в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 (застосовуються з 01.02.2023 року) внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260, згідно яких додаткова винагорода, визначена Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, належить до одноразових видів грошового забезпечення.

Згідно абз. 16 п. 2 розділу I Порядку № 260 (зі змінами, зареєстрованими в Міністерстві України 30 січня 2023 року) до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Таким чином, до 01.02.2023 ця допомога, жодним нормативним актом не відносилась до одноразових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" від 26 лютого 1993 року № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" від 26 лютого 1993 року № 146 з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Колегія суддів зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода, визначена Постановою № 168, є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб", на яку міститься посилання в статті 81 Сімейного кодексу України, також передбачає, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Крім того, 16 листопада 2022 року до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26 лютого 1993 року № 146 внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263, яка набула чинності 16 листопада 2022 року, а саме доповнено фразою після слів "З усіх видів грошового забезпечення" словами "інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану".

Таким чином, починаючи з 16 листопада 2022 року, додаткова винагорода на період дії військового стану включена до видів грошового забезпечення, з яких може проводитися утримання аліментів.

Крім того, згідно п. 13 Постанови № 146 утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Колегія суддів вважає, що законодавець, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану. Внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не "створив" новий вид доходів, який раніше таким не визнавав.

Додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментах відповідно до Постанови № 168 від 28 лютого 2022 року до та після 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справа № 209/3260/13-ц, ухвалі від 7 лютого 2024 року справа № 331/4185/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач здійснивши утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення позивача, зокрема, з додаткової винагороди, яка виплачується йому на період воєнного стану, у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі № 440/393/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 440/393/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко