ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/83/23

Провадження № 11-93заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/83/23 за позовом Одеського міського голови ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Одеського міського голови ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 (судді Юрченко В. П., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф., Олендер І. Я.),

УСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Одеський міський голова ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30.03.2023 № 280/0/15-23 «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленнями суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я. Ф., Разюк Г. П., Діброви Г. І. та зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду» (далі - оскаржуване рішення).

1.2. На обґрунтування позову зазначає, що Одеська міська рада була відповідачем у справі № 916/3698/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Петрекс Плюс» про право власності на громадську будівлю загальною площею 5022 кв. м - пам`ятку архітектури та містобудування («Будинок Руссова»), яка розглядалась Господарським судом Одеської області та Південно-Західним апеляційним господарським судом. Окрім того, слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120201600000809 від 02.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом незаконної державної реєстрації права власності ТОВ «Петрекс Плюс» на об`єкти нерухомості - громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування («Будинок Руссова»), у якій Одеська міська рада визнана потерпілою.

1.3. Завдяки зусиллям Одеської міської ради зазначена громадська будівля пам`ятки архітектури та містобудування («Будинок Руссова») увійшла до меж Історичного центру міста-порту Одеса, внесеного рішенням ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини за прискореною процедурою та до Списку всесвітньої спадщини під загрозою.

1.4. У той час, коли органи місцевого самоврядування в умовах війни вживають усіх можливих заходів для захисту об`єктів культурної спадщини, що перебувають у власності територіальної громади м. Одеси, такі особи, як ТОВ «Петрекс Плюс», своїми недобросовісними діями фактично відібрали це майно, і такі дії підтримані судами першої та апеляційної інстанцій.

1.5. 22.02.2023 та 24.02.2023 ОСОБА_1 як міський голова м. Одеси записав відеозвернення, інформувавши громаду про намір подальшого відстоювання інтересів територіальної громади м. Одеси, оскільки категорично не погоджувався із ухваленими судовими рішеннями. Аналогічні доводи були зазначені у касаційній скарзі на судові рішення, ухвалені у справі № 916/3698/20. У відеозверненні ОСОБА_1 висловлював оціночні судження та критику судових рішень, але це не може розцінюватись як тиск на суд з метою перешкодити виконанню суддями службових обов`язків або добитись неправосудного рішення.

1.6. За результатами касаційного перегляду справи № 916/3698/20 постановою Верховного Суду від 24.05.2023 касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено повністю, касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі № 916/3698/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

1.7. Натомість судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицький Я. Ф., Разюк Г. П., Діброва Г. І. та збори суддів цього суду звернулись до ВРП з повідомленням про втручання в їх діяльність щодо здійснення правосуддя, зазначаючи, що публічні заяви міського голови створюють у громадськості неправильне та негативне уявлення про діяльність суду.

1.8. За результатами розгляду звернення ВРП прийняла оскаржуване рішення, яке він (позивач) оскаржує з таких підстав: 1) реалізуючи свої повноваження щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, ВРП не правомочна оцінювати факти та докази, що можуть підтверджувати або спростовувати вчинення особою кримінального правопорушення - втручання в діяльність судових органів (стаття 376 КК України). Інше є порушенням статті 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; 2) оскаржуване рішення ВРП прийняла поза межами своїх повноважень, що визначені Конституцією та законами України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, невмотивовано та упереджено щодо нього (позивача), з позбавленням його (позивача) права на участь у процесі прийняття рішення; 3) відеозвернення від 23.02.2023 жодним чином не могло вплинути на суд у процесі прийняття рішення, яке вже прийнято; 4) метою відеозвернень було інформування громадськості про перебіг судового процесу, а не тиск на суддів; 5) судді повинні враховувати підвищений інтерес до них з боку суспільства, а також право інших осіб висловлювати свої оціночні судження або критику; 6) оспорюване рішення в частині звернення до Офісу Генерального прокурора свідчить про тиск з боку відповідача на правоохоронні органи, у провадженні яких знаходиться кримінальне провадження [йдеться про кримінальне провадження, внесене 14.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023150000000109 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376 КК України]; 7) оспорюване рішення є проявом втручання органу державної влади у здійснення Одеським міським головою наданих повноважень, покладає на нього додаткові обов`язки, що є неприпустимим; 8) ВРП проігнорувала, що звернення суддів, за яким прийнято оспорюване рішення, мало місце з недотриманням строку та відповідної процедури, зокрема звернення не підписане електронним підписом усіх суддів, причетних до цього звернення; 9) висновком судової лінгвістичної експертизи (семантико-текстуальної) Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз підтверджується відсутність у відеозверенні ОСОБА_1 висловлювань, зміст яких полягає у тиску на суд.

1.9. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи довід, що він має право на звернення із цим позовом, зазначає, що хоча і має статус суб`єкта владних повноважень, але не по відношенню до ВРП, і звертається до суду за захистом порушених відповідачем його прав та інтересів (зокрема, його функціональних інтересів як Одеського міського голови). Одеський міський голова є головною посадовою особою місцевого самоврядування та має право на звернення до суду з позовом, зокрема відповідно до статей 8, 55, 145 Конституції України, статей 2, 4, 5, 6, 17, 22, 43, 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Бюджетного кодексу України, а також законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про інформацію», «Про Вищу раду правосуддя», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про судоустрій і статус суддів», рішень Конституційного Суду України від 06.07.1999 у справах № 7-рп-99 (1-25/99) та № 2-248/2019 (5580/19), рішень Європейського суду з прав людини у справах «Олександр Волков проти України», «Трегубенко проти України».

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

2.1. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 07.11.2023 відкрив провадження у справі № 990/83/23 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення, а ухвалою від 16.04.2024 - провадження у цій справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС, дійшовши висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

2.2. Як установлено Касаційним адміністративним судом, Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом була розглянута справа № 916/3698/20 за позовом ТОВ «Петрекс Плюс» до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради, третя особа - державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко І. М., про визнання протиправними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію права власності.

2.3. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2022, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду (колегія суддів Савицький Я. Ф., Діброва Г. І., Разюк Г. П.) від 23.02.2023, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 03.07.2020 № 237; припинено територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на об`єкт - громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування («Будинок Руссова») загальною площею 5022,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2114630451101).

2.4. 22.02.2023 та 24.02.2023 ОСОБА_1 як міський голова м. Одеси офіційно звернувся до громадян на офіційному YouTube каналі Одеської міської ради щодо цього судового спору.

2.5. Судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицький Я. Ф., Разюк Г. П., Діброва Г. І. та збори суддів цього суду звернулись до ВРП з повідомленням про втручання в їх діяльність щодо здійснення правосуддя, про що (на думку суддів) свідчить зміст висловлювань ОСОБА_1 у зазначених відеозверненнях, вважаючи, що такі публічні заяви створюють у громадськості неправильне та негативне уявлення про організацію роботи судів.

2.6. У повідомленнях зазначено, що ОСОБА_1 надав правову оцінку судовим рішенням у публічній площині не у процесуальний спосіб, звинуватив суддів у злочинних діях, що свідчить про свідоме пряме втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя, намагання вплинути на безсторонність суду, спонукання до прийняття судового рішення на користь відповідачів, дискредитацію, підривання авторитету суддів, суду та правосуддя в цілому.

2.7. За результатами перевірки відомостей, зазначених суддями у повідомленні, ВРП прийняла оскаржуване рішення, згідно з яким вирішено:

1) звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину у кримінальному провадженні, внесеному 14.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023150000000109 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376 КК України, за фактами, викладеними в повідомленнях суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я. Ф., Разюк Г. П., Діброви Г. І. та зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду;

2) звернутися до Одеської міської ради щодо неприпустимості надання посадовими особами цього органу місцевого самоврядування публічних коментарів, які підривають незалежність судової влади, що негативно позначається на авторитеті правосуддя.

2.8. Закриваючи провадження у справі, Касаційний адміністративний суд виходив з того, що можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом. Позивач фактично оскаржує рішення ВРП, яке не спрямоване на реалізацію його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, а також не стосується прав та інтересів територіальної громади, не впливає на повноваження ради та її органів.

2.9. Рішення ВРП, у свою чергу, є актом індивідуальної дії, яке спрямоване на забезпечення незалежності суддів і приймається виключно при наявності повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, а тому стосується саме суб`єктів звернення: судді, судів, органів та установ системи правосуддя. Право ж на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.

2.10. Касаційний адміністративний суд визнав обґрунтованою заяву ВРП про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач не обґрунтував позовні вимоги та не зазначив, для реалізації яких повноважень або забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування ним ініційовано позов.

2.11. Суд першої інстанції відхилив доводи представника позивача, що ОСОБА_1 звернувся з позовом не як суб`єкт владних повноважень, а як особа, права якої порушені суб`єктом владних повноважень - ВРП. Суд зазначив, що ВРП звернулась до Одеської міської ради щодо неприпустимості надання посадовими особами цього органу публічних коментарів, які підривають незалежність судової влади, що негативно позначається на авторитеті правосуддя (пункт 2 оскаржуваного рішення). У свою чергу позов ініційовано Одеським міським головою ОСОБА_1 , який вважав, що саме це рішення (адресоване посадовим особам Одеської міської ради) порушує його права. Представництво Одеського міського голови ОСОБА_1 в суді здійснювалось юридичним департаментом Одеської міської ради. На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, позов ініційовано суб`єктом владних повноважень до ВРП, яка також є суб`єктом владних повноважень. Оскільки КАС встановлені певні обмеження і вимоги щодо звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду (суб'єкт владних повноважень може звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених законом, і повноваження ОСОБА_1 як Одеського міського голови на звернення до суду з позовом про скасування рішення ВРП законом не передбачені), рішення ВРП про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів не може бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням позивача.

Як на приклад такого ж застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах Касаційний адміністративний суд послався на висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 800/414/17 та від 27.06.2019 у справі № 9901/920/18.

3. Короткий зміст апеляційної скарги

3.1. Одеський міський головаОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 16.04.2024, в якій просить її скасувати, а справу - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовує апеляційну скаргу позивач тим, що в рамках спору, за вирішенням якого він звернувся до суду, він не є суб`єктом владних повноважень і звертається до суду за захистом порушених відповідачем своїх прав та інтересів, з урахуванням його функціональних повноважень Одеського міського голови. Позивач наголошує, що недопустимою є ситуація, за якої правовий акт органу державної влади не може бути предметом розгляду у суді, тим більше, коли питання щодо такого судового розгляду порушує особа, стосовно якої такий правовий акт прийнятий та коли такий правовий акт зачіпає її права, а також коли можливість такого оскарження прямо передбачена законом.

3.3. Позивач зазначає, що міський голова має чітко визначені законом (зокрема, частиною четвертою статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування») повноваження звертатися до суду щодо визнання незаконним акта (рішення) ВРП як установи, яка обмежує права та інтереси територіальної громади міста Одеси, яку він представляє в силу закону, обмежує його повноваження як посадової особи, не визнає правомірність їх реалізації, а також можливість захищати в суді свої права як посадової особи місцевого самоврядування.

3.4. Як переконує позивач, у справі, провадження в якій суд мав би відкрити, об`єктом судового захисту є конкретні права міського голови, які охоплюються його повноваженнями, передбаченими законодавством, та які він реалізовує самостійно як головна посадова особа територіальної громади міста Одеси, представляючи територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства згідно із своєю компетенцією. Отже, Одеський міський голова має законний інтерес на використання всіх наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», Законом України «Про інформацію» повноважень з метою представництва територіальної громади міста, зокрема, шляхом висвітлення інформації про хід резонансної судової справи, що стосується майнових прав територіальної громади.

3.5. Тож, звертаючись із відеозверненнями 22.02.2023 та 23.02.2023 до територіальної громади міста, Одеський міський голова реалізовував такі повноваження, як: здійснення підтримання зв`язку з територіальною громадою шляхом повідомлення про обставини щодо оскарження права власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування; вираження інтересів територіальної громади щодо неприпустимості позбавлення громади права власності на належне їй майно (будівлю), а також вимагати усунення порушень закону при оформленні права власності за іншими особами на це майно; інформування громадськості про діяльність органів місцевого самоврядування м. Одеси щодо судового захисту права власності територіальної громади м. Одеси на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування.

3.6. В оскаржуваному рішенні ВРП фактично зробила висновок, що міський голова не вправі реалізувати передбачені зазначеними вище законами повноваження у спосіб публічних коментарів, із чим він (позивач) не погоджується, і така його позиція стосується саме рішення ВРП у спірних правовідносинах.

3.7. Окремо звернув увагу позивач і на те, що питання щодо його права на звернення до суду із цим позовом піднімалося судом першої інстанції в ухвалах про залишення позовної заяви Одеського міського голови ОСОБА_1 без руху, а в подальшому в ухвалі про повернення позовної заяви. Разом з тим ухвалу Касаційного адміністративного суду від 06.06.2023 про повернення його позовної заяви було скасовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023, та в підсумку судом першої інстанції було відкрито провадження у цій справі. Водночас в оскаржуваній ухвалі Касаційний адміністративний суд повторно припустився такої ж помилки з того ж самого питання.

3.8. Посилання суду першої інстанції на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 800/414/17 та від 27.06.2019 у справі № 9901/920/18 позивач вважає безпідставним з огляду не неподібність спірних правовідносин у цій та у зазначених вище справах.

4. Рух апеляційної скарги

4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16.05.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського міського голови ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 16.04.2024, а ухвалою від 11.06.2024 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивача

5.1. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, погоджуючись із наведеними в ухвалі Касаційного адміністративного суду від 16.04.2024 підставами закриття провадження, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

5.2. Додатково відповідач зазначає, що оскаржуване рішення ВРП лише декларує намір ВРП на звернення до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття і розслідування злочину у відповідному кримінальному провадженні та на звернення до Одеської міської ради щодо неприпустимості надання посадовими особами цього органу місцевого самоврядування публічних коментарів, які підривають незалежність судової влади, що негативно позначається на авторитеті правосуддя. Наведене свідчить, що оскаржуване рішення ВРП не впливає на обсяг прав та обов`язків позивача як суб`єкта владних повноважень. Оскаржуване рішення ВРП як індивідуальний акт взагалі не може обмежувати права та інтереси територіальної громади м. Одеси (тобто невизначеної кількості осіб) або обмежувати повноваження позивача як посадової особи чи забороняти останньому вчиняти певні дії.

6. Позиція Великої Палати Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

6.2. Відповідно до статті 131 Конституції України ВРП вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів.

6.3. Аналогічні положення містяться в пункті 9 частини першої статті 3 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), згідно з яким ВРП вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.

6.4. Статтею 1 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

6.5. Згідно із частиною першою статті 73 Закону № 1798-VIII ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя: 1) веде і оприлюднює на своєму офіційному вебсайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення; 2) вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; 3) вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення ВРП; 4) ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення; 5) звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; 6) звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду; 7) готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об`єднаннями і оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні; 8) вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя ВРП розглядає за зверненням суддів, суду, органів та установ системи правосуддя, а також із власної ініціативи (пункт 24.1 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (з подальшими змінами; далі - Регламент).

6.6. Заходи, які ВРП вживає з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, Регламент (пункт 24.5) розділяє на індивідуальні - заходи, передбачені пунктами 1-3 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII, та загального характеру (пункт 24.8) - передбачені пунктами 4-7 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII.

6.7. Оскаржуване позивачем рішення ВРП прийнято за результатами перевірки повідомлення суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я. Ф., Разюк Г. П. , Діброви Г. І. та зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду про втручання в їх діяльність щодо здійснення правосуддя, яке міститься у відеозверненні ОСОБА_1 , із застосуванням заходів загального характеру.

6.8. Згідно із частиною першою статті 35 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

6.9. Норма частини другої статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

6.10. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

6.11. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

6.12. Європейський суд з прав людини у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» констатував, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

6.13. Частиною першою статті 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

6.14. За частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити у передбачений процесуальним законом спосіб.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС).

6.15. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

6.16. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

6.17. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

6.18. Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1);

спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3);

за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5).

6.19. При цьому суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

6.20. Закриваючи провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС [позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства], суд першої інстанції виходив з того, щопозов ініційовано суб`єктом владних повноважень до ВРП, яка також є суб`єктом владних повноважень, тоді як звернення суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом, зокрема до іншого суб`єкта владних повноважень, можливе лише у випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 15 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів. Позивач як Одеський міський голова не має повноважень на звернення до суду з позовом про скасування рішення ВРП, яке адресоване, зокрема Одеській міській раді; позивач не обґрунтував позовні вимоги та не вказав, для реалізації яких своїх повноважень міського голови або забезпечення виконання яких функцій місцевого самоврядування він звернувся до суду.

6.21. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо підстави закриття провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду виходить із законодавчо встановлених правил, що:

у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності розгляду адміністративним судом підлягають не всі публічно-правові спори, а лише ті, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій по відношенню до особи, яка звернулася з адміністративним позовом, та розгляд яких законом не віднесено до підсудності інших судів;

у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління особливість судового розгляду зумовлена необхідністю вирішення питання, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при цьому компетенція позивача;

у спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень вирішальним є визначення, чи надано такому суб`єкту право звернення до суду з відповідним позовом законом.

6.22. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з ухваленням ВРП рішення за заявою суддів щодо втручання в їх діяльність при здійсненні правосуддя. ОСОБА_1 оскаржує рішення ВРП у зв`язку з тим, що не погоджується з оцінкою ВРП його висловлювань під час відеозвернень 22.02.2023 та 23.02.2023 як таких, що є тиском на суддів та можуть підірвати незалежність судової влади. Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у спірних правовідносинах має законний інтерес не тільки як міський голова на належну реалізацію своїх повноважень (зокрема, щодо інформування територіальної громади про діяльність органів місцевого самоврядування міста Одеси в процедурах судового захисту права власності територіальної громади, вираження інтересів територіальної громади щодо усунення порушення закону при оформленні права власності на громадську будівлю пам`ятки архітектури та містобудування за іншими особами), але й законний інтерес на правомірне і належне виконання ВРП своїх повноважень при розгляді повідомлень суддів щодо його дій. Цей його законний інтерес, як стверджує позивач, є об`єктом судового захисту, зважаючи на зміст оскаржуваного рішення, в якому ВРП в публічній площині фактично висунула проти нього звинувачення.

6.23. З доводами позивача, що він має право на звернення до суду з таким адміністративним позовом, не можна погодитися.

6.24. Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) міський голова входить до системи місцевого самоврядування (стаття 5), є головною посадовою особою територіальної громади міста, очолює виконавчий комітет міської ради, головує на її засіданнях (стаття 12); представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства (пункт 14 статті 42). Повноваження міського голови визначені статтею 42 Закону № 280/97-ВР, зокрема міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів (пункт 15 частини четвертої статті 42).

6.25. У відеозверненнях ОСОБА_1 висловлювався як міський голова щодо розгляду судом господарської справи, відповідачами в якій були Одеська міська рада та її виконавчий комітет. Ця обставина, без сумніву, давала підстави для сприйняття іншими особами надану позивачем оцінку діяльності суду щодо розгляду справи в його зверненні до територіальної громади як його власну, міського голови, так і як оцінку органу, який він представляє в силу свого службового становища, - Одеської міської ради, її виконавчого комітету. Реакцією ВРП на таку оцінку було ухвалення рішення за результатами перевірки повідомлення суддів Південно-західного апеляційного господарського суду про втручання в їх діяльність щодо здійснення правосуддя із зверненням, зокрема до Одеської міської ради щодо неприпустимості надання посадовими особами цього органу місцевого самоврядування публічних коментарів, які підривають незалежність судової влади, що негативно позначається на авторитеті правосуддя.

У позовній заяві ОСОБА_1 звертається з адміністративним позовом до ВРП як Одеський міський голова, про що свідчать як зазначені в ній персональні дані щодо позивача, так і обґрунтування позовних вимог з наголошенням на тому, що оскаржуване рішення є втручанням у його повноваження міського голови.

6.26. Наділяючи міського голову правом на звернення до суду з позовами щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, норма пункту 15 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР водночас визначає, що це право міського голови стосується лише оскарження в суді актів, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

6.27. Рішення, яке ВРП приймає як акт індивідуальної дії в порядку статті 73 Закону № 1798-VIII з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя стосується прав і законних інтересів судді (суддів), суду.

Спірне рішення не є винятком, воно не обмежує права та інтереси територіальної громади міста Одеси, повноваження Одеської міської ради та/або її органів.

6.28. Суд першої інстанції правильно застосував норми статті 73 Закону № 1798-VIII, пункту 15 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР та не порушив норми процесуального права, закриваючи провадження у цій справі. ОСОБА_1 , який звернувся до суду як Одеський міський голова, не має встановлених законом повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження зазначеного рішення ВРП, а тому провадження у справі, як відкрите за його позовною заявою за відсутності встановлених нормами КАС підстав, має бути закрито відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС.

6.29. Правильним є і висновок суду першої інстанції, що цей спір знаходиться поза межами розгляду не тільки судами адміністративної юрисдикції, а й не належить до предметної юрисдикції інших судів. У зв`язку із цим суд першої інстанції не порушив норму частини першої статті 239 КАС, яка встановлює обов`язок суду роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, в разі закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.2. Ураховуючи наведене, апеляційна скарга Одеського міського голови ОСОБА_1 залишається без задоволення, а ухвала Касаційного адміністративного суду від 16.04.2024 - без змін.

7.3. Враховуючи такий результат апеляційного перегляду справи, передбачених статтею 139 КАС підстав для розподілу судових витрат у справі немає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеського міського голови ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Є. А. УсенкоСудді:О. О. БанаськоО. В. Кривенда О. Л. БулейкоМ. В. Мазур Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний М. І. ГрицівО. В. Ступак Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийВ. Ю. Уркевич В. В. КорольН. В. Шевцова