номер провадження справи 15/30/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 Справа № 908/582/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Краснікова С.І.,

розглянувши матеріали

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, 69035, м. Запоріжжя,вул. Я. Новицького, 5 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької обласної ради, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164,

до відповідачів:

1. Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, 69106, м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 2,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26а,

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу споживачу та стягнення безпідставно сплачених коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

прокурор Гапонова В.М., посвідчення № 075791 від 01.03.2023

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Заєзжай А.Ю. адвокат, посвідчення від 09.04.2019 серія ЗП 002112;

суть спору

08.03.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької обласної ради до відповідачів Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу споживачу та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2024 справу № 908/582/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/582/24 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/30/24. Підготовче засідання призначено 18.04.2024 об 11:00 год.

17.04.2024 через систему «Електронний суд» від Запорізької обласної ради до суду надійшла заява про розгляд справи за без участі представника позивача.

17.04.2024 через систему «Електронний суд» від Запорізької обласної ради до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 18.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання до 15.05.2024 о/об 11:30 год.

14.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 (ТОВ «Запоріжгаз Збут») надійшли клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та про зупинення розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.05.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» про залишення позовної заяви без розгляду та про зупинення провадження у справі відмовлено, підготовче засідання відкладено до 30.05.2024 о/об 10:00 год.

29.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ТОВ «Запоріжгаз Збут» про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване фактичним припиненням договірних зобов`язань між сторонами.

Ухвалою суду від 30.05.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» у закритті провадження у справі за відсутності предмета спору; закрито підготовче провадження та призначити справу № 908/582/24 до судового розгляду по суті на 12.06.2024 о 12-00 год.

11.06.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи для надання відповідачу можливості подати додаткові пояснення по справі.

12.06.2024 розгляд справи відкладено на 09.07.2024, про що постановлено ухвалу.

У судовому засіданні 09.07.2024 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Відводів складу суду не заявлено. Інші клопотання та заяви відсутні.

Представник прокуратури підтримала заявлені позовні вимоги з тих підстав, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання природного газу споживачу була збільшена ціна газу та зменшено обсяг прродного газу, який необхідно було поставити за умовами договору. Необгрунтвоане збільшення ціни товару прирон6ого газу, є прямим порушенням вимог законодавства України та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Коливання ціни твоару на ринку кожного разу при укладенні оскаржуваних додаткових угод сторонами договору належним чином не обгрунтвоано та об`єктивно не підтверджено. Додаткова угода № 2 підлягпає визнанню недійсною з підстав відсутності належного документального обґрунтування. Додаткові угоди №№ 3 16 укладені з порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від ціни, визначеної в договорі) та без належного обґрунтування коливання ціни на ринку товару на певну дату, що є підставою для визнання їх недійсними.

Від позивача надійшли пояснення у справі про те, що він у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншми законами є належним позивачем у справі, доводи прокуратури є обґрунтованими та вмотивованими, позовна заява містить достатньо аргументів та підставв для задоволення позовних вимог. Просив розгляд справи здійснювати без участі представника обласної ради.

Відповідач 1 представника до сдуу не направив, заяви по суті справи та докази в обґрунтування заперечень щодо позову не надіслав.

Відповідач 2 щодо позову заперечив з тих підстав, що після підписання договору про закупівлю сторони можуть внести зміни до договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що такі зміни відбуватимуться не частіше ніж один раз на 90 днів. Це обмеження не розповсюджується на договори про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електичної енергії. Враховуючи погоджені сторонами умови договору та відповідне збільшення ціни на природний газ, що під час виконання договору ТОВ «Запоріжгаз Збут» та КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради не порушили вимоги Закону України «Про публічні закупівлі». Прокурор не вправі звертатися до суду з позовом в інтересах обласної ради, оскільки законодавство чітко визначає Держаудитслужбу як орган державний влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладення відповідного договору і до його повного виконання. У сірних відносинах порушений інтерес держави полягав не у законності використання коштів місцевого бюджету, а у додержанні законодавства в сфері публічних закупівель та недопущення спотворення результатів торгів, прокурор у позовній заяві безпідставно визначив позивачем обласну раду, посилаючись на порушення суспільного інтересу територіальної громади у раціональному використанні коштів обласного бюджету. На момент укладення між сторонами договору та спірних додаткових угод (лютий 2021 року грудень 2021 року), а також виконання сторонами умов договору, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2021 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами. Просив у позові відмовити повністю.

У судому засіданні 09.07.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представника прокуратури та дослідивши надані докази, суд установив наступне.

Згідно з відомостями, розміщеними в електронній системі публічних закупівель «Рrozorro» за посиланням http5://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-11-26-000766-c Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-дїагностичний центр» Запорізької обласної ради (КНП «ЗРФКЛДЦ», Споживач) за процедурою відкритих торгів (UА-2020-11-26-000766-с) проведено закупівлю 232 тис.м.куб. природного газу з очікуваною вартістю 1 702 880,00 грн з ПДВ.

Учасниками вказаної закупівлі зареєструвалися наступні суб`єкти господарювання: 1. ТОВ «Запоріжгаз Збут» з остаточною пропозицією 1 044 000,00 грн; 2. ТОВ «Екотехносервіс» з остаточною пропозицією 1 343 976,00 грн; 3. ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» з остаточною пропозицією 1 405 920,00 грн.

За результатами проведення відкритих торгів переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (ТОВ «Запоріжгаз Збут», Постачальник), з яким 31.12.2020 укладено договір про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 (Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, обсяг споживання газу за цим Договором становить 232 тис.м.куб.

Згідно з п. 5.3 Договору загальна вартість цього Договору складає: 1 044 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 174 000 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна за одиницю товару становить 4500,00 грн.

Пунктом 14.1 Договору передбачено, що цей договір діє з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

В подальшому сторони уклали 17 додаткових угод до даного договору:

- додатковою угодою № 1 від 20.01.2021 сторони змінили реквізити розрахункового рахунку;

- додатковою угодою № 2 від 05.02.2021 сторонами погоджено збільшення ціну за 1000 м.куб. газу з 4500,00 грн до 4944,00 грн;

- додатковою угодою № 3 від 01.03.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 4944,00 грн до 5436,00 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 232,0 тис.м.куб. до 195,60017 тис. м.куб.;

- додатковою угодою № 4 від 01.03.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 5436,00 грн до 5979,00 грн, та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 195,60017 тис.м.куб. до 184,12007 тис.м.куб.;

- додатковою угодою № 5 від 28.04.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 5979,00 грн до 6573,00 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 184,12007 тис.м.куб. до 159, 34914 тис.м.куб.;

- додатковою угодою № 6 від 28.04.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 6573,00 грн до 7224,00 грн;

- додатковою угодою № 7 від 28.04.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 7224,00 грн до 7938,00 грн;

- додатковою угодою № 8 від 24.05.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 7938,00 грн до 8723,85 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 159,34914 тис.м.куб. до 156,189514 тис.м.куб.;

- додатковою угодою № 9 від 01.07.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 8723,85 грн до 9587,52 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 156,189514 тис.м.куб. до 153,869658 тис.м.куб;

- додатковою угодою № 10 від 16.07.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 9587,52 грн до 10 536,66 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 153,869658 тис.м.куб до 152,149128 тис. м. куб;

- додатковою угодою № 11 від 09.08.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 10 536,66 грн до 11 579,79 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 152,149128 тис. м. куб до 150,770761 тис. м.куб.;

- додатковою угодою № 12 від 18.08.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 11 579,79 грн до 12 736,62 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 150,770761 тис. м. куб. до 149,662352 тис. м.куб;

- додатковою угодою № 13 від 10.09.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 12 736,62 грн до 13 991,16 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 149,662352 тис. м. куб до 148,860125 тис. м. куб;

- додатковою угодою № 14 від 21.09.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 13 991,16 грн до 15 388,86 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 148,860125 тис. м. куб до 148,290904 тис. м.куб.;

- додатковою угодою № 15 від 07.10.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 15 388,86 грн до 16 926,21 грн та зменшення обсягу закупівлі природного газу з 148,290904 тис. м. куб. до 147,773375 тис. м. куб.;

- додатковою угодою № 16 від 07.10.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за 1000 м.куб. газу з 16926,21 грн до 18617,11 грн та збільшення обсягу закупівлі природного газу з 147,773375 тис. м. куб. до 147,899526 тис. м.куб.

- додатковою угодою № 17 від 26.10.2021 сторонами погоджено зменшити суму договору на 15 451,55 грн.

Додаткові угоди №№ 2 - 16 укладено на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з пп. 2 п. 13.3 Договору, умови Договору можуть бути змінені за згодою Сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання Сторонами додаткової угоди до цього Договору. Істотні умови цього Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених діючим законодавством України, зокрема ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

В такому випадку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо збільшення ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (завіреними копіями довідок) компетентного органу, а саме Торгово-промислової палати України та/або її регіональних представництв або ДП «Держзовнішінформ» або ДП «Укрпромзовнішекспертиза» або органів статистики щодо коливань та розміру розрахункових середніх значень рівня цін на товар за розрахунковий та попередній періоди на ринку. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію. Не є вичерпним.

Фактом «коливання ціни на ринку» є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово-промислової палати, а також даних за результатами аукціону торгів, першої редакції Договору та ініціативи встановити нову ціну за листом однієї із Сторін. Поряд з цим, абсолютні цінові показники за експертними висновками необхідно розуміти Сторонам ж орієнтир (індикатор) для укладання правочинів, але право узгодження нової ціни залишається за Сторонами.

Внаслідок укладення вказаних додаткових угод ціну за 1000 м.куб. збільшено з 4500,00 грн до 18 617,11 грн, тобто на 14 117,11 грн (на 313,71% від первинної ціни), відповідно кількість отриманого товару склала 147 069,561 м.куб. замість визначеної Договором 232 000 м.куб., що на 84 930,4439 м.куб. менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу поставлено 147,069561 тис.м.куб. газу, що підтверджується актами від 31.01.2021 № ЗЗП81001062 на 39,19214 тис.м.куб., від 28.02.2021 № ЗЗП81002178 на 4,44945 тис.м.куб., від 28.02.2021 № ЗЗП81002179 на 30,75635 тис.м.куб., від 31.03.2021 № ЗЗП81003366 на 14,87051 тис.м.куб., від 31.03.2021 № ЗЗП81003367 на 16,65223 тис.м.куб., від 30.04.2021 № ЗЗП81004038 на 18,352971 тис.м.куб., від 31.05.2021 № ЗЗП81004863 на 6,16336 тис.м.куб., від 30.06.2021 № ЗЗП81005423 на 4,33258 тис.м.куб., від 31.07.2021 № ЗЗП81006431 на 2,07828 тис.м.куб., від 31.07.2021 № ЗЗП81006432 на 1,71938 тис.м.куб., від 31.08.2021 № ЗЗП81007183 на 2,14833 тис.м.куб., від 31.08.2021 № ЗЗП81007184 на 1,87734 тис.м.куб., від 30.09.2021 № ЗЗП81008034 на 2,98759 тис.м.куб., від 30.09.2021 № ЗЗП81008035 на 0,86551 тис.м.куб., від 30.09.2021 № ЗЗП81008036 на 0,62354 тис.м.куб.

За договором КНП «ЗРФКЛДЦ» на користь постачальника було проведено оплату на загальну суму 1 028 548,45 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.02.2021 № 26 у сумі 193 765,94 грн, від 11.03.2021 № 53 у сумі 24 187,21 грн, від 17.03.2021 № 64 у сумі 183 892,21 грн, від 09.04.2021 № 96 у сумі 120 295,70 грн, від 27.04.2021 № 112 у сумі 97 743,86 грн, від 17.05.2021 № 130 у сумі 145 685,88 грн, від 08.06.2021 № 154 у сумі 53 768,23 грн, від 27.07.2021 № 192 у сумі 41 538,70 грн, від 08.09.2021 № 229 у сумі 19 910,06 грн, № 228 у сумі 21 898,13 грн, від 14.09.2021 № 250 у сумі 26 266,16 грн, № 249 у сумі 27 362,46 грн, від 08.10.2021 № 270 у сумі 11 606,51 грн, №69 у сумі 45 975,60 грн, № 268 у сумі 14 649,80 грн, інформацією наданою УДКСУ у Заводському районі м. Запоріжжя.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі».

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» процедури закупівель визначені, з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необгрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю знецінює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від зміст)' тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до вимог ст.ст. 632, 638 ЦК України, «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення договору, далі - Закон) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Обовязковою умовою при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 13,10.2020 у справі № 912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).

Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 № 927/491/19).

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Сторонами укладено Додаткові угоди №№ 2 - 16, якими було змінено вартість товару.

Для укладення додаткових угод Відповідач 2 надавав на адресу Відповідача 1 цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, а саме: від 20.01.2021 № 109/21, від 04.02.2021 № 251/21, від 10.02.2021 № 402/21, від 15.03.2021 № 630/21, від 16.03.2021 № 658/21, від 19.03.2021 № 687/21, від 09.04.2021 № 865/21, від 16.04.2021 № 922/21, від 11.05.2021 № 1177/21, від 09.06.2021 № 1307/21, від 09.06.2021 № 1323/21, від 05.07.2021 № 1477/21, від 08.07.2021 № 1513/21, від 29.07.2021 № 1717/21, від 06.08.2021 № 1793/21, від 17.08.2021 № 1917/21, від 14.09.2021 № 2186/21, від 21.09.2021 № 2290-1/21, від 27.09.2021 № 2338/21.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення договору, далі - Закон), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Верховний Суд дійшов висновку у постанові від 23.01.2024 по справі № 922/2321/22, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постановах від 18.06.2021 № 927/491/19 та від 07.09.2022 № 927/1058/21.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10% у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціпа, а потім після проведення торгів додатковими угодами вона необгрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції.

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності.

Неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Цінові довідки торгово-промислової палати, якими обгрунтовано укладання вищевказаних додаткових угод та внесення змін до договору, не є належними доказами коливання ціни на газ, оскільки вказані документи лише констатують рівень цін купівлі-продажу газу на певні проміжки часу та не доводять її коливання.

У вказаних цінових довідках не зазначено, якою є середня ціна на території окремих регіонів України. Також, відсутній аналіз вартості ціни станом на дату підписання додаткових угод.

У додаткових угодах не зазначено, на підставі яких саме документів, цінових довідок, тощо, їх укладено. Більш того, у самих цінових довідках зазначено, що вони містять довідковий характер.

В свою чергу, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні оспорюваних додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та об`єктивно не підтверджено.

Деякі додаткові угоди укладено в один день, а саме: 01.03.2021 укладено Додаткові угоди №№ 3, 4; 28.04.2021 укладено Додаткові угоди №№ 5 - 7; 07.10.2021 укладено Додаткові угоди №№ 15, 16.

Додаткову угоду № 2 укладено 05.02.2021, але встановлено ціну на товар з 01.01.2021. Таким чином, ціна на поставлений газ була збільшена вже після його фактичної поставки.

Аналогічно додатковими угодами №№ 3 - 16 змінено ціну за товар вже після його фактичної поставки.

Таким чином, Додаткова угода № 2 укладена за відсутності належного документального обґрунтування, а Додаткові угоди № 3 - № 16 - за відсутності належного документального обґрунтування та перевищення максимально встановленого 10-відсоткового ліміту.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Таким чином, додаткові угоди №№ 3 - 16 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі), додаткові угоди №№ 2 - 16 укладені без належного обґрунтування коливання ціни на ринку товару на певну дату, що є підставою для визнання їх недійсними.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України, у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321 /22 зроблено висновок, що додаткові угоди, укладені з порушенням вищезазначеного законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

Таким чином, недійсність додаткових угод №№ 2 - 16 означає, що зобов`язання сторін регулюються умовами Договору та Додаткової угоди № 1.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу поставлено 147,069561 тис.м.куб. газу (акти від 31.01.2021 № ЗЗП81001062 на 39,19214 тис.м.куб., від 28.02.2021 № ЗЗП81002178 на 4,44945 тис.м.куб., від 28.02.2021 № 331781002179 на 30,75635 тис.м.куб., від 31.03.2021 № ЗЗП81003366 на 14,87051 тис.м.куб., від 31.03.2021 № ЗЗП81003367 на 16,65223 тис.м.куб., від 30.04.2021 № ЗЗП81004038 на 18,352971 тис.м.куб., від 31.05.2021 № ЗЗП81004863 на 6,16336 тис.м.куб., від 30.06.2021 № ЗЗП81005423 на 4,33258 тис.м.куб., від 31.07.2021 № ЗЗП81006431 на 2,07828 тис.м.куб., від 31.07.2021 № ЗЗП81006432 на 1,71938 тис.м.куб., від 31.08.2021 № ЗЗП81007183 на 2,14833 тис.м.куб., від 31.08.2021 № ЗЗП81007184 на 1,87734 тис.м.куб., від 30.09.2021 № ЗЗП81008034 на 2,98759 тис.м.куб., від 30.09.2021 № ЗЗП81008035 на 0,86551 тис.м.куб., від 30.09.2021 № ЗЗП81008036 на 0,62354 тис.м.куб).

Сума оплати за зазначеними актами приймання-передачі природного газу становить 1 028 548,45 грн (платіжні доручення від 19.02.2021 № 26 у сумі 193 765,94 грн, від 11.03.2021 № 53 у сумі 24 187,21 грн, від 17.03.2021 № 64 у сумі 183 892,21 грн, від 09.04.2021 № 96 у сумі 120 295,70 грн, від 27.04.2021 № 112 у сумі 97 743,86 грн, від 17.05.2021 № 130 у сумі 145 685,88 грн, від 08.06.2021 № 154 у сумі 53 768,23 грн, від 27.07.2021 № 192 у сумі 41 538,70 грн, від 08.09.2021 № 229 у сумі 19 910,06 грн, № 228 у сумі 21 898,13 грн, від 14.09.2021 № 250 у сумі 26 266,16 грн, № 249 у сумі 27 362,46 грн, від 08.10.2021 № 270 у сумі 11 606,51 грн, № 269 у сумі 45 975,60 грн, № 268 у сумі 14 649,80 грн).

За тарифом встановленим договором 4500,00 грн за 1000 м.куб. сума оплати мала становити: 147,069561 тис.м.куб. * 4500,00 грн = 661 813,02 грн. За поставлені 147,069561 тис.м.куб. мало бути сплачено 661 813,02 грн, тоді як було сплачено 1 028 548,45 грн, перевищення становить 366 735,43 грн.

Таким чином, у разі визнання судом недійсними додаткових угод №№ 2 - 16, безпідставно сплачені кошти на загальну суму 366 735,43 грн на підставі ст.ст. 216, 1212 ЦК України підлягають стягненню з Відповідача 2.

Відповідно до ст. 57 БК України, право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Відповідно до інформації наданою УДКСУ у Заводському районі м. Запоріжжя від 22.11.2023 № 02-45-06/987 реєстрація бюджетних зобов`язань та проведення оплати за Договором здійснені по коду програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів 0712020 (спеціалізована стаціонарна медична допомога населенню). Оплата за Договором проводилась з рахунку, відкритого по загальному фонду бюджету Запорізької області (місцевого). У випадку стягнення коштів за рішенням суду з ТОВ «Запоріжгаз Збут» обсяги незаконних і нецільових витрат за порушеннями, допущеними в попередніх бюджетних періодах, спрямовуються в дохід бюджету Запорізької області за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження».

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання розгляд прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання.

Таким чином, враховуючи зазначене та те, що фінансування на оплату газу для КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради здійснювалось за рахунок коштів місцевого обласного бюджету, безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню до обласного бюджету на користь Запорізької обласної ради.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 державні Інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до приписів зазначених нормативних актів законодавець наділяє прокурора повноваженнями по представництву інтересів держави лише за умови їх порушення або загрози порушення та виключно у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави у відповідній сфері; 3) у випадку відсутності в органу повноважень щодо звернення за захистом інтересів до суду.

Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Водночас, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у випадку відсутності такого органу.

Аналогічної позиції з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисті інтересів держави в суді дотримується і Верховний Суд, який висловив її у низці постанов у справах за позовами прокурорів (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та інші).

Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено мету вказаного законодавчого акта, яка полягає у забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти безпідставно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням імперативних норм, закріплених законодавством у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу держави, чим останнім завдається значна матеріальна шкода.

Окрім того, відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей), є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Як свідчить усталена практика, держава та територіальна громада можуть володіти відповідними майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів (у разі, якщо таким правочином завдається шкода державі/територіальній громаді) та стягнення таких коштів.

Отже, в даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що під час виконання договору, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принцип максимальної ефективності та економії, що зумовило протиправне витрачання коштів місцевого бюджету, нераціональне та неефективне їх використання.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачалися, такому суспільному інтересу не відповідає.

Таким чином, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб -мешканців Запорізької області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні Інтереси територіальної громади Запорізької області.

Звернення прокурора до суду у даній справі зумовлено необхідністю усунення порушення законодавства щодо публічних закупівель за бюджетні кошти, та дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Обґрунтування неналежного здійснення повноважень органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому БК України, (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються виключно через правовий механізм публічних закупівель.

Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» участь у публічних закупівлях як «замовники» приймають, зокрема, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднання, які забезпечують потреби територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється ними на промисловій чи комерційній основі, якщо юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів, якщо у вищому органі управління яких орган місцевого самоврядування володіє більшістю голосів, якщо у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, тому правильне застосування Закону України «Про публічні закупівлі» входить в поняття «інтерес держави», на захист якого прокурором подано цей позов.

Внаслідок порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» проведено закупівлю товару за бюджетні кошти та укладено додаткові угоди, виконання умов яких призвело до неправомірного, нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів та створило незаконну практику укладення додаткових угод в обхід названого Закону, окрім того, внаслідок виконання фінансових зобов`язань за додатковими угодами порушено обов`язок держави Україна перед своїми громадянами щодо принципу ефективного, обґрунтованого витрачання відповідними суб`єктами бюджетних коштів, захисту та недопущення недобросовісної конкуренції, дискримінації під час здійснення публічних закупівель.

Статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень обласної ради належить питання стосовно розгляду прогнозу обласного бюджету, затвердження такого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про його виконання.

Тобто, Запорізька обласна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами обласного бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Запорізької обласної ради.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Рішенням Запорізької обласної ради від 27.02.2020 № 9 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради» був затверджений статут КНП «ЗРФКЛДЦ» (Статут).

Відповідно до Статуту Комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради (далі - Центр) є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що

надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (п. 1.1 Статуту).

Центр створений на базі майна, яке є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області (п. 1.3 Статуту).

Засновником, Власником та органом управління майном Центру є Запорізька обласна рада (надалі - Засновник). Центр є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику та за галузевою спрямованістю підвідомчий Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Департамент) (п. 1.4 Статуту).

Таким чином, Запорізька обласна рада є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у вказаних спірних правовідносинах.

Джерелами формування майна Центру є, зокрема, кошти обласного бюджету (бюджетні кошти) (п. 5.3.11 Статуту).

Особливості формування та використання бюджету комунального підприємства визначені БК України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», статутом.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч. 1 ст. 23 БК України).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 БК України).

У випадку стягнення безпідставно сплачених коштів за рішенням суду з постачальника за Договором № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, кошти відповідно до бюджетного законодавства мають бути зараховані в дохід обласного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 "Інші надходження".

Верховним Судом зроблено висновок (постанова від 21.06.2023 № 905/1907/21), що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб -мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (пп. 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (п. 33).

У постанові від 09.08.2023 по справі № 924/1283/21 Верховний Суд зазначив, що згідно із ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. З огляду на викладене апеляційний господарський суд у справі, яка розглядається, дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь Війтовецької селищної ради з підстав того, що рада не була стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього, а також того, що Опорний навчальний заклад "Купільська загальноосвітня школа І-Ш ступенів Війтовецької селищної ради Хмельницької області" є окремою юридичною особою, має власні рахунки, самостійно проводить свою фінансово-господарську діяльність, а селищна рада не є розпорядником коштів вказаного суб`єкта. Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Запорізької обласної ради дозволяє захистити в першу чергу публічні інтереси щодо розпорядження коштами відповідного бюджету у випадку їх нераціонального використання. І навпаки, відсутність можливості здійснення прокурором відповідних заходів нівелює можливість запобігати відповідним зловживанням щодо зміни ціни (зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі»), що можуть допускатись під час проведення публічних закупівель за рахунок коштів виділених з обласного бюджету.

Про вказані порушення інтересів держави Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя повідомлялись Запорізька обласна рада листом від 08.11.2023 № 52-103-11210Вих-23, в тому числі з пропозиціями вжити заходів реагування.

Відповідно до листа Запорізької обласної ради від 06.12.2023 № 2895/01-11 надано інформацію, водночас інформації про заплановані та вжиті заходи до визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів не надано.

Таким чином, у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Розумність строку визначається судом з урахуванням, зокрема, таких чинників: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджають такому зверненню, тощо.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим (п. 43 постанови Великою Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З урахуванням вишевикладеного саме нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою стягнення коштів до бюджету надає Вознесенівській окружній прокуратурі міста Запоріжжя право на звернення з вказаним позовом до суду на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів в обгрунутвання заперечень щодо позову та спростування доказів, та аргументів наведених прокуратурою, викладених на підтвердження обставин справи.

Враховуючи вище наведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати із сплати судового бору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 05.02.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 01.03.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 01.03.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 28.04.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 28.04.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 28.04.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 24.05.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 01.07.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 16.07.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 09.08.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 18.08.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 10.09.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 14 від 21.09.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 15 від 07.10.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Визнати недійсною додаткову угоду № 16 від 07.10.2021 до договору про постачання природного газу споживачу № 41АВ697-996-20 від 31.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», м. Запоріжжя.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (ідентифікаційний код юридичної сооби 39587271, вул. Волгоградська, буд. 26а, м. Запоріжжя, 69035) на користь Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 20507422, пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107) кошти в сумі 366 735,43 грн (триста шістдесят шість тисяч сімсот тридцять п`ять гривень 43 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (ідентифікаційний код юридичної особи 39587271, вул. Волгоградська, буд. 26а, м. Запоріжжя, 69035) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, розрахунковий рахунок UА43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,52 грн (двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят гривень 52 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02006707, вул. Перспективна, 2, м. Запоріжжя, 69106) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, розрахунковий рахунок UА43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи; 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 25 460,51 грн (двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят гривень 51 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 липня 2024 року.

Суддя І. С. Горохов