ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. м. Львів Справа №909/880/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівО.В.Зварич

І.Ю. Панова

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергоресурс, б/н від 27.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1844/24 від 28.06.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року (суддя Фанда О.М., повний текст ухвали складено 20.06.2024, м. Івано-Франківськ)

у справі №909/880/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергоресурс", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", в особі філії "Калуська ТЕЦ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості в сумі 49 127 677,88 грн., з них: 39 431 270,57 грн. - основна заборгованість, 8 070 535,21 грн. - інфляційні, 1 625 872,10 грн. - 3 % річних

за участю представників учасників процесу:

від позивача в режимі відеоконференції: Куриленко О.А. адвокат (довіреність від 20.06.2024);

від відповідача: Качан А.А. адвокат (довіреність від 04.09.2023);

ВСТАНОВИВ:

21.09.2023 на розгляд Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява ТОВ "Львівенергоресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про стягнення заборгованості в сумі 49 127 677,88 грн., з них: 39 431 270,57 грн. - основна заборгованість, 8 070 535,21 грн. - інфляційні, 1 625 872,10 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08 січня 2024 року у справі №909/880/23 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Костанза", в особі філії "Калуська ТЕЦ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергоресурс" 49 127 677,88 грн., з них: 39 431 270,57 грн. - основна заборгованість, 8 070 535,21 грн. - інфляційні, 1 625 872,10 грн. - 3% річних та 589 532,13 грн. судового збору.

05.02.2024 на виконання рішення видано наказ.

14.06.2024 на адресу місцевого господарського суду надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" заява за вх. №1528/24 від 14.06.2024 про розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати протягом трьох місяців (червень-серпень 2024) по 1 000 000,00 грн. та в продовж решти місяців (вересень-грудень 2024) по 11 554 307,50 грн.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище товариства, яке виникло внаслідок вторгнення російської федерації і початком повномаштабної війни на території України, що стало наслідком зупинення роботи Калуської ТЕС. Разом з тим, зазначає, що основною причиною фінансової скрути ТОВ "Костанза" є призупинення діяльності ТОВ "Карпатнафтохім", у зв`язку із повномаштабною війною, який був основним споживачем промислової теплової енергії відповідача по справі та здійснення останнім несанкціонованого відбору з точок розподілу/передачі електричної енергії, з метою забезпечення роботи цеху водопостачання та каналізації і очисних споруд, що надають послуги м. Калуш. Також вказує на неодноразові звернення до органів влади з метою врегулювання ситуації, що склалась на ТОВ "Карпатнафтохім" з електропостачанням, однак питання не вирішено. Як наслідок відповідач і надалі несе збитки від несанкціонованого відбору електроенергії. Вказані обставини в свою чергу призвели до неможливості належного виконання зобов`язання ТОВ "Костанза" перед ТзОВ "Львівенергоресурс", обов`язок сплати якого виник на підставі рішенням від 08.01.2024 Господарський суд Івано-Франківської області у даній справі.

При цьому, заявник зазначає, що має намір повністю та добровільно погасити борг перед позивачем по справі, але на даний час у товариства є недостатньо коштів для виконання рішення, для одноразової сплати. Одночасно відповідач вказує, що попереду опалювальний сезон і він має підготуватись до нього, а саме закупити вугілля , адже надає послуги з теплопостачання м. Калуш. На підтвердження цих обставин заявник подав бухгалтерську довідку товариства станом на 01.03.2024 про наявність дебіторської заборгованості на загальну суму 393 246 042,16 грн., копію рішення Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення заборгованостей з ТОВ "Костанза", припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ІФ ПЗ/ІФ/6751/008/П від 06.07.2023.

На підтвердження наміру належного виконання рішення суду шляхом проведення розстрочки його виконання посилається також на підвищення з 01.06.2024 цін на електроенергію, що в свою чергу призведе до збільшення суми надходжень коштів. У своїх пояснення також зазначає про часткову сплату суми присудженої до стягнення заборгованості 07.02.2024, зокрема в розмірі 500 000,00 грн.

Позивач заперечив проти заявлених вимог вказавши на те, що відповідач, як боржник, намагається максимально відстрочити сплату боргу, про що свідчать його поведінка, як до подання позову, так і під час розгляду справи. При цьому зазначає, що відповідач за період існування боргу міг сплатити весь борг або більшу його частину, але він не скористався даною можливістю і не надав доказів неможливості оплатити борг за цей період. Разом з тим, звертає увагу, що відповідач не дивлячись на відкриті виконавчі провадження здійснив оплату частини заборгованості на суму 500 000 грн. 00 коп., що свідчить про його можливість щодо оплати спірної заборгованості. Також, зазначає, що наведені відповідачем обставини виникнення заборгованості та неможливість її погашення, не підтверджуються жодними доказами.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (вх. № 5451/24 від 14.06.2024) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.01.2024 у справі №909/880/23. Розстрочено виконання рішення суду від 08.01.2024 в частині стягнення 49 217 210 грн. 00 коп., встановивши наступний графік сплати присуджених до стягнення сум: до 30.06.2024 - 1 000 000,00 грн.; до 31.07.2024 - 1 000 000,00 грн.; до 31.08.2024 - 1 000 000,00 грн.; до 30.09.2024 - 11 554 302,50 грн.; до 31.10.2024 - 11 554 302,50 грн. до 30.11.2024 - 11 554 302,50 грн.; до 31.12.2024 - 11 554 302,50 грн.

Позивач ТОВ Львівенергоресурс» не погодившись з винесеною ухвалою подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що така прийнята з порушенням норм процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник, звертає увагу на те, що відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення від 14.06.2024, яка за аргументами, доводами, доказами є ідентичною першій заяві про розстрочення від 13.02.2024 за якою відповідачу ухвалою суду від 01.03.2024 вже було відмовлено у задоволенні. Звернувшись з аналогічною заявою, відповідач де-факто отримав спосіб перегляду/оскарження ухвали суду від 01.03.2024 про відмову у розстрочці виконання рішення. На думку, скаржника, задоволення такої заяви є порушенням принципу верховенства права.

Звертає увагу, скаржник, також на те, що жодних суттєвих фактів та доказів щодо «опалювальний період» відповідачем не подано; відповідач не наводить і не доказує свій прибуток, не надає жодної інформації у цифрах та доказів на їх підтвердження як і за заявою від 13.02.2024.

Отже, скаржник вважає, що втративши право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду від 01.03.2024 про відмову у наданні розстрочки, відповідач, шляхом зловживання своїми процесуальними правами, повторно звернувся до суду першої інстанції з аналогічною заявою про розстрочення, чим фактично підмінив встановлений процесуальний порядок перегляду/оскарження ухвали суду від 01.03.2024.

Скаржник вказує, що суд надавши розстрочку в частині стягнення 49 217 210,00 грн. з 49717210,01 грн. за рішенням суду, оскільки відповідач 07.02.2024 сплатив 500 000,00 грн., не врахувавши боргу на 1 коп. Графік розстрочення вважає необґрунтованим і таким який порушує баланс інтересів.

Судом не враховано, на думку скаржника, того, що борг існує тривалий період з 2022 року, не враховано поведінку відповідача щодо його наміру сплатити борг як до звернення до суду, під час суду, після прийняття рішення по справі (сплачено лише 500 000,00 грн. з 49 млн. лише з метою отримання розстрочення), після відкриття виконавчого провадження (позивач звернувся до виконавця лише через 2 місяці після отримання наказу, оскільки відповідач обіцяв оплату, але відповідач більше не здійснював платежів); відповідач чинить перешкоди у виконавчому провадженні, не виконує вимог виконавця). Також, відмічає, що сплачені відповідачем кошти на загальну суму 500 000,00 грн. у співвідношенні до загальної суми боргу в розмірі 49 млн. є незначною частиною сплати заборгованості.

Відповідно до цього, просить, скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2024 у справі №909/880/23 про розстрочення виконання рішення суду від 08.01.2024 в частині стягнення 42 217 210,00 грн. та відмовити у задоволенні такої.

Відповідач ТОВ «Костанза» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої вказуючи на те, що чинним законодавством не визначено обмеження для сторін по справі звертатись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення. Натомість відмічає, що відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Щодо ідентичності заяв то вказує, що заява від 14.06.2024 це окремий документ розглянутий судом 19.06.2024 на підставі якого прийнято інший процесуальний документ ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2024. Зазначає, що заяви відповідача від 20.02.2024 та від 14.06.2024 не пов`язані між собою та подані до суду в порядку ст. 331 ГПК України.

По суті заяви відповідач вказує, що 10.04.2024 приватним виконавцем Безруким О.В. було відкрито виконавче провадження №74714026 і який періодично платіжними інструкціями списує кошти з рахунків ТОВ «Костанза». Також, звертає увагу на те, що не відповідає дійсності твердження скаржника щодо того, що графік розстрочення заборгованості є необґрунтований з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.05.2024 №518. Вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення про розтермінування заборгованості з врахуванням балансу інтересів сторін по справі та реальної можливості виконати свої зобов`язання відповідачем перед скаржником в умовах підготовки до опалювального періоду 2024-2025. Також відмічає про те, що незважаючи на економічну недоцільність та збитковість постачання теплової енергії споживачам міста Калуша, ТОВ «Костанза» під час дії правового режиму воєнного стану протягом опалювального періоду 2023-2024 років виконувало взяті на себе зобов`язання в частині забезпечення споживачів міста Калуша тепловою енергією, усвідомлюючи свою гуманітарну місію з постачання теплової енергії споживачам міста Калуша. З врахуванням збільшення ціни на електричну енергію, підготовку ТОВ «Костанза» до опалювального періоду 2024-2025 років, вважає, що Господарським судом Івано-Франківської області прийнято законне рішення про розстрочення заборгованості з врахуванням балансу інтересів сторін, що відповідає судовій практиці. ТОВ «Костанза» дотична до процесу виникнення заборгованості виключно, як правонаступник боржника (ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова»). Відповідно до цього, просить, залишити ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2024 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02 липня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергоресурс, б/н від 27.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1844/24 від 28.06.2024) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року у справі №909/880/23. Витребувано матеріали справи №909/880/23 з Господарського суду Івано-Франківської області.

04.07.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №909/880/23.

В подальшому, ухвалою суду від 04.07.2024 призначено розгляд справи №909/880/23 в судове засідання на 10 липня 2024 року.

В судове засідання 10.07.2024 з`явились представники учасників процесу, які підтримали свої доводи та заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників учасників процесу, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року у справі №909/880/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно приписів частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26 червня 2013 року зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07 жовтня 2003 року у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду, повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно п. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

В матеріалах справи наявний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який є загальновідомим, і в якому зазначено, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка спричинила введення воєнного стану, це надзвичайні, невідворотні та об`єктивні обставини для суб`єктів господарської діяльності, відповідно до яких настає неможливість виконання зобов`язань у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Загально всім відомо, що вторгнення російської федерації і початок повномаштабної війни на території України стало наслідком руйнування інфраструктури країни, що призвело до значного зниженням споживання електричної енергії.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, зниження споживання електричної енергії в об`єднаній енергетичній системі України призвело до значного профіциту при продажі електроенергії на всіх сегментах ринку, фактично відпуск електричної енергії не ефективний, у зв`язку з перевищенням на відповідних ринках обсягів пропозиції електричної енергії (генерації) у кілька разів над обсягом попиту (споживання) на неї, та як наслідком унеможливлено її реалізацію.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції основним споживачем промислової теплової енергії ТОВ "Костанза" є ТОВ "Карпатнафтохім", який призупинив свою діяльність на невизначений період через військове вторгнення з міркувань безпеки, що не заперечується сторонами.

Поряд з цим, починаючи з 26.12.2023 ТОВ "Карпатнафтохім" здійснює несанкціонований відбір з точок розподілу/передачі електричної енергії , що призводить до недовідпущення електричної енергії в об`єднану єдину енергосистему України (різниця між обсягом електричної енергії, яка мала бути поставлена в ОЕС України, і фактично отримана в результаті несанкціонованого відбору), що в свою чергу призводить до фінансових збитків ТОВ "Костанза" у вигляді небалансів електричної енергії (розбіжність між прогнозними та реальними обсягами споживання), внаслідок чого товариству завдані великі збитки.

Як вказує відповідач, уникнути зазначених вище збитків з боку ТОВ "Констанза" не можливо, оскільки їх вирішення можливе лише шляхом знеструмлення, яке в свою чергу призведе до припинення централізованого водопостачання, водовідведення в м. Калуш, яке в свою чергу призведе до зупинки підприємств промислового майданчика, у тому числі Калуської ТЕЦ. Разом з тим, знеструмлення очисних споруд на підприємстві зберігаються вибухо- і пожежонебезпечні речовини. Через відсутність електроенергії ТОВ "Карпатнафтохім" не зможе підтримувати безпечні умови їх зберігання і це загрожує екологічною катастрофою.

Як вірно встановлено, судом першої інстанції внаслідок зазначених обставин у відповідача по справі і виникла заборгованість по сплаті спірної заборгованості на підставі рішення суду від 08.01.2024 у даній справі. Поряд із наведеними обставинами і існує інша дебіторська заборгованість, заборгованість по заробітній платі, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

Як зазначав представник відповідача в судовому засідання та у відзиві на апеляційну скаргу, що також прослідковується і під час розгляду заяви в суді першої інстанції, намір відповідача погасити заборгованість підтверджується шляхом часткової її сплати останнім 07.02.2024 в сумі 500 000,00 грн. Крім цього звертає увагу на те, що ТОВ «Костанза» дотична до процесу виникнення заборгованості виключно, як правонаступник боржника (ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова»).

Отже, з врахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно вказав, що з врахуванням приписів процесуального закону, оцінивши зазначені вище фактичні обставини, факт зменшення суми заборгованості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та наміри відповідача добровільно виконати рішення суду та погасити існуючу перед позивачем заборгованість, що сприятиме ефективному виконанню судового рішення, а відтак, вірно зроблено висновок про можливе, як виняток, задоволення заяви відповідача у цій справі, розстрочивши виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.01.2024 року у справі № 909/880/23 по сплаті присудженої суми заборгованості (із врахуванням часткової її сплати в розмірі 500 000,00 грн.) 7 місяців шляхом сплати протягом трьох місяців (червень-серпень 2024 року) по 1 000 000,00 грн. та впродовж решти місяців (вересень-грудень 2024) по 11 554 307,50 грн. Загальна сума розстрочення заборгованості складає 49 217 210 грн. 00 коп.

При цьому, судом першої інстанції вірно відмічено, що розстрочення рішення суду у даній справі, не звільняє відповідача від обов`язку щодо погашення заборгованості перед позивачем та не позбавляє його можливості достроково погасити наявну заборгованість.

Щодо твердження скаржника про те, що відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення, яка за аргументами, доводами, доказами є ідентичною першій заяві про розстрочення від 13.02.2024 за якою відповідачу ухвалою суду від 01.03.2024 вже було відмовлено, то суд апеляційної інстанції відмічає, що чинним законодавством не визначено обмеження для сторін по справі звертатись до суду з заявою про розстрочення виконання рішення.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява про відстрочення виконання рішення є такою, що підлягає задоволенню.

З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2024 у справі №909/880/24.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області прийняв ухвалу від 19 червня 2024 року у справі №909/880/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням всіх матеріалів та обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, ухвалу Господарського суд Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року у справі №909/880/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Львівенергоресурс»- без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 271, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергоресурс, б/н від 27.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1844/24 від 28.06.2024) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року у справі №909/880/23- залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Львівенергоресурс».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №909/880/23 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяО.В. Зварич

СуддяІ.Ю. Панова