Р І Ш Е Н Н Я№ 127/7528/24

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кравчука М.О.,

представника відповідача ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» - Грицуляка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кравчука М.О. звернувся до суду з позовом до ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. В позові просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь моральну шкоду в розмірі 100 грн., що завдана за період з 11.06.2023 року по 12.06.2023 року внаслідок тримання ОСОБА_1 в ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Позов мотивовано тим, позивач згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 засуджений до довічного позбавлення волі та з 02.06.2010 року відбуває покарання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1», яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2.

Під час утримання ОСОБА_1 в ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1» були порушені його законні права на забезпечення належних житлово-побутових умов у камері.

З вказаного приводу позивач звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вінницької обласної та Вінницької окружної прокуратури, якими було зафіксовано факти відповідних порушень.

У зв`язку з триманням позивача в ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1» у період з 11.06.2023 по 12.06.2023 в умовах, що принижують його гідність, йому було завдано моральної шкоди у розмірі 100 грн.

Зазначене вище стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2024 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. (а.с. 48)

02.04.2023 до суду надійшов відзив представника відповідача Державної казначейської служби України адвоката Кравчука С.О. У відзиві представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що позивач в позовній заяві просить стягнути завдану йому моральну шкоду з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку. При цьому, Державна казначейська служба України жодним чином не порушувала права позивача та не завдавала йому шкоди, а тому така вимога є безпідставною. Крім цього, позивачем не надано доказів зазнання моральних страждань та пов`язаних з цим негативних наслідків. Таким чином, позивачем не доведено, що йому було завдано моральну шкоду і, відповідно, у відповідачів відсутній обов`язок її відшкодування. (а.с.57-60)

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кравчук М.О. подав відповідь на відзив, в якому заперечує проти тверджень відповідача, викладених у відзиві. Зазначає, що Державна казначейська служба України є належним відповідачем у справі. Крім цього, наголошує на необхідності відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення, що він дійсно відбував покарання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1», камерне приміщення 133. Вказане приміщення обладнане санвузлом кабіною з ОСОБА_2 , яка не має дверей та проглядається через оглядове вічко, через що під час справляння природних потреб за ним можуть підглядати працівники установи, що принижує його гідність. При цьому, позивач не зміг згадати коли це трапилося, і чи відбулося це саме 11.06.2023. Крім цього, вказаний санвузол не відділений від житлової зони, що свідчить про неналежні умови його утримання. Позивач наголосив, що моральну шкоду йому було завдано саме 11.06.2023.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кравчук М.О. в судовому засіданні позові підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому та у відповідях на відзив.

Представник відповідача ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» - Грицуляк Г.П. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначив, що засуджений ОСОБА_1 перебуває на обліку в установі, як особа, схильна до самогубства, через що потребує особливої уваги та контролю. Саме з цією метою санвузол в його камері проглядався з вічка у дверях. Крім цього, в 2023 році в установі знаходилися ув`язнені з інших установ відбування покарань, яких евакуювали з прифронтових областей у зв`язку зі збройною агресією Росії проти України, внаслідок чого в камерних приміщеннях утримується більше людей, ніж передбачено нормативами. Також вказав на те, що чинним законодавством дозволена можливість ув`язненим за власні кошти оплачувати роботи, спрямовані на поліпшення житлових умов в камерних приміщеннях та їх благоустрій. При цьому ОСОБА_1 , засуджений до довічного позбавлення волі на роботу не влаштовується та не має бажання працювати, і перебуває на повному державному утриманні. Окрім цього, ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося тимчасове переведення в інше камерне приміщення з метою встановлення дверей у кабіну з чашею Генуя в камерному приміщенні №133, на що той відповідав відмовою. При цьому, камерне приміщення №133 приведено в задовільний стан. Стіни та стеля пофарбовані водним розчином вапна, панелі пофарбовані. Санвузол відгороджено від житлової зони цегляною перегородкою, яка оштукатурена та пофарбована. Є стіл, лава в довжину стола та стилажі для одягу, що підтверджується фотознімками.

Крім цього, зазначив, що позивачем та його представником не зазначено, в чому саме полягали моральні страждання позивача перенесені ним 11.06.2023, а також не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними та діями відповідача.

Представник відповідача Державної казначейської служби України адвоката Кравчук С.О. в судове засідання не з`явився, проте в матеріалах справи наявна заява, в якій він просить розгляд справи провести у його відсутність. (а.с.117 на звороті)

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 засуджений до покарання у вигляді довічного позбавлення волі, яке він відбуває в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.12,30)

Відповідно до довідки оперуповноваженого ОВ Вінницької УВП (№1) В.С, Гринчука від 01.08.2018, на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області забезпечено необхідні заходи безпеки засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , та ізольовано від основної маси засуджених на час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015020000000124, ОСОБА_1 переміщено до окремої камери №133 на загальних умовах утримання. (а.с.128 на звороті)

Відповідно до довідки від 07.06.2024, виданої заступником начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» майора внутрішньої служби ОСОБА_3 , засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , в період з 01.06.2023 по 30.06.2023 утримувався у камерному приміщенні №133. (а.с.129)

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Вінницької окружної та обласної прокуратури та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у зв`язку з порушенням його права на забезпечення належних житлових умов у камерному приміщенні №133.

Так, з відповіді Вінницької обласної прокуратури №50-20-21 від 12.06.2023 вбачається, що за результатами перевірки доводів, викладених у зверненнях ОСОБА_1 від 22.03.2023 та 29.03.2023 Вінницькою обласною прокуратурою 14.04.2023 внесено документ прокурорського реагування начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», відомості у якому належать до службової інформації. (а.с.17-18)

Згідно з відповіддю Вінницької окружної прокуратури №50-20-21 від 28.06.2023, за результатами проведеної у червні 2023 року перевірки з питань додержання прав ОСОБА_1 адміністрацією установи виконання покарань, Вінницькою окружною прокуратурою, на усунення виявлених порушень, 28.06.2023 внесено вказівку начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», з питань незабезпечення адміністрацією ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» належних житлово-побутових умов у камерному приміщенні, а також надання 12.03.2023 та 26.03.2023 можливості здійснювати телефонні дзвінки. (а.с. 11)

З відповіді Вінницької обласної прокуратури №50-20-21 від 25.07.2023 вбачається, що за результатами проведеної у червні 2023 року перевірки з питань додержання прав ОСОБА_1 адміністрацією установи виконання покарань, Вінницькою окружною прокуратурою, на усунення вияв

лених порушень, 27.06.2023 внесено вказівку начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», відомості у якій належать до службової інформації. (а.с.19-20)

З вказівки заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Бориса Паращука про усунення порушень законодавства України начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» ОСОБА_4 від 27.06.2023 вбачається, що від начальника вимагалося невідкладно розглянути дану вказівку та вжити вичерпних заходів щодо усунення зазначених у ній порушення вимог законодавства, а також недопущення їх у подальшому, у тому числі шляхом переведення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до іншого камерного приміщення, яке відповідає вимогам житлово-побутового та санітарно-епідеміологічного законодавства України. (а.с.21-22)

Відповідно до поданняУповноважений ВРУ з прав людини до Міністра юстиції від 25.04.2023, Уповноважений з прав людини просить вжити заходів, спрямованих на недопущення у подальшому порушень прав ОСОБА_1 на належні умови утримання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», неухильне дотримання вимог ст. 115 КВК України під час розміщення та утримання засуджених до довічного позбавлення волі в ДУ «ВУВП №1», невідкладного перегляду планового наповнення ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» та приведення його у відповідність до вимог ч. 1 ст. 115 КВК України, забезпечення неухильного додержання вимог ст.ст. 53, 64, 115 КВК України Департаментом з питань виконання кримінальних покарань МЮУ під час затвердження наказів про встановлення та зміни наповнення установ виконання покарань. (а.с. 24-25 на звороті).

З відповіді Міністерства юстиції України щодо виконання подання від 25.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 з 27.01.2022 року тримається один в камері загальною площею 7,9 кв.м, що відповідає нормі житлової площі на 1 засудженого згідно з вимогами ст. 8, 64, 115, 107, 151 КВК України. Матеріально-побутові умови тримання засудженого ОСОБА_1 в установі задовільні. У камері, де він перебуває, встановлені радіатори опалення, розетка з електричним струмом, освітлення, всі комунікації знаходяться у справному стані, стіни та стеля пофарбовані водним розчином вапна, панелі пофарбовані емаллю (а.с. 28-29). В листі також зазначено, що після 24.02.2022 з метою збереження життя та здоров`я, дотримання прав та законних інтересів засуджених та осіб, взятих під варту, з 11 установ Державної кримінально-виконавчої служби України, наближених до районів ведення бойових дій, здійснено евакуацію 3123 засуджених та осіб, взятих під варту. Евакуація за короткий проміжок часу значної кількості засуджених та осіб, узятих під варту, до установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, розташованих в безпечній місцевості, та відсутність у певних регіонах окремих видів виправних колоній призвели до перенаповнення установи виконання покарань.

Так, евакуація 25 засуджених до довічного позбавлення волі до державної установи спричинила перенаповнення сектору для тримання засуджених до довічного позбавлення волі.

Враховуючи особливість установ виконання покарань, в яких функціонують сектори для засуджених до довічного позбавлення волі, а також архітектурні особливості приміщень, відсутність достатнього фінансування для проведення необхідних робіт з реконструкції камер, забезпечити їх розміщення з дотриманням вимог ст. 115 КВК України на цей час неможливо.

Після завершення воєнного стану, проведення стабілізаційних заходів та фінансування із загального фонду державного бюджету буде вжито системних заходів для забезпечення норм житлової площі відповідно до Європейських стандартів з дотриманням прав засуджених та осіб, взятих під варту.

Стан дотримання прав засуджених в установах виконання покарань перебуває на постійному контролі Міністерства юстиції України.

У листіУповноваженого ВРУз правлюдини доміністра юстиціїзазначено,що згідно зотриманими зВінницької окружноїпрокуратури матеріаламиперевірки,14.04.2023року прокуратуроювнесено начальникуВінницької УВП№1вказівку проте,що підчас проведенняперевірки зазверненням засудженого ОСОБА_1 встановлено фактинедотримання вимогст.115КВК України,Правил внутрішньогорозпорядку установвиконання покарань,затверджених наказомМЮУ №2823/5від 29.08.2018року,ст.22ЗУ «Прозабезпечення санітарногота епідемічногоблагополуччя населення».Зокрема,під часогляду камерногоприміщення прокуроромвстановлено,що упорушення вимогст.22Закону України««Про забезпеченнясанітарного таепідемічного благополуччянаселення» камерата санвузолзнаходяться внезадовільному стані,підлога потребуєфарбування,а стінипобілки,ремонтних робіт.Також впорушення нормзабезпечення меблями,інвентарем іпредметами господарчогопризначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 №1118/5 камерне приміщення не обладнане лавою на довжину стола, шафою особистою, підставкою під бак для питної води, баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, санвузлом (відгородженим), ванною для миття ніг (для чоловіків), килимком гумовим, унітазом, змивним бачком.

Більше того, в порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 115 КВК України, ст. 22 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у камерному приміщенні санвузол не обладнано належним чином, оскільки кабіна з ОСОБА_2 не має дверей, проглядається через оглядове вічко, не відділена від житлової зони, що в свою чергу принижує людську гідність засудженого. (а.с. 26-27).

В листі Міністра юстиції Дениса Малюські від 11.08.223 зазначено, що Департаменту з питань виконання кримінальних покарань листом Міністерства юстиції України від 25.07.2023 доручено вжити заходів, спрямованих на усунення порушень, зазначених в листі Уповноваженого ВРУ з прав людини до міністра юстиції від 19.07.2023. (а.с.31)

Згідно з відповіддю Вінницької обласної прокуратури №60/20-21 від 29.12.2023, з питань умов тримання засуджених у Вінницькій УВП № 1 окружною прокуратурою систематично проводяться перевірки та вносяться відповідні документи прокурорського реагування, попередня така вказівка була внесена 30.10.2023 року. Однією із проблем по усуненню деяких порушень законодавства в діяльності Вінницької УВП № 1 є відсутність належного державного фінансування установи для проведення певного виду ремонтних робіт в камерних та інших приміщеннях установи, зокрема, в умовах воєнного стану та з урахуванням конструктивних особливостей будівель установи (а.с. 32-33).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного судувід 10.04.2024 у справі №120/18177/23, позов ОСОБА_1 до ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» було задоволено. Визнано протиправними дії ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», що полягають у невизнанні порушень прав засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1». Зобов`язано ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» усунути порушення прав засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1». (а.с.97-99)

У судовому засіданні за клопотанням представника відповідача долучено до матеріалів справи фотозображення камерного приміщення №133, в якому було проведено ремонтні роботи станом на червень 2023 року. (а.с.138-142)

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КВК України, кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КВК України, особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менше як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.

Частиною другою статті 151 КВК України передбачено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Відповідно до норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 №1118/5, камера для засуджених до арешту, тих що утримуються в дільниці посиленого контролю, секторі максимального рівня безпеки, для засуджених до довічного позбавлення волі та тих, кому вироком суду призначено термін відбування покарання у приміщенні камерного типу для осіб чоловічої статі (Розділ Х, п.10.15) повинна бути забезпечена, зокрема, лавою на довжину стола (п.10.15.3), шафою особистою (10.15.4), баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном (п.10.15.6), підставкою під бак для питної води (п.10.15.7), санвузлом (відгородженим) (п.10.15.10), унітазом (вічком) (п.10.15.11), змивним бачком (п.10.15.12), ванною для миття ніг (для чоловіків) (п.10.15.15), килимком гумовим (п.10.15.21).

Факт відсутності в камері №133 перелічених вище предметів, як вбачається з листа Уповноваженого ВРУ з прав людини до міністра юстиції від 19.07.2023 було встановлено під час здійснення Вінницькою окружною прокуратурою перевірки, за результатами якої 14.04.2023 прокуратурою внесено вказівку начальнику Вінницької УВП №1.

Відповідно до копії листа начальника ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» Анатолія Дудоладова №6/6893 від 18.07.2023, камерне приміщення №133 обладнано відповідно до вимог нормативно-правових документів. На даний час в камерному приміщенні №133 стіни та стеля пофарбовані водним розчином вапна, панелі пофарбовані емаллю ПФ-115. В приміщенні є водопровід та каналізація. Відповідно до п.п. 10.15.10 норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії максимального рівня безпеки, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №1118/5 від 27.07.2012 року, у камерах засуджених до довічного позбавлення волі передбачена наявність санвузла (відгородженого). У камерному приміщенні №133 на даний час санвузол відгороджено від житлової зони цегляною перегородкою, яка оштукатурена та пофарбована. Також є розетка з електричним струмом та лампочка для освітлення в темну пору доби. Всі комунікації знаходяться в належному стані. Санітарно-побутовий стан камерного приміщення задовільний та відповідає функціональному призначенню. (а.с.103)

Згідно з ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченістаттею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьоїстатті 23 ЦК Українивизначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 ЦК України).

Частиною 1ст. 1173 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1174 ЦК України, Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №570/2918/20, нормами ст.1173,1174 ЦК України передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 ЦК України.

Аналогічна позиціявикладена ів постановіВерховного Судувід 14.06.2023у справі№ 570/3943/21.

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, шостої, сьомоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначеністаттями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2017 року у справі № 6-99цс17.

Як вбачається з матеріалів справи, то вони не містять належних, допустимих та достатніх доказів визнання дій або бездіяльності Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1) незаконними.

На підтвердження факту тримання позивача в неналежних житлово-побутових умовах та завдання цим моральної шкоди позивач надав копії листів органів прокуратури, Міністерства Юстиції України, подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, вказівок прокурора.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», поданняУповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Так, згідно з до ч. 4 ст. 26Закону України «Про прокуратуру», письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених упункті 1частини першої цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов`язковими і підлягають негайному виконанню.

Але, такі вказівки, на відміну від судових рішень, не є доказами визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності відповідного органу державної влади, а у даній справі - Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1).

Отже, вказівки Вінницької окружної прокуратури про усунення порушень законодавства України начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» не є належними і достатніми доказами протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідача в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.

Крім цього, з доказів, що містяться в матеріалах справи не вбачається завдання моральної шкоди позивачу саме 11.06.2023 року.

Досліджуючи рішення Вінницького окружного адміністративного судувід 10.04.2024 у справі №120/18177/23 суд звертає увагу, що вказаним вище рішенням Вінницького окружного адміністративного суду визнано протиправними дії ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», що полягають у невизнанні порушень прав засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1».

Водночас, суд зауважує, що визнання протиправними дій відповідача ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», що полягають у невизнанні порушень прав засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 не є тотожними з визнанням неправомірними дій щодо незабезпечення ОСОБА_1 належними житлово-побутовими та санітарно-епідеміологічними умовами тримання в камерному приміщенні №133 та тримання його в неналежних умовах. Також з даного рішення не вбачається порушень прав позивача, саме 11.06.2023 року.

ОСОБА_1 , звертаючись до Вінницького міського суду Вінницької області з даним позовом, просив стягнути моральну шкоду, завдану внаслідок тримання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а не внаслідок невизнання відповідачем його права.

В своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що камерне приміщення не обладнане лавою на ширину стола, шафою особистою, підставкою під бак для питної води, санвузлом (відгородженим), унітазом, змивним бачком.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що станом на 11.06.2023 порушення норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення засудженого ОСОБА_1 не були усунуті.

Оскільки з листа начальника установи від 18.07.2023 № 6/6893 та наявних в справі фотозображень камерного приміщення №133 станом на червень-липень 2023 року вбачається, що в камерному приміщенні наявні лава на ширину стола, шафа (яка згідно з нормами, виділяється 1 на двох осіб), унітазом (вічком) у вигляді чаші генуя, та змивним бачком. Стіни та стеля пофарбовані водним розчином вапна, панелі пофарбовані емаллю. В приміщенні є водопровід та каналізація. У камерному приміщенні №133 санвузол відгороджено від житлової зони цегляною перегородкою, яка оштукатурена та пофарбована. Також є розетка з електричним струмом та лампочка для освітлення в темну пору доби. Всі комунікації знаходяться в належному стані. Санітарно-побутовий стан камерного приміщення задовільний та відповідає функціональному призначенню.

Щодо того, що камерне приміщення №133, облаштоване на 2 осіб, має жилу площу 7.9 кв.м. при нормі 4 кв.м. на 1 особу, суд звертає увагу, що у зв`язку зі збройною агресією Російської федерації проти України, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Серйозна нестача простору у камері є впливовим чинником під час оцінки, чи суперечили умови тримання під вартоюстатті 3 Конвенції (див. згадані рішення у справах «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), пункт 143, та «Нешков та інші проти Болгарії» (Neshkov and Others v. Bulgaria), пункт 231, а також рішення у справі «Муршіч проти Хорватії» [ВП] () [GC], заява № 7334/13, пункт 104, від 20 жовтня 2016 року). Так, коли особистий простір ув`язненого складає менше 3 м2житлової площі у густозаселеній тюремній камері, відсутність особистого простору вважається настільки гострою, що виникає обґрунтована презумпція порушення статті 3 Конвенції. Тягар доведення покладається на Уряд держави-відповідача, який, однак, може спростувати цю презумпцію, продемонструвавши існування факторів, здатних належним чином компенсувати серйозну нестачу відведеного особистого простору. Обґрунтована презумпція може бути спростована лише за умови сукупного дотримання таких вимог: (1) зменшення необхідного мінімального особистого простору площею 3 м2є нетривалими, тимчасовими та незначними; (2) такі зменшення супроводжуються наданням достатньої свободи руху та забезпеченням належної тривалості прогулянок; (3) заявник ув`язнений в установі виконання покарань, яка за загальною оцінкою може вважатися належною, а інші обтяжуючі триманню його під вартою обставини відсутні. Коли особистий простір складає від 3 до 4 м2, чинник простору залишається впливовим під час оцінки належності умов тримання під вартою. За таких обставин порушення статті 3 Конвенції буде встановлено, якщо чинник простору поєднаний з іншими неналежними побутовими умовами тримання під вартою, зокрема з доступом до прогулянок, природного освітлення або повітря, наявністю системи вентиляції, адекватною температурою у камері, можливістю приватного користування туалетом, а також дотриманням базових санітарно-гігієнічних вимог (див. згадане рішення у справі «Муршіч проти Хорватії» (), пункти 138 і 139; а також згадані рішення у справах «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), пункти 149-159, «Нешков та інші проти Болгарії» (Neshkov and Others v. Bulgaria), пункти 233-243, та рішення у справі «Варга та інші проти Угорщини» (Varga and Others v. Hungary), заява № 14097/12 та 5 інших заяв, пункти 75-78, від 10 березня 2015 року).

Отже,крім необхідностімати достатнійособистий простір,для оцінкивідповідності побутовихумов триманняпід вартоюстатті 3 Конвенції значення мають й інші аспекти. До таких елементів відноситься: доступ до прогулянок, природного освітлення або повітря, наявність системи вентиляції, адекватне опалення, можливість приватного користування туалетом, а також дотримання базових санітарно-гігієнічних вимог (див. рішення у справі «Сторі та інші проти Мальти» (Story and Others v. Malta), заява № 56854/13 та 2 інші заяви, пункти 106 і 112, від 29 жовтня 2015 року, та згадане рішення у справі «Муршіч проти Хорватії»).

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи суд дійшов висновку, що умови тримання позивача в камерному приміщенні №133 Держаної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» 11.06.2024 не досягли такого рівня, який вимагається для кваліфікації поводження як нелюдського або такого, що принижує гідність, у розумінністатті 3 Конвенції.

Також суд бере до уваги те, що після 24.02.2022 з метою збереження життя та здоров`я, дотримання прав та законних інтересів засуджених та осіб, взятих під варту, з 11 установ Державної кримінально-виконавчої служби України, наближених до районів ведення бойових дій, здійснено евакуацію 3123 засуджених та осіб, взятих під варту. Евакуація за короткий проміжок часу значної кількості засуджених та осіб, узятих під варту, до установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, розташованих в безпечній місцевості, та відсутність у певних регіонах окремих видів виправних колоній призвели до перенаповнення установи виконання покарань, у тому числі і до установи «Вінницької установи виконання покарань(№1)».

Враховуючи особливість установ виконання покарань, в яких функціонують сектори для засуджених до довічного позбавлення волі, а також архітектурні особливості приміщень, відсутність достатнього фінансування для проведення необхідних робіт з реконструкції камер, забезпечити їх розміщення з дотриманням вимог ст. 115 КВК України на цей час неможливо.

Вказана обставина підтверджується листом Міністерства юстиції України щодо виконання подання від 25.05.2023.

Отже, виходячи з наведенего, твердження позивача про те, що йому 11.06.2023 заподіяно моральну шкоди внаслідок тримання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не підтверджено належними та допустимими доказами, та суперечать наявним у справах матеріалам. А тому позов ОСОБА_1 до ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК України,судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.15 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», ст. 26Закону України «Про прокуратуру», ст. 13,38, 48, 77-79, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Судовий збір у сумі 1211,20 грн. компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває за адресою: АДРЕСА_1 , Державна установа«Вінницька установавиконання покарань№1» ;

відповідач Державна установа «Вінницька установа виконання покарань №1», код ЄДРПОУ 08562602, місцезнаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2;

відповідач Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Повний текст рішення складено 15.07.2024.

Суддя