Справа №760/15438/24

1-кс/760/6764/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

В складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1

за участі: секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду клопотання слідчого слідчого управління Головного управління СБ України в м. Києві та Київський області ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, відомості про злочин якого внесені до ЄРДР за № 42024112130000001 від 05.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.28 ч.2, 114-1, ч.1, 15 ч.3 332 ч.3 КК України відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, освіта середня, неодруженого зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління СБ України в м. Києві та Київський області ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42024112130000001 від 05.01.2024 року за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 307 КК України.

Як вказує слідчий у клопотанні, що 24 лютого 2022 року о 5 годині президент РФ оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Цього ж дня у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП ) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.

Строк проведення загальної мобілізації та дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України, на даний час Указом Президента України від 05 лютого 2024 №49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено строком на 90 діб.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ст. 1 вказаного Закону, воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно п. п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України (далі - ЗСУ), підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до Закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров`я громадян та об`єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, кризових ситуацій, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави; беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку у людських і транспортних ресурсах; ведуть облік осіб, звільнених з військової служби із Збройних Сил в запас або у відставку (далі - особи, звільнені з військової служби), які проживають на відповідній території, для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; вивчають питання щодо потреби в комплектуванні штатних посад територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки військовослужбовцями, державними службовцями та працівниками, вносять пропозиції щодо їх підготовки та підвищення кваліфікації, проводять роботу з персоналом; проводять моніторинг суспільно-політичної обстановки на відповідній території та налагодження цивільно-військових відносин; звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п. 5 ст. 22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки , Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

На виконання вказаних вище вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022, Положення про ТЦК та СП , затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно із представниками Національної поліції здійснюють заходи щодо оповіщення та призову військовозобов`язаних та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед іншого, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 05.01.2024 року, в ОСОБА_4 та ОСОБА_8 виник спільний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Реалізуючи вказаний спільний злочинний умисел, ОСОБА_10 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.01.2024 запровадили схему перешкоджання здійснення мобілізації військовозобов`язаних осіб під час воєнного стану шляхом виготовлення та видачі за грошову винагороду фіктивного посвідчення почесного консульства держави Ізраїль в Західному регіоні України.

Оскільки вказане службове посвідчення створює у працівників Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП ) під час проведення ними мобілізаційних заходів уявлення приналежності військовозобов`язаного до дипломатичного консульства та наявності в особи дипломатичного імунітету, що перешкоджає виконанню працівниками ТЦК та СП , покладених на них законодавством України обов`язків із оповіщення попередньо призначених військовозобов`язаних та резервістів з метою проходження військово-лікарської комісії, уточнення військово-облікових даних та планування призначення військовозобов`язаних до призову під час мобілізації, а також можливості здійснення адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у випадку, якщо такі особи вчинили правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУПАП.

Так, ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з умислом, спрямованим на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з корисливих мотивів, 14.03.2024 приблизно о 20 год. 20 хв., перебуваючи на стоянці розташованій поблизу закладу швидкого харчування « Макдональдс » за адресою: АДРЕСА_3 , при особистій зустрічі з ОСОБА_11 (який був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання відомостей про кримінальне правопорушення та причетних до його вчинення осіб), повідомили останньому про можливість виготовити та надати за грошову винагороду у сумі 3000 доларів службове посвідчення, а саме - посвідчення почесного консульства держави Ізраїль в Західному регіоні України.

Крім цього, під час вказаної зустрічі ОСОБА_10 , з метою реалізації спільного злочинного умислу та виготовлення фіктивного посвідчення почесного консульства держави Ізраїль в Західному регіоні України, сфотографував документи, що підтверджують особу ОСОБА_11 , а саме ID-карту, на що ОСОБА_11 в свою чергу передав ОСОБА_12 , грошові кошти у сумі 3000 доларів США (станом на 14.03.2024 року становить 116 340 гривень) за виготовлення вищевказаного посвідчення.

Разом із цим, ОСОБА_10 , повідомив, що посвідчення буде виготовлено протягом 7 днів, та про його готовність останній додатково повідомить ОСОБА_11 за допомогою мобільного телефону.

В подальшому, реалізуючи свій спільний злочинний умисел ОСОБА_10 , спільно з ОСОБА_8 , за допомогою невстановлених досудовим розслідуванням осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, дату та місці, виготовили фіктивне посвідчення - почесного консульства держави Ізраїль в Західному регіоні України №00008 на ім`я ОСОБА_11 з зазначенням посади в консульстві, а саме - другого секретаря почесного консульства Республіки Ізраїль в Україні.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, 21.03.2024 приблизно о 22 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , діючи з відома ОСОБА_8 , під час особистої зустрічі з ОСОБА_11 , перебуваючи в автомобілі марки Land Rover Range Rover Sport державний номерний знак НОМЕР_1 , передав останньому фіктивне посвідчення - почесного консульства держави Ізраїль в Західному регіоні України №00008 на ім`я ОСОБА_11 із зазначенням посади в консульстві, а саме другого секретаря почесного консульства Республіки Ізраїль в Україні, яке зі слів ОСОБА_7 , створить у працівників ТЦК та СП уявлення приналежності його до почесного консульства, що сприятиме уникненню його мобілізації до Збройних Сил України та інших військових формувань.

Оскільки, відповідно до ст. 8 Закону України «Про дипломатичну службу», в органах дипломатичної служби встановлюються посади дипломатичної служби та посади працівників, які виконують функції з обслуговування.

Згідно з вказаним законом, посада другого секретаря є дипломатичною посадою, якій присвоюється такий дипломатичний ранг як - державний службовець 7 рангу.

Відповідно до Указу Президента України «Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні» №198/93 від 10 червня 1993 року, глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються особистою недоторканністю і не можуть бути заарештовані або затримані.

Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України у цивільних справах.

Вищевказані дії, ОСОБА_7 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перешкоджають процесу оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, призводять до зростання напруження у суспільстві, уникнення військовозобов`язаними особами спілкування із представниками ТЦК та СП , що призводить до зменшення кількості мобілізаційних ресурсів (військовозобов`язаних), які прибувають до ТЦК та СП та можуть бути сплановані до призову під час мобілізації, що, у свою чергу, ставить під загрозу терміни та обсяги виконання заходів комплектування військово-організаційних структур ЗСУ, а також формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов`язків в особливий період.

Таким чином, ОСОБА_13 , обґрунтовано підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці але не пізніше 05.01.2024, вступив в злочинну змову з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , усвідомлюючи існування обмежень щодо виїзду за кордон громадян України чоловічої статті призовного віку на період дії воєнного стану, діючи з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, сприяли незаконному переправленні військовозобов`язаних осіб через державний кордон України до країн Європейського Союзу шляхом надання вказівок.

Так, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 введено воєнний стан, який Указом Президента України №49/2024 від 05 лютого 2024 року продовжено строком на 90 діб.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Так, ОСОБА_10 діючи спільно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та будучи достовірно обізнаними про дію воєнного стану у державі та проведенням загальної мобілізації, знаючи про неможливість вільного виїзду військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років за кордон вирішили, з корисливих мотивів, за грошову винагороду, шляхом надання вказівок сприяти у незаконному перетині державного кордону громадянину України ОСОБА_14 (який був залучений до проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання відомостей про кримінальне правопорушення та причетних до його вчинення осіб).

В подальшому, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , реалізуючи спільний злочинний умисел спрямований на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України шляхом надання вказівок, 04.05.2024, приблизно о 13 год. 45 хв. за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 3-А , перебуваючи на подвір`ї ресторану « Мусафір », зустрівся з ОСОБА_14 .

Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_10 повідомив, що на даний час перетин державного кордону за допомогою внесення відповідних відомостей до інформаційної системи «Шлях» неможливий, однак останній зможе сприяти у незаконному переправленні ОСОБА_14 через державний кордон України шляхом надання порад та конкретних вказівок, а саме повідомить ОСОБА_14 дату, час та місце перетину держаного кордону через пункт пропуску, який знаходиться неподалік одного із прикордонних міст України, який на даний час не встановлено, а більш детальну інформацію з приводу цього зможе надати пізніше.

Водночас, ОСОБА_10 повідомив про те, що за вищевказані послуги потрібно сплатити грошові кошти у сумі 10000 доларів США.

Так, з метою реалізації вказаного злочинного плану щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_14 через державний кордон України ОСОБА_15 , до вказаної протиправної діяльності було залучено ОСОБА_9 . В свою чергу ОСОБА_9 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, дату та час, використовуючи особисті зв`язки, домовився з невстановленими досудовим розслідуванням особами щодо організації перевезення до державного кордону України ОСОБА_14 з подальшим безперешкодним перетином державного кордону України вказаною особою. При цьому грошові кошти, отримані від вказаної протиправної діяльності, у вигляді 10 000 доларів США, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 домовились поділити відповідно до заздалегідь обумовленої домовленості між собою та особою, яка мала здійснити безперешкодний пропуск ОСОБА_14 , через державний кордон України.

У подальшому, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_8 , з метою подальшого узгодження раніше досягнутих домовленостей та надання більш детальної інформації, 06.05.2024, приблизно о 19 год. 15 хв. за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 24 , в ТЦ « Смарт Плаза », в закладі харчування «Пузата Хата», зустрілися з ОСОБА_14 . Під час розмови ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний намір, надав наступні вказівки, щодо незаконного перетину кордону, а саме: ОСОБА_14 має поселитися у готелі неподалік прикордонного міста Ужгород та чекати на сигнал від ОСОБА_7 або ОСОБА_8 , отримавши який ОСОБА_14 має прибути до вказаного ними пункту пропуску, де зустрінеться з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка забезпечить безперешкодний перехід ОСОБА_14 через пункт пропуску, тим самим сприятиме у незаконному перетині останнім державного кордону України.

09.05.2024 приблизно о 17:35 год. за допомогою месенджеру «Telegram» ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_14 що він наразі перебуває в м. Дніпро та планує виїхати в м. Київ 10.05.2024, з метою зустрічі з останнім та обговорення всіх обставин його подальшого виїзду з України. Крім того, ОСОБА_10 повідомив, що виїзд ОСОБА_14 з території України відбуватиметься з певного населеного пункту Житомирської області.

10.05.2024 приблизно о 11 год. 23 хв. за допомогою месенджеру «Telegram» ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_14 , що вже прямує з м. Дніпро до м. Київ. Надалі, цього ж дня, у невстановленому місці та час, але не пізніше 18 год. 00 хв., прямуючи на автомобілі до місця зустрічі з ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , підібрав по дорозі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , після чого вони всі разом попрямували до ресторану « ОСОБА_16 » за адресою: АДРЕСА_6 .

Цього ж дня, приблизно о 18 год. 00 хв. в ресторані « ОСОБА_16 » зустрілись за попередньою домовленістю ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 . Під час даної зустрічі ОСОБА_9 ,в присутності вищевказаних осіб, реалізовуючи спільний злочинний задум, направлений на незаконне переправлення ОСОБА_14 через державний кордон України, почав інструктувати останнього щодо обставин подальшого перетину ним державного кордону України, з метою виїзду з країни. Так, в ході проведення інструктажу ОСОБА_9 було доведено до відома ОСОБА_14 , що виїзд відбуватиметься у с. Івниця Житомирської області в понеділок 13.05.2024 о 07:15 год. за допомогою транспортного засобу, а саме мікроавтобусом. Спілкування з працівниками Державної прикордонної служби буде вести водій такого автобуса, а з метою отримання більш детальної інформації в ході даної поїздки, ОСОБА_14 має контактувати безпосередньо з ОСОБА_17 . Окремо він зазначив, що державний кордон України ОСОБА_14 перетне без пред`явлення жодних документів співробітникам Державної прикордонної служби та будь-яких відміток в паспорті, а вже прикордонний пункт Польщі перетинатиме за своїм закордонним паспортом. Також, під час розмови ОСОБА_9 наголошував, що існує декілька маршрутів виїзду за кордон та ОСОБА_14 буде використовувати так званий Житомирський маршрут, а ще є Київській й декілька інших маршрутів.

Надалі, за наслідком завершення інструктажу з боку вищевказаних осіб, на виконання попередньої домовленості, ОСОБА_14 передав даним особам грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які особисто забрав ОСОБА_9 . Після цього, забравши грошові кошти, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 попрямували до виходу з ресторану для подальшої зустрічі з ОСОБА_8 , проте були затримані співробітниками СБ України.

Так, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , свій злочинний умисел не довели до кінця, з причин, що не залежали від його волі, не виконавши всіх обіцяних дій, котрі вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий працівниками правоохоронного органу.

Таким чином, ОСОБА_13 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, а саме незакінченому замаху на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, шляхом надання порад та вказівок, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

10.05.2024 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.

11.05.2024 органом досудового розслідування за погодженням із прокурором, в порядку ст. 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_18 .

Обґрунтованість підозри ОСОБА_18 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними органом досудового розслідування доказами, а саме: рапортами щодо виявлення ознак кримінального провадження; протоколами обушків від 10.05.2024, 11.05.2024; протоколом огляду місця події від 21.03.2024 за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом огляду місця події від 10.05.2024 за адресою: АДРЕСА_6 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 ; протоколом слідчого експерименту від 30.04.2024 року; протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової дії) від 29.02.2024; протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової дії) від 27.02.2024; протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової дії) від 11.03.2024; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 15.06.2024.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Захисник та підозрюваний заперечували щодо клопотання, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та зважаючи на доволі високі при розгляді клопотання ризики приходить до переконання про необхідність продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладення на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

У клопотанні поставлене питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, у зв`язку із існуванням ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд вбачає наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_13 підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_10 може переховуватися від органів досудового слідства та суду.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії Російської Федерації на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих Російською Федерацією, що зумовлює тимчасову не контрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування ОСОБА_15 від органів досудового розслідування і суду на вказаних територіях та перехід на сторону ворога.

Ризик, передбачений п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_13 перебуваючи на волі може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час органом досудового розслідування не встановлено всі речі (речових доказів) та документи, які могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та містити інші відомості, які можливо використати, як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення. Крім того, не встановлені усі спільники ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого,то на теперішній час у кримінальному провадженні не встановлено все коло осіб з якими підозрюваний підтримував стосунки у повсякденному житті, відтак органу досудового розслідування не відомо про обізнаність таких осіб щодо протиправної діяльності ОСОБА_7 та можливої участі у пособництві для вчинення злочину у змові з ОСОБА_15 таких осіб.

Ризик, передбачений ч.5 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що злочинна діяльність ОСОБА_7 має системний характер, що полягає у неодноразовому виготовленні, за допомогою невстановлених досудовим розслідуванням осіб, фіктивним посвідчень почесних консульств Республіки Гватемала в Україні, почесного консульства Австрійської Республіки в Україні, а також почесного консульства Ізраїль в західному регіоні України, для громадян України, призивного віку, які мають на меті уникнення мобілізації, а саме не вручення працівниками ТЦК та СП під час проведення ними мобілізаційних заходів повісток для проходження військово-лікарської комісії, уточнення військово-облікових даних при пред`явленні особою вищевказаного посвідчення, що в свою чергу вводить в оману працівників ТЦК та СП під час виконання покладених на них законодавством України заходів із оповіщення попередньо призначених військовозобов`язаних та резервістів з метою проходження військово-лікарської комісії, уточнення військово-облікових даних та планування призначення військовозобов`язаних до призову під час мобілізації, а також з метою адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а тому перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він підозрюється.

Крім іншого, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених вище, сторона обвинувачення також враховує вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі відсутність в нього родини та відсутність у підозрюваного постійного місця роботи.

Так, підозрюваний ОСОБА_10 , якому 24 років, неодружений, дітей немає, проживає самостійно, тимчасово не працює та має достатній майновий і фінансовий стан.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, враховуючи фактичні обставини справи, особистість підозрюваного, характер висунутої підозри та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, свідчать про неможливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків та виконанню підозрюваним процесуальних обов`язків.

Разом з тим, ч. 6 статтею 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, статтею 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 309, 372, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 40 днів, а саме до 10 серпня 2024 року, без визначення в якості альтернативного запобіжного заходу застави.

Контроль за виконанням покладених обов`язків покласти на Київську обласну прокуратуру.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1