Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/3259/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.11.2023 щодо відмови в нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, як це передбачено п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на призначення позивачеві пенсії за вислугу років період строкової служби з 01.04.1982 по 23.04.1984, період роботи з 30.07.1991 по 22.08.2023 на посаді викладача у Чемеровецькому медичному фаховому коледжі;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при призначенні пенсії за віком йому не було зараховано до спеціального стажу період проходження військової служби та період роботи у Чемеровському медичному фаховому коледжі, не призначена разова допомога у розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки відомості довідки № 207 не відповідають записам в трудовій книжці, відтак не можуть бути враховані для визначення права на призначення грошової допомоги та відсутній необхідний стаж, що дає право для призначення грошової допомоги.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2023 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV)
21.11.2023 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Головним управлінням ПФУ в м. Києві 27.11.2023 прийняте рішення про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги, оскільки відомості, зазначені у поданій позивачем довідці від 04.07.2023 № 207, виданій КНП "Чемеровецька багатопрофільна лікарня", не відповідають записам трудової книжки та відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги.
Про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги позивача повідомлено листом Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 18.12.2023.
26.12.2023 позивач звернувся до управління із зверненням, у якому просив, крім іншого, врахувати до спеціального стажу період роботи викладачем терапії з 30.07.1991 по 21.08.2023 в Чемеровецькому медучилищі та період військової служби.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.01.2024 позивача повідомлено, що зарахований спеціальний трудовий стаж позивача становить 1 рік 2 місяці 2 дні. До спеціального стажу не зараховано, зокрема:
- період строкової військової служби з 01.04.1982 по 23.04.1984 на посаді фельдшера у військових частинах № 95105 та № 60249 згідно довідки від 03.05.2023 року № 53, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в наданих документах відсутня інформація про заклад охорони здоров`я, в якому позивач проходив строкову військову службу;
- період роботи з 30.07.1991по 22.08.2023 (дата досягнення пенсійного віку) на посаді викладача терапії у Чемеровецькому медичному фаховому коледжі, оскільки розділом 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, передбачена посада викладача у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, а документів, які підтверджують рівень акредитації Чемеровецького медичного фахового коледжу позивач не надав.
Враховуючи зазначене, підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають: страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»
За приписами розділу І "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 вказане право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, зокрема, особи, які працювали у Вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів на посадах директорів, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старших майстрів виробничого навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, практичних психологів, соціальних педагогів тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Згідно цього Переліку до посад педагогічних працівників належать, зокрема: заступники директора (завідувача, начальника) вищого навчального закладу 1 та 2 рівня акредитації, професійно-технічного навчального закладу, загальноосвітнього навчального закладу з навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи; заступники директора з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи; завідувач відділення навчального закладу, навчально-методичного кабінету (лабораторії); завідувач відділу (лабораторії, кабінету, частини) з основного напрямку діяльності: вчителі; викладачі всіх спеціальностей; педагог професійного навчання; методист.
Згідно з Приміткою 3 Переліку закладів і установ освіти, закладів охорони здоров`я та соціального захисту і посад, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.93, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної-або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 i 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
При цьому, як передбачено пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Щодо не зарахування періоду роботи з 30.07.1991 по 22.08.2023 на посаді викладача у Чемеровецькому медичному фаховому коледжі, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2001 року № 978, акредитація вищого навчального закладу - це державне визнання його статусу (рівня акредитації).
Згідно зі ст. 43 Закону України "Про освіту" від 23.05.91 № 1060-XII (чинний станом на 30.07.1991) вищиминавчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ (далі - Закон №2984-ІІІ), які втратив чинність на час розгляду справи,рівень акредитації - рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;
Відповідно дост.24 Закону №2984-ІІІбули встановлені такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:
- вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;
- вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;
- вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
- вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.
Ця норма узгоджується з ст. 10 Постанови КМУ від 01.06.1992 № 303 «Про акредитацію вищих навчальних закладів», яка втратила чинність 12.02.1996.
Статтею 25 Закону № 2984-ІІІвизначено,що відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: університет, академія, інститут, консерваторія (музична академія), коледж, технікум (училище).
В пункті 5 ч. 1 ст. 25Закону №2984-ІІІзазначено, що коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третьогоабо четвертогорівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищоїосвітитакваліфікації у спорідненихнапрямахпідготовки(якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третьогоабо четвертого рівня акредитації бовходитьдо навчальногочи навчально-науково-виробничогокомплексу)абозакількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
В п. 6 ч. 1 ст. 25Закону №2984-ІІІзазначено, що технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації абоструктурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації,який провадить освітню діяльність,пов`язануізздобуттямпевноївищої освітита кваліфікаціїза кількомаспорідненимиспеціальностями,імає відповіднийрівенькадровогота матеріально-технічного забезпечення.
Нормами Закону № 2984-ІІІ передбачалась можливість акредитації окремих напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців, або вищого навчального закладу, а з 06.09.2014 Законом "Про вищу освіту" № 1556 - VІІ від 01.07.2014 взагалі не передбачено акредитацію навчального закладу, акредитації підлягають виключно освітні програми.
Відповідно до довідки від 22.02.2024 №26/01-16, виданої Чемеровецьким медичним фазовим коледжем Чемеровецький медичний фаховий коледж розпочав свою діяльність в 1963 році, згідно наказу №227 від 11.05.1963 по Хмельницькому обласному відділу охорони здоров`я про створення Чемеровецького медичного училища. Рішенням 21 сесії Хмельницької обласної ради від 29.04.2009 року за №12-21/2009 Чемеровецьке медичне училище перейменовано на Чемеровецький медичний коледж.
Відповідно до рішення сесії Хмельницької обласної ради від 08.04.2021 року №17-4/2021 Чемеровецький медичний коледж перейменовано на Чемеровецький медичний фаховий коледж.
В матеріалах справи містяться сертифікати, відповідно до яких Чемеровецький медичний коледж Міністерством освіти України акредитовано за І рівнем, що підтверджується копіями сертифікатів від 14.07.2011 (на період до 01.07.2016) та 15.03.2016 (на період до 01.07.2026).
З огляду на системний аналіз норм та наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що період роботи з 30.07.1991 по 22.08.2023 на посаді викладача у Чемеровецькому медичному фаховому коледжі підлягає зарахуванню позивачу до спеціального стажу.
Визначаючись щодо незарахування до спеціального стажу періоду військової служби із 01.04.1982 по 23.04.1984, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 виданого 18.10.1990 з 01.04.1982 по 23.04.1984 позивач проходив строкову військову службу за посадою "фельдшер". Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.05.2023 № 53 підтверджено записи військового квитка та зазначено, що з 01.04.1982 по 23.04.1984 позивач проходив військову службу в Збройних силах на посаді фельдшера у військових частинах № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
Згідно з приміткою 3 до постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Постановою Ради Міністрів СССР від 17 грудня 1959 року №1397 "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства" (чинної на момент проходження позивачем військової служби) передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань.
До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори та інші.
Згідно з підпунктом "г" пункту 1 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради міністрів СССР від 17 грудня 1959 року №1397, встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХП "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.
Згідно з положеннями абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, проходження позивачем військової служби в період 01.04.1982 по 23.04.1984 у лавах Збройних силах СРСР на посаді фельдшера військової частини, відповідно до раніше діючого законодавства, давало право останньому на пенсію за вислугу років та зараховувалось до спеціального стажу для призначення даного виду пенсії.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм прав висловлена Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 у справі №701/1231/16-а.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, відмова відповідача щодо зарахування до спеціально стажу період строкової військової служби позивача із 01.04.1982 по 23.04.1984 є безпідставною.
Так, враховуючи зарахований до спеціального стажу періоду роботи з 30.07.1991 по 22.08.2023 та періоду строкової військової служби із 01.04.1982 по 23.04.1984 розмір спеціального страхового стажу позивача складатиме понад 35 років. З урахуванням цього позивач матиме передбачене п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.
