СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 року Справа № 480/12390/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12390/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у вимозі надання висновку медико соціальної експертної комісії про необхідність здійснення догляду за батьком ОСОБА_1 за наявності висновку лікарсько-консультативної комісії №184/2 від 19.09.2023 р. для отримання ОСОБА_1 відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" протиправними;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у ненаданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку із здійсненням постійного догляду за батьком ОСОБА_2 .

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 03 жовтня 2023 року позивачем була надіслана заява про надання відстрочки під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач повідомив, що доглядає за своїм батьком ОСОБА_2 , тобто має право на відстрочку відповідно абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Потреба в постійному догляді батька позивача ОСОБА_2 підтверджується висновком №184/2 від 19.09.2023 р. лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, факт здійснення догляду підтверджується Актом встановлення факту здійснення догляду від 26.09.2023 року, складеному комісією Річківської сільської ради Сумського району Сумської області та повідомленням від Річківської сільської ради Сумського району Сумської області.

Натомість відповідач у відповіді на заяву не надав ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та зазначив, що відсутні підтверджуючі документи, а саме - висновок медико-соціальної експертної комісії.

Позивач вважає дії відповідача щодо вимоги надання висновку медико-соціальної експертної комісії за наявності висновку лікарсько-консультативної комісії протиправними та вважає, що Відповідачем протиправно не було надано позивачу відстрочку.

Позивач зазначає, що конструкція абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає альтернативу підтвердження постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, оскільки постійного догляду можуть потребувати як особи з інвалідністю, так і особи без інвалідності, які не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і батько позивача не є особою з інвалідністю, однак, має невиліковну хворобу, внаслідок чого не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує догляду.

Ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Зазначену ухвалу суду відповідач отримав 19.12.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 41), але відзиву на позов суду не надав.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач 03.10.2023 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, згідно абз.10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки доглядає за своїм батьком ОСОБА_2 (а.с. 6).

До вказаної заяви позивачем було додано: копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного; паспорт, ідентифікаційний код; копія висновку лікарсько консультативної комісії про потребу в постійному догляді; акт встановлення факту здійснення догляду; відповідь Річківської сільської ради Сумського району Сумської області.

На зазначену заяву позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 була надана відповідь листом від 05.10.2023 №6/3793, в якій, зокрема, процитовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 у справі №420/16899/22 та зазначено, що позивач зобов`язаний з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії (а.с. 7).

Позивач не погодився з такою поведінкою відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію, яка триває по даний час.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон України № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, статтею 1 Закону України № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону України № 3543-XIIвизначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Положеннями частини третьої статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява (клопотання)- звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання- письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Приписами статей 4-6 Закону України «Про звернення громадян» регламентується коло питань, рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, а також установлені вимоги до звернення, мова звернень і рішень та відповідей на них.

Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов`язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Такий виносок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.

Суд зазначає, що позивач і відповідач є суб`єктами правовідносин у сфері звернень громадян з відповідними правами й обов`язками, зокрема з правом позивача скерувати звернення й обов`язком відповідача розглянути його і надати на нього відповідь.

Суд враховує, що як видно з матеріалів розглядуваної справи, позивач 03.10.2023 року, звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Натомість відповідь, надана відповідачем на вказану заяву носить суто інформативний характер, оскільки містить перелік норм законодавства, цитування судової практики та не містить будь якого рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 (чи то надання відстрочки від призову, чи то відмову у наданні такої відстрочки).

Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем також не було надано суду будь яких доказів щодо прийняття рішення (чи то задоволення, чи то відмови у задоволенні) за результатами розгляду вказаного звернення позивача.

Відтак відповідачем, в порушення приписів Закону України «Про звернення громадян» не було вирішено по суті його звернення та не вирішено питання надання/відмови у наданні відстрочки від мобілізації.

При цьому суд звертає увагу, що оскільки відповідачем звернення позивача фактично розглянуто не було, то предметом спору у цій справі є саме дотримання відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян" щодо розгляду звернення позивача, а не спір щодо правомірності рішень щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки таке рішення відповідачем не приймалося.

Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи не надає оцінку підставам за якими позивач бажає отримати відстрочку під час мобілізації, оскільки фактично така оцінка не надавалася відповідачем.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача у листі від 05.10.2023 №6/3793 на судову практику, суд вважає безпідставним, оскільки у перелічених судових справах судами досліджувалося питання щодо підстав звільнення з військової служби, тоді як в даному випадку оцінці підлягають підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому, Верховний Суд в постанові від 09 листопада 2023 року у справі № 560/8238/22, фактично дійшов висновку, що наявність обставин для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не дорівнює наявності підстав для звільнення з військової служби.

Суд зазначає, що згідно абз.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Аналіз зазначеної норми Закону, дає підстави для висновку, що дана норма передбачає альтернативу щодо підтвердження факту потреби у постійному догляду за особою: за висновком медико-соціальної експертної комісії «ЧИ» лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Отже в даному випадку необхідність постійного догляду за особою може бути підтверджена як висновком медико-соціальної експертної комісії так і лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде саме визнання протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.10.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у вимозі надання висновку медико соціальної експертної комісії про необхідність здійснення догляду за батьком ОСОБА_1 за наявності висновку лікарсько-консультативної комісії №184/2 від 19.09.2023 р. для отримання ОСОБА_1 відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом, вище лист відповідача від 05.10.2023 №6/3793 має інформаційний характер та лише цитує висновки судів.

В іншій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язанню органу владних повноважень прийняте визначене рішення за зверненням повинен передувати розгляд такого звернення.

Крім того, суд враховує, що на даний час змінилося правове регулювання питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX викладено в новій редакції ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також Кабінетом Міністрів України 16.05.2024 прийнято Постанову № 560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору у розмірі 1073,60 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 20.11.2023 року № 43129371 (а.с. 14).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.10.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 03.10.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек