Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 рокуСправа №160/34272/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
27.12.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- повторно розглянути заяву від 02.11.2023 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обгрунтування позовних вимог позивачем вказано, що з аналізу ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можна зробити висновок, що документом, який підтверджує статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС та надає право користуватися пільгами, встановленими Законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Тож, вимагати від позивача будь-яких інших документів для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку у відповідача відсутні підстави.
Ухвалою від 01.01.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
01.02.2024 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог. Відповідач вказує, що обов`язковими умовами для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є в сукупності:
- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- документи, в яких зазначено період роботи (точна кількість днів) в зоні відчуження (в 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів);
- документи, в яких зазначено населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Проте, позивачем не надано довідку, в якій зазначено населений пункт, де останній приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Ухвалою суду від 05.02.2024 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до участі у справі як відповідача по справі №160/34272/23.
Ухвалою від 05.04.2023 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до участі у справі як відповідача по справі №160/34272/23.
16.04.2024 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, до якого долучено посвідчення про відрядження позивача на ЧАЕС строком на 30 днів з 19.06.1987 року по 19.07.1987 року. Позивач вказує, що станом на момент складання позовної заяви вона не мала документу, який би підтверджував її участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, однак наразі такий документ знайшовся, що і стало підставою для подання цих доповнень.
25.04.2024 року через систему «Електронний суд» ГУ ПФУ в Кіровоградській області подало відзив на позовну заяву. Так, жінки, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 8 років. Вік виходу на пенсію жінок, які мають право на зниження пенсійного віку на 8 років згідно даної статті і народились в період з 01.04.1967 по 30.09.1967 становить 50 років. Норма ст. 55 Закону України №796 містить таке поняття, як ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ. Тобто, для визначення права на пенсію необхідною умовою є робота в зоні відчуження, що має бути підтверджено первинними документами. При розгляді наданого пакету документів головним управлінням з`ясовано про відсутність документів, в яких зазначались би точні відомості щодо безпосередньої роботи позивача саме в зоні відчуження. Посилання позивача на наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, яке надає право на призначення пенсії у зв`язку із зменшенням пенсійного віку є безпідставним. Оскільки Законом чітко передбачено надання підтверджуючих документів про здійснення роботи в зоні відчуження. Наявність посвідчення дійсно надає право на користування пільгами, встановленими Законом №796, які стосуються лікування, харчування, поліпшення житлових умов тощо (соціально-побутових умов), проте лише посвідчення недостатньо для визначення права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
01.05.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ в Тернопільській області, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
14.05.2024 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Як встановлено судом з матеріалів справи ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.07.2016 року є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської АЕС».
Листом від 17.10.2019 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії, так як відсутній повний пакет документів, а довідка ф.122 не відповідає порядку заповнення документів.
02.11.2023 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку як учасник ліквідації наслідків ЧАЕС.
Рішенням №046050005030 від 09.11.2023 року ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовило позивачу у призначенні пенсії. До страхового стражу враховано всі періоди трудової діяльності. Страховий стаж 38 років 10 місяців 21 день. Довідку №17/35-19 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу в зоні відчудження в 1986-1990 роках, видану ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» врахувати для визначення права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку підстави відсутні, оскільки подання такої довідки Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачене. Для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно долучити довідку про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року №122, або довідку військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, або довідка архівної установи, чи інші первинні документи, в яких зазначено періоди роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
22.11.2023 року позивач повторно звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку як учасник ліквідації наслідків ЧАЕС.
27.11.2023 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №046050005030 про відмову у призначенні пенсії. При визначенні права на призначення пенсії до уваги не було взято довідку, видану ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» №17/35-19 від 13.03.2019 року за вихідним №212-726, оскільки відсутні документи, які підтверджують право про видачу підтверджуючих документів (правонаступник/зберігач документів/ архівний відділ). Крім того, відсутні документи (накази, розпорядження про відрядження) про направлення у відрядження заявниці в зону відчуження, оскільки згідно записів в трудовій книжці (серії НОМЕР_2 ) особа перебувала в трудових відносинах з комбінатом «Криворіжсталь». Разом з тим, запис до трудової книжки про направлення в м. Чорнобиль проведено не в хронологічному порядку. Відтак, надані для визначення права на дострокову пенсію за віком документи, потребують перевірки обгрунтованості їх видачі та достовірності поданих в них відомостей (в т.ч. факту відрядження в зону відчуження за місцем роботи згідно записів в трудовій книжці).
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі, - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілими від Чорнобильської катастрофи є:
- евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році (10 років);
- евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році (8 років);
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років (4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років);
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років (2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років);
- особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями (2 роки).
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (ч.3 ст. 65 Закону №796-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Частиною четвертою статті15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Як встановлено судом з матеріалів справи ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.07.2016 року є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (додається) та затвердив зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаються).
Абзацом другим пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №504 дозволено використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 р. №44 (44а-91-п ) «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ЗП УРСР, 1991 р., N 8, ст. 60).
Відповідно до пункту 2,3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1997 №501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 19 грудня 1991 р. із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.), іншими актами законодавства України.
Інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесених до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
У пункті 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту); г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження;
У свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З наведеного слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 року у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 року у справі №152/651/17, від 25.11.2019 року у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 року у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 року у справі №591/4104/16-а, від 02.03.2021 року у справі №345/1831/17.
Таким чином, наявність у особи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є вичерпним доказом участі особи в заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, з урахуванням викладеного суд зазначає, що особи, які є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надали територіальному органу Пенсійного фонду документи, що підтверджують факт їх роботи у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках призначається пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку на десять, вісім або п`ять років в залежності від періоду роботи у зоні відчуження.
ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.07.2016 року є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської АЕС». При цьому, вказане посвідчення є дійсним та підстав для проведення перевірки достовірності його видачі та/або скасування дії цього посвідчення судом під час розгляду даної справи не встановлено.
На підтвердження того факту, що позивач приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачем до суду надано посвідчення №36 про відрядження позивача на ЧАЕС строком на 30 днів з 19.06.1987 року по 19.07.1987 року. Посада: кухар. Підстава: Розпорядження №4139 від 19.06.1987 року.
При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові №520/7846/17 від 15.01.2021 року, де суд касаційної інстанції вказав, що законодавець встановив перелік документів, які підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо, відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 09.11.2023 року та ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 27.11.2023 року є протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства.
Одночасно, суд звертає увагу позивача, що ним оскаржується протиправна бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Також позивач просить зобов`язати саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 02.11.2023 року, оскільки саме цей пенсійний орган був первинно визначений позивачем в якості відповідача.
Проте матеріалами справи не підтверджено порушення пенсійних прав позивача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Заяву позивача від 02.11.2023 року за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Тернопільській області, за результатами чого 09.11.2023 року цим пенсійним органом прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
У подальшому, позивач 22.11.2023 року повторно подала заяву про призначення пенсії за віком, яку розглянуто ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яким також відмовлено у призначенні пенсії за віком.
З приводу встановлених обставин, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тож, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що наявні підстави для виходу за межі позовних вимог, а належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046050005030 від 09.11.2023 року та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046050005030 від 27.11.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 02.11.2023 року про призначення пенсії за віком.
Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, суд вважає за необхідне зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача від про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі.
Зважаючи на те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не порушило прав позивача за результатами розгляду його заяви від 02.11.2023 року та, враховуючи, що позивачем 22.11.2023 року повторно подавалась заява про призначення пенсії, яка розглянута ГУ ПФУ в Кіровоградській області, за результатами чого прийняте рішення, яке скасоване судом, то повторний розгляд заяви від 27.11.2023 року має здійснити саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 9, 72, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910424), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046050005030 від 09.11.2023 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046050005030 від 27.11.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 536,80 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко
