ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 607/4281/23

провадження № 61- 17625св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Укрпошта»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Тернопільська дирекція акціонерного товариства «Укрпошта»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 20 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Хома М. В., Гірський Б. О., Костів О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Тернопільська дирекція АТ «Укрпошта», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що 08 жовтня 2021 року згідно з наказом № 1323/к він був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів ІІІ класу в Тернопільську дирекцію АТ «Укрпошта».

3. З урахуванням того, що відділ лише формувався, він був оформлений саме водієм автотранспортних засобів ІІІ класу, хоча фактично був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів пересувного відділення поштового зв`язку (далі - ПВПЗ) нового формату та був ознайомлений

з робочою інструкцією саме водія ПВПЗ.

4. 27 червня 2022 у зв`язку з тимчасовим закриттям ПВПЗ згідно

з наказом від 24 червня 2022 року № 744 його було попереджено про зміну істотних умов праці та запропоновано посаду водія автотранспортних засобів ІІІ класу в структурному підрозділі групи експлуатації транспорту Тернопіль (група підміни) з посадовим окладом 6 500 грн, що нижче суми попереднього посадового окладу на 1 000 грн.

5. Вказує, що він є особою з інвалідністю 2 групи, а робота в нових умовах передбачає не лише перевезення пошти, а також її загрузку та розгрузку, тому він не погодився на роботу зі зміненими посадовими обв`язками та просив запропонувати йому іншу посаду, яка б відповідала його попередньому окладу та завантаженості. У зв`язку з відсутністю таких посад на підприємстві йому було запропоновано написати заяву про звільнення, на що він не погодився та продовжив виходити на роботу за графіком.

6. Однак у нього вилучили автомобіль, яким він кермував до цього, іншого транспорту та путівки для виїзду йому не надавали, у зв`язку з чим, він звертався до керівництва.

7. Наказом від 23 серпня 2022 року № 1673/к його звільнено з посади водія автотранспортних засобів ІІІ класу на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин на підставі записки керівника та актів про відсутність на роботі.

8. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки прогулу він не вчиняв.

9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ від 23 серпня 2022 року № 1673/к; поновити його на посаді водія автотранспортних засобів ІІІ класу в Тернопільській дирекції АТ «Укрпошта»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу

із 22 серпня 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2023 року

у складі судді Марциновської І. В. позов задоволено.

11. Визнано незаконним та скасовано наказ Тернопільської дирекції

АТ «Укрпошта» від 23 серпня 2022 року № 1673/к про припинення трудового договору (контракту). Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів ІІІ класу Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта»

з 22 серпня 2022 року. Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2022 року до 31 травня 2023 року у розмірі 87 836,07 грн за вирахуванням визначених законом податків і зборів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що позивач фактично не погодився зі змінами істотних умов праці, про які був попереджений 27 червня 2022 року, що є підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 6 статті частини першої 36 КЗпП України, проте під час звільнення за прогул відповідач не довів вчинення позивачем дисциплінарного проступку та порушив процедуру звільнення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 листопада

2023 року апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

14. Змінено в наказі Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта» від 23 серпня

2022 року №1673/к формулювання причини звільнення ОСОБА_1

з посади водія автотранспортних засобів ІІІ класу із пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) на звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Зобов`язано

АТ «Укрпошта» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення. В іншій частині позову відмовлено.

15. Апеляційний суд, встановив, що позивач фактично не погодився

зі змінами істотних умов праці, про які був попереджений 27 червня 2022 року, що є підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, проте вказане не є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки попередні істотні умови його праці не можуть бути збережені, а від роботи із зміненими істотними умовами праці позивач відмовляється. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни формулювання причини звільнення позивача із пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України на пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України з внесенням запису до трудової книжки ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Кметик Я. С., просить оскаржену постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Я. С., подав касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц, від 03 травня 2022 року

у справі № 317/183/19, від 22 червня 2022 року у справі № 681/1629/18,

у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі

№ 6-33цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Вважає, що апеляційний суд, змінивши формулювання причини звільнення, вийшов за межі позовних вимог, оскільки суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення. Крім того суд апеляційної інстанції

у межах заявлених позовних вимог та наданих доказів мав перевірити законність звільнення позивача на тих підставах, на яких воно відбулося та

з якими роботодавець пов`язував таке звільнення, і у разі встановлення незаконності звільнення скасувати відповідний наказ та поновити працівника на роботі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У лютому 2024 року АТ «Укрпошта» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

23. Звертає увагу, що апеляційний суд обґрунтовано вказав, що позивач фактично не погодився зі змінами істотних умов праці, про які був попереджений 27 червня 2022 року, що є підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

24. Вважає, що ОСОБА_1 у касаційній скарзі наводить аргументи, які не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на доказах та не знайшли свого підтвердження під час дослідження судами матеріалів справи, порушує питання оцінки доказів, встановлення переваги одних доказів над іншими.

Обставини справи, встановлені судами

25. 08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів ІІІ класу Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта»

у структурному підрозділі - група експлуатації транспорту Тернопіль Центр перевезення пошти Штат при заступнику філії з операційної діяльності,

зі строком випробування 1 місяць, за основним місцем роботи, з тривалістю робочого тижня 40 годин з посадовим окладом 7 500 грн.

26. Наказом Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта» від 24 червня

2022 року № 744 у зв`язку з виробничою необхідністю та з метою задоволення потреб споживачів послуг поштового зв`язку з 01 липня

2022 року тимчасово закрито ПВПЗ нового Формату.

27. 27 червня 2022 року на виконання наказу № 744 ОСОБА_1 попереджений про зміну істотних умов праці з 01 липня 2022 року та йому запропоновано посаду водія автотранспортних засобів ІІІ класу Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта» у структурному підрозділі група експлуатації транспорту Тернопіль (група підміни) з посадовим окладом

6 500 грн.

28. ОСОБА_1 заперечував згоду на роботу зі зміненими істотними умовами праці. Від ознайомлення з посадовою інструкцією водія автотранспортних засобів Групи експлуатації транспорту м. Тернопіль та графіком роботи водія відмовився.

29. Після зміни істотних умов праці з 01 липня 2022 року у ОСОБА_1 було сім робочих днів у липні 2022 року (1, 4, 5, 6, 7, 8 та 11 липня 2022 року) та один робочий день у серпні 2022 року - 22 серпня 2022 року. Всі інші дні липня та серпня 2022 року позивач перебував на лікарняному та у відпустці.

30. Нова посадова інструкція водія автотранспортних засобів Групи експлуатації транспорту м. Тернопіль Центру перевезення пошти Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта», яка введена в дію з 01 липня

2022 року, є відмінною від робочої інструкції водія автотранспортних засобів супроводжувача ПВПЗ Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта», з якою ОСОБА_1 ознайомлений 07 жовтня 2021 року та якою визначено його робочі обов`язки, які він виконував з моменту прийняття на роботу до

07 липня 2022 року.

31. Згідно з пунктом 2.1.2. посадової інструкції водія автотранспортних засобів Групи експлуатації транспорту м. Тернопіль Центру перевезення пошти Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта», яка введена в дію з 01 липня 2022 року, водій АТЗ ЦПП забезпечує схоронність та супроводження поштових відправлень, а також їх навантаження-розвантаження.

32. Водночас до 01 липня 2022 року до посадових обов`язків

ОСОБА_1 входило не навантаження-розвантаження поштових відправлень, а надання, у разі необхідності, допомоги при розвантаженні/навантаженні (пункт 2.1.5 робочої інструкції водія автотранспортних засобів супроводжувача ПВПЗ Тернопільської дирекції

АТ «Укрпошта»).

33. 04 липня 2022 року ОСОБА_1 залишив маршрут МК 19003, а також відмовився здійснити виїзд на вказаному маршруті 11 липня 2022 року, про що свідчить подорожній лист вантажного автомобіля № 19/11/1226

від 04 липня 2022 року, службова записка начальника ЦПП Василіцького В. І. від 11 липня 2023 року.

34. 22 серпня 2022 року начальник ЦПП Василіцький В. І. склав службову записку, у якій зазначив, що 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці (на території ЦПП за адресою:

АДРЕСА_1 ) більше трьох годин без поважних причин (з 09 год. 20 хв.

до 11 год. 50 хв., з 14 год. 00 хв до 14 год. 37 хв.). У службовій записці зазначено, що ці обставини підтверджені актами № 2 та № 3 від 22 серпня 2022 року. Також ОСОБА_1 відмовився підписати посадову інструкцію водія автотранспортних засобів ІІІ класу Групи експлуатації транспорту Тернопіль та графік роботи водія, а також прийняти автомобіль марки «УАЗ 3741», державний номерний знак НОМЕР_1 , та виконувати маршрут

МК 19003.

35. Вказані акти від 22 серпня 2022 року № 2 та № 3 про відсутність працівника на роботі ОСОБА_1 підписувати відмовився.

36. Відповідно до наказу (розпорядження) заступника директора філії

з розвитку мережі Оксюти Т. від 23 серпня 2022 року № 1673/к ОСОБА_1 звільнений 22 серпня 2022 року з посади водія автотранспортних засобів ІІІ класу групи експлуатації транспорту Тернопіль Тернопільської дирекції

АТ «Укрпошта» на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з компенсацією за 13 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 08 жовтня 2021 року до 22 серпня 2022 року. Копію наказу позивач отримав 23 серпня 2022 року. До трудової книжки ОСОБА_1 внесено відповідний запис.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

39. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

40. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

41. Відповідно до трудового законодавства працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір

є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

42. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю

є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення,

а також сприяння у збереженні роботи.

43. Предметом спору розглядуваної справи є поновлення на роботі позивача, який звільнений за прогул на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

44. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

45. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні зважати на те, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

46. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав, що позивач фактично не погодився зі змінами істотних умов праці, про які був попереджений 27 червня 2022 року, що є підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, проте, з урахуванням підстав звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що під час звільнення позивача за прогул відповідач не довів вчинення дисциплінарного проступку працівником і порушив процедуру такого звільнення.

47. Апеляційний суд вказав, що незгода позивача зі змінами істотних умов праці, про які він був попереджений 27 червня 2022 року, є підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 6 частини першої

статті 36 КЗпП України та зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 .

48. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

49. За змістом пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

50. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

51. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час прийняття наказу Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта» від 24 червня 2022 року № 744), уперіод дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

52. Отже, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи

зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією

ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці,

і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо).

53. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи

у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. […] підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.

54. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (див. постанову Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 6-2748цс15).

55. Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не

є зміною істотних умов праці.

56. Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо говорити тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

57. Рішення про припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України приймається роботодавцем, за наявності юридичного факту відмови працівника продовжувати роботу в нових умовах. Тобто саме відповідач, має переконатися в тому, що позивач відмовляється від виконання роботи, при умовах праці, що можуть бути ним забезпечені

в подальшому.

58. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах

від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 11 травня 2021 року

у справі № 317/182/19-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19,

від 14 грудня 2022 року у справі № 757/46713/20.

59. У розглядуваній справі встановлено, що з 01 липня 2022 року у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в Тернопільській дирекції

АТ «Укрпошта» мала місце зміна істотних умов праці ОСОБА_1 , зокрема, змінено посадовий оклад та посадові обов`язки.

60. Також встановлено, що ОСОБА_1 послідовно та неодноразово висловлював свою незгоду на роботу із зміненими істотними умовами праці, відмовлявся підписувати нову посадову інструкцію, виходити на маршрути перевезень поштових відправлень із новими посадовими обов`язками.

61. Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення

у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та

з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку

і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

62. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що суд ухвалює рішення про зміну формулювання причин звільнення виключно у тих випадках, якщо це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, за умови якщо підстава, за якою звільнено працівника, є законною,

а неправильним є лише формулювання причин звільнення в наказі та трудовій книжці працівника (див. постанову Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 522/9082/21).

63. Оскільки наказом Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта» від 24 червня 2022 року № 744 у зв`язку з виробничою необхідністю та з метою задоволення потреб споживачів послуг поштового зв`язку тимчасово

з 01 липня 2022 року закрито ПВПЗ нового формату, в результаті чого передбачались істотні зміни в умовах праці ОСОБА_4 , він з огляду на положення статті 36 КЗпП України, мав право або погодитися на такі зміни або відмовитися продовжувати роботу у нових умовах.

64. Апеляційний суд, встановивши відсутність згоди ОСОБА_4 на продовження роботи із зміненим істотними умовами праці та відсутність можливості збереження йому попередніх істотних умов праці, дійшов правильного висновку про те, що наявні підстави для звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, проте неправильне формулювання причин звільнення у цьому випадку не є підставою для поновлення позивача на роботі.

65. При цьому апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню позивача.

66. Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що підставою звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України стала його відсутність на робочому місці, згоду на роботу на якому у зв`язку

із зміною істотних умов праці він не надавав.

67. З урахуванням викладеного безпідставними є доводи касаційної скарги щодо виходу апеляційного суду за межі позовних вимог.

68. Встановивши, що позивач не погодився зі зміною істотних умов праці, що є безпосередньою підставою для припинення трудового договору згідно

з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, апеляційний суд дотримався вимог статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, належним чином виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.

69. Крім того посилаючись на те, що робота у змінених умовах протипоказана йому за станом здоров`я, позивач будь-яких доказів на підтвердження цих обставин не надав (наприклад висновку медико-соціальної експертизи та її рекомендацій, індивідуальної програми реабілітації і адаптації тощо), а термін дії доданого до позову пенсійного посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_2 визначений до 31 серпня 2017 року.

70. За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц,

від 03 травня 2022 року у справі № 317/183/19, від 22 червня 2022 року у справі № 681/1629/18, у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі№ 6-33цс14, на які заявник посилався в касаційній скарзі.

71. Незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

72. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

73. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

74. Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

75. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.

77. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 листопада

2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набираєзаконної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович