Справа №519/54/24

2/519/161/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2024 року м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» про визнання неправомірним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 10.07.2008 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений кредитний договір №20к-1321 в сумі 12000 доларів США. Між вище зазначеними особами було укладено іпотечний договір з майновими поручителями від 10.07.2008 з іпотекою нерухомого майна: трикімнатної квартири загальною площею 63,13 кв.м., житловою площею 37,51 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (далі- предмет іпотеки). 21.03.2012 Южним міським судом Одеської області по справі №2-95/2011 було винесено рішення, яким було стягнено заборгованість з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за кредитним договором №20к-1321 у розмірі 20771,33 доларів США. Дане рішення Суду перебувало на виконанні Державної виконавчої служби. 31.08.2021 виконавче провадження відносно виконання вище зазначеного рішення закінчено в зв`язку з виконанням. 23.04.2019 ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» уклали договір відступлення прав вимог. На підставі вище викладеного рішенням Южного міського суду Одеської області по справі №2-95/2011 було замінено сторону виконавчого провадження. Позивачам стало відомо, що ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття 23.09.2019 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку, передбаченому ст.37 ЗУ «Про іпотеку», запис про право власності №33394120. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняв державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Манюта Сергій Васильович, яке є підставою внесення запису. Позивачі вважають, що вищезазначені рішення державного реєстратора є незаконними, ухваленим всупереч умов іпотечного договору та норм матеріального права, згоди на звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку вони не надавали. Про порушення своїх прав позивачі дізнались тільки 26.09.2023. ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було подано позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. 19.12.2019 Южним міським судом Одеської області було винесено рішенням №519/887/14, яким вище зазначену заяву залишено без розгляду (подано заяву позивачем). Відомостей про наявність будь-яких інших судових рішень з приводу звернення стягнення на іпотечне майно у позивача відсутні.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 08.02.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи здійснити за правилами спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 11.03.2024 було витребувано у виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області копію реєстраційної справи з електронного реєстру речових справ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) 1922860351117 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер запису 33394120 від 23.09.2019, який був здійсненний державним реєстратором Малютою Сергієм Васильовичем КП «Агенція реєстраційних послуг» права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на підставі іпотечного договору №1840 від 10.07.2008 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 48865355 від 26.09.2019).

На виконання вказаної ухвали суду від Южненської міської рада Одеського району Одеської області надійшла копія реєстраційної справи з електронного реєстру речових справ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) 1922860351117 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер запису 33394120 від 23.09.2019, який був здійсненний державним реєстратором Малютою Сергієм Васильовичем КП «Агенція реєстраційних послуг» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі в судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву, згідно якої просять справу слухати у їх відсутності, позов підтримють у повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явився, повідомлявся належним чином про дату і місце судового засідання, причина неявки до суду не відома, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.07.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Банк Фінанси та Кредит був укладений кредитний договір №20к-1321 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 12 000 доларів США до 09 липня 2013 року зі сплатою по процентній ставці 13,5 процентів річних.

Відповідно до іпотечного договору від 10.07.2008, який був укладений між позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 як іпотекодавцями та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» як іпотекодержателем, та посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області за реєстром №1840, в забезпечення зобов`язань позивача ОСОБА_2 за кредитним договором №20к-1321 від 10.07.2008 передана в іпотеку квартира загальною площею 63,13 кв.м., житловою площею 37,51 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачам на праві приватної власності, що підтверджується копією іпотечного договору (а.с.22-25).

Відбулася зміна найменування юридичної особи - позивача з ВАТ Банк Фінанси та Кредит на ПАТ Банк Фінанси та Кредит.

21.03.2012 Южним міським судом Одеської області по справі №2-95/2011 було ухвалено рішення, відповідно до якого було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь АТ Банк Фінанси та Кредит в особі Філії Одеське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит заборгованість за кредитним договором №20к-1321 у розмірі 20771,33 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ (1 долар США = 7,99 грн) складає 165962,93 грн та 168 637,04 грн.

Дане рішення Суду перебувало на виконанні ДВС (виконавче провадження №47772167).

23.04.2019 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» уклали договір відступлення прав вимог, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» перейшло право вимоги за кредитним договором №20к-1321 від 10.07.2008 (а.с.26-27).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2023 №348030476 було зареєстроване право власності ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48865355 від 26.09.2019 яке було здійсненно державним реєстратором Манютою Сергієм Васильовичем КП «Агенція реєстраційних послуг» (а.с.29-30).

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 02.04.2020 замінено сторону у виконавчому провадженні №47772167 стягувача з Філія «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «ФК «Алькор Інвест» за виконавчим листом №2-95/11, виданим Южним міським судом Одеської області, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 771,33 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ (1 долар США = 7,99 грн) складає 165 962,93 грн та 168 637,04 грн (справа №2-95/2011)

31.08.2021 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по вищевказаній справі у зв`язку з виконанням боржником в повному обсязі (а.с.21).

Також ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звертався до Южного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог Реєстраційна служба Южненського міського управління юстиції Одеської області, Южненський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (справа №519/887/14).

19.12.2019 Южним міським судом Одеської області було по даній справі винесено ухвалу, якою вище зазначений позов залишено без розгляду за заявою представика позивача ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» (а.с.33-34).

Крім того, ТОВ«ФК «АлькорІнвест» зверталисьз позовомдо ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 проусунення перешкодв реалізаціїправа володіння,користування,розпорядження нерухомиммайном шляхом визнання відповідачів такими, що припинили права користування спірною квартирою, зняття їх з реєстрації місце проживання за вказаною адресою та їх виселення (справа №519/27/20).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він є власником квартири з 23.09.2019 у зв`язку зі зверненням стягнення на іпотечне майно на підставі іпотечного застереження, а тому відповідачі втратили право користування квартирою у зв`язку зі зміною власника та мають бути визнані такими за рішенням суду.

Разом з тим, зі змісту іпотечного договору та договору купівлі-продажу квартири вбачається, що квартира, на яку позивачем звернуто стягнення як на предмет іпотеки, не була придбана за кредитні кошти, що були надані банку позичальнику, оскільки договір іпотеки укладений 09.07.2008 і на час його укладання, квартира належала відповідачам на підставі спільної часткової власності, на підставі Свідоцтва про право власності житло, виданого Фондом комунального майна Южненської міської ради Одеської області 14.06.2007.

Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 06.07.2020 у задоволені позову ТОВ «ФК «Алькор Інвест» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про усунення перешкод в реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном відмовити. Дане рішення набрало законної сили.

Як зазначають почивачі 26.09.2023 представники ЦНАП м. Южне повідомили їм, що ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» звернулось до ЦНАП м. Южне для зняття з реєстрації позивачів так як вони є новими власниками. Отримавши довідку з державного реєстру позивачам стало відомо, що ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття 23.09.2019 права власності на їх квартиру в порядку, передбаченому ст.37 ЗУ «Про іпотеку», запис про право власності №33394120. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняв державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» Манюта С.В., яке є підставою внесення запису. Як зазначено в «Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна» підставою виникнення права власності на квартиру за відповідачем є лист-вимога ( ОСОБА_1 ), серія та номер: 16, виданий 26.04.2016, видавник: ТОВ «Фінансовакомпанія «АлькорІнвест»;докази повідомлення( ОСОБА_5 ),серія таномер:0500036706930,виданий 30.04.2019,видавник:укрпошта;лист вимога( ОСОБА_5 ),серія таномер:17,виданий 26.04.2019,видавник ТОВ«Фінансова компанія«Алькор Інвест»;докази повідомлення( ОСОБА_2 ),серія таномер:0500036629234,виданий 27.04.2019,видавник:укрпошта;Лист-вимога( ОСОБА_2 ), серіята номер:15,виданий 26.04.2019,видавник ТОВ«Фінансова компанія«Алькор Інвест»;докази повідомлення( ОСОБА_1 ),серія номер:0500036705259виданий 30.04.2019,видавник:укрпошта;звіт прооцінку майна,серія таномер:989/07/19,виданий 04.07.2019видавник:ПП «ГАБ`ЯНО».Позивачам пролистивимоги небуло невідомо,так вониїм ненадсилались таними неотримувались.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону «Про іпотеку»).

За приписами ч.1 ст.35 Закону №ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).

Згідно з ч.1, 4 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

За статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Правові засади та процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно регулюється нормамиЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127.

Відповідно до частини першоїстатті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 6 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»суб`єктами державної реєстрації прав є зокрема, виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Частиною третьою статті 10 Закону, встановлено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбаченихЗаконом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першоюстатті 11 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Статтею 18 вказаного Законупередбачено порядок державної реєстрації прав, зокрема, прийняття і перевірку документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. При цьому, як визначено частиною четвертою статті 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. (ст. 22 Закону)

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону УкраїниПро державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьта цим Порядком.

Так, згідно вимог статті 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 57 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Крім того, у п.7.4.14 іпотечного договору, встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та або/умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Позичальнику/Іпотекодавццям письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного забовязання у не менш ніж трицяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги . Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягення на предмет іпотеки.

Належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Але, відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» відповідно до підпункту 2 пункту 61 Порядку № 1127 не додано опису вкладень рекомендованих повідомлень та документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

Рекомендовані повідомлення не можуть вважатися належними документами, що підтверджують факт надсилання відповідачем позивачам, саме вимог від 26.04.2019 за №15, 16, 17, які стали однією з підстав виникнення права власності, що свідчить про відсутність документів, необхідних для оскаржуваної реєстрації прав відповідно до підпункту 2 пункту 61 Порядку № 1127.

Згідно з правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18, опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником. Працівник поштового зв`язку перевіряє лише перелік і кількість предметів, вкладених до поштового конверта, на відповідність тому, що зазначено відправником в описі.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 03.12.2018 у справі № 910/23734/17, згідно з пунктами 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Отже, згідно із зазначеними пунктами Правил надання послуг поштового зв`язку, опис вкладення складається в тому випадку, якщо поштове відправлення приймається до пересилання з оголошеною цінністю.

Аналіз пунктів 2, 11, 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» дозволяє зробити висновок про те, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дату та вид послуги, її вартість) є доказами надіслання поштового відправлення, однак не підтверджує, які саме документи у ньому відправлялись. Тільки поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення підтверджують, які саме документи пересилаються.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не було додано до заяви доказів на підтвердження факту направлення й отримання позивачами вищевказаних вимог, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності.

Крім того, всуперечстатті 37 Закону України «Про іпотеку»у вищевказаних письмових вимогах ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест»», які стали однією з підстав виникнення права власності, не було зазначено ціну, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя.

Неповідомлення боржника про ціну, за якою майно набувається у власність, позбавляє його можливості оспорити її у разі незгоди, позбавляє боржника гарантій, встановленихстаттею 37 Закону України «Про іпотеку», а також підтвердження того, в якій частині борг вважається погашеним, адже звернення стягнення на майно не припиняє кредитних відносин і не позбавляє кредитора права подальшого стягнення.

Таким чином, відповідачем було здійснено дії щодо набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

При прийнятті вказаного рішення державним реєстратором зазначена правова підстава набуття права власності - договір іпотеки від 10.07.2008.

Судом встановлено, що реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем відбулася на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач одержав повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, що у свою чергу свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.

Крім того, судом не встановлено чи проводилась оцінка предмета іпотеки на момент прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності на квартиру, так як в матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (п.2 ч.1 статті 263 ЦК України).

Встановлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Так як Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

А тому визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За пунктом 4 Закону №1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до ч.3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.2 статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

З підписанням іпотечного застереження сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Проте, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки не залежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, суд дійшов висновку, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без згоди іпотекодавця на його відчуження.

Проте, відповідачем не було спростовано таких тверджень позивача та не доведено, що спірна квартира не відповідала критеріям майна, визначеного в Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, у державного реєстратора Малюти С.В. КП «Агенція реєстраційних послуг» були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру з огляду на те, що квартира використовується як місце постійного проживання позивачами, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Одже, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі, як іпотекодавці, надали згоду на відчуження квартири іпотекодержателем шляхом реєстрації права власності за ним.

Як встановлено під час розгляду справи, що на теперішній час спірна квартира належить на праві власності відповідачу ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест».

Крім того суд звертає увагу, що зобов`язання за кредитним договором виконанні в повному обсязі через державну виконавчу службу.

Отже,позовні вимогипро скасуваннярішення державноїреєстрації правта їхобтяжень,індексний номер:№ 48865355від 26.09.2019щодо реєстраціїправа власностіна квартируза адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ«Фінансова компанія«Алькор Інвест»та вимогискасування уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно записпро правовласності №33394120на квартируза адресою: АДРЕСА_1 заТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.3,12,81,141,265ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» про визнання неправомірним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: №48865355 від 26.09.2019 яке було здійсненно державним реєстратором Малютою Сергієм Васильовичем КП «Агенція реєстраційних послуг» щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест»».

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33394120, який був здійсненний державним реєстратором Малютою Сергієм Васильовичем КП «Агенція реєстраційних послуг» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест»».

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3

Позивач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3

Позивач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3

Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», код ЄДРПОУ 39306471, місцезнаходження: 04119, Україна,м. Київ,вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс, 139/1

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І. Барановська