Справа № 158/1306/24

Провадження № 2/0158/405/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Польової М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 93 200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4708668, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 20 000,00 грн.

13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором про споживчий кредит №4708668 від 12.05.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором позики не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість в загальній сумі 93 200 грн., з яких: 20 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 70 200 грн. - заборгованість за відсотками та 3000 грн. заборгованість за комісійними винагородами.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 25.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Жодних заперечень, клопотань про розгляд справи з викликом сторін, а також відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 12.05.2021 ОСОБА_1 підписав договір про споживчий кредит №4708668, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти на наступних умовах: загальна сума кредиту 20 000 грн.; строк користуванням кредитом 30 днів; дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 11.06.2021; комісія за надання кредиту 3000,00 грн.; проценти за користування кредитом 10 200,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.12-15).

Відповідно до пп. 6.1 Договору про споживчий кредит №4708668 від 12.05.2021 даний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток.

Грошові кошти у сумі 20 000,00 грн. були зараховані ТОВ «Мілоан» 12.05.2021 на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №46052177 (а.с.18).

Крім того, судом встановлено, що 13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає їх та передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» за плату на умовах, визначених договором (а.с.27-29).

Відповідно до витягу з додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 ОСОБА_2 є боржником за кредитним договором №4708668 від 12.05.2021, загальна сума заборгованості становить 93 200,00 грн, з яких: 20 000,00 грн. - заборгованість за тілом; 70 200,00 грн. - заборгованість за відсотками; 3000,00 грн. заборгованість за комісією (а.с.34).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28.03.2018.

Оскільки, за умовами договору про споживчий кредит №4708668 від 12.05.2021 сторони погодили строк його дії до 11.06.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 10 200,00 грн. відсотків за користування кредитом, нарахованих у межах строку кредитування з 12.05.2021 по 11.06.2021, а всього 30 200,00 грн.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 3000,00 грн. є безпідставною, виходячи з наступного.

За умовами договору про споживчий кредит ОСОБА_1 було надано кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів у сумі 20 000 грн., строк дії кредиту 30 днів, комісія за надання кредиту 3000,00 грн., проценти за користування кредитом 10 200,00 грн.

Пунктом 1.5.1 Договору №4708668 від 12.05.2021 передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 3000,00 грн., яка нараховуєтьсяза ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.

Водночас, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема і щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц.

Разом з тим, у п. 25 та п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №363/1834/17 зазначено, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, що порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відтак, у даному випадку підстави для стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту в розмірі 3000,00 грн. відсутні.

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором про споживчий кредит №4708668 від 12.05.2021 станом на 13.09.2021 становить 30 200,00 грн, з яких: 20 000,00 грн. заборгованість за основним боргом та 10 200,00 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення (30 200 грн. х 100 : 93 200 грн. = 32,40%), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 784,86 грн. (2422,4 грн. х 32,40 : 100) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду наступні документи: 1) копію договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023; 2) копію додаткової угоди 002470413951 від 09.02.2024 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023; 3) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; 4) копію акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 20.04.2024 загальною вартістю 6000,00 грн.; 5) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; 7) копію довіреності від 07.12.2023 (а.с.44, 49-55).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді в розмірі 6000 грн.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача, а саме в розмірі 1944 грн. (6000 грн. х 32,40 : 100).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 137, 141, 259, 265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором у розмірі 30 200 (тридцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 784 (сімсот вісімдесят чотири) гривні 86 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1944 (одна тисяча дев`ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 42649746).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова