ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року

м. Київ

справа № 813/3215/18

касаційне провадження № К/9901/12259/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати»

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя - Хома О.П.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Макарик В.Я.; судді: Большакова О.О., Глушко І.В.)

у справі № 813/3215/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати»

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фіскальної служби України

про скасування наказу, визнання протиправним та скасування подання,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» (далі - ТОВ «ДМЗ «Карпати», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку, відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач 2), в якому просило:

скасувати наказ Мінекономрозвитку від 31 травня 2018 року № 768 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до ТОВ «ДМЗ «Карпати» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

визнати протиправним та скасувати подання ДФС України від 20 лютого 2018 року № 2670/5/99-99-14-06-02-15 в частині включення ТОВ «ДМЗ «Карпати» до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що у Мінекономрозвитку не було передбачених законодавством підстав для відмови у застосуванні до позивача спеціальної санкції та її зміни в подальшому, оскільки подання ДФС України за формою та змістом відповідали вимогам частини третьої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». При цьому, факт наявності порушень, на підставі яких винесено таке подання, ТОВ «ДМЗ «Карпати» не усунуто.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо дотримання відповідачем порядку застосування індивідуального режиму ліцензування. Вказує на безпідставність застосування адміністративно-господарської санкції внаслідок відсутності вини у вчиненні правопорушення та посилається на здійснення заходів, спрямованих на усунення порушення. Крім того, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки безпідставно відмовив у перенесенні розгляду справи.

Ухвалою від 10 червня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ДМЗ «Карпати».

01 липня 2019 року від відповідача 1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ДМЗ «Карпати» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 10 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 04 жовтня 2017 року № 1607/13-01-14-12/37958251.

Перевіркою встановлено, що на виконання контракту від 11 червня 2014 року, укладеного між ТОВ «ДМ3 «Карпати» та Winslow Consulting Ltd (Беліз), надано диспетчерські послуги з супроводження вагонів. Оплата за надані послуги надійшла на рахунки ТОВ «ДМ3 «Карпати» не в повному обсязі. При цьому, сума простроченої дебіторської заборгованості склала 57 739,37 доларів США.

На виконання контракту від 11 червня 2014 року № 103, укладеного між ТОВ «ДМ3 «Карпати» та Winslow Consulting Ltd (Беліз), надано послуги з оренди вагонів. Оплата за вказаним контрактом надійшла не в повному обсязі. Сума простроченої дебіторської заборгованості склала 2 049,73 грн.

На підставі статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2017 № 0019431403, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 346 339,01 грн.

Позивач сплатив грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 02 листопада 2017 року № 0019431403, що підтверджується платіжним дорученням від 13 листопада 2017 року № 347.

20 лютого 2018 року ДФС України направило до Мінекономрозвитку подання № 2670/5/99-99-14-06-02-15 щодо включення ТОВ «ДМЗ «Карпати» до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Після отримання вказаного подання Мінекономрозвитку направило позивачу лист від 10 березня 2018 року № 4102-13/9837-07, яким запропонувало ТОВ «ДМЗ «Карпати» направити до 19 квітня 2018 року на адресу відповідача 1 належним чином засвідчені копії матеріалів, які свідчать про усунення допущеного правопорушення станом на поточну дату, зокрема вантажні митні декларації та/або банківські виписки про надходження матеріальних та/або валютних цінностей, довідки обслуговуючих банків про відсутність простроченої дебіторської заборгованості за експортно-імпортними операціями тощо. Одночасно позивача попереджено, що у разі ненадходження вказаних матеріалів або надання матеріалів, які не можуть підтвердити усунення виявлених порушень, Мінекономрозвитку матиме виключні підстави застосувати спеціальну санкцію до товариства.

Листом від 30 березня 2018 року № 13/580 ТОВ «ДМЗ «Карпати» повідомило Мінекономрозвитку, що платник здійснив практичні заходи, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у зв`язку з чим просило не застосовувати спеціальні санкції. Зокрема, в листі вказано, що позивач звернувся з позовними заявами до Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості з Winslow Consulting LTD (Беліз). За результатами розгляду справ Господарським судом Львівської області прийняті рішення про стягнення з Winslow Consulting LTD (Беліз) на користь позивача заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами. Позивачем сплачено пеню, нараховану згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02 листопада 2017 року № 0019431403. Крім того, відповідно до інформації з ІВС, Registry Belize компанія Winslow Consulting LTD (Беліз) перебуває в неактивному статусі. Політично-правові відносини між Україною та країною Беліз нерозвинені, договірні правовідносини - відсутні. Вказане, на думку позивача, свідчить, що ним в повному обсязі вжито практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Наказом від 31 травня 2018 року № 768 Мінекономрозвитку застосувало до ТОВ «ДМЗ «Карпати» спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, зокрема: свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає, зокрема, у праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

За приписами частини четвертої статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Статтею 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Частиною першою статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Згідно з частиною другою статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики (частина п`ята статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) (частина десята статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 затверджено Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Положення № 52).

Пункт 1.1 Положення № 52 визначає, що спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Мінекономрозвитку до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 52 санкції застосовуються Мінекономрозвитку до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до пункту 4.8 Положення № 52 про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», видається наказ Мінекономрозвитку, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

За правилами пункту 4.13 Положення № 52 якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти Мінекономрозвитку матеріали про їх скасування (зміна виду, тимчасове зупинення).

Пунктом 4.14 Положення № 52 визначено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Мінекономрозвитку матеріали, що підтверджують вжиті ними заходи до приведення зовнішньоекономічної та пов`язаної з нею господарської діяльності у відповідність до норм чинного законодавства, та виходити до Мінекономрозвитку з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення) дії санкцій.

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Мінекономрозвитку відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів (пункт 4.15 Положення № 52).

З метою уточнення інформації Мінекономрозвитку може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкції (пункт 4.16 Положення № 52).

Аналіз вказаних норм свідчить, що усунення порушення законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності, зокрема щодо розрахунків за здійснення зовнішньоекономічних операцій, за яке до суб`єкта господарювання було застосовано відповідні санкції, є правовою підставою для його звернення з приводу їх скасування.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Мінекономрозвитку.

Дія санкцій скасовується Мінекономрозвитку в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів.

Законодавчо визначеною умовою скасування дії санкцій Мінекономрозвитку є усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Мінекономрозвитку відповідні матеріали, які підтверджують усунення порушень законодавства України і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України, на підставі чого звернутися з клопотанням про скасування дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент прийняття відповідачем 1 оскаржуваного наказу передбачені чинним законодавством підстави для переведення суб`єкта господарювання на спеціальний режим індивідуального ліцензування усунуту не було.

В ході судового розгляду справи платник не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлене податковим органом порушення, як не надав і доказів усунення такого порушення, або вжиття практичних заходів, що гарантують виконання Закону.

Крім того, за встановленими судами обставинами ТОВ «ДМЗ «Карпати» не заперечувало під час розгляду справи існування дебіторської заборгованості.

Суд не приймає посилання платника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального прави при розгляді апеляційної скарги, оскільки перенесення розгляду справи за клопотанням сторони та надання часу для подання доказів є правом суду, а не його обов`язком, та вирішується на його власний розсуд.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер