Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року Справа№200/3452/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2024 ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.05.2024 №930050861386 щодо відмови в переведені та виплаті з 16.05.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 08.05.2024 №22-13 та від 08.05.2024 №22-14;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести та виплатити з 16.05.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 08.05.2024 №22-13 та від 08.05.2024 №22-14.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

12.06.2024 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залучення до розгляду справи №200/3452/24 в якості другого відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до розгляду справи №200/3452/24 в якості другого відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і по теперішній час.

02.03.2022 опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

За правилами пункту 2 частини першоїстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьоїстатті 263 КАС Україниу справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.05.2024 звернувся з заявою встановленого зразка та необхідними документами для переведення на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Відповідач прийняв рішення від 23.05.2024 №930050861386 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а саме на 01.05.2016, у позивача відсутній стаж державної служби, оскільки робота в органах митної служби не відносяться до посад державної служби. Позивач зауважує, що його стаж державної служби на 01.05.2016 складав 20 років 3 місяці та 18 днів, що є достатнім для призначення пенсії державного службовця.

Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на адміністративний позов, за змістом якого заперечив проти задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії №7397 від 16.05.2024, а саме про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу». Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке розглядало зазначену заяву позивача. Оскільки посадовим особам митних органів відповідно до статті 410 Митного кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до категорій посад державної служби визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, тому відповідачем винесено рішення про відмову, через відсутність необхідного стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Позивач отримує пенсію з 06.03.2012 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується сторонами.

16.05.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії.

23.05.2024 відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення №930050861386 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», та зазначено наступне.

« ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою від 16.05.2024 №7397, щодо переходу на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу».

Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Посади працівників державної митної служби, які мають спеціальні звання, даною статтею не передбачені.

Враховуючи вищевикладене, право на пенсію за віком згідно Закону України, «Про державну службу» гр. ОСОБА_1 не має, оскільки відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.».

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся із цим позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідно до записів №1, 9-31 копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 29.10.1980, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 19.06.1978 по 30.05.1980 проходив строкову військову службу;

- з 15.11.1993 по 26.03.1997 працював на різних посадах в Державному митному комітеті України, 30.04.1996 прийняв присягу державного службовця;

- з 26.03.1997 по 31.03.1997 працював на посаді начальника Національного вузла зв`язку в Інформаційно-аналітичному митному управлінні Державної митної служби України;

- з 01.04.1997 по 31.08.2005 працював на різних посадах в Центральній енергетичній митниці, присвоєно спеціальні звання: 23.06.1997 «Радник митної служби ІІІ рангу», 24.06.1999 «Радник митної служби ІІ рангу», 01.04.2004 «Радник митної служби І рангу»;

- з 01.09.2005 по 04.11.2005 працював на посаді начальника відділу технічних засобів митного контролю в Енергетичній регіональній митниці Державної митної служби України;

- з 07.11.2005 по 29.09.2008 працював на посаді начальника служби технічного забезпечення у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об`єктів митної інфраструктури Державної митної служби України;

- з 30.09.2008 по 22.03.2012 працював на посаді господарсько-експлуатаційного відділу в Центральному митному управлінні лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період військової служби з 19.06.1978 по 24.05.1980 та періоди роботи з 15.11.1993 по 26.03.1997, з 26.03.1997 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 04.11.2005, з 07.11.2005 по 29.09.2008, з 30.09.2008 по 22.03.2012 зараховано до страхового стажу позивача, що не оскаржується сторонами.

Отже, спірним питанням у справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.05.2024 №930050861386 щодо відмови позивачу в переході на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (зі змінами) (далі Закон №1058-IV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями якого втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до положень пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу №3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №676/4235/17.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01.05.2016).

Пунктом 5 Порядку №283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (який набрав чинності 01.01.2004) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною першою статті 569 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Частиною другою статті 588 Митного кодексу України 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМ України №501 від 17.06.2020).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 3 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Крім того, відповідно до частин першої, шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Види військової служби:

строкова військова служба (до внесення змін Законом №3633-IX від 11.04.2024);

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Так, період проходження військової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Як встановлено судом вище, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 29.10.1980:

- з 19.06.1978 по 30.05.1980 проходив строкову військову службу;

- з 15.11.1993 по 26.03.1997 працював на різних посадах в Державному митному комітеті України, 30.04.1996 прийняв присягу державного службовця;

- з 26.03.1997 по 31.03.1997 працював на посаді начальника Національного вузла зв`язку в Інформаційно-аналітичному митному управлінні Державної митної служби України;

- з 01.04.1997 по 31.08.2005 працював на різних посадах в Центральній енергетичній митниці, присвоєно спеціальні звання: 23.06.1997 «Радник митної служби ІІІ рангу», 24.06.1999 «Радник митної служби ІІ рангу», 01.04.2004 «Радник митної служби І рангу»;

- з 01.09.2005 по 04.11.2005 працював на посаді начальника відділу технічних засобів митного контролю в Енергетичній регіональній митниці Державної митної служби України;

- з 07.11.2005 по 29.09.2008 працював на посаді начальника служби технічного забезпечення у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об`єктів митної інфраструктури Державної митної служби України;

- з 30.09.2008 по 22.03.2012 працював на посаді начальника господарсько-експлуатаційного відділу в Центральному митному управлінні лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України.

Однак, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не зазначило, які періоди було зараховано або не зараховано до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.

При цьому, відповідач вказав, що відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Посади працівників державної митної служби, які мають спеціальні звання, даною статтею не передбачені. Так, відповідач дійшов висновку, що право на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» позивач не має, оскільки відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

Отже, із зазначеного вбачається, до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, відповідачем не зараховано періоди роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Так, позивачу присвоєно спеціальні звання: 23.06.1997 «Радник митної служби ІІІ рангу», 24.06.1999 «Радник митної служби ІІ рангу», 01.04.2004 «Радник митної служби І рангу».

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.

Додатком 13 Постанови №306 передбачено, що спеціальні звання «Радник митної служби ІІІ рангу», «Радник митної служби ІІ рангу», «Радник митної служби І рангу» прирівнюється до 6, 5, 4 рангів державного службовця, відповідно.

Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу».

Твердження відповідача про те, що робота позивача на посадах державної митної служби, який має спеціальні звання, не може бути зарахована, як стаж державного службовця, за наявності якого надається право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Як вже зазначено вище, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Суд зазначає, що період проходження військової служби з 19.06.1978 по 30.05.1980 та періоди роботи позивача на посадах державної митної служби підтверджуються даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 29.10.1980, що відповідачем не заперечується.

Однак, як вбачається з розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, відповідачем зараховано до загального страхового стажу позивача період проходження військової служби з 19.06.1978 по 24.05.1980, проте, в трудовій книжці зазначено з 19.06.1978 по 30.05.1980. Тобто, відповідачем безпідставно не зараховано до загального страхового стажу позивача період проходження військової служби з 25.05.1980 по 30.05.1980.

Відтак, до загального страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період проходження військової служби з 25.05.1980 по 30.05.1980, до стажу державної служби позивача підлягають зарахуванню період проходження військової служби з 19.06.1978 по 30.05.1980 та періоди роботи позивача з 15.11.1993 по 26.03.1997, з 26.03.1997 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 04.11.2005, з 07.11.2005 по 29.09.2008, з 30.09.2008 по 22.03.2012.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зі змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Отже, після скасування судом рішення, саме відповідач зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до страхового стажу позивача визначені судом періоди роботи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Разом із цим, оскаржуване рішення не містить конкретно визначених періодів роботи позивача, які не зараховано до його стажу державної служби, та жодного розрахунку страхового стажу позивача.

Відтак, відсутність в оскаржуваному рішенні конкретно визначених періодів роботи позивача, які не зараховано до його стажу державної служби, та розрахунку страхового стажу, позбавляє суд можливості перевірити таке рішення на відповідність пенсійному законодавству України. Вказане дає підстави констатувати, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.05.2024 №930050861386 не відповідає принципам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

При вирішені цього спору суд керується частиною другою статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій «прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій «прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Як встановлено судом вище, спірним рішенням відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, яке не містить зазначення періодів роботи позивача, які включено або не включено до спеціального стажу, конкретних підстав для не включено до таких періодів, не зазначено, яких саме документів в підтвердження спеціального стажу не надано позивачем, що свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності при прийнятті рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки позивачу та суду з тексту такого рішення неможливо визначити, які саме періоди роботи не включено до страхового та пільгового стажу.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд приходить висновку, що у даній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо решти позовних вимог про зобов`язання відповідача перевести та виплатити з 16.05.2024 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 08.05.2024 №22-13 та від 08.05.2024 №22-14, суд зазначає наступне.

Вище вказана вимога є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо переведення позивача на пенсію за віком відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII. Оскільки судовому захисту підлягають саме порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, у зв`язку з їх передчасністю.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із цим, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19 дійшла висновку, що обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд враховує, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" заява № 11681/85).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.05.2024 №930050861386 щодо відмови ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу», зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 25.05.1980 по 30.05.1980, до стажу державної служби період військової служби з 19.06.1978 по 30.05.1980 та періоди роботи з 15.11.1993 по 26.03.1997, з 26.03.1997 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 04.11.2005, з 07.11.2005 по 29.09.2008, з 30.09.2008 по 22.03.2012, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 про перехід на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд приходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.05.2024 №930050861386 щодо відмови ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 25.05.1980 по 30.05.1980, до стажу державної служби період військової служби з 19.06.1978 по 30.05.1980 та періоди роботи з 15.11.1993 по 26.03.1997, з 26.03.1997 по 31.03.1997, з 01.04.1997 по 31.08.2005, з 01.09.2005 по 04.11.2005, з 07.11.2005 по 29.09.2008, з 30.09.2008 по 22.03.2012.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 про перехід на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.07.2024.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьоїстатті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Арестова