Частиною 4 ст. 197 МК України передбачено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватись Національним банком України.

Відповідно до п. 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України №3 від 02.01.2019, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 Євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

При цьому, п. 18 Розділу I Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 (далі Положення №5), фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують: 1) зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро; 2) придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 26.07.2022, під час перетину пункту пропуску «Маяки-Паланка-Удобне» митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці гр. України ОСОБА_1 під час здійснення прикордонно-митного контролю заявила, що переміщує валютні цінності грошові кошти в розмірі 40000 Євро, після чого заповнила бланк Декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей за №500170/2022/67, де письмово заявила про наявність у неї переміщуваної валюти в сумі 40000 Євро (а.с. 15), пред`явила зазначену суму валютних коштів для митного контролю, тобто переміщувала їх без ознак приховування.

При цьому, на виконання вимог вищезазначеного Положення №5, ОСОБА_1 в якості документів, що підтверджують зняття готівки з власного рахунку в банку було надано митному органу: 1) заяву на видачу готівки №451-62305 від 19.07.2022 в АТ «КБ «Глобус», відділення №7 в м. Одесі (а.с. 16); 2) платіжне доручення АТ «КБ «Глобус» №7 від 19.07.2022 (а.с. 17); 3) квитанція №964202 від 19.07.2022 про здійснення валютно-обмінної операції в АТ «КБ «Глобус» (а.с. 18); 4) договір №4162305 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті та національній валюті для фізичних осіб від 19.07.2022 (а.с. 19-22).

З урахуванням надання ОСОБА_1 вищевказаних документів, було пропущено через митний кордон переміщувану нею валюту в розмірі 40000 Євро.

В подальшому, в ході проведення Одеською митницею Держмитслужби України перевірки щодо дотримання порядку транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, на запит митного органу 07.12.2022 було отримано відповідь заступника Голови Правління АТ «КБ «Глобус» ОСОБА_4 за вих. №4098-БТ від 23.11.2022 про те, що фізична особа ОСОБА_1 станом на 23.11.2022 не обслуговувалась в АТ «КБ «Глобус» та рахунків не відкривала, заява №451-62305 від 19.07.2022 на ім`я ОСОБА_1 щодо видачі готівкових коштів в сумі 1581814, 28 грн. не є дійсною (а.с. 25).

Зазначені обставини послугували підставою для складення посадовою особою митного органу протоколу про порушення митних правил №1517/50000/22 від 21.12.2022 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України за фактом переміщення товарів через митний кордон України з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, до яких внесено неправдиві відомості стосовно отримання грошових коштів (а.с. 4-8).

Згодом, 22.02.2023, у відповідь на запит митного органу, від заступника Голови Правління АТ «КБ «Глобус» ОСОБА_4 за вих. №1004-БТ від 15.02.2023 було отримано інформацію про те, що станом на 14.02.2023 фізична особа ОСОБА_1 не обслуговувалась в АТ «КБ «Глобус», рахунків не відкривала та з не укладався й не підписувався договір №4162305 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті та національній валюті для фізичних осіб від 19.07.2022, а також банк не видавав їй заяву на видачу готівки №451-62305 від 19.07.2022, платіжне доручення №7 від 19.07.2022 та квитанцію №964202 від 19.07.2022 про здійснення валютно-обмінної операції на продаж та отримання 40000 Євро (а.с. 36).

В судовому засіданні апеляційного суду від 26.04.2024 захисник Воронюк М.О. поставив під сумнів достовірність наявного в матеріалах справи листа АТ «Комерційний Банк «Глобус», відповідно до якого ОСОБА_1 не обслуговувалась в зазначеному банку та рахунків не відкривала, внаслідок чого постановою Одеського апеляційного суду від 26.04.2024, задля перевірки доводів захисника, було витребувано із АТ «Комерційний Банк «Глобус» інформацію стосовно того, чи обслуговувалась та відкривала рахунки в зазначеному банку фізична особа ОСОБА_1 , а також чи видавались останній вищезазначені документи, зокрема, заява на видачу готівки, платіжне доручення та квитанція про здійснення валютно-обмінної операції на продаж та отримання валюти від 19.07.2022 (а.с. 177).

23.05.2024 на адресу апеляційного суду надійшла відповідь від заступника голови правління АТ «Комерційний Банк «Глобус» за вих. №1105 від 08.05.2024, зі змісту якої вбачається, що фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , не обслуговувалась у АТ «КБ «Глобус», жодні рахунки (в тому числі депозитні) не відкривала, а також АТ «КБ «Глобус» не видавало ОСОБА_1 заяву на видачу готівки №451-62305 від 19.07.2022, платіжне доручення №7 від 19.07.2022 на отримання 1581814, 28 грн. та квитанцію №964202 від 19.07.2022 про здійснення валютно-обмінної операції на продаж та отримання 40 000 Євро (а.с. 180).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає повністю спростованими твердження захисника стосовно достовірності наданої на запит митного органу відповіді АТ «КБ «Глобус» стосовно того, що ОСОБА_1 в даному банку не обслуговувалась та документи, які стали підставою для переміщення нею валютних цінностей через державний кордон України, банком не видавались.

Надаючи оцінку твердженням захисника з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованого їй порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України з огляду на те, що вона не мала гадки про недостовірність документів, на підставі яких переміщувала через державний кордон України валютні цінності, оскільки скористалась правовою допомогою недобросовісного адвоката, суд апеляційної інстанції зауважує на їх неспроможності та зазначає, що ОСОБА_1 , отримавши від адвоката відповідні документи щодо зняття нею готівкових коштів в іноземній валюті, не могла не розуміти, що вона не є клієнтом АТ «КБ «Глобус», не обслуговувалась в цьому банку та не відкривала в ньому відповідних банківських рахунків, тобто того, що такі документи не відповідають дійсності та вочевидь є підробленими.

Окрім того, захисником не було надано жодних документальних підтверджень того, що ОСОБА_1 зверталась за відповідною правовою допомогою стосовно порядку проходження митного контролю у разі переміщення валютних цінностей.

Апеляційний суд не приймає до уваги аргументи захисника стосовно того, що митним органом не було прийнято до уваги виписку з рахунку в АТ «КБ «Приватбанк» та квитанції про валютно-обмінні операції в ТОВ «Фінод», які, на переконання захисника, підтверджують легальність походження валютних цінностей, натомість, в якості підстави для переміщення валютних цінностей в розмірі 40000 Євро ОСОБА_1 було надано саме документи, нібито видані АТ «Комерційний Банк «Глобус», які, як було встановлено під час розгляду справи як судом 1-ої інстанції, так і апеляційним судом, фактично банком не видавались.

Із аналогічних підстав суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання захисника на те, що ОСОБА_1 насправді перевозила лише грошові кошти в розмірі 20000 Євро, іншу суму валютних цінностей перевозили її пасажири, вважаючи таку версію вочевидь неспроможною, та такою, що суперечить наявним матеріалам справи, відповідно до яких саме ОСОБА_1 надала в якості підстави для переміщення через митний кордон валютних цінностей в розмірі 40000 Євро банківські документи, один із яких, а саме заява на видачу готівки №451-62305 від 19.07.2022, посвідчував факт придбання нею зазначеної валюти у АТ «Комерційний Банк «Глобус» (а.с. 18).

Заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу того, що до матеріалів справи не долучено вироку суду, який би беззаперечно підтверджував факт підроблення документів, або висновків експертиз.

Водночас, апеляційний суд окремо зауважує на роз`ясненні, яке міститься у п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005, відповідно до якого судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Разом із тим, стандарти доказування, які застосовуються в кримінальному провадженні та у провадженні у справах про порушення митних правил вочевидь суттєво відрізняються, внаслідок чого апеляційний суд доходить переконання, що в даному випадку, з урахуванням отриманої під час апеляційного провадження відповіді АТ «КБ «Глобус» на запит суду, факт надання ОСОБА_1 митному органу в якості підстави для переміщення через державний кордон України валютних цінностей в розмірі 40000 Євро підроблених документів, тобто фальшивих, таких, які фактично банком не видавались, є повністю доведеним для потреб притягнення останньої до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Відтак, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 свідомо, з прямим умислом, надала митному органу як підставу для транскордонного переміщення валютних цінностей в розмірі 40000 Євро підроблені документи АТ «КБ «Глобус», до яких внесено неправдиві відомості, внаслідок чого в її діях, всупереч твердженням захисника, наявний склад порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

За таких обставин, апеляційний суд констатує, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України повністю доведена.

В свою чергу, є слушними твердження представника митного органу з приводу необґрунтованого накладення на ОСОБА_1 стягнення, не передбаченого санкцією ч. 1 ст. 483 МК України.

Так, суд 1-ої інстанції, визнавши ОСОБА_1 винуватою у вчиненні інкримінованого їй порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, вирішуючи питання про накладення на неї стягнення, зазначив, що абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України, тобто санкцію зазначеної статті, було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України №5-р(II)/2023 від 05.07.2023, внаслідок чого дійшов висновку про те, що справедливим підходом при накладенні стягнення на ОСОБА_1 буде застосування санкції ч. 1 ст. 471 МК України (а.с. 98-99).

Апеляційний суд вважає, що із таким висновком суду 1-ої інстанції неможливо погодитись з огляду на наступні обставини.

Як на цьому обґрунтовано зауважує суд 1-ої інстанції, рішенням Конституційного Суду України №5-р(II)/2023 від 05.07.2023 абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

В своєму рішенні КС України зазначає, що оспорювані приписи ч. 1 ст. 483 МК України встановлюють обов`язкову конфіскацію товарів безпосередніх предметів порушення митних правил. У КУпАП та МК не визначено процесуальних механізмів, які надали б можливість пом`якшити визначену абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України міру адміністративної відповідальності залежно від наявності обставин справи, що пом`якшують відповідальність, або дозволили б її не призначати, внаслідок чого КСУ дійшов висновку про те, що законодавець визначив міру адміністративної відповідальності, яка не є справедливою та такою, що відповідає легітимній меті.

Окрім того, КС України зазначив, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України не може забезпечити індивідуалізації відповідальності з огляду на відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф та обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Підсумовуючи викладене, КС України визнав, що абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України суперечить приписам ч. 1 ст. 8, ч.ч. 1, 4 ст. 41, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 64 Конституції України та є неконституційним.

Водночас, п. 2 резолютивної частини вищезгаданого рішення КСУ визначено, що абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України втрачає чинність через 6-ть місяців з дня ухвалення КСУ цього рішення, а п. 3 рішення зобов`язує Верховну Раду України привести нормативне регулювання, установлене абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України у відповідність із Конституцією України та цим рішенням.