Ухвала

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 567/79/23

провадження № 61-16782 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро Плюс»,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації прав» П`ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області Хілько Наталія Володимирівна,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації прав» П`ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області Хілько Наталія Володимирівна, про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування її державної реєстрації,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, постановлену колегією суддів у складі Гордійчук С. О., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст клопотань учасників справи

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсною угоду від 24 квітня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі від 24 квітня 2018 року № 109, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро Плюс» (далі - ТОВ «Горинь Агро Плюс») щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624280400:10:002:01103 (далі - спірна угода та спірна земельна ділянка відповідно), скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації прав» П`ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області Хілько Н. В. (індексний номер: 48913737) від 28 вересня 2019 року (далі - державний реєстратор Хілько Н. В. та спірне рішення відповідно).

2. За відповідачем право оренди на належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5624280400:10:002:0103 (площею 2,4526 га), було зареєстроване на підставі договору оренди землі від 24 квітня 2018 року № 109, укладеного сторонами спору строком на 10 років.

3. З рішення державного реєстратора Хілько Н. В. (індексний номер 48913737) від 28 вересня 2019 року слідує, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про припинення права оренди відповідача на спірну земельну ділянку, копію витягу з якого надав позивач, оскільки 24 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Горинь Агро Плюс» в письмовій формі була укладена спірна угода.

4. ОСОБА_1 звернувся до суду, оскільки заперечує підписання ним спірної угоди.

Короткий зміст попередніх судових рішень у цій справі

5. Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 23 січня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху - наданий строк на усунення її недоліків, зокрема зазначено про необхідність надати документ, який підтверджує сплату судового збору за розгляд судом позову.

6. Відповідно до ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року суд вирішив вважати позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернути її позивачу. Суд першої інстанції зазначив, що позивач лише частково усунув недоліки своєї касаційної скарги і не підтвердив сплату відповідного судового збору, посилаючись на те, що він звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (в актуальній редакції далі - Закон про судовий збір).

7. Однак суд першої інстанції, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений, зокрема у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, вказав на те, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом з приводу визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування її державної реєстрації, тобто з позовними вимогами, які не зачіпають порядку надання, обсягу соціальних гарантій, не стосуються будь-яким іншим чином соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, судовий збір підлягає сплаті.

8. Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 травня 2023 року задоволена апеляційна скарга позивача на зазначену ухвалу суду першої інстанції від 15 березня 2023 року - ця ухвала скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду. У цій постанові апеляційний суд виходив з того, що обставини справи № 9901/311/19 та справи, що розглядається не є подібними. ОСОБА_1 , маючи статус учасника бойових дій, звернувся до суду з метою захисту свого права на отримання орендної плати за надану в оренду земельну ділянку, що з урахуванням положень статей 12, 22 Закону про судовий збір, предмета та підстав позову вказує на звільнення його від сплати судового збору.

9. Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року у справі, зокрема:

9.1. Призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено таке питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в угоді від 24 квітня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі від 24 квітня 2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624280400:10:002:0103 у графі «Орендодавець» ОСОБА_1 чи іншою особою? Проведення експертизи доручено експертам Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Витрати на проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .

9.2. Вирішено надати в розпорядження експертів матеріали цивільної справи № 567/79/23 та оригінал спірної угоди.

9.3. Витребувані у ОСОБА_1 зразки його підпису для проведення судової почеркознавчої експертизи, а також зобов`язано ОСОБА_1 надати суду у строк до 21 жовтня 2023 року оригінали документів за 2017-2020 роки або наближений до них період, в яких містяться зразки його підписів, для використання їх при проведенні почеркознавчої експертизи як вільних взірців підписів ОСОБА_1 .

9.4. Зупинене провадження у справі.

10. 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року.

11. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме скаржнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 536,80 грн.

12. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 постановлено вважати неподаною - вона повернута скаржнику. Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліки своєї апеляційної скарги, визначені йому апеляційним судом. Апеляційний суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, який фактично відповідає правовому висновку, викладеному у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19.

13. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2008 року, звернувся до суду з метою захисту свого права на отримання орендної плати за надану в оренду земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. В листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків (зокрема, надання документів на підтвердження сплати судового збору). Верховний Суд, визначаючи недоліки цієї касаційної скарги виходив з правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

16. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 грудня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду, зокрема клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Воно аргументоване тим, що він є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (Серія ЮА № 003832), та відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (в актуальній редакції далі - Закон про судовий збір) звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Крім цього у клопотанні зазначено, що єдиним доходом ОСОБА_1 є його пенсія.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати від 24 січня 2024 року: частково задоволене клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відстрочена сплата судового збору за подання касаційної скарги у сумі 536,80 грн до закінчення перегляду справи в касаційному порядку; відкрите касаційне провадження у справі.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

19. 25 червня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначене судове рішення апеляційного суду на підставі статті 389 ЦПК України, вважаючи, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

21. Зокрема, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, оскільки правовідносини справи, що розглядається, та справи № 545/1149/17 не є подібними. Права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, передбачають його право як учасника бойових дій бути звільненим від сплати судових зборів на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір.

(2) Позиція інших учасників справи

22. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

24. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17 Конституції України).

25. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

26. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

27. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

28. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 353 учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право окремо від рішення суду оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.

29. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема про повернення апеляційної скарги.

30. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України).

31. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 392 ЦПК України).

32. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

33. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону про судовий збір).

34. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (частина перша статті 2 Закону про судовий збір).

35. У частині другій статті 3 Закону про судовий збір закріплений перелік випадків, коли судовий збір не справляється. Касаційна скарга ОСОБА_1 не підпадає під ці випадки.

36. Згідно із частиною першою статті 5 Закону про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, звільняються: 1) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків (пункт 12); 2) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (пункт 13).

37. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема якщо позивачем є військовослужбовець (підпункт «а» пункту 2 частини першої статті 8 Закону про судовий збір). Згідно із частиною другою статті 8 Закону про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

38. Державна політика соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України - цілеспрямована, системна діяльність органів державної влади щодо забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства (частина перша статті 1-1 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у актуальній редакції далі - Закон про соцзахист ветеранів війни).

39. Система соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України - сукупність органів державної влади, підприємств, установ, організацій, які взаємодіють між собою та іншими системами державного управління з метою формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України (частина перша статті 1-2 Закону про соцзахист ветеранів війни).

40. Законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України (частина перша статті 2 Закону про соцзахист ветеранів війни).

41. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (абзац другий частини першої статті 4 Закону про соцзахист ветеранів війни).

42. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (частина перша статті 5 Закону про соцзахист ветеранів війни). Стаття 6 Закону про соцзахист ветеранів війни врегульовує коло осіб, які належать до учасників бойових дій. Відповідно до умов Закону про соцзахист ветеранів війнита наданих суду документів ОСОБА_1 належить до учасника бойових дій. Отже, він має право на перелік пільг, закріплених у статті 12 цього Закону, зокрема, на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (пункт 14).

43. Відповідно до частини першої статті 22 Закону про соцзахист ветеранів війни рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або до районного (міського) суду. При цьому Закон про соцзахист ветеранів війни для цього випадку у частині другій статті 22 передбачив додаткові пільгові умови - ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

44. Предметом спору у справі № 567/79/23 є захист прав та інтересів учасника бойових дій, пов'язаних з відносинами оренди землі, тобто цей спір не пов'язаний із захистом порушених прав ОСОБА_1 саме як учасника бойових дій або з виконанням ним військового обов`язку, або виконання службових обов'язків.

45. У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 Велика Палата Верховного Суду у контексті аналізу застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір дійшла висновку, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом про соцзахист ветеранів війни. У статті 22 цього закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Водночас, оскільки у справі № 9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало із статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни, тобто позов не зачіпав обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ця особа не звільняється від сплати судового збору, попри її статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір.

46. Зазначений висновок корелюється фактично з аналогічним висновком, який міститься у постанові Верховного Суду прийнятій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

47. Своєю ухвалою від 27 листопада 2019 року у справі № 545/1149/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від зазначеного правового висновку, який міститься у відповідних постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

48. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни. А у статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни. Відповідно до цього Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

49. Стаття 22 Закону про соцзахист ветеранів війни має назву «Оскарження рішень підприємств, установ і організацій, які надають пільги». У контексті цього Закону та за логічним змістом його статей вона покликана уточнити окремі пільгові умови реалізації захисту прав відповідної категорії осіб, визначених саме у його статті 12, а не визначає та не може обмежувати дію пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір. Тобто за своєю дією пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір як спеціальна норма, яка визначає загальний порядок звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України, є значно ширшою за статтю 22 Закону про соцзахист ветеранів війни, яка є спеціальною нормою лише по відношенню до судового захисту прав, закріплених у статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни.

50. У своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 Велика Палата Верховного Суду обмежилась аналізом застосування статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни у контексті пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір, оскільки вона вирішила, що цього було достатньо в умовах тієї конкретної справи для рішення про те, що з учасника бойових дій не підлягав стягненню судовий збір. Вбачається, що через призму цього конкретного аспекту оцінки пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір вона також розглядала наявність підстав відступити чи ні від зазначених висновків, які містяться у відповідних постановах Верховного Суду.

51. Але правовий висновок щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір виключно у контексті статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, є конкретним та однозначним - таким, що позбавляє можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір, у справі, що розглядається.

52. У цій справі застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір, яке обмежене виключно змістом статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни, матиме результатом позбавлення учасника бойових дій ОСОБА_1 пільги, на яку він має право відповідно до реального змісту пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір.

53. При цьому ОСОБА_1 послідовно та наполегливо намагається відстоювати у судах усіх інстанцій своє право на пільгу, передбачену пунктом 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір. А судові рішення у цій справі лише зайвий раз доводять рівень невизначеності у оцінці судами неоднозначного (відповідно до його прямого змісту без додаткових спірних тлумачень) застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір. Це негативно впливає на правову визначеність щодо застосування цього нормативного положення та призводить до викривленої реалізації його змісту.

54. У Верховному Суді склалася неоднорідна практика щодо оцінки відповідного правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та відмови відступити від цього висновку, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

55. В одних випадках, за наявності позовних вимог, які не підпадають під дію статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни, Верховний Суд не визнає право особи бути звільненою від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір. Це має відображення як в ухвалах Верховного Суду (дивитись, наприклад, ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 439/1127/18, від 12 листопада 2020 року у справі № 462/421/18, від 15 січня 2021 року у справі № 757/36628/16-ц, від 29 квітня 2021 року у справі № 670/372/20, від 02 лютого 2022 року у справі № 2-7842/10, від 18 жовтня 2022 року у справі № 373/702/20, від 23 січня 2023 року у справі № 761/553/21, від 19 вересня 2023 року у справі № 308/3120/15-ц тощо), так і у його постановах (дивитись, наприклад, постанову від 04 травня 2020 року у справі № 314/3549/17, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 761/1004/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 521/17186/20, від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21).

56. Разом з тим відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 2-3901/08-ц, який був неодноразово підтверджений Верховним Судом, у тому числі й після постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 187/1094/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/17654/17, від 21 грудня 2023 року у справі № 280/3035/21) пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір (звільнення відсплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях учасників бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав) поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів. Тобто це питання не обмежується лише застосуванням статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни.

57. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 187/1094/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій.

58. Зазначене корелюється із правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 0640/4372/18 (пункт 19), у якій Верховний Суд також зазначив, що відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір, в першу чергу, пов`язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки цього Закону, проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів (пункт 25).

59. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідним є значно ширше тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір та встановлення однозначного його розуміння. Необхідно відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, залишеного без відступу від нього її постановою від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, у інших постановах Верховного Суду (наприклад, від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, від 04 травня 2020 року у справі № 314/3549/17, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 761/1004/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 521/17186/20, від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21 тощо) шляхом вищезазначеного уточнення, що є необхідним для розвитку сталої, однозначної та зрозумілої судової практики у питаннях справляння судового збору за позовами учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України.

60. Тим більше зазначена проблематика набуває гострого значення у контексті збройної агресії російської федерації проти незалежності та державності України, оскільки вона потенційно зачепить інтереси сотень тисяч осіб, які стали на захист існування нашої держави та, ризикуючи власним життям, захищають, у тому числі, саме існування принципів, закріплених у Конституції України. Якщо держава Україна опосередковано через систему державних органів та установ, нормотворчу діяльність створює хибне враження у своїх громадян, які ризикуючи своїм життям, захищали та захищають саме її існування, щодо реального соціального захисту цих громадян, який звужується шляхом додаткового тлумачення досить однозначних за своїм прямим змістом нормативних положень, то вона фактично самостійно підриває постулати частини першої статті 17 Конституції України у її взаємозв'язку із частиною другою статті 3 Конституції України.

61. Необхідно усвідомлювати, що соціальне буття учасників бойових дій не обмежується виключно їх відповідним статусом та статтями 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни. Зміст частини першої статті 2 Закону про соцзахист ветеранів війни прямо вказує, що законодавство про соціальний статус, зокрема учасників бойових дій, не складається та не обмежується виключно цим Законом. За своїм змістом та характером окремих його нормативних положень Закон про судовий збір також є нормативним актом, який встановлює соціальні пільги окремим категоріям громадян України. І формальне існування статей 1-1 та 1-2 Закону про соцзахист ветеранів війни без їх належної та повної реалізації на практиці не відповідає Конституції України.

(2) Висновок про підстави передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

62. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно із частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

63. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в актуальній редакції далі - Закон про судоустрій) єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

64. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону про судоустрій).

65. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, п. 61).

66. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає не тільки виконуваність судових рішень, а й стабільність правового регулювання. Завданням правозастосовчої практики є, серед іншого, формування такого застосування норм права, яке забезпечує рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, що поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя.

67. Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. Багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення й застосування яких є питанням практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, п. 65).

68. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від її попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (дивитись постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).

69. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (частина четверта статті 403 ЦПК України).

70. Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України касаційний суд може за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи вирішити питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Порядок такої передачі врегульований, зокрема, статтею 404 ЦПК України.

71. Отже, Верховний Суд вважає за необхідне відступити у визначений вище спосіб від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, залишеного без відступу від нього її постановою від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, у інших постановах Верховного Суду (наприклад, від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, від 04 травня 2020 року у справі № 314/3549/17, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 24 листопада 2021року у справі № 761/1004/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 521/17186/20, від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21 тощо), який обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір виключно статтями 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни.

72. Застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір має відбуватися при зверненні осіб, які у ньому зазначені, до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, не тільки тих, які безпосередньо пов'язані із відповідним їх статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета та підстав їх позовів. При цьому у контексті правового висновку щодо звільнення споживачів від сплати судового збору, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, відповідне звільнення від сплати судового збору має відбуватись на всіх стадіях судового процесу.

73. З огляду на вищенаведене колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, керуючись частиною четвертою статті 403 та частиною першою статті 404 ЦПК України,дійшла висновку про наявність підстав передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403 та 404 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 567/79/23 за за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації прав» П`ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області Хілько Наталія Володимирівна, про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування її державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. М. Ситнік