Справа № 682/604/24

Провадження № 2/682/313/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

08 липня 2024 року м.Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючої судді Матвєєвої Н.В.,

з участю секретарки судових засідань Дубовка Г.Ю.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Горщара Б.А.

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки - адвоката Волкова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горщар Богдан Анатолійович до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка в інтересах якої діє адвокат Горщар Богдан Анатолійович звернулася до суду із позовом, в якому просила розірвати договір довічного утримання, укладений 14.08.2018 між нею та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Славутського районного нотаріального округу Хмельницької області Артемовою Л.Я. за реєстровим номером № 2513.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона проживає за адресою : АДРЕСА_1 . 14.08.2018 року між нею ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Славутського районного нотаріального округу Хмельницької області Артемової Л.Я. Відповідно до вказаних умов договору, відповідачка ОСОБА_2 зобов`язалася пожиттєво повністю її утримувати, забезпечувати харчуванням, доглядом, лікуванням, необхідною допомогою, прати білизну, проводити поточний ремонт. Вартість матеріального забезпечення (харчування, догляду, лікування, необхідної допомоги, прання, поточного ремонту) визначена сторонами в сумі 400 грн. щомісячно. В свою чергу згідно п.1 договору, вона передала позивачці у власність належний їй житловий будинок з надвірними будівлями до нього загальною площею 63,3 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 . Упродовж останніх двох місяців відповідачка взагалі не виконує умови договору, не цікавиться станом її здоров`я, не забезпечує харчуванням, медикаментами, чим порушує взяті на себе обов`язки передбачені договором, що можуть підтвердити свідки. Відповідачка ОСОБА_2 відмовляється у добровільному порядку розірвати вказаний договір в позасудовому порядку, а тому за захистом своїх прав вимушена звернутися до суду. Крім того, на її прохання надати документи на будинок та договір довічного утримання остання відмовляється, у зв`яку з чим вона звернулася до правоохоронних органів, про що свідчить письмова відповідь від 09.02.2024 року Шепетівського РУП №1002. Вважає, що зазначений договір довічного утримання підлягає скасуванню на підставі ст. 610 ч.1, 651 ч.2, 755 ч.1 п.1, 756 ч.1 ЦК України.

Ухвалою судді від 04.03.2024 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 04.04.2024 року о 10.00 год.

Ухвалою судді від 04.04.2024 підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 24.04.2024 року о 10.30 год.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Горщар Б.А. позов підтримали із наведених у ньому підстав.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Волков С.В. при розгляді справи позов не визнали з мотивів, викладених у відзиві, в якому зазначили, що ОСОБА_2 як до укладення договору довічного утримання так і після укладення означеного договору здійснювала постійний догляд і утримання, лікування позивачки, купувала їй речі, готувала їжу, прала одяг та вирішувала усі побутові потреби позивачки, проводила ремонт будинку та господарських будівель, провела до будинку водопостачання, з метою створення належних санітарних умов для позивачки, вона облаштувала в будинку туалетну кімнату та душову кабіну, замінила вікна. Після пошкодження будинку в 2023 році у зв`язку із воєнними діями, відповідачка власними коштами проводила ремонт покрівлі у будинку. В свою чергу, діти та внуки позивачки ніколи не цікавилися побутовими потребами позивачки , не допомагали у здійсненні догляду за нею, не провідували позивачку під час її лікування у лікувальних закладах та здійснення оперативного втручання, навіть в телефонному режимі не цікавилися її станом після оперативних втручань. Увесь тягар утримання, догляду та лікування позивачки, вона ОСОБА_2 несла самостійно. Повністю забезпечує усі потреби позивачки і остання ніколи не мала ніяких претензій до неї, в них завжди були гарні відносини. ОСОБА_2 організовувала святкування днів народження позивачки та інших свят, дозвілля, про що є інформація в публічному доступі. В січні 2024 року позивачка приїхала на Різдво до своєї доньки в с. Колом`є Шепетівського району Хмельницької області, після цього донька останньої ОСОБА_3 зателефонувала до відповідачки і почала вимагати від неї, щоб остання сплатила за неї та за її брата ОСОБА_4 кошти за будинок, але відповідачка відмовилася. В той же час, позивачка у телефонній розмові повідомила її, що вона поживе у доньки, бо донька її про це просить, а до неї вона ніяких претензій немає. Відповідачка по декілька разів на місяць їздить до позивачки за місцем її тимчасового проживання у с. Колом`є, провідує її, привозить продукти харчування, цікавиться чи не потребує остання медичної або іншої допомоги. Позивачка завжди радо зустрічає відповідачку, приймає від неї утримання та не висловлює ніяких претензій. На її запитання чи не хоче вона приїхати додому в с.Крупець, позивачка відповідала, що хоче на прохання доньки трохи пожити в неї. Незважаючи на те, що позивачка з власної волі тимчасово поїхала проживати до своєї доньки в інший населений пункт, відповідачка продовжує належним чином виконувати свої зобов`язання за договором довічного утримання.

Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши надані суду докази, заслухавши покази свідків, оцінивши їх в сукупності та відповідно до ст.89 ЦПК України, суд приходить до висновку.

Так, судом встановлено, що 14.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями до нього, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,1200 га, кадастровий номер 6823984000:01:016:0023, яка належить сільській раді.

За вказаним договором ОСОБА_2 зобов`язується пожиттєво повністю утримувати ОСОБА_1 , забезпечувати її харчуванням, доглядом, лікуванням, необхідною допомогою, прати білизну, проводити поточний ремонт. Вартість матеріального забезпечення (харчування, догляду, лікування, необхідної допомоги, прання, поточного ремонту) визначена сторонами в розмірі 400 грн. щомісячно.Згідно ст.755 ЦК України, договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду, або на вимогу сторін. Договір довічного утримання припиняється зі смертю ОСОБА_1

В п.5 цього договору, зазначено, що право власності на придбаний будинок у ОСОБА_2 виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Славутського районного нотаріального округу Хмельницької області Артемовою Л.Я.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права права власності від 14.08.2018 року слідує, що за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 загальною площею 63,3 кв.м. на підставі договору довічного утримання від 14.08.2018 року, серія та номер 2513 та застосована заборона на відчуження вказаного нерухомого майна.

З відповіді відділення поліції № 1 м. Славута Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 09.02.2024 року слідує, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів з приводу неповернення ОСОБА_2 документів на будинок, який належить їй ОСОБА_1 на праві власності та знаходиться по АДРЕСА_1 . В ході перевірки звернень позивачки, в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки кримінально - карного діяння, передбаченого КК України та рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

З квитанцій наданих відповідачкою ОСОБА_2 слідує, що нею щомісячно придбавалися продукти харчування та ліки для ОСОБА_1 на суму понад 400 грн. 26.10.2023 та 27.10.2023 ОСОБА_2 придбано шифер та цвяхи шиферні на суму 2660 грн, а також герметичну стрічку на суму 320 грн. Також відповідачкою в жовтні 2019 року придбані та встановлені металопластикові вікна в кількості 4 шт. на суму 14529 грн.

З пенсійного посвідчення відповідачки слідує, що вона є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням довічно.

З довідки УПСЗН Шепетівської районної військової адміністрації Хмельницької області від 02.02.2024 року слідує, що ОСОБА_2 одержувала компенсаційну допомогу по догляду за особою, яка досягла 80-ти річного віку ОСОБА_1 , 1930 року народження, з 05.02.2013 по 04.08.2014 року та компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з 05.08.2014 року по 30.04.2017 року.

Зі свідоцтва про шлюб слідує, що ОСОБА_2 з 02.04.2013 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 .

З довідок Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області слідує, що ОСОБА_2 постійно проживає за адресою : АДРЕСА_1 , здійснює догляд за ОСОБА_1 , 1930 року народження, не працює з 30.08.2011 року.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , від 05.01.2018 року слідує, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачкою ОСОБА_2 надано суду фотознімки, на яких зображена ОСОБА_1 разом із родиною, у своєму домоволодінні під час святкування, в звичайній обстановці, разом із школярами, які відвідували позивачку.

Крім того, із копій медичної картки ОСОБА_1 слідує, що вона відвідувала медичні заклади, проходила обстеження протягом 2014-2022 року.

З виписного епікризу хірургічного відділення Славутської ЦРЛ слідує, що з 02.07.22 до 11.07.22 року ОСОБА_1 проведено оперативне лікування, після операційний період протікав без ускладнень. З ультразвукового дослідження органів черевної порожнини та нирок від 25.06.2020 року слідує, що ОСОБА_1 в м. Нетішин проведено дослідження органів черевної порожнини та нирок за рекомендацією лікаря.

З товарних чеків за 21.01.2020 року та 10.11.2023 року, наданих ОСОБА_2 слідує, що нею придбані будівельні матеріали на суму 6380 грн. та сітка для огорожі на суму 1000 грн.

З акту обстеження домогосподарства по АДРЕСА_2 від 13.03.2024 року слідує, що ОСОБА_1 , 1930 року народження проживає без реєстрації із січня 2024 року в домогосподарстві доньки ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 .

Відповідачка ОСОБА_2 надала суду квитанцію на суму 519 грн. про придбання продуктів харчування для ОСОБА_1 07.04.2024 року та на суму 435 грн. 22.06.2024 року.

З пояснень свідка зі сторони позивачки ОСОБА_3 слідує, що вона є донькою ОСОБА_1 , після смерті брата мати залишилася проживати разом із невісткою ОСОБА_2 . Про укладення між мамою та ОСОБА_2 договору довічного утримання вона нічого не знала. Але кожного разу, коли мати телефонувала їй, то плакала в слухавку. На початку 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка, через те, що мама насварилася на онуків ОСОБА_2 , які були в них у гостях. Після цього вона забрала матір до себе, бо хотіла, щоб мати проживала в кращих умовах. ОСОБА_2 не виконувала належним чином обов`язків по догляду за ОСОБА_1 . Коли мати потрапила до лікарні і їй зробили операцію, то вона постійно сиділа біля неї, а ОСОБА_2 навіть не провідувала її. В будинку матері ОСОБА_2 після смерті брата, нічого не робила, будинок був в належному стані. Коли ОСОБА_1 проживала вже в неї, ОСОБА_2 приїздила два рази, перший раз вони посварилися, вдруге вона приїхала зі своїми родичами, привезли для ОСОБА_1 гостинці, але вона їх не взяла, і знову зі сваркою поїхала з її будинку.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що відвідувала ОСОБА_1 , на той час коли вона проживала з ОСОБА_2 . В будинку ОСОБА_1 було холодно, на підлозі був пил, висіла павутина, але постіль була чиста, ОСОБА_1 говорила, що поїла. Після смерті сина ОСОБА_7 , діти вирішили, що ОСОБА_2 - дружина сина буде проживати разом із ОСОБА_1 .

З пояснень свідка ОСОБА_8 слідує, що із січня 2024 року вона знайома із ОСОБА_1 . Донька здійснює ідеальний догляд за нею. Їй невідомо з яких причин ОСОБА_1 переїхала жити до доньки, але вона приїхала з великою образою.

З пояснень свідка ОСОБА_9 слідує, що ОСОБА_1 корінна мешканка села. ОСОБА_2 її невістка, яка 13 років з нею прожила. Після смерті ОСОБА_10 , сина позивачки ОСОБА_2 залишилася проживати разом із ОСОБА_1 на умовах договору довічного утримання, гарно доглядала за позивачкою, вона ніколи не скаржилася на ОСОБА_11 . Була завжди доглянутою, охайною, ОСОБА_11 кликала в гості дітей позивачки, пригощала їх.

З пояснень свідка ОСОБА_12 слідує, що відповідачка ОСОБА_2 є її свахою, тому їй відомо, що ОСОБА_11 дуже гарно доглядала за ОСОБА_1 . Вона завжди була у чистому одязі, в хаті було прибрано, їжа була приготована. ОСОБА_1 постійно хвалила невістку, ніколи на неї не скаржилася, ОСОБА_11 виконувала всі забаганки позивачки. Відносини погіршилися після того, як до ОСОБА_2 приїхали її діти з онуками, і онуки шуміли, а бабусі Ніні це не сподобалося. Тоді вона вирішила самостійно поїхати до своєї доньки і наразі там проживає.

З пояснень свідка ОСОБА_13 слідує, що ОСОБА_2 є її свахою, тому вона часто була в гостях у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Їй відомо, що ОСОБА_1 була доглянутою, кожного разу ОСОБА_2 святкувала день народження для ОСОБА_1 . Після смерті сина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відразу поставила питання щодо її подальшого проживаня в житловому будинку. Було вирішено укласти договір довічного утримання ОСОБА_1 , про вказаний договір всім родичам ОСОБА_1 було відомо. ОСОБА_2 займалася лікуванням бабусі ОСОБА_14 , провідувала її в лікарні, виконувала призначення лікарів. Протягом дії договору, діти ОСОБА_1 жодних претензій до ОСОБА_2 не пред`являли. ОСОБА_1 посварилася із відповідачкою через її онуків, які приїхали на свято, і бабусі не сподобалося, що вони шуміли в хаті.

З пояснень свідка ОСОБА_15 слідує, що ОСОБА_2 є її свекрухою, вона проживає неподалік ОСОБА_1 . Тому їй відомо, що ОСОБА_2 гарно доглядала за бабусею Ніною, рідні діти не здійснюють такого догляду, як здійснювала відповідачка. ОСОБА_2 постійно готувала для ОСОБА_1 тільки те, що вона хотіла, прала одяг, прибирала в будинку, робила ремонт, купувала продукти харчування, займалася лікуванням бабці. Коли ОСОБА_1 захворіла на коронавірус, то з її родичів ніхто не приїздив, вона приносила продукти харчування клала під двері. ОСОБА_2 також захворіла на запалення легень, але не змогла лікуватися в лікарні, бо не хотіла кинути одну ОСОБА_1 . Будучи тяжко хворою гляділа бабусю.

З пояснень свідка ОСОБА_16 слідує, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , часто приходила до неї в гості, бачила, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 , між ними були гарні відносини, ОСОБА_2 добре доглядала за ОСОБА_1 , остання ніколи не скаржилася на невістку, ОСОБА_1 ніколи не залишалася наодинці. Коли ОСОБА_2 пасла корови, то вона навідувалася до бабусі і була біля неї, часто приходила, міряла їй тиск. Про договір довічного утримання знали всі, діти не скаржилися на ОСОБА_2 з приводу догляду за ОСОБА_1 .

З пояснень свідка ОСОБА_17 вбачається, що він є фельдшером в селі, де проживає ОСОБА_1 Знайомий з нею давно, майже щомісяця приїздив до неї на виклики. Оглядав бабусю, вислуховував її скарги, призначав лікування, вона проживала з невісткою ОСОБА_2 , була доглянутою, ОСОБА_2 виконувала призначення лікаря, купувала ліки, лікувала бабусю. В хаті було чисто, бабуся не скаржилася на ОСОБА_2 .

З пояснень свідка ОСОБА_18 слідує, що є сусідкою ОСОБА_1 , часто приходила до неї в гості. У ОСОБА_1 був син ОСОБА_19 , після смерті дружини, було багато невісток, але всі не подобалися ОСОБА_20 , а ОСОБА_11 вона завжди вихваляла, вона їй годила, відразу взялася за хатні справи. Діти ОСОБА_2 гарно до неї відносилися, завжди навідувалися до неї. Вона нікуди не відпускала ОСОБА_2 , 13 років вони прожили разом в одному будинку. ОСОБА_2 добре доглядала ОСОБА_1 .

З пояснень свідка ОСОБА_21 слідує, що вона є дуже близькою сусідкою ОСОБА_1 , провідувала її один раз на тиждень. ОСОБА_2 добре за нею доглядала. Після смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_2 зібрала родичів ОСОБА_1 і повідомила, що вона або йде з хати, або доглядає бабусю до смерті, але за договором довічного утримання, діти погодилися на її умови. Весь час ОСОБА_2 гляділа ОСОБА_1 , вона всім керувала, що скаже, то ОСОБА_2 виконує. Коли бабуся образилася на ОСОБА_11 , то поїхала жити до доньки ОСОБА_22 , але ОСОБА_2 навідувалася до неї, возила гостинці. Одного разу вони їхали до села і підвозили її до ОСОБА_1 .

З пояснень свідка ОСОБА_23 слідує, що вона є племінницею відповідачки, часто відвідувала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Їй відомо, що ОСОБА_1 була завжди доглянутою ОСОБА_2 . Коли вона хворіла, то ОСОБА_2 завжди її лікувала, влаштовувала свята для позивачки, завжди кликали її до столу, коли приїздили гості. Коли стався вибух 26.10.2023 року і будинок ОСОБА_1 було пошкоджено, ОСОБА_2 разом зі своїми родичами полагодили дах, бабцю вона сховала до підвалу. ОСОБА_2 ніколи не залишала ОСОБА_1 саму, завжди брала її із собою, або просила, щоб хтось із родичів чи знайомих за нею приглядав. У ОСОБА_2 була хвора на онкологічне захворювання мати, але вона не могла за нею доглядати, бо здійснювала догляд за свекрухою.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згіднозі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Ст. 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за вікомабо за станом здоров`я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння), має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує внаслідок непрацездатності та похилого віку.

Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Відтак зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення набувачем передбачених договором дій. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття не мають правового значення до вирішенняп итання про належність виконання набувачем своїх обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

За правилами ст. 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог ст. 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.

Такі висновки щодо застосування положень ст. 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19.

Згідно з вимогами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи умови договору довічного утримання, який укладено між сторонами, а також встановлені у справі обставини, істотними умовами договору довічного утримання сторони визначили довічне утримання ОСОБА_1 шляхом пожиттєвого утримання позивачки що полягало у забезпеченні її харчуванням, доглядом, лікуванням, необхідною допомогою, пранням білизни, проводенням поточного ремонту. Вартість матеріального забезпечення (харчування, догляду, лікування, необхідної допомоги, прання, поточного ремонту) визначена сторонами в розмірі 400 грн. щомісячно.

В позові позивачка ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідачка не виконувала зобов`язань, передбачених у договорі довічного утримання, проте доказів, які б свідчили про невиконання умов договору довічного утримання відповідачкою не надала.

Так, покази свідка ОСОБА_3 оцінюються судом критично, оскільки вона є заінтересованою, бо є рідною донькою позивачки, а тому є спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_1 . Крім того, її покази є голослівними і не підтверджуються іншими доказами у справі. Свідок ОСОБА_6 зазначила про те, що в хаті був пил та висіла павутина, було холодно, але ОСОБА_1 не була голодна, постіль її була чистою. Але свідок не зазначила період часу, в який вона відвідувала ОСОБА_1 , крім того її покази в частині невиконання ОСОБА_2 умов договору довічного утримання спростовуються доказами наданими відповідачкою, а також показами свідків зі сторони ОСОБА_2 . Покази свідка ОСОБА_8 не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний свідок засвідчила умови проживання позивачки в доньки, щодо обставин виконання відповідачкою ОСОБА_2 умов договору довічного утримання їй нічого невідомо.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказуокремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відтак, судом встановлено, що після укладення договору довічного утримання відповідачка забезпечує усім необхідним для проживання ОСОБА_1 .

Факт виконання умов договору щодо надання послуг із забезпечення (харчування, догляду, лікування, прибирання), вартість якого щомісячно визначено в межах суми 400 грн., підтверджується належними письмовими доказами, зокрема фіскальними чеками, фотознімками, аудіозаписами, поясненнями свідків зі сторони відповідачки, та не заперечується позивачкою, яка в судовому засіданні пояснила, що спочатку відповідачка належним чином виконувала свої обов`язки по її утриманню. Але потім їй не сподобалося, що ОСОБА_2 залишає її одну, готує їжу для себе, не купує їй продукти харчування та ліки, які їй потрібні. Після того як вони посварилися, ОСОБА_1 проживає у доньки, але ОСОБА_2 приїздила до неї, привозила продукти харчування на суму вказану в договорі, але зі сторони доньки позивачки ОСОБА_24 створюються перешкоди, вона відмовляється впускати до будинку відповідачку, не приймає гостинці, про що свідчать відеозаписи та аудіозаписи розмов, досліджені судом.

Так у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 753/10508/18 (провадження № 61-16804св21) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій».

Варто зазначити, що приписи укладеного між сторонами договору довічного утримання (догляду) не містять чітко визначеного порядку (способу) надання набувачем догляду та забезпечення медичною допомогою, ліками, продуктами харчування, тому при визначенні ступеню його виконання чи невиконання слід враховувати ступінь задоволення життєво необхідних потреб особи, що потребує догляду. Матеріалами справи та показаннями свідків підтверджується факт надання відповідачкою обумовленого договором догляду та забезпечення належним утриманням.

Виходячи з правової природи договору довічного утримання укладеного між сторонами, аналізу його умов, положень ст. 755 ЦК України, суд вважає, що ОСОБА_2 належним чином виконувала умови спірного договору, а позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачкою зобов`язання за договором довічного утримання.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до акту приймання-передачі правничої допомоги, договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Волковим С.В., згідноі з квитанціями від 27.06.2024 року, 28.06.2024 року, ОСОБА_2 надані послуги з правничої допомоги адвокатом Волковим С.В. на суму 8100 грн., які оплачені відповідачкою.

Тому відповідно до ст.141 ЦПК України, з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 8100 грн., оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено. Заперечення представника позивачки - адвоката Горщара Б.А. щодо завищених витрат на правничу допомогу, судом не приймаються, оскільки представником відповідача підготовлено відзив на позов, клопотання про долучення доказів, у справі допитано понад 10 свідків, проведено понад 5 судових засідань, а тому розмір витрат на правничу допомогу є обгрунтованим та повністю доведеним.

Керуючись ст. 526-530, 638, 639, 744-749,751,755,756 ЦК України, ст.6-16, 18, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горщар Богдан Анатолійович до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 8100 (вісім тисяч сто) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://sl.km.court.gov.ua/sud2214/.

Повний текст рішення суду складений 15.07.2024 року.

Суддя Матвєєва Н.В.