Справа № 638/9744/21

Провадження № 2/638/626/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Федоренко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, ДП «Завод імені В.О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що з 22.08.1973 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до заводу ім. Малишева заливальником металу в цеху 530, з 02.01.1989 був переведений ливарником цеху №530. 02.10.2002 був переведений плавильником металу, з 02.12.2003 переведений наладчиком формувальних та стрижневих машин, де працював до 2013 року. Виробничі фактори призвели до незворотних патологічних змін в організмі, внаслідок чого відповідач є інвалідом 2 групи та має 75% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Законом 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності обов`язок з відшкодування моральної шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

При застосуванні наведених норм права має бути врахованим висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц, відповідно до якого до спірних правовідносин слід застосовувати Закон 1105-ХІV у редакції, чинній на час заподіяння позивачеві моральної шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку, яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на відповідача.

У зв`язку із отриманням професійного захворювання, позивач не має змоги вести звичне життя, тому шо відчуває фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів та емоційного стану. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та емоційному стані. Внаслідок професійного захворювання докорінно змінився уклад життя позивача. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Навіть при пересуванні та виконанні робіт по господарству, позивач систематично відчуває біль у грудній клітині, періодичний біль в області серця, турбує задишка, головний біль, сухий кашель, загальна слабкість, втома, шум в вухах. На теперішній час стан його здоров`я не відновлений, негативні зміни у його житті незворотні. Всі ці фізичні та емоційні відчуття призводять до душевного болю, поганого сну та до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, що має наслідком перебування в напруженому стані, стані знервованості та роздратованості. Хронічний бронхіт, ускладнений емфіземою легень призводить до асиметрії та зміни артеріального тиску, частіше в бік підвищення, загальної слабкості, стомлюваності, підвищеної чутливості, головного болю, запаморочення, болю у ділянці серця стискуючого характеру, серцебиття, різної частоти і тривалості ангіоспастичні церебральні або кардіальні кризи, що супроводжуються тахікардією, підвищенням артеріального тиску, почуттям страху, тривоги, болем у ділянці серця. Розуміння даного факту викликає відчуття тривоги, переживання за своє майбутнє. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійного захворювання і до втрати професійної працездатності. Розуміння безстроковості зазначених негативних наслідків професійного захворювання викликає у неї негативні емоції, породжує відчуття соціальної незахищеності. Від фізичного болю та моральних страждань він постійно відчуває себе слабким, немічним та безпорадним. Розпач та незворотність його стану є постійними.

Перелічені негативні явища переконливо доводять факт завдання позивачу немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманих ушкоджень на виробництві, що призвели до стійкої втрати професійної працездатності. За таких обставин відповідно до діючого законодавства має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана йому ушкодженням здоров`я внаслідок дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів та середовища. З огляду на викладене позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000,00 грн.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Представником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділенні у зв`язку із профзахворюванням, з 28.01.2004 року позивачу актом П-4 встановлено професійне захворювання за час роботи на ДП «Завод ім. Малишева». Згідно з частиною першою статті 21, частиною третьою статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105) в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності) - моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку. Статтею 30 Закону № 1105-ХІV передбачено, що МСЕК встановлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого. Всі виплати, які здійснює Фонд проводяться виключно за висновком МСЕК, яку наділено наряду з іншими правами та обов`язками таким правом, як встановлення факту наявності спричинення моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ця норма закріплена наказом МОЗ від 22.11.1993 № 212, яким затверджено «Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків» - МСЕК (пункт д. Порядку) встановлює факт наявності спричинення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Позивач у встановленому порядку пройшла огляд на МСЕК, про що йому видано довідку від 21.01.2004 року серії 2-18 МАЖ № 024854, встановлено 75 % втрати працездатності з наступним оглядом 01.02.2005 року. Визначено потребу в медикаментозному забезпеченні за наслідками професійного захворювання. На підставі вказаного висновку і проводиться призначення всіх передбачених страхових виплат. Надана довідка МСЕК не містить даних про встановлення факту моральної шкоди. За таких обставин, вважає, що підстав для призначення соціальної страхової виплати за моральну шкоду у Фонду не має в зв`язку з відсутністю факту її наявності. Додатково зазначила, що 22.04.2002 Постановою № 1661 ОСОБА_1 призначені страхові виплати, а саме: одноразова допомога - 10640 грн, та щомісячні страхові виплати, які станом на теперішній час складають 7685,05 грн. щомісячно. Крім того, періодично, за висновком ВКК, потерпілому на виробництві фінансується медикаментозне лікування. За таких обставин відповідач проводить всі належні страхові виплати у повному обсязі. Статтею 28 Закону № 1105 в редакції, чинній на день набрання чинності 01 квітня 2001 року, було передбачено відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві. Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію норм Закону № 1105 року, які передбачали виплату Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду, було зупинено на 2006 та 2007 роки. Законом України від 23 лютого 2007 року, що набрав чинності з 20 березня 2007 року, внесено зміни до Закону № 1105, згідно з якими були виключені норми про здійснення Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду. Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» Закон № 1105-ХІV було викладено у новій редакції, у тому числі було змінено назву вказаного Закону на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (набрав чинності з 01 січня 2015 року). Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1105-ХІV у новій редакції, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання. На час звернення позивача до суду закон покладає відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця і не передбачає можливості такого відшкодування фондом, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди. Крім того, вважає, що розмір суми моральної шкоди є безпідставним та необґрунтовано великим.

Ухвалою судувід 20березня 2023року замінено сторону судового провадження відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) по цивільній справі ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, ДП «Завод імені В.О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року позовні вимоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ДП «Завод імені В.О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди - роз`єднаною Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Завод імені В.О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди. Матеріали справи № 638/9744/21 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Завод імені В.О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди до Господарського суду Харківської області - передано до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева».

Представник позивача адвокат Малойван Є.І. надіслав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про судове засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України, а також те, що первісний відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти позову, що в силу ч. 2 ст. 55 ЦПК України свідчить про реалізацію права правонаступника відповідача подати відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Актом П-4 від 17.10.2003 року ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання за час роботи на ДП «Завод ім. Малишева».

ОСОБА_1 встановлено 75%втрати професійноїпрацездатності з11.11.2009 рокубезстроково згіднодовідки Харківськоїобласної МСЕК серіяХАР-06№ 003853від 11.11.2009.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що встановленим фактом втрати позивачем професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, отриманого під час роботи на ДП «Завод імені Малишева», у зв`язку з чим спричинена моральна шкода, яка згідно з статтею 237-1 КЗпП України має бути відшкодована.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з 11.11.2009 року.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Частинами першою, третьою статті 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення ОСОБА_1 висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 34 Закону № 1105-ХІV у зазначеній редакції завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. У разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 20 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону № 1105-XIVвизнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон № 1105-ХІV, в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 цього Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Проте акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 1 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. З цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року по справі №210/2104/16-ц.

Враховуючи наведене, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон № 1105-XIV у редакції, чинній на час заподіяння позивачеві моральної шкоди, у зв`язку з настанням страхового випадку, яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на Фонд соціального страхування України.

З 01.01.2023 року набрала чинності нова редакція - Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-XIV (далі - Закон №1105).

Відповідно до нової редакції ч.1 ст. 4 Закону №1105 з 01.01.2023 року уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Згідно статті 5 Закону №1105 з 01.01.2023 року виконання функцій страховика за загальнообов`язковим державним соціальним страхування передано Пенсійному фонду України.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних, положень Закону №1105 у новій редакції вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним Фондом України. їх перереєстрація" не здійснюється.

Пунктом 7 нової редакції Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105 встановлено, що стягнення та погашення заборгованості . із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у._ зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами? зумовленими похованням, віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до Дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

З метою забезпечення реалізації п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно п. 2 Постанови №1467 встановлено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування та її робочі органи передають Пенсійному фонду України в електронній формі виплатні документи на січень засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів до 02 січня 2023 року, а бази даних, носії інформації та програмне забезпечення щодо обліку та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності за актами приймання-передачі до 20 січня 2023 року.

Крім того, п. 6, 7 Порядку передбачено, що нарахована сума страхової виплати включається в документи для виплати протягом не пізніше ніж одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахування, продовження чи поновлення її , виплати. Розподіл та спрямування коштів на Фінансування страхових ви плат здійснюється Пенсійним фондом України, Порядок призначення та перерахування страхових виплат визначає правління Пенсійного фонду України.

27.12.2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», якою утворено комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України та його територіальних органів а також призначені голови цих комісій.

На виконання вищезазначених положень 03.01.2023 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис щодо Управління виконавчої дирекції' Фонду соціального страхування України в Харківській області, (далі - Управління) (код ЄДРПОУ 41313928), про рішення про припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

16.01.2023 року голова комісії з реорганізації за актами приймання-передачі передала справи про страхові виплати та електронні бази даних Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області.

За таких обставин, в зв`язку із змінами у законодавстві України, з 01.01.2023 року Фонд соціального страхування України та його територіальні органи втратили повноваження страховика у здійсненні усіх видів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, первинні документи та бази даних за якими ведеться облік осіб потерпілих на виробництві (членів їх сімей) передані до уповноваженого органу визначеному Законом №1105. Розрахункові рахунки Управління у державній казначейській службі за статутними напрямками діяльності були закриті 30.12.2022 року.

Таким чином, обов`язок з відшкодування позивачеві моральної шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку, покладається на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Суд зазначає, спори про відшкодування шкоди вирішуються за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, а право на відшкодування шкоди виникає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Згідно з положенням пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 січня 1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 січня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховує роз`яснення пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

Враховуючи викладене, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і тривалість та глибину фізичних і моральних страждань позивача, які зазнав позивач, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, зважаючи на встановлений ступінь втрати працездатності (75%) безстроково, доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 70000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок часткової втрати професійної працездатності.

Відповідно до частин першої, шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 700,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 1 пов., к.58) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , моральну шкоду, заподіяну внаслідок втрати професійної працездатності, у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 1 пов., к.58) на користь держави судовий збір в розмірі 700,00 грн (сімсот гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Шишкін